Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №591/6496/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/6496/25

Провадження № 2/591/1350/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд міста Суми в складі: головуючого судді Косар А. І., за участю секретаря судового засідання Семи Д. О., представника позивача адвоката Кузнєцова А. С., відповідача ОСОБА_1 , розглянув у порядку загального позовного провадження справу 591/6496/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025 року адвокат Кузнєцов Артем Сергійович, діючи в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду позов до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 283 982.00 грн, з яких: 233 982.00 грн - в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 50 000.00 грн - в рахунок відшкодування моральної шкоди; вирішити питання розподілу судових витрат.

Позовна заява мотивована тим, що:

12 серпня 2024 року в м. Суми на вул. Охтирська, буд. 3 сталася дорожньо - транспортна подія (ДТП) за участю транспортного засобу Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Toyota Rav4, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого належний позивачці транспортний засіб зазнав механічних ушкоджень.

Відповідно до постанови Зарічного районного суду м. Суми від 27 серпня 2024 року у справі № 591/8314/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Зазначав, що відповідальність водія Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП не була застрахована.

Задля отримання страхового відшкодування, позивачка звернулась до страховика Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) із заявою-повідомленням про настання страхового випадку. Страховик виплатив повну суму відшкодування у межах страхового ліміту у розмірі 160 000.00 грн.

Позивач через адвоката Кузнєцова А. С. звернулась до судового експерта Варухи В. О. для проведення автотоварознавчого дослідження транспортного засобу (ТЗ) Toyota Rav4, державний номерний знак НОМЕР_2 для визначення матеріальної шкоди та вартості відновлювального ремонту. ОСОБА_1 про дату, час та місце огляду ТЗ Toyota Rav4, державний номерний знак НОМЕР_2 повідомлявся належним чином рекомендованим листом з описом, але не прибув та огляд був проведений без нього.

Відповідно до Висновку експерта № 28/2024 від 29.10.2024, вартість відновлювального ремонту складає 957 570.76 грн, вартість матеріального збитку становить 775 437.00 грн.

Протягом тривалого часу відбувався процес ремонту ТЗ Toyota Rav4, державний номерний знак НОМЕР_2 , і на ремонт було витрачено 389 350.00 грн.

Крім цього, додатково було витрачено 1 992.00 грн на огляд на офіційному СТО «Toyota» від 23.10.2024, два рази послуги евакуатора від 22.08.2024, 23.10.2024 у розмірі 2 640.00 грн.

Загалом з ремонтом, позивачу було завдано збитків у загальному розмірі 393 982.00 грн 9 389 350.00 грн+1 992.00 грн+2 640.00 грн).

Зважаючи на те, що збитки завдані власнику ТЗ Toyota Rav4, державний номерний знак НОМЕР_2 складають 393 982.00 грн, а виплата МТСБУ склала 160 000.00 грн, то з ОСОБА_1 підлягає стягненню 233 982.00 грн.

Внаслідок ДТП, спричиненої виключно діями ОСОБА_1 , позивач зазнала глибоких негативних емоцій та душевних страждань:

(1)Сам факт ДТП став сильним стресовим фактором. Пережитий страх за своє життя та здоров`я, усвідомлення потенційної небезпеки, а також несподіваність та раптовість події викликали значне нервове напруження. Після аварії позивач тривалий час перебувала у стані емоційної нестабільності, що проявилося у підвищеній тривожності, дратівливості та складнощах із концентрацією уваги. Спогади про момент зіткнення мимоволі поверталися, викликаючи почуття безпорадності та незахищеності.

(2)Окрім безпосереднього емоційного потрясіння, значним джерелом моральних страждань стала необхідність самостійно займатись відновленням пошкодженого автомобіля. Вкладення власних заощаджень, які могли бути спрямовані на інші потреби, викликало почуття фінансової скрути та несправедливості. Відсутність відшкодування з боку винної особи посилювало відчуття образи та розчарування. Потреба витрачати час та зусилля на організацію ремонтних робіт , спілкування зі страховою компанією, майстрами, пошуком відповідних сервісних центрів, закупівлею необхідних запчастин також додала значного психологічного дискомфорту. З моменту ДТП (12.08.2024) і до можливості користуватися ТЗ після ремонту (20.04.2025) пройшло 8 місяців, протягом яких позивач не могла користуватися власним автомобілем та вимушена була повністю змінити сталий спосіб життя в бік його погіршення.

(3)Ці негативні переживання є прямим наслідком дій відповідача і підлягають грошовій компенсаці.

Враховуючи ступінь та обсяг душевних страждань, розмір моральної шкоди, завданої позивачу, виходячи із засад розумності, виваженості та справеливості, оцінюється позивачем у 50 000.00 грн.

Попередній розрахунок судових витрат становить 22 022.82 грн, з яких судовий збір - 2 839.82 грн; орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу - 14 000.00 грн, витрати на експертизу - 5 750.95 грн.

Позиція відповідача

Відповідач відзив не подав.

Рух справи у суді першої інстанції

Відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 справу передано в провадження судді Сидоренко А. П.

24 червня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

15 жовтня 2025 року ухвалою суду закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Згідно розпорядження керівника апарату Зарічного районного суду м. Суми № 495 від 24.12.2025 у зв`язку з призначенням судді Сидоренко А. П. суддею Сумського апеляційного суду здійснено повторний автоматизований розподіл вищезазначеної справи, яка згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2025 передана для розгляду головуючому судді Косар А. І.

14 січня 2026 року ухвалою суду вказану справу прийнято до свого провадження, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

11 лютого 2026 року ухвалою суду закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

27.04.2026 після завершення стадії дослідження письмових доказів, судом здійснено перехід до стадії ухвалення судового рішення та оголошено перерву до 07.05.2026.

Аргументи учасників справи

У судовому засіданні 27.04.2026 представник позивача вимоги позову підтримав та просив задовольнити.

Відповідач заперечив прот позову. На його переконання, в ДПТ винні обидві сторони. Разом з тим, судове рішення в справі про адміністратвні правопорушення ним не оскаржене.

Фактичні обставини, з`ясовані судом

12 серпня 2024 року о 20:35 год. в м. Суми на вул. Охтирська, буд. 3 водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 , виїхавши на зустрічну смугу, порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху, здійснив зіткнення з ТЗ Toyota Rav4, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 27 серпня 2024 року у справі № 591/8314/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних прапвопорушень, передбачених стст. 124, ч.5 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засоб.

Постанова набрала законної сили 07.09.2024.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Власником автомобіля марки Toyota Rav4, державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_2 .

Відповідно до Акту здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) № 913 від 20 квітня 2025 р. (ас 89-91) загальна вартість робіт по ремонту ТЗ Toyota Rav4, державний номерний знак НОМЕР_2 становить 389 350.00 грн.

Платіжними інструкціями підтверджено витрати на огляд ТЗ Toyota Rav4, державний номерний знак НОМЕР_2 на офіційному СТО «Toyota» від 23.10.2024 на суму 1 992.00 грн; витрати на послуги евакуатора від 22.08.2024 (ас 88) та 23.10.2024 у розмірі 2 640.00 грн (ас 85-87).

Як зазначає позивач, відповідальність водія Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП не була застрахована.

Задля отримання страхового відшкодування, позивачка звернулась до страховика Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) із заявою-повідомленням про настання страхового випадку. Страховик виплатив повну суму відшкодування у межах страхового ліміту у розмірі 160 000.00 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Суду

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши оцінку доводам сторін, наданим ними доказам, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Мотиви, з яких виходить Суд, і застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частини друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (підпункти 1.4, 1.7 статті 1 цього Закону).

У абзаці першому підпункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі №441/756/18.

У цій справі позивачка надала належні докази на підтвердження вини відповідача ОСОБА_1 у ДТП, а тому позовні вимоги про відшкодування ОСОБА_1 майнової шкоди є обґрунтованими і підлягають до задоволення. З огляду на наведене, суд доходить висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у сумі 283 982.00 грн (різницю між виплаченим страховим відшкодуванням та завданими збитками).

У відповідності із ст. 23 ЦК України: особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Ст. 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Вирішуючи питання про розмір компенсації за нанесену моральну шкоду, суд виходить з характеру і тривалості страждань позивача й істотних змін способу його життя.

Тому суд дійшов висновку про те, що позивачкою доведено факти завдання їй моральної шкоди, протиправності діяння відповідача ОСОБА_1 , наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини відповідача в її заподіянні, тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Суд вважає можливим задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди повністю у розмірі 50 000.00 грн.

На підставі вищевикладеного, заявлену позивачем суму 50 000.00 грн відшкодування моральної шкоди суд вважає обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю, з наведених вище мотивів та підстав.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно дост. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, на відповідача - у разі задоволення позову.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

З огляду на наведене, суд вважає за потрібне стягнути з відповідача на користь позивача 2 839.82 грн судового збору сплачених позивачем при зверненні до суду з позовом (ас 4) та 5 750.96 грн витрат за проведення експертизи (ас 82-83).

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 22.01.2021 по справі № 925/1137/19 наголосив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Строною позивача надано відповідні документи, які свідчать про надання правової допомоги з боку адвоката Кузнєцова А. С. позивачу ОСОБА_2 (ас 100-105). Про очікування таких витрат повідомлено орієнтовним розрахунком у тексті позовної заяви (ас 3).

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 13 900.00 грн, що підтверджено Актом наданих послуг №2024-від 30.04.2026.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Враховуючи сталу практику Верховного Суду та її Великої Палати щодо відсутності у суду повноважень на здійснення за власною ініціативою оцінки співмірності заявлених до відшкодування сум витрат на професійну правничу допомогу без наявності відповідного клопотання сторони про це; приймаючи до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення судових витрат через їх неспівмірність, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 900.00 грн. Загальний розмір судових витрат становить 21 922.82 грн.

Керуючись стст. 7, 141, 191, 258, 259, 263-265, 268, 272, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

Ухвалив:

Задовольнити позов.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), 283 982.00 грн, з яких: 233 982.00 грн - в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 50 000.00 грн - в рахунок відшкодування моральної шкоди, судові витрати у загальному розмірі 21 922.82 грн, а усього 305 904 (триста п`ять тисяч дев`ятсот чотири) грн 82 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформація про сторони та інших учасників справи:

позивач ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;

представник позивача Кузнєцов Артем Сергійович ОРДЕР СЕРІЯ ВМ № 1055116 від 01.10.2024;

відповідач ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя А. І. Косар