Вирок від 07 травня 2026 р. у справі №573/2742/25 — Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/2742/25

Провадження №1-кп/573/65/26

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

08 травня 2026 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області у складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

з участю секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

потерпілого: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025200570000589 від 29 жовтня 2025 по обвинуваченню

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Катеринівка Сумської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із професійно-технічною освітою, пенсіонера, одруженого, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуваючого, не особа з інвалідністю, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2025 до Білопільського районного суду Сумської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025200570000589 від 29 жовтня 2025 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Так, із обвинувального акту встановлено, що 29.10.2025 близько 13:00 год. слідчий СВ ВП № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_6 , перебуваючи у складі слідчо-оперативної групи на добовому чергуванні, проходячи повз магазин «Транзит» в м. Білопілля по вул. Сумська побачив начальника сектору превенції відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Сумській області ОСОБА_8 , яка спілкувалася з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_1 , та ОСОБА_4 поводив себе агресивно. З метою надання у разі необхідності допомоги ОСОБА_8 , ОСОБА_6 зупинився, та ОСОБА_8 повідомила йому про те, що ОСОБА_4 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.173 КУпАП «Дрібне хуліганство», а саме справляння природної потреби у громадському місці. В ході спілкування ОСОБА_4 було запрошено до приміщення відділення поліції, для складання адміністративного матеріалу, на що він погодився.

Рухаючись до адміністративної будівлі відділення поліції №1 (м. Білопілля), що розташована за адресою: м. Білопілля, вул. Сумська, 7, Сумського району Сумської області, ОСОБА_4 будучи обізнаним у тому, що ОСОБА_6 є працівником правоохоронного органу і перебуває під час виконання ним своїх службових обов`язків, оскільки останній одягнений у формений одяг із надписами «ПОЛІЦІЯ», почав вести себе зухвало та чинити активний опір, а саме почав розмахувати руками та вхопив ОСОБА_6 за однострій, в цей час ОСОБА_6 застосував захід примусу, передбачений ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію» та спеціальним прийомом боротьби, поклав ОСОБА_4 на землю на спину, в цей момент ОСОБА_4 , лежачи на спині, наніс ОСОБА_6 один удар кулаком правої руки в ділянку лівої надбрівної дуги.

Відповідно до висновку експерта №1798 від 17.11.2025, під час обстеження лікарем КНП БРР «БМР» гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявлені тілесні ушкодження: відкрита рана лоба.

При обстеженні гр. ОСОБА_6 , виявлені тілесні ушкодження: в ділянці лівої брови рана розміром 2,0х1,0 см з накладеними швами. В ділянці лівого ока верхньої та нижньої поверхні синці неправильної овальної форми розміром 3,4х2,8 см; 1,8х1,0 см синього кольору.

Вказане тілесне ушкодження у вигляді рани, класифікуються, як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я. Вказане тілесне ушкодження у вигляді синців, класифікуються, як легкі тілесні ушкодження.

Виконуючи вказані дії, ОСОБА_4 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій у вигляді спричинення тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу під час виконання цим працівником службових обов"язків, передбачав суспільно-небезпечні наслідки та бажав їх настання.

Таким чином ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, тобто в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

У ході судового розгляду 01 травня 2026 між начальником Білопільського відділу Сумської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України надано повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 з іншого боку, була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно із даною угодою ОСОБА_4 повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому діяння, а саме в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення у судовому провадженні.

Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 345 КК України у межах санкції статті у виді 2 років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнивши останнього від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік з покладанням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

В угоді передбачені наслідки її укладання та затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 та захисник останнього ОСОБА_5 просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Потерпілий ОСОБА_6 надав письмову згоду про відсутність заперечень проти укладення вказаної угоди.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Частиною 4 статті 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

У відповідності з ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Ухвалюючи вирок, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 . Суд також погоджується з кваліфікацією його дій за ч. 2 ст. 345 КК України.

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені йому п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид та міру покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Судом також роз`яснено ОСОБА_4 про те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутись до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального і Кримінального кодексів України, інтересам суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Так, при перевірці умов угоди на відповідність вимогам Кримінального кодексу України та інтересам суспільства суд враховує те, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, скоєне правопорушення належить до нетяжких злочинів, відсутність тяжких наслідків, особу обвинуваченого, який є пенсіонером, за місцем реєстрації та фактичного проживання характеризується задовільно, думку потерпілого ОСОБА_6 , який надав письмову згоду про відсутність заперечень проти укладення вказаної угоди

ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженої між ним та прокурором міри і виду покарання. Характер взятих обвинуваченим на себе за угодою зобов`язань свідчить про можливість їх виконання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди, судом не встановлено.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 , і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

Під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Білопільського районного суду від 31.10.2025 було обрано запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді особистого зобов`язання строком до 30.12.2025 включно. За результатами судового розгляду кримінального провадження підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, суд не вбачає.

Питання про речові докази необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314, 374, 468-475 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 01 травня 2026, укладену між начальником Білопільського відділу Сумської окружної прокуратури ОСОБА_3 , та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 .

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до положень ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 в період дії іспитового строку наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази:

-оптичний диск «DVD-R» марки «ALERUS» з кодом по внутрішньому крузі «202403000034333» на якому маються 16 файлів, на яких зафіксовано несення служби нарядом СРПП ВП №1 (м. Білопілля) 29. 10.2025; оптичний «DVD» диск, котрий 30.10.2025 оглянуто, на якому маються 23 файли, на яких зафіксовані відеозаписи камер відеоспостереження розміщених по периметру будівлі ВП №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області 29.10.2025 в період часу з 12:45 год. по 13:30 год.; оптичний «CD-R», з кодом по внутрішньому крузі «D3119XJ26070767LH», з одним записом загальним розміром 46 262 КБ з відеозаписом з особистого мобільного телефону начальника СП відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області майора поліції ОСОБА_8 29.16.2025, залишити в матеріалах кримінального провадження № 12025200570000589 від 29.10.2025.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя