Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №173/2497/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2497/25

Номер провадження2/173/260/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 травня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Челюбєєва Є.В.,за участю секретаря судового засідання Салтикової С.І.,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 03 березня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 794479998, згідно якого Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Договір позики підписано електронним підписом Позичальника, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача.

14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/21 р., у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, включно і до відповідача за кредитним договором № 794479998.

Відповідно до Реєстру боржників № 27 від 19.07.2024 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 29537,50 грн, з яких: - 8500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 21037,50 грн - сума заборгованості за відсотками.

Крім цього, 12.03.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та відповідачем було укладено кредитний договір № 18577-03/2024, за умовами якого відповідачу надано фінансовий кредит у розмірі 4000 грн строком на 120 днів зі сплатою процентів у розмірі 2,50% на день. Відповідач отримав кредитні кошти шляхом перерахування на банківську картку, проте взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів не виконав. Станом на 20.08.2024 утворилась заборгованість у розмірі 16000 грн, з яких 4000 грн - основний борг, 12000 грн - нараховані відсотки.

20.08.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 20082024, у відповідності до умов якого, ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, включно і до відповідача за кредитним договором № 18577-03/2024.

Крім того, 08.03.2024 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір позики № 7059821, за умовами якого відповідачу надано фінансовий кредит у розмірі 3000 грн строком до 27.05.2024, зі сплатою процентів. Відповідач отримав кредитні кошти, проте взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у сумі 11947,25 грн.

11.01.2024 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 11-01/2024, у відповідності до умов якого, ТОВ «МАНІФОЮ» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МАНІФОЮ» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників включно і до відповідача за кредитним договором № 7059821

Таким чином позивачпросить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитними договорами, а також понесені судові витрати.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 03 березня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 79479998.

У відповідності до умов договору позики його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні договору позики.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підписанням договору позики № 79479998, сторони погодили наступні умови надання позики: сума позики 8500 грн; дата надання Позики - 03.03.2024; дата повернення Позики (останній день) - 01.04.2024; базова процентна ставка в день -2,5%, фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 10412,50 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1186,17%.

Пунктом 4 кредитного договору визначено, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи з дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи зі строку фактичного користування позикою та до повного погашення заборгованості за договором, проте не довше 90 календарних днів зі спливу первісного строку користування позикою, визначеного договором\додатковими угодами.

Відповідно до п.5. Договору Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі.

Також суд встановив, що між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №27 від 19.07.2024 до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача по договору позики № 79479998 в сумі 29537,50 грн, з яких: 8500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21037,50 грн - сума заборгованості за відсотками.

Таким чином, на підставі Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, позивач одержав від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» право вимоги по заборгованості відповідача, що підтверджується Договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, Витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, копією Акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників за Договором Факторингу №14/06/21 від 14.06.2021.

Крім того, 12.03.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 18577-03/2024, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно Договору ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн (п. 1.1.); тип кредиту: кредит; кредит надається строком на 120 днів; дата надання кредиту 12.03.2024; дата погашення кредиту 09.07.2024 (п.1.2.); денна процентна ставка становить 2,50% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього Договору (п.п. 1.4.1.).

Відповідно до реквізитів Договору № 18577-03/2024 від 12.03.2024, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «W1557».

Відповідно до п.1.6.Кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № 5375-41хх - хххх - 4329 протягом робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Згідно п. 7.6. Договору передбачено, що підписанням цього договору Відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, розміщених на веб-сайті Товариства.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит у загальній сумі 4000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленнями ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.01.2025.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором 18577-03/2024 від 12.03.2024 станом на 20.08.2024 заборгованість складає 16000 грн., з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 12000 грн. - сума заборгованості за відсотками.

20.08.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 20082024, у відповідності до умов якого, ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, включно і до відповідача за кредитним договором № 18577-03/2024.

Відповідно до реєстру боржників від 20.08.2024 до договору факторингу № 20082024 від 20.80.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у сумі 16000 грн., з яких: 4000 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 12000 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Також , 08.03.2024 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 7059821, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно умов договору сума позики становить 3000 грн, строк позики - до 27.05.2024, за користування позикою нараховують проценти що застосовуються в межах строку позики: акційний, фіксований: 0,01000% від суми позики та діє лише за умови дотримання позичальником умов оплати заборгованості, базовий, фіксований: 2,50000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Основна процентна ставка за позикою, фіксована: 2,50000% від суми позики за кожен день користування позикою. Розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 3,00% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит у загальній сумі 3000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленнями ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 22.01.2025.

Позивачем, у якості доказу відступлення прав вимоги щодо стягнення заборгованості за вказаним Договором позики надано Договір факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024, укладеного між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" у відповідності до умов якого, ТОВ «МАНІФОЮ» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, включно і до відповідача за кредитним договором № 7059821.

Відповідно до реєстру боржників № 6 від 21.08.2024 до договору факторингу № 11-01/2024 від 11.01.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у сумі 11947,25 грн, з яких: 3000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4980 грн - сума заборгованості за відсотками за користування позикою; 3967,50 грн - сума заборгованості за відсотками на прострочену позику.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 208 ЦПК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ст. 1047 договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України - Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Таким чином судом встановлено, що укладений між сторонами договори:позики № 79479998 від 03.03.2024, про надання фінансового кредиту № 18577-03/2024 від 12.03.2024, позики № 7059821 від 08.03.2024 відповідають формі, передбаченій ст. 207, 208, 639, 1047, 1055 ЦК України.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім цього згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У частині 2 ст.1078 ЦК встановлено й момент переходу права вимоги за договором факторингу, за яким відступлення вимоги обумовлене певною подією - за таким договором право вимоги переходить до фактора з моменту настання цієї події.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 (провадження № 61-13862св25):

«За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).

Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що:

допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.»

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за Договоромпозики, укладеного 03 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 за № 79479998 суд зазначає наступне.

Застосування наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, можливе лише за наявності встановленого судом факту існування грошового зобов`язання та його прострочення боржником.

Відповідно до правової природи кредитного договору, визначеної ст. 1054 ЦК України, таке грошове зобов`язання виникає у позичальника лише з моменту отримання ним кредитних коштів.

Отже, обов`язок відповідача щодо повернення кредиту, сплати процентів, а також відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання можуть мати місце виключно за умови доведення факту надання позивачем кредитних коштів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача.

В той же час, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування за вказаним договором кредитних коштів відповідачу з огляду на наступне.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.16.2021 у справі №686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі -Закон), який діяв час виникнення спірних правовідносин, як спеціальний закон визначає загальні на засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до п. 16.1. ст. 16. Закону до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Згідно з ч. 22.1 ст. 22 Закону, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Таким чином, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання відповідачу кредитних коштів за умовами Договору позики № 79479998 від 03.03.2024.

Матеріали справи не містять також виписку по рахунку відповідача у справі у розумінні первинного бухгалтерського документа для цілей бухгалтерського обліку.

Розрахунки заборгованості, що надані разом з позовною заявою, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, а, отже самі по собі не є належними доказами наявності заборгованості. Розрахунки складені самим позивачем, а тому інформація, зазначена у них, за умови відсутності первинних документів щодо видачі кредитних коштів, не може бути належним доказом отримання позичальником коштів у кредит. (Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.03.2025 по справі № 183/13475/23, від 16.06.2025 по справі № 173/326/25).

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. У позовній заяві представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» просив також розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача на підставі наявних у справі доказів, клопотання про надання суду додаткових доказів, витребування відповідних доказів та інших документів не заявляв.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували, що первісний кредиторТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконав зобов`язання щодо видачі грошових коштів на картковий рахунок відповідача, що свідчить про недоведеність заявлених позивачем позовних вимог у цій частині та відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за даним договором, а тому у задоволенні позову про стягнення заборгованості за Договором позики № 79479998 від 03.03.2024 необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за договорами, укладених з відповідачем ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «МАНІФОЮ», суд вважає, що вимоги щодо стягнення заборгованості за вказаними договорами підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).

Відповідно до ч. 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «МАНІФОЮ» відповідно до кредитних договорів надали відповідачу ОСОБА_1 кредити, однак відповідач кошти не повернула, тому заборгованість за основною сумою кредитів за кредитними договорами необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

В той же час, щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими процентами, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до умов п. 1.2.Договору про надання фінансового кредиту № 18577-03/2024 від 12.03.2024 кредит надається строком на 120 днів з 12.03.2024.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості нарахування відсотків за кредитним договором здійснювалося в період з 12.03.2024 по 09.07.2024.

За весь цей періодпервісним кредитором нараховувалися проценти за відсотковою ставкою 2,5 відсотки, відповідно до п.1.4.1. Договору.

В той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що кредитний договір № 18577-03/2024 укладено12.03.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з цим пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, на підставі частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 не може перевищувати 1%.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набрав чинності 24 грудня 2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки складає 2,5 %, в період з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року - 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року - 1 %.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

Тому суд вважає помилковим застосування позивачем визначеної у кредитному договорі процентної ставки у розмірі 2,5% за період з 22.04.2024 по 09.07.2024 та нарахування процентів за Кредитним договором має здійснюватися, виходячи з наступної денної процентної ставки:

за період з 12.03.2024 по 21.04.2024 (41 день) за денною процентною ставкою 2,5 %, відповідно до умов кредитного договору (4000 ? 2,5 % ? 41 = 4100,00 грн.);

за період з 22.04.2024 по 09.07.2024 (79 днів) за денною процентною ставкою 1,5 %, (4000 ? 1,5 % ? 79 = 7900,00 грн.).

Отже, сума процентів за користування кредитом згідно з розрахунком суду, проведеним у межах заявленого позивачем періоду стягнення, становить 12000 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 18577 від 12.03.2024 у розмірі 16000 грн, яка складається з 4000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 12000 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором позики № 7059821 від 08.03.2024, то відповідно до п. 2.3.4.кредит надається строком на 80 днів до 27.05.2024.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості нарахування відсотків за кредитним договором здійснювалося в період з 08.03.2024 по 27.05.2024.

Тож, з урахуванням викладених вище обґрунтувань, нарахування процентів за Договором позики має здійснюватися, виходячи з наступної денної процентної ставки:

за період з 08.03.2024 по 21.04.2024 (45 днів) за денною процентною ставкою 2,5 %, відповідно до умов кредитного договору (3000 ? 2,5 % ? 45 = 3375,00 грн);

за період з 22.04.2024 по 27.05.2024 (35 днів) за денною процентною ставкою 1,5 %, (3000 ? 1,5 % ? 35 = 1575,00 грн).

Отже, сума процентів за користування кредитом згідно з розрахунком суду, проведеним у межах заявленого позивачем періоду стягнення, становить 4950 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню заборгованість за Договором позики № 7059821 від 08.03.2024 у розмірі 7950 грн, яка складається з 3000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 4950 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Таким чином позовні вимоги ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за Договором позики № 7059821 від 08.03.2024 підлягають частковому задоволенню.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», не довів відсутність заборгованості.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених витрат по сплаті судового збору в розмірі 1261,55 грн (23950 х 3028 / 57485).

Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість:

за Договором про надання фінансового кредиту № 18577-03 від 12.03.2024, в розмірі 16000 (шістнадцять тисяч) грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 4000 (чотири тисячі) грн, заборгованість за відсотками - 12000 (дванадцять тисяч) грн;

за Договором позики № 7059821 від 08.03.2024, в розмірі 7950 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 3000 (три тисячі) грн, заборгованість за відсотками - 4950 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1261 (одна тисячадвісті шістдесятодна) грн. 55 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017.

Суддя Є.В. Челюбєєв