Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №579/195/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №579/195/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Моргун О. В.

Номер провадження 33/816/1181/26 Суддя-доповідач Клімашевська І. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Клімашевська І.

за участі секретаря – Кравченко Д.І., в присутності представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Рекухи В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Кролевецького районного суду Сумської області від 07 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-

У С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Кролевецького районного суду Сумської області від 07 квітня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що він 25 січня 2026 року близько 17 годині 10 хвилин в м.Кролевець по вул. Франка, 46, керував автомобілем ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, підвищена жвавість, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 07 квітня 2026 року та закрити провадження по справу у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що протокол був складений працівниками поліції за відсутності законних підстав, адже поліцейські безпідставно його переслідували, а всі дії працівників поліції щодо нього повинні були бути розцінені судом, як бажання поліцейських за будь –яких підстав скласти на нього протокол і притягнути його до відповідальності. Окрім того, працівниками поліції була порушена сама процедура проходження огляду, а тому такий огляд, відповідно до ч.5 ст. 266 КУпАП повинен був визнаний судом недійсним. Судом також не взято до уваги, що 04.11.2025 він також був спровокований неправомірними діями працівників поліції і суд закрив провадження по тій справі. При цьому, у протоколі зазначено про ті ознаки, про які поліцейські не повідомляли йому під час спілкування.

В судове засідання призначене на 11 травня 2026 до апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, хоча повідомлявся про розгляд справи, відповідно до вимог ст. 277-2 КУпАП, клопотань про відкладення не подавав.

З метою розгляду апеляційної скарги у розумні строки, апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності, оскільки у даному випадку його права на доступ до правосуддя, не є порушеними, оскільки положення ст. 268 КУпАП не передбачають обов`язкову присутність особи, стосовно якої розглядається справа за ст. 130 КУпАП. Крім того, у розгляді справи в суді апеляційної інстанції приймав участь представник ОСОБА_1 – адвокат Рекуха В.Г., який, в свою чергу, не заперечував проти слухання справи у відсутність ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши позицію представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підтримку поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме, протоколу про адміністративне правопорушення та відеозаписів, які було долучено працівниками поліції до складених матеріалів.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.

При цьому, даними відеозапису, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, підтверджується керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , у якого, під час спілкування, працівники поліції виявили ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим, йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, проте останній від такого огляду відмовився.

Що стосується доводів апелянта щодо того, що протокол був складений за відсутності законних підстав, так як працівники поліції його переслідували, то слід зазначити наступне.

Саме Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3).

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР).

Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон). Згідно з ст. 23 Закону відповідно до покладених на неї завдань здійснює у тому числі превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.

З відеозапису вбачається, як працівники поліції їдуть по дорозі, та проїжджаючи повз транспортні засоби, помічають ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_2 , в якого не горить права передня фара. Вони одразу розвертаються та починаюсь рух за вказаним транспортним засобом та зупиняють його. При цьому, виходячи з автомобіля працівники поліції одразу повідомляють водію причину зупинки та просять надати документи на перевірку.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію», зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом.

Однак, як вбачається з матеріалів судового провадження дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством апелянтом не оскаржувались. Будь-яких об`єктивних даних про те, що працівниками поліції відбувалось переслідування ОСОБА_1 , матеріали справи не містять. І такі його твердження не відповідають дійсності та є суб`єктивними, тому не можуть розглядатись як підстава для скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження по справі.

Окрім того, апелянтом зазначалось те, що матеріали справи не містять відомостей, які б вказували на наявність у нього будь-яких ознак наркотичного сп`яніння, а дії працівників поліції мали б бути розцінені судом як бажання поліцейських у будь-якому випадку притягнути його до відповідальності за відмову від проходження огляду. Вважав, що за таких обставин огляд мав бути визнаний судом недійсним.

Так, з відеозапису вбачається, що під час перевірки у ОСОБА_1 документів, в останнього виявляють ознаки наркотичного сп`яніння. Про ці ознаки поліцейські одразу повідомляють ОСОБА_1 та пропонують йому пройти огляд.

При цьому, слід зазначити, що про наявність у працівника поліції обґрунтованих та об`єктивних підстав вважати, що водій ОСОБА_1 підлягав огляду на стан сп`яніння, свідчили ознаки, що відповідають приписам п. 2-4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зокрема, щодо розширених зіниць очей, які не реагують на світло, підвищена жвавість, поведінка, а питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп`яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського.

Таким чином, ОСОБА_1 щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані наркотичного сп`яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).

Окрім того, апелянтом зазначалось, що у протоколі вказана така ознака як «розширені зіниці, які не реагують на світло», що не відповідає Інструкції, в якій зазначена така ознака як «дуже розширені зіниці, які не реагують на світло», а також безпідставно вказані інші ознаки наркотичного сп`яніння (підвищена жвавість та поведінка, що не відповідає обстановці), які не повідомлялись працівниками поліції на місці зупинки, то слід зазначити про таке.

Згідно з п.2 Інструкції про порядок та виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року, огляд на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, що передбачені у п.4 названої Інструкції, а саме: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці), крім запаху алкоголю з порожнини рота; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

З відеозапису, вбачається, що працівник поліції на самому початку спілкування з ОСОБА_1 вказує на таку ознаку, як жвавість, про що каже неодноразово. Після того, як він світить ліхтариком в бік ОСОБА_1 , він виявляє та повідомляє останньому ще одну ознаку сп`яніння - розширені зіниці очей, які не реагують на світло. При цьому, ключовим у цьому випадку є саме той стан зіниць, який не реагує на світло, а не той факт, що у протоколі відсутнє слово «дуже». Щодо того, що у протоколі зазначена така ознака як поведінка, що не відповідає обстановці, хоча ОСОБА_1 вона не повідомлялась, так це викликано тим, що ОСОБА_1 , не дочекавшись завершення процедури огляду, не реагуючи на неодноразові зауваження працівників поліції, демонстративно розвертається і йде в невідомому напрямку. Така його поведінка була розцінена як така, що явно не відповідає обстановці.

Щодо того, що відносно ОСОБА_1 вже складався протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП і судом було закрито провадження по справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, то слід зазначити, що виходячи із загальних засад судочинства, суддя розглядає справу про адміністративне правопорушення щодо обставин, викладених у конкретному протоколі про адміністративне правопорушення. А закриття провадження по справі щодо подій, які відбулись 04.11.2025 року , жодним чином не спростовує те, що згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху ОСОБА_1 , як водій з ознаками сп`яніння, був зобов`язаний, а не мав право, на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння, однак, відмовився від цього, що свідчить про наявність в його діях ознак вказаного адміністративного правопорушення.

Апелянтом наголошувалось і на тому, що суд не зазначив в судовому рішення, які саме відеозаписи підтверджують його вину та не надав їм оцінку.

На вказане апеляційний суд зауважує, що судом першої інстанції зазначено у постанові, що зокрема, і відео-файлами, які містяться на DVD-R диску лазерних систем зчитування, підтверджується провина ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні. При цьому, законом не ставиться у вимогу зазначення судом конкретної назви відеофайлів. А сам відеозапис, який було досліджено і судом апеляційної інстанції, містить зафіксовані відомості про усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді.

Той факт, що захиснику, під час розгляду справи судом першої інстанції, на його адвокатський запит не надали копію відеозапису з відеореєстратора працівників поліції за період часу з «17.00» до «17.10» жодним чином не впливає на обставини справи, адже з протоколу вбачається, що ОСОБА_1 рухався на автомобілі о 17.10 год і зупинка його транспортного засобу та спілкування з працівниками поліції розпочинається саме з «17.10». Вказаний факт не заперечувався учасниками справи ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи.

При цьому, апеляційним судом не встановлено у діях працівників поліції порушень вимог ч.2 ст. 266 КУпАП та п.п. 6, 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», а інших доводів , які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, в апеляційній скарзі апелянтом не наведено.

Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Постанову Кролевецького районного суду Сумської області від 07 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуКлімашевська І. В.