Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №751/1988/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/1988/26

Провадження №2/751/1522/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.

при секретарі Решетник В.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

Представник позивача - адвокат Кушнеренко Є.Ю. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів за період з лютий 2022 року по лютий 2024 року включно в сумі 42 397,68 грн (а.с.1-2).

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що згідно судового наказу Новозаводського районного суду міста Чернігова від 08.02.2019 № 751/608/19 було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ? частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотківпрожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.01.2019 року та до досягнення дитиною повноліття. Проте відповідач від свого обов`язку по сплаті аліментів ухиляється, в результаті чого за період з лютого 2022 року по лютий 2024 року включно утворилась заборгованість в розмірі 42 397,68 грн.

Крім того, останній не підтримує з сином жодних відносин, в добровільному порядку матеріальної допомоги не надає.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 09.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. В поданій позовній заяві у разі неявки відповідача проти заочного розгляду справи та заочного ухвалення рішення не заперечують.

Відповідач у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив та пояснення на позовну заяву не подав.

Згідно ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив судове засідання проводити у відсутність учасників справи.

Ш. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Згідно судового наказу від 08.02.2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24.01.2019 року та до досягнення дитиною повноліття (а.с.18).

Згідно копії свідоцтва про шлюб 27.08.2025 зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , прізвища після реєстрації шлюбу чоловіка та дружини - ОСОБА_8 (а.с.17).

Згідно розрахунку Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на користь позивача на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 за період з лютого 2022 року по лютий 2024 року становила 42 397,68 грн. (а.с.15-16).

Відповідно до розрахунку позивача, розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з лютого 2022 року по лютий 2024 року включно становить 4 840 097,52 грн.

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (повністю чи частково) або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 3 статті 195 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі спору судом.

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (частина перша статті 196 СК України).

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі №661/905/19 (провадження №61-16670сво19) зазначено, що: «у СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2023 року у справі №705/2656/21 уважає за необхідне уточнити висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі №572/1689/16-ц (провадження №61-311св17), зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками».

Аналогічний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2021 року в справі №461/7406/18 (провадження №61-2128св20) та від 28 жовтня 2020 року в справі №610/1213/17 (провадження №61-212св18).

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватись платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Виходячи зі змісту наведених норм та проаналізувавши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені за прострочення сплати аліментів.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №711/679/21 висловлена наступна правова позиція: при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 пеню за період з лютого 2022 року по лютий 2024 року.

З наданого Оболонським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України розрахунку заборгованості ВП № НОМЕР_3 складеного 01.02.2026 вбачається, що з ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти в розмірі 434 722,48 грн, сплачено боржником/стягнуто виконавцем 526 804,25 грн. Станом на 01.02.2026 заборгованість за виконавчим провадженням становить -92 081,77 грн.

У зв`язку з відсутністю інформації про середню заробітну плату в м. Києві за лютий 2022 року - червень 2025 року, при обчисленні розрахунку заборгованості взято дані про середню заробітну плату в м. Києві за січень 2022 року. У зв`язку з відсутністю інформації про середню заробітну плату в м. Києві за серпень, вересень 2025 року, при обчисленні розрахунку заборгованості взято дані про середню заробітну плату в м. Києві за липень 2025 року.

Згідно з розрахунком аліменти ОСОБА_2 періодично сплачувались, однак за період з лютого 2022 року по лютий 2024 року наявна заборгованість по аліментам в сумі 42 397,68 грн (а.с. 15).

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вказаного розміру заборгованості по аліментам.

Відповідно до розрахунку позивача, розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів з лютого 2022 року по лютий 2024 року становить 4 840 097,52 грн.

За положеннями ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Таким чином, з урахуванням того, що пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, а також з огляду на те, що за період з лютого 2022 року по лютий 2024 року сукупний розмір заборгованості становив 42 397, 68 грн, одержувач аліментів має право на стягнення 42 397,68 грн.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано суду доказів того, що заборгованість по сплаті аліментів утворилася з незалежних від платника аліментів причин або, що вона сплачена у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, беручи до уваги заявлений позивачем розмір, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

V. Розподіл судових витрат

Оскільки дане рішення ухвалюється на користь позивача, яка на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в сумі 1331 грн 20 коп.

Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідност.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, крім іншого, просив стягнути судові витрати, до яких входять витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору № 503 про надання правової допомоги від 16.12.2025 (а.с.19), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 499 (а.с.22) та ордера (а.с.23) адвокатом Кушнеренком Є.Ю.

Згідно акта виконаних робіт від 23.02.2026 за договором про надання правової допомоги від 16.12.2025 (а.с.21) та квитанції до прибуткового касового ордера № 503 від 16.12.2025 позивач сплатила на користь адвоката 12 000,00 грн.

Згідно ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд, з урахуванням задоволення позовних вимог, складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає необхідним зменшити розмір витрат на правничу допомогу та стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 258, 259, 263-265, 268, 280-289, 352 ЦПК України -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стянути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів за період з лютого 2022 року по лютий 2024 року включно в розмірі 42 397 (сорок дві тисячі триста дев`яносто сім) гривен 68 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривні 20 копійок.

Стянути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) гривен 00 копійок витрат, пов`язаних із оплатою правничої допомоги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Головуючий - суддя Ю. К. Овсієнко