Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №740/5776/25 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/5776/25

Провадження № 2/740/249/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - Гагаріної Т.О.,

за участі секретаря судового засідання - Мартиненко Ю.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Середи Д.А.,

представника третьої особи органу опіки та піклування Ніжинської міської ради Парубець М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ніжині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей,

встановив:

позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову зазначив, що він перебував у шлюбі з відповідачем з 24.04.2010 по 11.09.2019, від шлюбу мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначеним рішенням було встановлено, що ОСОБА_2 восени 2017 року залишила сім`ю та фактично припинила шлюбні стосунки. У 2021 році відповідач виїхала на постійне місце проживання до російської федерації. Діти залишилися проживати з ним та перебувають на його утриманні. Відповідач ніякої участі у їх утриманні та піклуванні не здійснює. Встановлення судом факту самостійного виховання неповнолітніх дітей дасть позивачу можливість отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Крім того, встановлення даного факту необхідне для забезпечення повноцінного виховання, догляду та належних умов неповнолітніх дітей та збереження їх прав та інтересів. Також він звернувся до Ніжинського міськрайонного суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей.

Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.11.2025 вказану вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 18.03.2026 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що його колишня дружина з 2021 року проживає на території російської федерації. З дітьми вона спілкується у телефонному режимі. Про його звернення до суду з цим позов вона знає. Встановлення факту одноосібного виховання та утримання дітей йому необхідно для відстрочки від призову на військову службу по мобілізації, оскільки близьких родичів він немає і у разі його призову діти залишаться без догляду.

Представник позивача адвокат Середа Д.А. підтримав позовні вимоги та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Встановлення факту одноосібного виховання та утримання дітей йому необхідно для відстрочки від призову на військову службу по мобілізації, оскільки якщо батька мобілізують діти залишаться без опіки.

Відповідач ОСОБА_2 про час і місце розгляду справи повідомлялася засобами поштового зв`язку за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання згідно із п 4 ч.8 ст.128 ЦПК України, заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подала.

Враховуючи, що відповідач згідно із ст.128 ЦПК України повідомлена, відзив не подала, причини неявки в судове засідання не повідомила, суд відповідно до ст.ст.280, 281 ЦПК розглядає справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення з урахуванням того, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник третьої особи - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області Парубець М.О. у судовому засіданні висловила думку, що суд має прийняти рішення в найкращих інтересах дітей.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_4 у засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Неповнолітня ОСОБА_3 пояснила, що її батьки розлучені. Вони тривалий час проживають у трьох: батько, вона та її брат. Мама проживає окремо у м.Москва, куди виїхала ще до початку війни, гроші їм не надсилає. З мамою вона спілкується у телеграмі. Батько повністю їх забезпечує, прибирає у будинку, готує їжу. Раніше з ними проживала бабуся, але вона померла. Є інша баба, яка проживає у селі, і з нею вони бачаться рідко. Вона хоче жити з батьком.

Малолітній ОСОБА_4 пояснив, що періодично спілкується із мамою по вайберу, не пам`ятає коли востаннє говорили. Вони проживають у трьох, він сестра та батько, який готує їм їжу, прибирає, купує речі, відвідує батьківські збори.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Частина 1 ст.16 ЦК України гарантує кожній особі право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті наведено спосіб захисту цивільних прав та інтересів, який не є вичерпним.

Згідно ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.141 Сімейного кодексу України (СК України) - мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, 5 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Статтею 151 СК визначено права батьків щодо виховання дитини.

Стаття 154 СК України закріплює перелік прав батьків по захисту дитини, а саме: батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина. батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.

Згідно зі ч. 1, 2, 4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, на підставі цього договору він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки, що очевидно полягає у вчиненні визначених договором певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Відповідно до ст.15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Відповідно до пунктів 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 24.04.2010 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області у справі № 378/756/19 від 11.09.2019 шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади та акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до інформації, наданої Ніжинською ЗОШ І-ІІІ ступенів №7 ОСОБА_2., як матір ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у школу не зявляється , батьківські збори не відвідує, навчанням та вихованням не цікавиться.

З інформаційної довідки, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на виконання ухвали суду від 07.01.2026, вбачається, що ОСОБА_2 перетнула кордон у пункті пропуску пп «Бачівськ» 20.09.2021 у лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України (а.с.50).

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, зокрема суди розглядають справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Отже, факт самостійного виховання та утримання дитини, який просить встановити позивач має юридичне значення, оскільки визначає право позивача на відстрочку від призову на військову службу по мобілізації.

Даний факт інакше як у судовому порядку не може бути встановлено, адже жодний орган влади, крім суду, не наділений повноваженнями встановлювати такий факт, і про необхідність встановлення даного факту судовим рішенням міститься вказівка в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а отже вимоги заявника, з огляду на доведеність цього фатку належними та допустимими доказами, слід задовольнити.

Таким чином, факт проживання неповнолітніх дітей разом із батьком підтверджується належними та допустимими доказами. Також матеріли справи містять докази того, що мати дітей не проживає разом із ними та не приймає участі у вихованні та утриманні дітей, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 83, 141, 247, 265, 280-283 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , його неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Т.О. Гагаріна