Вирок від 18 лютого 2026 р. у справі №304/1852/25 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1852/25 Провадження № 1-кп/304/147/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Перечин кримінальне провадження відносно: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Порошково Перечинського району, з неповною загальною середньою освітою, одруженого, непрацюючого, має на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

15 червня 2025 року, близько 19 години 00 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи власним технічно-справним транспортним засобом марки «Volkswagen» моделі «Caddy» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в населеному пункті село Порошково, Ужгородського району, Закарпатської області, на перехресні нерівнозначних доріг вулиці Зерновська та вулиці Центральна, не переконався у його безпечності та не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, будучи самовпевненим та самонадіяним, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, грубо порушуючи вимоги п.1.2, п.1.3., п.1.5., п.1.10. з посиланням на термін «дати дорогу», «дорожні умови» «дорожня обстановка», п.2.3. «б, д», п.10.1, п.10.4, п.12.1., п.16.11 «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, які вступили в дію з 01 січня 2002 року, керуючи транспортним засобом, маючи можливість завчасно оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, та будучи візуально освідомленим про наявність рухаючого по головній вулиці Центральна зі сторони Тур`я Пасіка у напрямку с.Свалявка транспортного засобу - мотоциклу марки «Lifan» моделі «SR 22-4V» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не відмовився від виконання свого маневру, а навпаки з другорядної вулиці Зерновська почав виїжджати на головну вулицю Центральна, повертаючи ліворуч у напрямку населеного пункту Тур`я Пасіка, внаслідок чого допустив перехресне зіткнення з мотоциклом марки «Lifan» моделі «SR 22-4V» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який в той час рухався по вулиці Центральна зі сторони населеного пункту Тур`я Пасіка у напрямку с.Свалявка.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла марки «Lifan» моделі «SR 22-4V» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканця АДРЕСА_1 , отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої поєднаної травми голови, черева, у вигляді вираженого набряку речовини головного мозку, забою лівої легені, забою лівої нирки, розчавленням селезінки та хвоста підшлункової залози (стан після спленектомії та перев?язки хвоста підшлункової залози), що ускладнилось масивною внутрішньою кровотечею та призвело до розвитку шоку, та мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння і знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із смертю потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав повністю, проти фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті не заперечує. Та суду пояснив, що 15 червня 2025 року, у вечірній час, близько о 19-00 годин він керував автомобілем марки «Volkswagen» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в салоні автомобіля знаходилася його дружина, яка сиділа на передньому пасажирському сидінні, та в населеному пункті села Порошково, на перехресні доріг вулиці Зерновська та вулиці Центральна, зі швидкістю приблизно 100 км/год зі сторони Тур`я Пасіка у напрямку с.Свалявка їхав мотоцикл марки «Lifan» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Та, повертаючи ліворуч у напрямку населеного пункту села Тур`я Пасіка, не побачивши вказаний мотоцикл, який рухався по Центральній вулиці з великою швидкістю, сталося зіткнення автомобіля марки «Volkswagen» під його керуванням з мотоциклом марки «Lifan», удар прийшовся посередині мотоцикла. Він відразу зупинив автомобіль, вибіг на дорогу та побачив водія мотоцикла ОСОБА_10 , який лежав на асфальті, без свідомості, шолому він не мав. Відразу зателефонував до поліції та викликав карету швидкої допомоги. Першими приїхали працівники поліції, а через 30-40 хвилин прибула на місце події швидка допомога, лікарі якої госпіталізували потерпілого у лікарню. На місці ДТП працівники поліції зафіксували на схемі місце розташування доріг (перехрестя), місце зіткнення транспортних засобів, тощо. Після того, як він дізнався про смерть потерпілого ОСОБА_10 , він вжив заходи для відшкодовано у повному обсязі матері потерпілого ОСОБА_11 матеріальних збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, сплатив їй в рахунок відшкодування 17000 Євро, також допомагав у організації поховання, та встановленню пам`ятника ОСОБА_12 , просив у неї вибачення. Свою вину визнає повністю, кваліфікацію кримінального правопорушення не оспорює, експертні дослідження не оспорює. У вчиненому обвинувачений ОСОБА_13 щиро розкаюється та про те, що сталося, дуже шкодує. Просить суд суворо його не карати, не позбавляти волі та не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, посилаючись на ті обставини, що має на утриманні трьох малолітніх дітей, яких необхідно відвозити до школи, у лікарню.

Потерпіла ОСОБА_14 в судове засідання повторно не з`явилася, про день та час розгляду кримінального провадження повідомлялася судом своєчасно та належним чином, проте на адресу суду потерпілою ОСОБА_14 подано заяву від 10.09.2025 року, в якій потерпіла просить провести розгляд даного кримінального провадження без її участі та у поданій заяві ОСОБА_14 зазначила, що будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 вона не має, оскільки останній у повній мірі відшкодував завдану їй моральну та матеріальну шкоду, цивільний позов не заявляє та заявляти наміру не має (а.с.36).

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення за частиною 2 статті 286 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, не оспорює фактичні обставини у даному кримінальному провадженні, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, та судом встановлено, що учасники судового провадження (сторона обвинувачення в особі прокурора та сторона захисту в особі обвинуваченого та його захисника) правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши їх думку про можливість розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому, судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиції є добровільними, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному суді.

Розглядаючи кримінальне провадження в межах пред`явленого обвинувачення в порядку дослідження доказів згідно частини 3 статті 349 КПК України, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.

Диспозиція ст.286 КК України сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з`ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.

При цьому належить враховувати, що кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ст.286 КК України, є злочином із матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст.286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причинному зв`язку. Таким чином, об`єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановка; суспільно-небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - ч. 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження - ч. 2, загибель кількох осіб - ч. 3); причинному зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.

Діяння полягає в порушенні Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати: 1) у вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) у невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (не зниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).

Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст.286 КК України.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст.286 КК України, тобто знаходилися у причинному зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли. Вказана правова позиція відображена в Постанові Верховного суду від 21.08.2019 року у справі № 682/956/17.

За змістом закону порушення Правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов`язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом. Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.286 КК України, полягає в: а) порушенні Правил безпеки руху чи експлуатації транспорту, тобто в порушенні конкретного правила, передбаченого конкретним пунктом правил; б) настанні суспільне небезпечних наслідків заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень учасникам дорожнього руху і в) причинному зв`язку між порушенням правил безпеки руху чи експлуатації транспорту та спричиненими наслідками.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини, що визначається характером ставлення до наслідків. Сама ж дія або бездіяльність при порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту можуть бути як умисними, так і вчиненими з необережності.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 , надані в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 порушив правила безпеки дорожнього руху як особа, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Суд також враховує вимоги статті 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів. У відповідності до ст.65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності суд визначає ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Статтею 66 КК України визначено обставини, які пом`якшують покарання при його призначенні, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 , вчинивши тяжкий необережний злочин, усвідомив суспільну небезпеку вчиненого ним діяння та його наслідки, а саме те, що його дії призвели до смерть потерпілого, у вчиненому свою винуватість ОСОБА_4 визнав повністю, неодноразово просив вибачення у потерпілої, у вчиненому щиро розкаявся, заподіяну шкоду потерпілій відшкодував, а також 30 січня 2026 року передав благодійну допомогу для потреб Збройних Сил України грошові кошти в сумі 50 000 гривень.

При цьому, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Щире каяття являє собою певний психологічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх відомих їй обставин вчинених кримінальних діянь, а також вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди. Щире каяття полягає у вираженні обвинуваченим позиції щодо критичної оцінки своєї злочинної поведінки і готовності нести кримінальну відповідальність за вчинене кримінально-каране діяння.

Так, щире каяття це неформальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (Постанови ККСВС від 22.03.2018 року у справі №759/7784/15-к від 09.10.2018 року; у справі№756/4830/17-к від 19липня 2018 року; у справі № 134/890/17 від 15.11.2021 року; у справі № 520/16394/16-к від 27.04.2021).

Суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_4 , висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки, зазначив про готовність нести кримінальну відповідальність, вину у вчиненні злочину визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, що свідчить про наявність у кримінальному провадження обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття.

Отже, з поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду даного кримінального провадження вбачається дійсне, відверте каяття. В судових дебатах останній зазначив, що він кається, жалкує про те, що сталося, висловлює щире бажання виправити наслідки вчиненого, висловлює критичну оцінку своєї поведінки і готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене кримінально-каране діяння, також обвинуваченим ОСОБА_4 у добровільному порядку відшкодовано потерпілій збитки, заподіяні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджено потерпілою ОСОБА_14 у її заяві від 10.09.2025.

А тому, суд знаходить підстави для визнання такої пом`якшуючої обставини, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Також активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органу досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин, що підтверджено матеріалами даного кримінального провадження.

Отже, до обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить визнання у повному обсязі вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, щире каяття у скоєному, активне сприяння встановленню істини по даному кримінальному провадженню в ході судового розгляду справи, добровільне відшкодування заподіяних потерпілій матеріальних збитків та спричиненої моральної шкоди, що суд відносить до обставин, які пом`якшують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , в ході судового розгляду кримінального провадження судом не встановлено.

Крім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, однак має постійне джерело доходів, на диспансерному обліку у лікарів нарколога, психіатра, фтизіатра ОСОБА_4 не перебуває, інвалідом певної групи не являється, проте ОСОБА_4 має стійкі соціальні зв`язки: одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є багатодітним батьком, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим УСЗН Ужгородської РДА від 15.06.2023 року, проживає разом із дружиною ОСОБА_15 , непрацездатні особи на його утриманні не знаходяться, при цьому ОСОБА_4 має місце реєстрації та постійне місце проживання, за яким характеризується виключно позитивно.

Так, згідно характеристики старости села Порошківського старостинського округу, ОСОБА_4 зареєстрований в селі Порошково Ужгородського (Перечинського) району Закарпатської області, одружений на ОСОБА_15 та на його утриманні знаходяться четверо неповнолітніх дітей. ОСОБА_4 офіційно не працює, але постійно знаходить джерела доходів. За період проживання на території села скарг на його поведінку з боку сусідів та жителів села не поступало. Громадський порядок не порушував, до адміністративної відповідальності не виконкомом Тур`є-Реметіської сільської ради не притягався (а.с.16).

На виконання вимог абз.2 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь Ужгородського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області, з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно з якою ризик небезпеки для суспільства, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній. При цьому, фахівець органу пробації при складанні досудової доповіді брав до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його морально-етичні якості, спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк цілком можливе та становить середній ризик небезпеки для суспільства та окремих осіб. Виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення мінімального нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню ним повторних кримінальних правопорушень (а.с.28-31).

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Враховуючи ступінь суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, який відноситься до злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту та який, згідно положень ст.12 КК України, є тяжким злочином, з неумисною формою вини, та беручи до уваги обставини, що пом`якшують його покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , думку потерпілої ОСОБА_14 , яка на суворій мірі покарання відносно ОСОБА_4 не наполягає, посилається у поданій заяві на повне відшкодування заподіяної їй шкоди та зважаючи на думку прокурора, строни захисту, а також приймаючи до уваги ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, під час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 у стані сп`яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого) не перебував, має постійне джерело доходів, мінливі підробітки, постійне місце проживання, за яким зарекомендував себе виключно з позитивної сторони, одружений, на його утриманні знаходяться троє малолітніх дітей, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю та у вчиненому щиро розкаявся, заподіяна потерпілій ОСОБА_14 шкода у добровільному порядку відшкодована обвинуваченим ОСОБА_4 у повному обсязі, потерпіла матеріальних та/або моральних претензій до обвинуваченого на теперішній час не має, крім того ОСОБА_4 надана благодійна допомога на потреби обороноздатності України в сумі 50000,00 грн., тому суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та з призначенням йому покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України, наближених до мінімальних, та суд знаходить підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень ст.75 КК України та звільнення його від покарання протягом випробувального строку тривалості в один рік.

Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним, співрозмірним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також буде відповідати не тільки загальним принципам призначення кримінального покарання, але й принципу його незворотності.

Призначаючи покарання, суд зауважує, що тимчасова ізоляція від суспільства обвинуваченого ОСОБА_4 , враховуючи дані про її особу, знаходження на його утриманні малолітніх дітей, на переконання суду, не буде для ОСОБА_4 доцільнішим для виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, аніж контроль протягом визначеного терміну над його поведінкою та мисленням самого обвинуваченого, супроводженим зовнішнім контролем з боку органу пробації.

Підстав для застосування положень статті 69 КК України суд не вбачає.

Разом з тим, санкція ч.2 ст.286 КК України надає суду можливість як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Вказане положення Закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер застосування, і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд, залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків тощо.

Згідно п.21 вищевказаної Постанови Верховного Суду України, у кожному випадку призначення покарання зач.ч.1,2 ст.286, ст.287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно. Позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати як додаткове покарання незалежно від того, що особу вже було позбавлено такого права в адміністративному порядку. Однак, призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим.

Стосовно додаткового покарання у виді позбавлення ОСОБА_4 права керування транспортними засобами, суд враховує конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки, порушення ОСОБА_4 чисельних пунктів Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, яка спричинила смерть потерпілого ОСОБА_10 . За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність призначення додаткового покарання у виді позбавлення обвинуваченого права керування транспортним засобом на строк один рік.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженню потерпілою ОСОБА_14 не заявлено.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.2 ст.124, ст.126 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням у даному кримінальному провадженні експертів для проведення інженерно-транспортної експертизи за № CE-19/107-25/8290-ІТ від 04.07.2025 року в сумі 4457 гривень 00 копійок, інженерно-транспортної експертизи за № CE-19/107-25/8291-ІТ від 08.07.2025 року в сумі 4457 гривень 00 копійок, інженерно-транспортної експертизи за № CE-19/107-25/8293-ІТ від 04.07.2025 року в сумі 4457 гривень 00 копійок, комплексної фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи № КСЕ-19/107-25/8520 від 25.07.2025 року в сумі 10696 гривень 80 копійок (а.с.77,97,117,201), а всього 24067 (двадцять чотири тисячі шістдесят сім) гривень 80 копійок.

Згідно положень ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та в інших випадках.

Таким чином, відповідно до положень ч.4 ст.174 КПК України, беручи до уваги, що цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено, тому суд вважає необхідним скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.06.2025 року на транспортний засіб - автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , а також скасувати арешт на транспортний засіб - мотоцикл марки «Lifan» моделі «SR220-4V», зеленого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , який належить на праві власності потерпілій ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.50-52).

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, а саме: автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_4 , мотоцикл марки «Lifan» моделі «SR220-4V», зеленого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , які знаходяться на відповідальному зберіганні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області (а.с.50), суд вважає необхідним повернути за належністю власникам цих транспортних засобів: ОСОБА_4 та ОСОБА_11 (а.с.50).

Строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді домашнього арешту, обраного ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 31.07.2025 року, закінчився 19 січня 2026 року. В подальшому, під час судового розгляду клопотань про обрання, зміну раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу стороною обвинувачення не заявлялося та, відповідно, судом не вирішувалося.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 174, 366-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом визначеного іспитового строку терміном один рік не вчинить нового кримінального правопорушення.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_6 ) на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів на проведення у даному кримінальному провадженні інженерно-транспортної експертизи від 04.07.2025 року за № СЕ-19/107-25/8290-ІТ на суму 4457 гривень 00 копійок, інженерно-транспортної експертизи від 08.07.2025 року за № СЕ-19/107-25/8291-ІТ на суму 4457 гривень 00 копійок, інженерно-транспортної експертизи від 04.07.2025 року за № СЕ-19/107-25/8293-ІТ на суму 4457 гривень 00 копійок, комплексної судової фототехнічної та інженерно-транспортної експертизи від 25.07.2025 року за № КСЕ-19/107-25/8520 на суму 10696 гривень 80 копійок, а всього стягнути - 24067 (двадцять чотири тисячі шістдесят сім) гривень 80 копійок.

Заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.06.2025 року, а саме арешт, накладений на наступне майно: транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 ; транспортний засіб марки «Lifan» моделі «SR 220-4V» реєстраційний номер НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканці АДРЕСА_1 - скасувати.

Речовий доказ у даному кримінальному провадженні - автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Caddy», білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , який зберігається на спеціальному майданчику зберігання транспортних засобів відділення поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області за адресою: місто Перечин вул.Ужгородська, 37 Ужгородського району Закарпатської області - повернути за належністю власнику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 .

Речовий доказ у даному кримінальному провадженні - мотоцикл марки «Lifan» моделі «SR220-4V», зеленого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , який зберігається на спеціальному майданчику зберігання транспортних засобів відділення поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області за адресою: м.Перечин вул.Ужгородська, буд.37 Ужгородського району Закарпатської області - повернути за належністю власнику ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку.

Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду негайно після його проголошення.

Суддя

Перечинського районного суду

Закарпатської області ОСОБА_1