Вирок від 10 травня 2026 р. у справі №173/1181/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1181/26

Номер провадження1-кп/173/141/2026

В И Р О К

іменем України

11 травня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026041430000094 від 05.02.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, на утриманні неповнолітніх дітей немаючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, умисно систематично вчиняв психологічне насильство по відношенню до своєї матері, ОСОБА_6 , що призвело до психологічних страждань, емоційної залежності, погіршення якості життя потерпілої.

Зокрема, 11.01.2025 о 13:00 год. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , умисно вчинив насильство в сім`ї стосовно своєї матері, ОСОБА_6 , а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурної лайки та погроз фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її здоров`ю.

Так, відносно ОСОБА_4 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії ВАД № 640324 від 11.01.2025 та його дії кваліфіковані за ч.1 ст.173-2 КУпАП. Згідно постанови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 173/128/25 від 12.02.2025 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді 40 (сорок) годин громадських робіт.

Крім того, 16 липня 2025 року о 23 год. 30 хв., перебуваючи за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 вчинив стосовно своєї матері, ОСОБА_6 , сімейне насильство, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю.

Так, відносно ОСОБА_4 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії ВАД № 411568 від 16.07.2025. Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Згідно постанови Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 173/2031/25 від 19.08.2025 ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн. 00 коп.

Незважаючи не неодноразове притягнення до відповідальності за вчинення домашнього насилля відносно своєї матері, ОСОБА_6 , 31.01.2026, близько 20 годин 00 хвилин, ОСОБА_4 , продовжуючи свої умисні злочинні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства відносно своєї матері, ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив сварку з останньою, в ході якої, на ґрунті неприязних стосунків, умисно, цілеспрямовано, висловлював на її адресу словесні образи, слова грубої нецензурної лайки, та погроз фізичною розправою, що завдало їй морального та психологічного болю, приниженні її честі та гідності, тим самим вчинив психологічне насильство, що призвело до погіршення якості життя останньої.

Згідно висновку експерта № 09/02/26 від 23.02.2026 встановлено, що наслідки перенесених подій призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Аналіз результатів дослідження матеріалів, наданих на експертизу, бесіди та результатів психологічного тестування дає підстави зробити висновки, що досліджувані ситуації підекспертною сприймаються як психотравмувальні, що відповідає її індивідуально-психологічним особливостям. Ситуації, що досліджується у кримінальному провадженні призвели до змін у індивідуально-психологічних особливостях, спричинили суттєвий негативний вплив на емоційний стан, що відносяться до основних складових структури особистості ОСОБА_6 : зумовили порушення в основних сферах життєдіяльності підекспертної (негативний вплив на сімейну сферу, зміни звичного життєвого укладу) - що унеможливлює її повноцінне соціальне функціонування як особистості. Констатуються суттєвий психотравмувальний вплив ситуації, значний ступінь ураження особистості.

Дії з боку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до ОСОБА_6 містять ознаки психологічного насильства, виходячи з наданих на дослідження матеріалів та результатів психологічного дослідження.

Відповідно до результатів дослідження, ситуації, що досліджуються у кримінальному провадженнями є психотравмувальними для ОСОБА_6 . ОСОБА_6 завдані інтенсивні та негативні за своїми проявами психологічні (моральні) страждання.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчинені інкримінованого йому правопорушення, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті, зазначив, що дійсно притягувався до адміністративної відповідальності за здійснення домашнього насильства, а саме висловлювання нецензурної лайки на адресу матері, оскільки мати не надавала йому гроші на спиртні напої, коли він хотів випити.

Оскільки обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор, також не оспорював фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння кримінального правопорушення злочинів, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинуваченого та частково дослідивши матеріали кримінального провадження, у тому числі ті, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ст. 126-1 КК України, домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчиненні фізичного, психологічного та економічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд враховує приписи статей 50, 65 КК України, зі змісту яких випливає, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.

Разом з цим, суд приймає до уваги досудову доповідь органу пробації від 08.05.2026, згідно з якої орган пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення оцінює як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінується як середній. Орган пробації вважає, що виправлення цієї особи можливо без обмеження або позбавлення волі на певний строк. Висновок досудової доповіді має рекомендаційний характер.

Згідно з роз`ясненнями п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім не дискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією відповідної статті Особливої частини КК України.

В той же час, суд враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, від органів досудового розслідування та суду не ухилявся, протягом усього кримінального провадження добросовісно виконував обов`язки обвинуваченого, вину визнав повністю.

Враховуючи викладені вище обставини, які характеризують особу обвинуваченого, а також конкретні обставини кримінального провадження, які в своїй єдності й сукупності знижують ступінь небезпечності особи для суспільства, суд вважає, що від відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно звільнити з випробуванням згідно ст. 75 КК України та з покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На переконання суду, саме звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з іспитовим строком відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 5 ч. 1 та ч. 3 ст. 91-1 КК України суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників, на строк 3 (три) місяці.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Витрати, пов`язані з проведенням судової психіатричної експертизи № 09/02/26 від 23.02.2026 на підставі ст. 118 КПК України включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.

Запобіжний захід під час досудового розслідування не обирався і на даний час відсутні підстави для його обрання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 349, 363-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Відповідно до вимог ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 від відбування покарання звільнити з іспитовим строком на два роки, поклавши на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації за місцем проживання, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

На підставі п. 5 ч. 1 та ч. 3 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 (три) місяці.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні пов`язані із проведенням судової психіатричної експертизи № 09/02/26 від 23.02.2026 в сумі 9600 грн. 00 коп.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати потерпілому.

Суддя ОСОБА_1