Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №522/22631/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3945/26

Справа № 522/22631/24

Головуючий у першій інстанції Донцов Д. Ю.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

30.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Єлісєєв Дмитро Олексійович,

на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 березня 2025 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 29.03.2021 р. між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/9828227-СК_SB, підписанням якого відповідач акцептував Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті Банку. Строк дії кредитного ліміту за договором становить 365 днів з моменту повідомлення Банком про факт встановлення кредитного ліміту.

15.05.2024 р. між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № НІ/11/19-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) зобов`язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» (клієнту) суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до Витягу із реєстру прав вимоги до договору факторингу № № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14551,25 грн, з яких: 8999,75 грн – загальна заборгованість по тілу кредиту; 5551,50 грн – загальна заборгованість по відсоткам.

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № 002/9828227-СК_SB від 29.03.2021 року у розмірі 14551,25 грн та понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Приморський районний суд м. Одеси заочним рішенням від 24 березня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 002/9828227-СК_SB від 29.03.2021 року у розмірі 14551 гривень 25 копійок, з яких: 8999,75 грн – загальна заборгованість по тілу кредиту та 5551,50 грн – загальна заборгованість по відсоткам. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 29.03.2021 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №002/9828227-СК_SB, підписанням якого відповідач акцептував Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті Банку. Зазначена заява-договір підписана відповідачем власноручним підписом. Відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, що має відображення у розрахунках заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 14551 гривень 25 копійок.

У квітні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з заявою про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.03.2025 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.06.2025 року заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м.Одеси від 25.03.2025 року, залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , просить скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 березня 2025 року у справі № 522/22631/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , посилається на те, що суд першої інстанції порушив принцип змагальності, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт видачі кредитних коштів, доказів перерахування кредитних коштів, факт існування заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Стверджує, що позивачем не доведено набуття ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до ОСОБА_1 за договором про комплексне банківське обслуговування від 29.03.2021 року, оскільки до позовної заяви не додано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу, укладеним між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська компанія».

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.

ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження отримав відповідно до ч. 7 ст. 272 ЦПК України.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Єлісєєв Дмитро Олексійович копію ухвали про відкриття провадження отримав 27.09.2025 року о 08:37:02 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу отримано ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 27.09.2025 року о 08:37:02 та 19.07.2025 о 7:56:02 відповідно в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду не надходив.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.04.2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 14551,25 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 х 30 = 90840 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.

Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом..

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 29.03.2021 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №002/9828227-СК_SB, підписанням якого відповідач акцептував Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті Банку. Зазначена заява-договір підписана відповідачем власноручним підписом. Відповідач своєчасно не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, що має відображення у розрахунках заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 14551 гривень 25 копійок.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що 29.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Таскомбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чимвласноручно підписав у паперовій формі Анкету-заяву до договору про комплексне банківське обслуговування №002/9828227-СК_SB.

Зазначена анкета-заява до Договору про надання банківських послуг не містить електронного підпису відповідача.

Анкета-заява містить докладну інформацію щодо ОСОБА_1 , зокрема індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, соціальний статус. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_1 , які надані до анкети.

Підписавши анкету-заяву ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений з умовами договору, тарифами, правилами користування електронним платіжним засобом, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту (згідно з вимогами діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони зрозумілі та потребують додаткового тлумачення. Проект зазначених документів, був наданий для ознайомлення перед укладенням та підписані документи повністю відповідають наданим Банком проектам. Окрім цього, беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку змінювати (зменшувати або збільшувати) розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодився з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Зі змістом Інструкції Національного банку України про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів ознайомлений. Вимоги цієї інструкції обов`язкові. Йому повідомили зміст Закону України «Про виконавче провадження». Відомо про те, що вказаний у цій Заяві-договорі поточний та вкладний рахунки забороняється використовувати для здійснення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок в АТ «Таскомбанк» № НОМЕР_1 у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.

В анкеті-заяві до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем * НОМЕР_2 , яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором.

Позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію анкети-заяви до Договору про комплексне банківське обслуговування від 29.03.2021, яка підписана особисто ОСОБА_1 ; розрахунок заборгованості за договором від 29.03.2021 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором від 29.03.2021 року загальна заборгованість відповідача за період з 15.05.2024 року по 31.10.2024 року становить 14551,25 грн, яка складається з: 8999,75 грн – заборгованість за тілом кредиту, 5551,50 грн – заборгованість по відсоткам.

15.05.2024 р. між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № НІ/11/19-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) зобов`язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» (клієнту) суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Щодо доводів скаржника про відсутність доказів підтвердження оплати за договором факторингу суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

В постанові від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-III умови; 5) мета договору полягає в наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

За договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

Така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена в твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує в собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106).

Водночас, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року в справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22).

З матеріалів справи вбачається, що між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № НІ/11/19-Ф, у відповідності п.2.1 договору ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) зобов`язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» (клієнту) суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу та інші дані зазначаються в реєстрі прав вимоги, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору факторингу.

Відповідно до п.2.3 договору, відступлення права вимоги і всіх інших прав, належним клієнту за кредитними договорами та їх перехід від клієнта до фактора відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру прав вимог згідно додатку № 2, але не раніше здійснення оплати фактором згідно п.3.1 договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт приойму-передачі Реєстру прав вимог – підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги боргу та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1 договору, фактор зобов`язаний в день укладення сторонами договору сплатити клієнту суму фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі (сума не вказана).

Отже умовами укладеного між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» договору факторингу передбачено, що фактор стає кредитором по відношенню до позичальників стосовно боргу та набуває права кредитора після підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру прав вимог та здійснення оплати.

В матеріалах справи міститься копія договору № НІ/11/19-Ф від 15.05.24 року, копія акту прийому-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу № НІ/11/19-ф від 15.05.2024 року, витяг з реєстру прав вимог до договору факторингу № НІ/11/19-Ф від 15.05.2024 року.

Колегія суддів зауважує, що до позовної заяви позивачем надана копія договору факторингу № НІ/11/19-ф від 15.05.2024 року, яка містить напис «з оригіналом згідно, представник ТОВ ФК «ЄАПБ» Костюшок П.М., підпис, печатка». Проте, в наданій копії договору пункт 3.1 не містить суми грошових коштів, які фактор зобов`язаний сплатити клієнту шляхом безготівкового перерахування. Отже надана копія договору факторингу не відповідає його оригіналу.

Позивачем не надано належних та достатніх доказівна підтвердження здійснення оплати за договором факторингу № НІ/11/19-ф від 15.05.2024 року, як це передбачено п. 2.3. договору.

В переліку додатків до позовної заяви та безпосередньо в додатках до позовної заяви не міститься доказів здійснення оплати за договором факторингу.

Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність набуття ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до ОСОБА_1 за договором про комплексне банківське обслуговування № 002/9828227-СК_SB від 29.03.2021 року.

Отже, з огляду на викладене колегія судів вважає, що позивачем не доведено набуття ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки до позовної заяви не додано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу, укладеним між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська компанія».

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 березня 2025 року слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Щодо судових витрат

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 4542 грн, що підтверджується квитанцією № 259333703 від 23.08.2025.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4542 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно положень пунктів 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат на правову допомогу до суду апеляційної інстанції скаржником надано копію договору про надання правової допомоги від 10.07.2025 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Правда», в особі Голови адвокатського об`єднання «Правда» адвоката Єлісєєва Дмитра Олексійовича, та ОСОБА_1 , додаток № 1 до договору від 10.07.2025 року, акт виконаних робіт за договором про надання правової (правничої) допомоги від 10.07.2025 року, платіжну інструкцію № 4108-МЕ68-7Е38-4Т57 від 16.06.2025 року.

Відповідно до п. 1.1 договору клієнт в порядку та на умовах, визначених договором, дає завдання-доручення, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правову (правничу) допомогу, а саме підготовка та направлення апеляційної скарги у цивільній справі № 522/22631/24 та представництво інтересів клієнта в суді Апеляційної інстанції.

Згідно п. 3.3 договору, сума та строк оплати гонорару регулюється додатками до договору про надання правничої (правової) допомоги.

Відповідно до п.1 додатку № 1 до договору від 10.07.2025 року про надання правової (правничої) допомоги, клієнт 16.07.2025 року оплачує гонорар у сумі 4000 грн за надання правової (правничої) допомоги, згідно п.1.1 договору.

Відповідно до акту виконаних робіт за договором про надання правової (правничої) допомоги від 16.07.2025 року, під час дії договору від 10.07.2025 року булі надані послуги: первісна консультація, аналіз судової практики, моніторинг офіційних реєстрів судової влади, формування правової позиції по справі, підготовка апеляційної скарги у цивільній справі № 522/22631/24, підготовка клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги, правовий аналіз отриманих документів та повідомлень, консультація клієнта з питання роботи по справі.

Платіжною інструкцією № 4108-МЕ68-7Е38-4Т57 від 16.07.2025 року підтверджується факт здійснення оплати ОСОБА_1 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 10.07.2025 року у розмірі 4000 грн.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Клопотання щодо зменшення витрат на правничу допомогу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не надходило.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, предмет позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, враховуючи критерії реальності, необхідності, виправданості, співмірними зі складністю даної справи, колегія суддів вважає, що вимога скаржника про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає задоволенню у сумі 4000 грн.

Керуючись статтями 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Єлісєєв Дмитро Олексійович задовольнити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 002/9828227-СК_SB від 29.03.2021 року відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 4542,00 грн та витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді О.Ю.Карташов

Ю.П. Лозко