Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №491/374/26 — Ананьївський районний суд Одеської області

Справа № 491/374/26

Повадження № 3/491/140/26

ПОСТАНОВА

іменем України

11 травня 2026 року м. Ананьїв

Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Желясков Олег Олександрович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 1631 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженки с. Долинське Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 20 березня 2006 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , відповідно до протоколу чи піддавалася протягом року адміністративному стягненню невідомо,

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2026 року головним державним інспектором Приморського відділу перевірок платників управління податкового аудиту Головного управління Державної податкової служби в Одеській області Янченко С.О. складено протокол про адміністративне правопорушення №42/15-32-07-09-12 відносно ОСОБА_1 за ст. 1631 КУпАП.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що посадова особа - головний бухгалтер ТОВ «СВІТАНОК+Н» ОСОБА_1 порушила порядок ведення податкового обліку, передбаченого вимогами п. 381.1 ст. 381 розділу І, п. 198.5 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 розділу V, п. 2921.1, п. 2921.2 ст. 2921, п.п. 293.9.1 п. 293.9 ст. 293, п. 2971.1 ст.2971 глави І розділу ХІV Податкового кодексу України.

11 травня 2026 року на дату, визначену судом, ОСОБА_1 прибула до суду та їй було вручено пам`ятку про її права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП та Конституцією України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила факти, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому звернула увагу, що посадовою особою не в повному об`ємі сформульована суть адміністративного правопорушення, а саме не зазначена частинастатті 1631 КУпАП, за якою були кваліфіковані її дії.

Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, і додані до нього матеріали, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вирішуючи справу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статтей 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень статті 251КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу правопорушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Так, обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.

Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані головним державним інспектором податкової служби за ст. 1631 КУпАП.

Суд звертає увагу, що стаття 1631 КУпАП містить три частини. Однак, всупереч вимогам частини першої статті 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено частину статті 1631 КУпАП, яку було порушено ОСОБА_1 .

Щодо формулювання суті адміністративного правопорушення, то Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винність у скоєнні якого певною особою має доводитись в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винності особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (пункт 34 рішення у справі Тейшейра де Кастор проти Португалії від 09 червня 1998 року, пункт 54 рішення у справі Шабельник проти України від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод. Також ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, в рішеннях у справах Гурепка проти України (№2) від 08 квітня 2010 року, Лучанінов проти України від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

В рішенні від 09 грудня 2010 року у справі «Жупнік проти України» (заява № 20792/05, пункт 37 рішення) Європейський суд з прав людини зазначив, що межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. У цьому зв`язку необхідно зазначити, що підпункт «а» пункту 3 статті 6 Конвенції не накладає жодних формальних вимог щодо способу, у який обвинувачений має бути проінформований про характер і причини висунутих щодо нього обвинувачень. Суд також зазначає, що підпункти «a» і «b» пункту 3 статті 6 Конвенції взаємопов`язані та що право бути поінформованим про характер і причини висунутих обвинувачень слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту.

Зі змісту наведеного рішення вбачається, що суд не вправі самостійно вийти за межі висунутого особі обвинувачення.

Сам по собі факт визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом та не звільняє від обов`язку надання особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини.

Відповідно до статті 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 у справі №463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення закривається, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За викладених обставин справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням приписів статті 401 КУпАП, уразі закриття провадження у справі, судовий збір не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 401, 1631, 247 ч. 1 п. 1, 283-284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за протоколом про адміністративне правопорушення від 08 квітня 2026 року № 42/15-32-07-09-12 за фактом вчинення громадянкоюОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженка с. Долинське Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 20 березня 2006 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адміністративного правопорушення передбаченого ст. 1631 КупАП,закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно частини першої статті 294 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та згідно частини другої статті 294 КУпАП може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Копію цієї постанови вручити ОСОБА_1 в порядку, встановленому частинами першою та третьою статті 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя О.О. Желясков

Постанова суду набрала законної сили «____» __________________ 20____ року.