Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №591/448/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/448/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О.М.

Номер провадження 33/816/1115/26 Суддя-доповідач Клімашевська І. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Клімашевська І.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Зарічного районного суду м.Суми від 06 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Зарічного районного суду м.Суми від 06 березня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік за те, що він своїми діями порушив п. 2.5 ПДР, а саме:

- 16.01.2026 о 20-41 год у м. Суми по вул. Харківська, 2, керував т/з ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці, що не реагують на світло, порушення мови, неприродна блідість обличчя. Прослідувати до закладу охорони здоров`я КНП СОР «ОКМЦСНЗ» для проходження в установленому законом порядку огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння відмовився, що зафіксовано на відеореєстратор Motorola Solutions VB400 471877, 471953;

- 20.01.2026 о 21-10 год у м. Суми по вул. Харківська, 2/2, керував т/з ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці, що не реагують на світло, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду відповідно до встановленого порядку у найближчому закладі охорони здоров`я КНП СОР «ОКМЦСНЗ» категорично відмовився.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Зарічного районного суду м.Суми від 06 березня 2026 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що постанова суду ухвалена передчасно, без повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права. Так, судом першої інстанції не враховано, що були відсутні законні підстави для направлення його для огляду та не розкрито, в чому саме полягала відмова від проходження огляду. Окрім того, суд першої інстанції не встановив, чи була законною зупинка транспортного засобу під його керуванням. До того ж, суд першої інстанції формально оцінив доводи сторони захисту щодо його військового статусу.

В судові засідання, які призначались на 13 квітня 2026 та на 11 травня 2026 до апеляційного суду ані ОСОБА_1 , ані його представник – адвокат Халупко С.В. (який приймав участь в суді першої інстанції, не з`явились, хоча повідомлялись про розгляд справи, відповідно до вимог ст. 277-2 КУпАП, клопотань про відкладення не подавали. При цьому, апеляційним судом призначались судові засідання в режимі відеоконференції з метою забезпечення участі апелянта та його представника у розгляді справи, але у призначений день і час вони не вийшли на відеоконферензв`язок.

З метою розгляду апеляційної скарги у розумні строки, апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності та його представника, і у даному випадку їх права на доступ до правосуддя, не є порушеними, оскільки положення ст. 268 КУпАП не передбачають обов`язкову присутність особи, стосовно якої розглядається справа за ст. 130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення в межах поданої захисником апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що розглядаючи вказану справу, суддя суду першої інстанції дотримався вимог вищезазначеного закону та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що факт вчинення ОСОБА_1 вказаних правопорушень, суддею суду першої інстанції було встановлено з врахуванням наявних у матеріалах справи доказів, а саме, протоколів про адміністративне правопорушення та відеозаписів, які було долучено працівниками поліції до складених матеріалів.

Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку і обставин, за яких можливо було б дійти висновку про їх неналежність чи недопустимість, апеляційним судом не встановлено.

При цьому, відеозапис, який було враховано суддею суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було проглянуто і апеляційним судом, і саме його даними, підтверджується зупинка транспортного засобу під керуванням, як було встановлено, ОСОБА_1 , в якого, під час спілкування, працівники поліції виявили ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим, йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, від чого останній відмовився, що, у подальшому, і стало підставою для складання протоколів за ч. 1 ст. 130 КУпАП (протоколи серії ЕПР1 №568431 від 16.01.2026 та серії ЕПР1 №571349 від 20.01.2026).

Що стосується доводів апелянта щодо неповної перевірки судом першої інстанції законності причин зупинки його транспортного засобу, то апеляційний суд зауважує, що вказані заперечення були предметом розгляду судді суду першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка з зазначенням того, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 був зупинений за порушення ПДР.

Так, зупинка транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_1 , 16.01.2026 відбувалась у зв`язку із тим, що останній, змінюючи напрямок руху не вмикав відповідні покажчики повороту. Зупинка транспортного засобу, під його керуванням, 20.01.2026 була зумовлена тим, що останній порушив вимоги знаку 5.16, який з полоси, по якій він рухався, дозволяв лише поворот направо, натомість ОСОБА_1 поїхав прямо.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що у даному випадку для визнання винуватості ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП ключовим є не обставини зупинки транспортного засобу, а те, що згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху він, як водій з ознаками наркотичного сп`яніння, був зобов`язаний, а не мав право, на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння, однак, відмовився від цього, що свідчить про наявність в його діях ознак вказаних адміністративних правопорушень.

Щодо недоведеності законних підстав для направлення огляду, слід зазначити, що під час спілкування з працівниками поліції (як 16.01.2026, так і 20.01.2026), у ОСОБА_1 виявляють ознаки наркотичного сп`яніння. Про ці ознаки поліцейські одразу повідомляють ОСОБА_1 та пропонують йому пройти огляд.

При цьому, слід зазначити, що про наявність у працівника поліції обґрунтованих та об`єктивних підстав вважати, що водій ОСОБА_1 підлягав огляду на стан сп`яніння, свідчили ознаки, що відповідають приписам п. 2-4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зокрема, розширені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови та поведінка, що не відповідає обстановці, а питання встановлення наявності (чи відсутності) ознак стану сп`яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського.

І вказаним обставинам також була надана оцінка судом першої інстанції.

Таким чином, ОСОБА_1 щодо якого були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, повинен був пройти відповідний огляд на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку, тому зазначена вище вимога поліцейського є законною і обґрунтованою, а водій в усякому випадку не мав права ігнорувати вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).

В апеляційний скарзі ОСОБА_1 також зазначав, що суд першої інстанції формально надав оцінку доводам сторони захисту щодо його військового статусу. У відповідь на вказане апеляційний суд звертає увагу, що спростування заперечень сторони захисту щодо особливого статусу та особливої процедури проходження огляду ОСОБА_1 , як військовослужбовцем, суд першої інстанції детально виклав у своєму рішенні та проаналізував їх в сукупності як між собою так і з дослідженими письмовими доказами, а тому стверджувати про формальний характер оцінки таких доводів, як про це вказував апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав.

При цьому, апеляційним судом не встановлено у діях працівників поліції порушень вимог ч.2 ст. 266 КУпАП та п.п. 6, 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», а інших доводів , які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколів про адміністративне правопорушення, в апеляційній скарзі апелянтом не наведено.

Таким чином, враховуючи вказані обставини, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Зарічного районного суду м.Суми від 06 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуКлімашевська І. В.