Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №519/350/26 — Південний міський суд Одеської області

Справа №519/350/26

Провадження № 2/519/441/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

08.05.2026 м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Лемця С.П.,

за участю секретаря судового засідання Волкової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, Фонду комунального майна Південнівської міської ради Одеського району Одеської області про визнання права на приватизацію житлового приміщення, за участі третьої особи - ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Південного міського суду до Фонду комунального майна Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, з позовною заявою про визнання права на приватизацію житлового приміщення, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані та проживають з 14.05.1997 по теперішній час у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Вище зазначену квартиру отримав чоловік та батько позивачів - ОСОБА_4 для проживання його родини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після смерті батька ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Південнівської міської ради Одеського району Одеської області від 11.12.2024 переоформив особистий рахунок по квартирі АДРЕСА_2 .

Позивачем ОСОБА_1 було прийняте рішення про приватизацію цієї квартири, в зв`язку з цим було подано заяву та пакет документів до Фонду комунального майна Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, але листом йому було відмовлено у приватизації квартири та роз`яснено, що приватизація квартири може бути проведена лише за наявності у нього ордера. В разі відсутності ордеру на вище зазначену квартиру позивачам потрібно звернутися до суду

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при подачі документів на приватизацію квартири АДРЕСА_2 подали заяву щодо відмови від приватизації займаного ними житла.

Позивач звернувся до виконавчого комітету Південнівської міської ради Одеського району Одеської області для отримання в разі наявності в них ордеру на вищезазначену квартиру. Південнівською міською радою Одеського району Одеської області було виписано копію ордеру на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , оригінал в них відсутній.

При вселенні до спірної квартири ордер було здано до житлово-експлуатаційної організації, на наймачів житла обов`язок збереження ордеру законом не покладений.

Разом з тим, позивачі були вселені до квартири на законних підставах, законність її проживання ніхто не оспорює.

Оскільки, відсутній документ (оригінал ордеру на житлове приміщення), на підставі якого вони була вселенні, це позбавляє їх можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири. Відмова у наданні дозволу на приватизацію квартири є такою, що суперечить чинному законодавству та порушує їх законні права й інтереси.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 09.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 09.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явилися надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Представник Фонду комунального майна Південнівської міської ради в судове засідання не з`явився, з заявами та клопотаннями не звертався.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та відповідні їм правовідносини, перевіривши їх доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 05.01.2026 № 14/08-03 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 14.05.1997; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована 14.05.1997; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована 14.05.1997 (а.с.15).

09.02.2026 листом Фонду комунального майна Південнівської міської ради позивачам було відмовлено у приватизації квартири та роз`яснено, що приватизація квартири може бути проведена лише за наявності у них ордера про надання жилої площі та довідки про склад сім`ї. В іншому випадку позивачу рекомендовано звернутися до суду (а.с.24).

12.01.2026 Южненським міським бюро технічної інвентаризації було надано відповідь на звернення, згідно якого повідомлено, що за ОСОБА_1 не має приватизованої квартири або частки, зареєстрованої на праві приватної або часткової власності на території м. Південне Одеського району Одеської області (а.с.22)

Відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вони з позивачами проживають в одному під`їзді. У вказаній квартирі наразі проживають ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_2 . Позивачі користуються квартирою, як місцем свого проживання, ведуть побут, отримують поштову кореспонденцію, зберігають особисті речі, сплачують комунальні послуги.

При цьому стороною позивача надано розпорядження №1722 на підставі рішення виконкому Південнівської міської ради Одеського району Одеської області № 1722 від 11.12.2024 про переоформлення та відкриття особового рахунку ОСОБА_1 на займану житлову площу, яка складається із 3 х 38,19 кв.м. по АДРЕСА_3 з правом укладання договору найму житлової площі.

Матеріали справи також містять копію ордеру на житлове приміщення № 674 серія АБ виданого ОСОБА_4 з сімєю з 4-х чоловік на право зайняття квартири у АДРЕСА_4 (а.с.19).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с.18).

Вина позивача у тому, що документи, на підставі яких його сім`я заселилась до спірного приміщення, а саме оригінал ордеру на вселення не зберігся - відсутня.

Згідно з частиною третьою статті 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир ( будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Можливість набуття фізичною або юридичною особою права власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності, передбачено також частиною першою статті 345 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках ( житлові кімнати, житлові блоки ( секції), кімнати у квартирах та багатоквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (частина друга статті 2 вказаного Закону).

Приватизація здійснюється, в тому числі, шляхом безоплатної передачі громадянам квартир ( будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю ( стаття 3 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду»).

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

У частинах першій, десятій статті 8 цього Закону зазначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься: відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України « Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, частина друга статі 2 Закону України « Про приватизацію державного житлового фонду»).

Пунктом 72 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень, затверджених постановою Ради міністрів УРСР і Української республіканської ради профспілок від 11 грудня 1984 року №470, було передбачено, що при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності.

Отже, ордер не зберігався у наймача житла й при вселенні у квартиру він зобов`язаний був здати ордер на це житлове приміщення.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Прокопович проти Росії" ЄСПЛ визначив, що концепція "житла" за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. "Житло" - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання "житлом", що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі "Баклі проти Сполученого Королівства" від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Аналіз вищевикладений статей свідчить про те, що встановлене законом право громадянина на житло, у тому числі і на приватизацію житла презюмується і підлягає захисту у разі його порушення.

Згідно із частиною одинадцятою статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

На переконання суду тривале проживання у спірному житловому приміщенні позивачів є достатньою підставою для того, щоб вважати це нерухоме майно її житлом у розумінні статті 8 Конвенції, й таким, що підлягає приватизації відповідно до положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Відсутність ордера на вселення у це житлове приміщення саме по собі не є підставою для висновку, що займане позивачкою житлове приміщення не є житлом у розумінні пункту 1 статті 8 Конвенції, враховуючи значний тривалий зв`язок з конкретним місцем проживання.

Як свідчать вище перелічені докази, позивачі вселилася у квартиру на законних підставах, несуть витрати з утримання займаного ними житлового приміщення, законність їх проживання у цьому житлі ніхто не оспорює, однак внаслідок відсутності ордера, вони позбавлені можливості реалізувати гарантоване їм Законом право на приватизацію, яке підлягає судовому захисту.

При цьому, суд вважає, що належним відповідачем у даному випадку є орган приватизації - ФКМ Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, факту порушення прав позивачів Південнівською міською радою судом не встановлено.

Вирішуючи позовні вимоги в іншій частині, а саме про зобов`язання ФКМ Південнівської міської ради Одеського району Одеської області здійснити приватизацію за відсутності ордеру про надання житлової площі, на підставі закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд виходить з наступного.

Порядок, процедура, умови приватизації, права та обов`язки сторін приватизації квартири чітко урегульована Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396. Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському або оперативному управлінні яких перебуває державний житловий фонд.

Верховний Суд у постанові від 10.07.2024 у справі № 760/10769/22 виснував, що Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням № 396 визначена певна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян. Вказана процедура здійснюється лише визначеними на те органами і до числа уповноважених на це установ суд не належить, оскільки не наділений повноваженнями на прийняття рішення про приватизацію квартири.

Отже, суд не може підміняти інший орган державної влади або місцевого самоврядування, перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цих органів. Окрім того, слід звернути увагу на те, що суд також не уповноважений перевіряти весь пакет документів, поданий заявником, що є компетенцією лише органу приватизації. Суд може усунути лише ті порушення, які є предметом оскарження, за установлення факту таких порушень.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову в частині зобов`язання провести приватизацію житлового приміщення слід відмовити.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачі вселені до квартири на законних підставах, законність їх проживання в даній квартирі не оспорена, враховуючи, що у сторони позивача є всі необхідні документи для проведення приватизації вищезазначеного житлового приміщення, крім ордеру, відповідачі не заперечують проти позовних вимог, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, Фонду комунального майна Південнівської міської ради Одеського району Одеської області про визнання права на приватизацію житлового приміщення, за участі третьої особи - ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач Фонд комунального майна Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, код ЄДРПОУ 22502541, місцезнаходження за адресою: 65481, Одеська обл., м. Південне, пр. Григорівського десанту, 18.

Відповідач Південнівська міська рада Одеського району Одеської області, 65481, Одеська обл., м. Південне, пр. Григорівського десанту, 18.

Повний текст рішення суду складено 08.05.2026.

Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ