Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №450/845/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/845/26 Провадження № 2/450/1429/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Мусієвського В. Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

Представник позивача через систему «Електронний Суд» звернувся з позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1100077, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Авентус Україна» 24.07.2019 року, у розмірі 33100 грн., яка складається з 10000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 21060 грн. заборгованості за відсотками, 2040 грн. заборгованості за штрафом/пенею.

Мотивував позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 звернулась до ТзОВ «Авентус Україна» і уклала 24.07.2019 року кредитний договір № 1100077 шляхом підписання такого одноразовим ідентифікатором 631960, отримавши грошові кошти у розмірі 10000 грн. Вказав, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку з чим утворилася згадана заборгованість. Зазначив, що 30.10.2020 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30102020, відповідно до якого, а також реєстру прав вимоги до вказаного договору, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 1100077 від 24.07.2019 року. Враховуючи наведене, просив позовні вимоги задовольнити, а судові витрати, які складаються з 2662 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 8000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, стягнути з відповідача.

Ухвалою від 18.03.2026 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

16.04.2026 року представником відповідача Гера Г.Г. подано відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказала, що ОСОБА_1 сплатила на виконання умов кредитного договору № 1100077 від 24.07.2019 року грошові кошти у загальному розмірі 34550 грн. Дана сума тричі перевищує тіло кредиту, однак позивач вказує на те, що відповідач не здійснювала платежів в якості погашення заборгованості, натомість, додатково просить стягнути заборгованість в сумі 33100 грн. Зауважила, що строк, на який надавався кредит, становить 30 днів, а відтак, із цієї дати припиняється будь-яке нарахування відсотків. Зазначила, що позивачем не подано прозорого розрахунку, оскільки сплачені відповідачем грошові кошти в якості погашення заборгованості не були зараховані для погашення заборгованості по тілу кредиту. Крім цього, вказала, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн. є неспіврозмірним складності даної справи, а доказів на підтвердження сплати вказаних послуг до матеріалів цивільної справи не долучено.

16.04.2026 року відповідачем ОСОБА_1 подано клопотання про перехід до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у задоволенні якого відмовлено ухвалою від 16.04.2026 року.

24.04.2026 року представником позивача ОСОБА_2 подано відповідь на відзив, згідно мотивів якого просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Повідомив, що відповідно до розрахунку заборгованості, нарахування за заниженою процентною ставкою у розмірі 1,53% здійснювалось у період з 24.07.2019 року по 22.08.2019 року, що становить 30 днів прострочення сплати кредитних коштів відповідачем. Надалі нарахування процентів за заниженою ставкою на суму боргу не здійснювалось, а заборгованість з 24.08.2019 року нараховувалась за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,80% відповідно до п. 1.3.2 договору. Зважаючи на те, що відповідач неодноразово вносила платежі у зарахування оплати по процентах, відповідно до умов договору, відбувалась пролонгація включно до 27.06.2020 року, і до закінчення строку дії договору 29.10.2020 року розмір таких залишався незмінним та становив 33100 грн. Звернув увагу, що відповідно до п. 1.6 кредитного договору № 1100077 від 24.07.2019 року, у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та сплачених на дату платежу процентів. Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою. Після вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 (чотириста) гривень, товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього договору та дорівнює 30 днів. 23.08.2019 року відповідач сплатила 4590 грн. Станом на дату сплати даного платежу сума нарахованих процентів становила 4590 грн, у зв`язку із чим відповідач сплатила лише нараховані проценти, тим самим продовживши дію кредитного договору ще на 30 днів. Подальше нарахування процентів здійснювалось на підставі п. 3.6.2 кредитного договору № 1100077 від 24.07.2019 року, за приписами якого з четвертого дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 дня прострочення. Додатково вказав, що витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу є розумними та доведеними, а доводи відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву, не є обґрунтованими.

27.04.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 подано заперечення на відповідь на відзив, мотиви яких ідентичні викладеним у відповіді на відзив.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Судом встановлено, що 24.07.2019 року ОСОБА_1 уклала з ТзОВ «Авентус Україна» кредитний договір № 1100077 шляхом підписання такого, паспорту споживчого кредиту та графіку платежів електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора 631960, внаслідок чого отримала кредит у розмірі 10000 грн. строком на 30 днів, з можливістю пролонгації, зі сплатою 1,53% на день за зниженою процентною ставкою та 1,80% на день за стандартною процентною ставкою.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 1100077 від 24.07.2019 року, що підтверджується листом ТзОВ «ФК «Вей Фор Пей» № 6521-ВП від 16.12.2025 року.

Із первинних документів, а саме з картки обліку договору (розрахунку заборгованості), складеної первісним кредитором ТзОВ «Авентус Україна», вбачається, що станом на 29.10.2020 року заборгованість відповідача за кредитним договором № 1100077 від 24.07.2019 року становить 33100 грн., яка складається з 10000 грн. заборгованості за тілом кредиту, 21060 грн. заборгованості за відсотками, 2040 грн. заборгованості за штрафом.

30.10.2020 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги № ККАУ-30102020, відповідно до умов якого первісний кредитор ТзОВ «Авентус Україна» передає (відступає) новому кредитору ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» свої права вимоги за кредитними договорами, а новий кредитор набуває право вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Як вбачається із витягу з реєстру боржників від 10.09.2025 року до договору відступлення прав вимог № ККАУ-30102020 від 30.10.2020 року, первісний кредитор ТзОВ «Авентус Україна» відступив новому кредитору ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до відповідача ОСОБА_1 у розмірі 33100 грн.

З долученої платіжної інструкції вбачається, що ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило на користь ТзОВ «Авентус Україна» грошові кошти за відступлення права вимоги.

Відтак, ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором № 1100077 від 24.07.2019 року та статусу нового кредитора за зобов`язаннями останньої перед ТзОВ «Авентус Україна».

Водночас, суд не може в повній мірі погодитись із заборгованістю відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1100077 від 24.07.2019 року, викладеній у картці обліку договору (розрахунку заборгованості), складеної первісним кредитором ТзОВ «Авентус Україна», з огляду на наступне.

Згідно пунктів 1.2, 1.3.1 кредитного договору № 1100077 від 24.07.2019 року вбачається, що позика видається строком на 30 днів. Знижена процентна ставка становить 1,53% від суми позики за кожен день користування позикою (558,45% річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього договору.

З картки обліку договору (розрахунку заборгованості) вбачається, що станом на 22.08.2019 року (30 день користування позикою) заборгованість відповідача за кредитним договором № 1100077 від 24.07.2019 року становила 14590 грн., яка складалась з 10000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 4590 грн. заборгованості за відсотками.

23.08.2019 року відповідачем ОСОБА_1 сплачено в якості погашення заборгованості за кредитним договором № 1100077 від 24.07.2019 року грошові кошти в сумі 4590 грн., які в повному обсязі покрили заборгованість за відсотками станом на дату платежу.

Пунтом 1.6 кредитного договору № 1100077 від 24.07.2019 року сторони погодили, що у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та сплачених на дату платежу процентів. Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою.

Згідно п. 1.7 кредитного договору № 1100077 від 24.07.2019 року вбачається, що після вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 (чотириста) гривень, товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього договору та дорівнює 30 днів.

Таким чином, сплативши 23.08.2019 року нараховані проценти, відповідач ОСОБА_1 ініціювала продовження строку користування позикою на 30 днів, а саме починаючи з 24.08.2019 року до 22.09.2019 року.

З картки обліку договору (розрахунку заборгованості) вбачається, що станом на 22.09.2019 року (30 день користування позикою за пролонгацією) заборгованість відповідача за кредитним договором № 1100077 від 24.07.2019 року становила 15400 грн., яка складалась з 10000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 5400 грн. заборгованості за відсотками.

Як вбачається із пункту 3.6 кредитного договору № 1100077 від 24.07.2019 року, у разі порушення клієнтом строків виконання зобов?язань за договором: п. 3.6.1. протягом пільгового періоду з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов?язань клієнта, нарахування процентів не здійснюється; п. 3.6.2. з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 (дев?яностого) дня прострочення.

Із картки обліку договору (розрахунку заборгованості) встановлено, що 22.09.2019 року (60 день користування позикою) ТзОВ «Авентус Україна» нараховано відсотки за користування позикою у розмірі 180 грн., а в період з 23.09.2019 року по 25.09.2019 року (з першого по третій день прострочення виконання зобов?язань клієнта) відсотки не нараховувались, відтак, починаючи з 26.09.2019 року (четвертого дня прострочення заборгованості) товариство визнало заборгованість за позикою проблемною, розпочало роботу по стягненню заборгованості та відновило щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою. При цьому, відповідачем ОСОБА_1 не внесено жодного платежу в якості погашення заборгованості за період з 24.08.2019 року до 21.09.2019 року.

Таким чином, за прострочення виконання клієнтом зобов?язання, з 26.09.2019 року ТзОВ «Авентус Україна» мало право для нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою (1,8% на день), яке здійснюється не більше ніж до 90 (дев?яностого) дня прострочення.

З огляду на викладене вище, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1100077 від 24.07.2019 року станом на 24.12.2019 року (30 днів з 24.07.2019 року до 22.08.2019 року + 30 днів з 24.08.2019 року до 22.09.2019 року + 90 днів з 26.09.2019 року до 24.12.2019 року), у випадку відсутності сплати грошових коштів в якості погашення заборгованості, повинна була становити 38230 грн. та складатись з 10000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 26190 грн. заборгованості за відсотками, 2040 грн. заборгованості по штрафам.

Покликання представника позивача на те, що відповідач неодноразово вносила платежі у зарахування оплати по процентах, відповідно до умов договору, внаслідок чого відбувалась пролонгація включно до 27.06.2020 року, не відповідають дійсності та положенням кредитного договору № 1100077 від 24.07.2019 року, зважаючи на те, що з 23.09.2019 року ТзОВ «Авентус Україна» розпочало процедуру визнання заборгованості за позикою проблемною та роботу по стягненню заборгованості, відновивши з 26.09.2019 року щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке згідно умов договору повинно здійснюватись не більше ніж до 90 (дев?яностого) дня прострочення.

З цього приводу слід також вказати, що внесена 02.10.2019 року відповідачем ОСОБА_1 грошова сума у розмірі 6660 грн. в якості погашення заборгованості за кредитним договором не може вважатись належною підставою для пролонгації строку кредитування з врахуванням положень пунктів 1.6, 1.7 кредитного договору № 1100077 від 24.07.2019 року, оскільки розмір сплачених на дату платежу процентів є менший, ніж сума нарахованих процентів.

В силу вимог ч. 8 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Окрім наведеного, із картки обліку договору (розрахунку заборгованості) вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 погашено заборгованість за кредитним договором № 1100077 від 24.07.2019 року у загальному розмірі 34550 грн., а відтак така підлягатиме врахуванню при ухваленні судом рішення про стягнення заборгованості.

Зважаючи на викладене вище, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1100077 від 24.07.2019 року становить 3680 грн. (38230 грн. - 34550 грн.), яка складається з 1640 грн. заборгованості за тілом кредиту, 2040 грн. заборгованості по штрафам.

Частинами 1, 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

За ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивував позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1100077 від 24.07.2019 року у розмірі 3680 грн., яка складається з 1640 грн. заборгованості за тілом кредиту, 2040 грн. заборгованості по штрафам.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

З долучених до позовної заяви договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, акту № 258 наданих послуг від 13.02.2026 року, детального опису наданих послуг від 13.02.2026 року, вбачається, що розмір понесених позивачем витрат у зв`язку з розглядом цивільної справи за позовом ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 становить 8000 грн. та складається з послуг, а саме: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором кількістю 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи кількістю 2 год.; погодження правової позиції клієнта у справі кількістю 30 хв.; складання позовної заяви з врахуванням правової позиції клієнта кількістю 3 год. 30 хв.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Як вбачається із згаданих вище документів наданих адвокатом, предметом наданої професійної правничої допомоги є усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі, складання позовної заяви з врахуванням правової позиції клієнта.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 33100 грн., яка підлягатиме частковому задоволенню в сумі 3680 грн.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи усталену практику дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що визначений сторонами до відшкодування гонорар, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 1000 грн., оскільки такий розмір витрат, з врахуванням задоволених позовних вимог в сумі 3680 грн., є необхідним і неминучим для позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке було змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 526, 527, 530, 599, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1100077 від 24.07.2019 року у розмірі 3680 грн., яка складається з 1640 грн. заборгованості за тілом кредиту, 2040 грн. заборгованості по штрафам.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.