Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №947/43502/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2826/26

Справа № 947/43502/25

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

за участю секретаря Козлової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої та в інтересах заявника ОСОБА_2 діє адвокат Мартинюк Юлія Сергіївна, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.11.2025 року, ухваленого під головуванням судді Бескровного Я.В., у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

20.11.2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою, в якій просили суд встановити факт народження дитини ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Партеніт м.Алушта Автономної Республіки Крим Україна у громадян України: матері ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та батька ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24.11.2025 року заяву ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 було задоволено частково.

Встановлено факт народження дитини чоловічої статі, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у смт. Партеніт м.Алушта Автономної Республіки Крим Україна, у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України.

У задоволенні заяви в іншій частині було відмовлено (а.с.15-19).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Мартинюк Ю.С. ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду, ухвалення нового судового рішення, яким заяву задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.22-25).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, однак до суду апеляційної інстанції не з’явились, про причини своєї неявки суд не повідомили (а.с. 46-47).

Апеляційний суд також зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних у справі доказів, у відсутність учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги заявників підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з чим встановив лише факт народження дитини певної статі у певної особи. При цьому суд зазначив, що ім`я дитини встановлюється відповідно до ст.28 ЦК України, ст.ст.145-147 СК України та Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні.

Проте, в даному випадку з такими висновками суду погодитись не можливо, з огляду на наступні обставини.

Як вбачається із заяви про встановлення факту, яке має юридичне значення, заявники просили:

Встановити факт, що має юридичне значення, для проведення державної реєстрації народження дитини у відповідних відділах реєстрації актів цивільного стану України, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у смт. Партеніт м. Алушта Автономної Республіки Крим, Україна (тимчасово окупована територія України) народилася дитина чоловічої статі, громадянин України ОСОБА_3 , матір`ю якої є громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м. Челябінськ росія, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Сакським МВ ГУ МВС України у АР Крим 25.11.2011 року, а батьком - громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце народження: м. Алушта АР Крим, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Алуштинським МА ГУ МВС України в АР Крим 17.08.2004 року. »

Її задоволення було необхідним у зв`язку з наступними обставинами.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт Партеніт м. Алушта Автономної Республіки Крим у заявників народився син - ОСОБА_3 .

При народженні дитини батьки отримали наступні документи:

Виписний епікриз, виданий ГБУЗ РК «Республіканська клінічна лікарня ім. Н.А.Сємашко»,

Свідоцтво про народження, серії НОМЕР_5 , а/з НОМЕР_6 , видане 99100008 Алуштинським міським відділом запису актів цивільного стану Департамента запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим від 19.09.2025 року.

Разом з тим, м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, як і уся АР Крим, є тимчасово окупованою територією, що підтверджується Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Крім того, виходячи з положень резолюцій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Про територіальну цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262, «Стан справ у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» Д/КЕ5/71/205 (2016), Д/КЕ5/72/190 (2017), Д/КЕ5/73/263 (2018), Д/КЕЗ/74/168 (2019), Д/КЕЗ/75/192 (2020), а також «Проблеми мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, а також частини Чорного та Азовського морів» Д/КЕ5/73/194 (2018), Д/КЕ5/74/17 (2019), Д/КЕ5/75/29 (2020), які підкреслюють нелегітимність проведення в Автономній Республіці Крим референдуму, визнають Автономну Республіку Крим та місто Севастополь територією, тимчасово окупованою Російською Федерацією, і закликають міжнародне співтовариство не визнавати будь-яку зміну статусу Автономної Республіки Крим і міста Севастополя на основі результатів зазначеного референдуму.

Згідно ст. 1 Закону України (далі – ЗУ) «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

У ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

При цьому, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/ або особами, передбаченими ч. 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акту цивільного стану.

Колегія суддів зазначає, що підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є відповідний медичний документ, виданий закладом охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил державної реєстрації Україні», підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів, зокрема:

а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи;

б) медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о).

ґ) медичний документ, виданий компетентним суб`єктом іншої держави, що підтверджує факт народження та легалізований.

Однак, враховуючи, що на окупованій території не працюють національні реєстри, медичне свідоцтво про народження, форма якого затверджена державним органом України, не використовується на окупованій території, форма медичного свідоцтва про народження, виданого заявникам, затверджена одним з міністерств окупаційної влади, а також враховуючи, що ЗУ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», було зупинено дію вищевказаної Конвенції у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь, заявники просили задовольнити їх заяву.

При цьому, слід зазначити, що вищевказані документи про народження дитини, відповідно до діючого законодавства України, є недійсними і не створюють жодних юридичних наслідків, але зазначені у них відомості об`єктивно й достовірно підтверджують факт народження дитини заявників, саме на тимчасово окупованій території України.

Колегія суддів зазначає, що при реєстрації факту народження дитини, відповідно до п. 2.2.2 Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, запис у Реєстрі про народження фізичної особи та її походження повинно містити наступні реквізити:

а) відомості щодо актового запису про народження:

номер актового запису у відповідній книзі державної реєстрації актів цивільного стану; дата складання актового запису;

відомості про державну реєстрацію з пропуском строку; відомості про поновлення актового запису;

найменування органу державної реєстрації актів цивільного стану, що здійснив державну реєстрацію акту;

прізвище, власне ім`я, по батькові особи, що здійснила державну реєстрацію, її посада;

відмітки;

б) номер статті Сімейного кодексу України, відповідно до якої проведена державна реєстрація народження;

в) відомості про дитину: прізвище, власне ім`я, по батькові; стать;

дата народження;

унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); місце народження (держава, область, район, місто/селище (село)); кількість народжених дітей від одних пологів (числове значення словами); живонароджена чи мертвонароджена (зазначається словами);

яка за рахунком дитина народилась у матері, включаючи новонародженого (враховуючи мертвонароджених) (невідомо або перша, друга, третя і так далі - числове значення словами);

відомості про документи, що підтверджують факт народження дитини (назва документа, номер, ким видано);

г) відомості про батьків: прізвище, власне ім`я, по батькові; дата народження;

громадянство (обирається офіційна назва країни громадянства відповідно до Переліку кодів країн світу, затвердженого наказом Державної служби статистики України від 08.01.2020 року № 32) або особа без громадянства;

унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);

місце проживання (держава, область, район, місто/селище(село), вулиця, будинок, квартира); ґ) підстава запису відомостей про батька (зазначається одна з наведених підстав):

державна реєстрація шлюбу (місце та дата державної реєстрації, номер актового запису про шлюб у актів цивільного стану);

спільна заява батьків чи заява батька про визнання батьківства (дата подання заяви);

рішення суду про визнання батьківства чи про встановлення факту батьківства (материнства) (найменування та номер рішення суду);

при відсутності вищезазначених документів, а також у разі встановлення режиму окремого проживання матері дитини (дата подання заяви);

д) відомості про відношення до військової служби (де перебуває на військовому обліку, назва міста та військової частини, де він служить, військове звання (категорія) (призовник); серія та номер військ (посвідчення) або посвідчення про приписку, не перебуває на військовому обліку) (у разі визнання батьків!

е) відомості про заявника: прізвище, власне ім`я, по батькові;

адреса (держава, область, район, місто/селище (село), вулиця, будинок, квартира);

відомості про паспорт або паспортний документ заявника (назва документа, серія, номер, ким виданий, до якого часу.

При цьому, в реєстрі має бути відображено - номер статті Сімейного кодексу України (далі – СК України)., відповідно до якої проведена державна реєстрація народження (статті 126, 133, 135 СК України

Як вбачається з матеріалів справи, заявники мають свідоцтво про шлюб, серії НОМЕР_7 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Алуштинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим, видане 08.10.2011 року.

Відповідно до ст. 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Тобто, згідно з вимогами чинного законодавства України, якщо дитина народжена у шлюбі, її батьками автоматично записується подружжя.

З цих підстав, а також враховуючи, що судом першої інстанції при встановленні факту народження ОСОБА_3 було порушено вимоги сімейного законодавства щодо визначення батьків та безпідставно відмовлено заявнику ОСОБА_2 у батьківстві, а також враховуючи, що в резолютивній частині судового рішення не зазначено прізвище, ім`я та по батькові дитини, колегія суддів вважає за необхідне рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.11.2025 року скасувати та ухвалити постанову, якою заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити у повному обсязі.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його спростовують, так як рішення ухвалено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду – скасувати та ухвалити постанову, якою заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Мартинюк Юлія Сергіївна, задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.11.2025 року скасувати.

Ухвалити постанову, якою заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Одесі Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, для проведення державної реєстрації народження дитини у відповідних відділах реєстрації актів цивільного стану України, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у смт Партеніт м. Алушта Автономної Республіки Крим, Україна (тимчасово окупована територія України) народилася дитина чоловічої статі – громадянин України ОСОБА_3 , матір`ю якого є громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м. Челябінськ, росія, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Сакським МВ ГУ МВС України у АР Крим 25.11.2011 року, а батьком громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце народження: м. Алушта АР Крим, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Алуштинським МВ ГУ МВС України в АР Крим 17.08.2004 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Через відпустку судді Громіка Р.Д., повне судове рішення складено 11.05.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева