Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №462/1307/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1307/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

08 травня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого - судді Колодяжного С.Ю., розглянувши в приміщенні суду у м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника 18.02.2026 року звернулася в Залізничний районний суд м.Львова із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 184042,24 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.09.2024 року на перехресті вулиць Боберського-Скісна-Зерова у м.Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Hyundai», номерний знак НОМЕР_2 , що належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Франківського районного суду м.Львова від 29.01.2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності. На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля марки «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ «СК «Інго» відповідно до полісу №217878939. Згідно звіту №1465/24 від 03.01.2025 року про оцінку автомобіля вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Hyundai», номерний знак НОМЕР_2 , складає 306606,03 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу - 124163,79 грн. В подальшому, ПрАТ «СК «Інго» здійснило страхове відшкодування позивачу у розмірі 124563,79 грн. Вважає, що оскільки сума страхового відшкодування не покриває витрати на відновлювальний ремонт автомобіля, тому просить стягнути з відповідача різницю між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та страховим відшкодуванням, що становить 184042,24 грн.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.03.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч.8 ст.178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, дослідивши подані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.09.2024 року на перехресті рівнозначних доріг вулиць Боберського-Скісної-Зерової у м.Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Hyundai», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 та який належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 . Внаслідок цієї ДТП вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Франківського районного суду м.Львова від 29.01.2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. (а.с.10-11).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Інго», що підтверджується полісом №217878939 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14.11.2023 року, ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, було встановлено в розмірі 160000 грн., франшиза - 1600 грн. (а.с.33).

Згідно даних звіту №1465/24 про оцінку автомобіля марки «Hyundai», номерний знак НОМЕР_2 , складеного 03.01.2025 року суб?єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту належного позивачу транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ, з ПДВ на ЗПЧ, визначена в сумі 124163,79 грн., а вартість відновлювального ремонту належного позивачу автомобіля з ПДВ на ЗПЧ, визначена в сумі 306606,03 грн. (а.с.14-25).

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно з статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов?язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі статтею 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Аналогічні по суті висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц, від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18, від 30 жовтня 2019 року у справі №753/4696/16-ц, від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18, від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17, та від 09 листопада 2022 року у справі №497/470/2021.

Враховуючи, що ПрАТ «СК «Інго» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу деталей, то у страховика не виникло обов?язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено розмір суми, яку відповідно до законодавства має відшкодувати заподіювач шкоди, тобто ту обставину, що розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

За наведеного, із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути різницю між оціненим відповідно до законодавства розміром завданої шкоди і загальною сумою страхового відшкодування, що складає 184042,24 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1840,42 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору (а.с.35).

Керуючись ст.2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279, 280-281 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 184042,24 грн. матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1840,42 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Текст судового рішення складений 08 травня 2026 року.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний