Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №494/1419/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4761/26

Справа № 494/1419/25

Головуючий у першій інстанції Гуржій А. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без участі учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Колос Володимир Михайлович, на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 19 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Гуржій А.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

03.07.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» звернулось з позовом до суду до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2013737488 від 19.10.2016 року у розмірі 35521,28 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 19.10.2016 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2013737488, відповідно до умов якого позичальник отримав та зобов`язався сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 40% на рік (а.с.12-зворот). В подальшому, кредитний ліміт було збільшено.

24.03.2023 року між ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» та АТ «ОТП БАНК» було укладено договір факторингу та до ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» перейшло право вимоги за кредитним договором № 2013737488 від 19.10.2016 року, що підтверджується реєстром боржників (а.с.5-10).

Посилаючись на неналежне виконання умов договору, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 35 521,28 грн., з яких: 22 060,96 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 13 460,32 грн. – заборгованість за відсотками.

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 19.12.2025 року позов ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» у розмірі 27 042,05 грн., а також судовий збір у розмірі 1844,17 грн. (а.с.129-134).

Крім того, додатковим рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 16.01.2026 року з ОСОБА_1 на користь «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» було стягнуто витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. (а.с.162-164).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Колос В.М. ставить питання про скасування рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 19.12.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.169-171).

Додаткове рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 16.01.2026 року учасниками справи не оскаржується.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 11.05.2026 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з перерубуванням суддів Громіка Р.Д. та Комлевої О.С. у відпустках та враховуючи недостатню кількість суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 8), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, а також через участь суддів даної колегії суддів в інших цивільних, адміністративних і кримінальних справах, датою ухвалення цього судового рішення є 11.05.2026 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.01.2026 року (а.с.182), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.183-184).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 27 042,05 грн., суд першої інстанції виходив із того, що між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. В подальшому, на підставі договору факторингу між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором. Внаслідок неналежного виконання позичальником умов договору, виникла заборгованість за кредитним договором у відповідному розмірі, яка підлягає стягненню з відповідача (а.с.129-134).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступних підстав.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ч.1 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2016 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2013737488, відповідно до умов якого позичальник отримав кредитні кошти зі сплатою відсотків у розмірі 40% на рік (а.с.12зворот).

Згідно розрахунку заборгованість ОСОБА_2 за кредитом становить 35 521,28 грн., у тому числі 8 479,23 грн. - плата за обслуговування рахунку/списання за смс-інформування (а.с.13-46).

Рішенням суду першої інстанції від 19.12.2025 року у стягненні 8 479,23 грн. - плати за обслуговування рахунку/списання за смс-інформування було відмовлено з підстав нікчемності пункту кредитного договору № 2013737488 від 19.01.2016 року щодо обов`язку сплати комісії за обслуговування кредиту.

Рішення суду в цій частині учасниками справи не оскаржується.

Заявник апеляційної скарги посилається на незгоду із розрахунком заборгованості, в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що підписуючи кредитний договір, ОСОБА_1 погодився з усіма його умовами, у тому числі, з обов`язком сплати відсотків за користування кредитом.

Крім того, відповідачем не було у встановленому законом порядку спростовано умови кредитування, а також не було наданого свого контррозрахунку щодо існуючої заборгованості за договором.

На підтвердження своїх позовних вимог ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» надало банківську виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається, що останній користувався кредитними коштами (здійснював покупки в магазинах, частково погашав заборгованість за кредитом, знімав готівку тощо) (а.с.47-57).

Банківська виписка має статус первинного документу, що вбачається з Переліку типових документів, затвердженого наказом МЮУ від 12.04.12 р. № 578/5, відповідно до якого, до первинних документів, які фіксують факт виконання господарської операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Таким чином, враховуючи користування відповідачем грошовими коштами, колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника апеляційної скарги на те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів отримання позичальником кредитних коштів.

Також заявник апеляційної скарги посилається на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Звертаючись із вказаним позовом до суду, ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» надало копію договору факторингу 24/03/23 від 24.03.2023 року, укладеного між ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» та АТ «ОТП БАНК» (а.с.5-10).

Згідно п.1.3. договору факторингу фактор одержує право вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами.

Реєстр боржників (додаток №1 до вказаного договору факторингу) - погоджена сторонами договору факторингу форма реєстру боржників з переліком їх особистих даних і розмірів грошових зобов`язань.

Крім того, п. 7.1 сторони договору домовилися, що ліміт фінансування по реєстру боржників № 1 та по реєстру боржників № 2 становить 7 155 000,00 грн. та згідно платіжної інструкції від 24.03.2023 рокуТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» сплатило АТ «ОТП БАНК» 7 155 000,00 грн. (а.с.5-10).

Згідно з витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 24/03/23 від 24.03.2023 року до ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» перейшло право вимоги за кредитним договором № 2013737488 від 04.12.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та первісним кредитором АТ «ОТП БАНК» (а.с.10-зворот).

За таких обставин, враховуючи, що перехід права вимоги до ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» за кредитним договором № 2013737488 від 04.12.2018 року встановлено належними та допустимими доказами, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» є належним позивачем у справі та частково задовольнив позов.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

Також зважаючи на те, що зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Колос Володимир Михайлович, залишити без задоволення.

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 19 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева