Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №444/5021/24 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/5021/24

Провадження № 2/444/94/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Сенько М.-Ю.В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в місті Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , третя особа приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любов Володимирівна, адреса: 79000, м. Львів, вул. Коперника, 44/4а, - про поділ спільного майна,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любов Володимирівна, ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя, в якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила суд поділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль PEUGEOT PARTNER, 2005 р.в., н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 та автомобіль VOLKSWAGEN T4, 1997 р.в., н.з. НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 286952,78 грн в рахунок відшкодування різниці вартості майна, виділеного у власність ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.06.2002 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, в період якого мало місце придбання квартири АДРЕСА_2 ; автомобіля PEUGEOT PARTNER, 2005 р.в., н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 ; автомобіля VOLKSWAGEN T4, 1999 р.в., н.з. НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 ; автомобіля VOLKSWAGEN T4, 1997 р.в., н.з. НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 . Крім того, на момент подання позову відповідач - ОСОБА_2 отримує грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_9 . Однак, за рахунок майна, набутого позивачем та відповідачем в шлюбі, відбулось погашення особистого боргу відповідача в межах виконавчого провадження № НОМЕР_11 про стягнення з ОСОБА_2 (відповідача) на користь ОСОБА_3 1 326054,70 грн. основного боргу та 477379,69 грн процентів за користування грошовими коштами, на підставі виконавчого листа, виданого Жовківським районним судом Львівської області 12.08.2022 року у справі № 444/2503/17. Зокрема, в межах зазначеного виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області звернуто стягнення на заробітну плату в розмірі 644042,55 грн, автомобіль VOLKSWAGEN T4, 1999 р.в., н.з. НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 шляхом передачі його стягувачу - ОСОБА_3 за ціною 140750,00 грн. ОСОБА_1 (позивач) стороною судової справи № 444/2503/17 не була, жодного рішення про стягнення з неї грошових коштів суд не ухвалював.

Внаслідок цього, з метою захисту своїх прав та законних інтересів ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про поділ майна подружжя.

Ухвалою суду від 28.02.2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

В судове засідання позивач не з`явився, натомість, представником позивача - адвокатом Саламахою Н.В. подано до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, в якій повідомлено, що ними підтримується позов в повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи.

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В., в судове засідання не з`явилась, подала суду пояснення (заперечення) щодо позову, в яких зазначає, що додані до позову звіти про оцінку спірного майна не підтверджують дійсну ринкову вартість останнього, оскільки не проведено безпосереднього огляду такого майна суб`єктом оціночної діяльності. Крім того, зазначає, що чинним законодавством не передбачено стягнення одним із подружжя компенсації за майно, набуте в шлюбі, при зверненні на нього стягнення в межах виконавчого провадження, та вважає заявлені позовні вимоги зловживанням правом.

Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Лазор А.О. подав до суду пояснення, в яких просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що подання такого позову є зловживанням правом, спрямованим на уникнення від виконання рішення суду про стягнення коштів, звіти про оцінку майна не підтверджують дійсну ринкову вартість такого майна, а тому не можуть бути належними доказами такої вартості.

Дослідивши позовну заяву, подані учасниками пояснення та зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

08.06.2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що Дублянською міською радою Жовківського району Львівської області складено актовий запис в Книзі реєстрації актів про одруження № 23 від 08.06.2002 року та видано свідоцтво про одруження НОМЕР_10 .

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, після укладення шлюбу між позивачем та відповідачем мало місце придбання наступного майна квартири АДРЕСА_2 ; автомобіля PEUGEOT PARTNER, 2005 р.в., н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 ; автомобіля VOLKSWAGEN T4, 1999 р.в., н.з. НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 ; автомобіля VOLKSWAGEN T4, 1997 р.в., н.з. НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 .

16.08.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. (третьою особою) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_11 про стягнення з ОСОБА_2 (відповідача) на користь ОСОБА_3 326054,70 грн. основного боргу та 477379,69 грн. процентів за користування грошовими коштами, на підставі виконавчого листа, виданого Жовківським районним судом Львівської області 12.08.2022 року у справі № 444/2503/17.

В межах зазначеного вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем ВОЛО Ільчишин Л.В. - третьою особою, звернуто стягнення на один із транспортних засобів, набутих в період шлюбу, а саме - на автомобіль VOLKSWAGEN T4, 1999 р.в., н.з. НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 шляхом передачі його стягувачу - ОСОБА_3 за ціною 140750,00 грн (початкова ціна становила 281500 грн згідно Звіту про незалежну оцінку майна, складеного ФОП ОСОБА_5 станом на 06.07.2023 року).

Також судом встановлено, що станом на 25.11.2025 року третьою особою - приватним виконавцем ВОЛО Ільчишин І.В. звернуто стягнення на грошові кошти відповідача ОСОБА_2 в розмірі 644042,55 грн, що підтверджується заявою третьої особи від 30.01.2026 року, поданою на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до частини 1 статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. В ч. 2 цієї статті закріплено норму про те, що об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Виключення із загального правила щодо спільного майна подружжя визначено частиною 2 статті 57 Сімейного кодексу України, відповідно до пункту 3 якої, особистим майном дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Зважаючи на те, що в ході розгляду справи не встановлено факту придбання спірного майна за особисті кошти відповідача, презумпція спільності майна, набутого в шлюбі, не спростована жодним із учасників справи, суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_2 ; автомобіль PEUGEOT PARTNER, 2005 р.в., н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 ; автомобіль VOLKSWAGEN T4, 1999 р.в., н.з. НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 ; автомобіль VOLKSWAGEN T4, 1997 р.в., н.з. НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , є спільним майном подружжя позивача та відповідача.

Статтею 63 СК України закріплено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

На підставі наведених нормативних положень, суд приходить до висновку про те, позивач та відповідач мають право на поділ між ними квартири АДРЕСА_2 ; автомобіля PEUGEOT PARTNER, 2005 р.в., н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 ; автомобіля VOLKSWAGEN T4, 1999 р.в., н.з. НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 ; автомобіля VOLKSWAGEN T4, 1997 р.в., н.з. НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , як спільного майна подружжя.

В той же час, відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зобов`язання відповідача ОСОБА_2 перед ОСОБА_6 , що виникло на підставі рішення суду у справі № 444/2503/17, є особистим боргом боржника ОСОБА_2 , з позивача ОСОБА_1 жодних коштів не стягувалось.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що стягнуті з відповідача ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 644042,55 грн в межах виконавчого провадження № НОМЕР_11, є спільним майном подружжя, з яких позивач має право на виділення 322021,3 грн, оскільки позивач не пов`язаний жодними борговими зобов`язаннями з ОСОБА_6 (стягувачем), а звернення стягнення на спільне майно подружжя могло бути здійснене лише в межах частки ОСОБА_2 в спільному майні.

Статтею 71 СК України визначено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір вирішується судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Відповідно до частин 2, 4, 5 статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

В пункті 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 сформовано висновок про те, що обсяг майна, яке подружжя просить поділити, повинен охоплювати все спільно набуте ними у шлюбі майно з метою найбільш ефективного вирішення спору про його поділ у межах одного провадження. Указане відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи в суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Таким чином, в межах цього спору суд повинен визначити весь обсяг спірного майна та здійснити його поділ, виходячи з його дійсної ринкової вартості, відомої на момент розгляду справи.

На підтвердження вартості спірного майна позивачем подано до суду звіти суб`єктів оціночної діяльності про вартість квартири та автомобілів.

Відповідно до Звіту про оцінку майна СОД ТОВ «КАБІНЕТ ОЦІНКИ «БРАЄР», складеного оцінювачем ОСОБА_7 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача серія МФ № 53 від 06.07.2024 року), ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 , становить 570506,00 грн. Відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки ТОВ «КОНСУЛАТ 2020», складеного оцінювачем ОСОБА_8 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача серія МФ № 736 від 06.12.2003 року), ринкова вартість вантажного автомобіля VOLKSWAGEN T4, 1999 р.в., н.з. НОМЕР_7 , номер кузова НОМЕР_8 становить 210173,00 грн. Згідно висновку про вартість об`єкта оцінки ТОВ «КОНСУЛАТ 2020», складеного оцінювачем ОСОБА_8 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача серія МФ № 736 від 06.12.2003 року), ринкова вартість вантажного автомобіля PEUGEOT PARTNER, 2005 р.в., н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , становить 120091,00 грн Згідно висновку про вартість об`єкта оцінки ТОВ «КОНСУЛАТ 2020», складеного оцінювачем ОСОБА_8 (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача серія МФ № 736 від 06.12.2003 року), ринкова вартість вантажного автомобіля VOLKSWAGEN T4, 1997 р.в., н.з. НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , становить 170105,00 грн.

Треті особи у справі в поданих поясненнях вважають, що такі звіти про оцінку майна не підтверджують дійсну ринкову вартість спірного майна через те, що суб`єктом оціночної діяльності не проведено огляду такого майна.

Відповідно до абз. 3 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майном, яке може оцінюватися, вважаються об`єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід`ємні частини), об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об`єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

Як зазначено у поданих стороною позивача звітах про вартість майна, визначення їхньої ринкової вартості здійснено порівняльним методом.

Відповідно до п. 15, 16 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Пстановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. N 1440, методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

В п. 19 Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1442, порівняльний підхід передбачає таку послідовність оціночних процедур: збирання і проведення аналізу інформації про продаж або пропонування подібного нерухомого майна та визначення об`єктів порівняння; вибір методу розрахунку вартості об`єкта оцінки з урахуванням обсягу та достовірності наявної інформації; зіставлення об`єкта оцінки з об`єктами порівняння з наступним коригуванням ціни продажу або ціни пропонування об`єктів порівняння; визначення вартості об`єкта оцінки шляхом урахування величини коригуючих поправок до вартості об`єктів порівняння; узгодження отриманих результатів розрахунку.

Виходячи з наведених нормативних вимог, порівняльний метод проведення оцінки майна передбачений чинним законодавством, а при його застосуванні проведення огляду майна не виконується.

Внаслідок цього, доводи третіх осіб про невідповідність звітів про оцінку майна вимогам закону не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В ч. 5, 6 цієї статті закріплено норму про те, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В постанові Верховного Суду від 19.04.2019 року у справі № 373/1917/15-ц зроблено висновок про те, що чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено, що вартість спірного майна має підтверджуватись виключно висновком судової експертизи. Отже, позивач надав суду докази щодо вартості спірного майна (звіт про оцінку майна), які не спростовано відповідачем, і сумнівів у наданих доказах не виникає.

Зважаючи на не доведення у встановленому законом порядку учасниками справи іншої вартості спірного майна, відсутність заяв про призначення експертизи, суд приймає в якості доказів дійсної ринкової вартості спірного майна звіти про оцінку, здійснені суб`єктами оціночної діяльності, які відповідають встановленим нормативним вимогам.

Внаслідок цього, вартість майна, яке підлягає поділу між позивачем та відповідачем становить 1714917,55 грн, що складається з вартості квартири, автомобілів, автомобіля, на який звернуто стягнення та грошових коштів, на які звернуто стягнення.

Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зважаючи на рівність часток подружжя у праві спільної власності, позивач та відповідач мають право на передання кожному із них майна вартістю по 857458,78 грн.

В поданому позові позивач просить суд здійснити поділ спільного майна подружжя шляхом присудження йому однокімнатної квартири та стягнення грошової компенсації, а відповідачу залишити автомобілі та грошові кошти, які стягнуті з нього в межах виконавчого провадження за його особистим боргом.

Треті особи заперечили проти такого варіанту поділу спільного майна подружжя, вважаючи, що такий поділ подано з метою ухилення відповідача від виконання рішення суду про стягнення боргу.

Дослідивши обставини справи, суд відхиляє такі доводи третіх осіб з огляду на те, що звернення стягнення на спільне майно подружжя, в тому числі і частку позивача в спільному майні, відбулося до моменту подання позову до суду, при зверненні стягнення на це майно частка позивача - ОСОБА_1 , в спільному майні не визначалася, грошові кошові кошти в розмірі вартості її частки в спільному майні ї не поверталися.

Не погоджується суд й з доводами третіх осіб про те, що чинним законодавством не передбачено стягнення одним із подружжя компенсації за майно, набуте в шлюбі, при зверненні на нього стягнення в межах виконавчого провадження, оскільки ч. 1, 2 ст. 71 СК України встановлює, що за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Враховуючи те, що в межах виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 звернуто стягнення й на частку ОСОБА_1 в спільному майні, вона має право на захист своїх прав в судовому порядку і на врахування вартості відчуженого в примусовому порядку майна в обсяг майна, яке підлягає поділу між подружжям.

Згідно з частиною третьою статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою статті 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Враховуючи те, що кожен із об`єктів поділу - квартира та автомобілі, є неподільним майном в розумінні вимог ст. 183 ЦК України, а тому розподіл окремо кожного з об`єктів спільного майна між позивачем та відповідачем є неможливим. В результаті цього, найбільш ефективним варіантом поділу спільного майна подружжя буде здійснення пооб`єктного поділу спільного майна подружжя між позивачем та відповідачем.

Зважаючи на те, що, як встановлено судом, спірні автомобілі придбавалися відповідачем для його власних потреб та використовувалися ним одноособово, в позивача відсутнє право керування транспортними засобами, натомість, спірна квартира, є місцем проживання позивача, суд приходить до переконання про задоволення позову про поділ майна подружжя в спосіб, в який просить позивач.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд ухвалив:

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любов Володимирівна, ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя, задоволити повністю.

Поділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В порядку поділу спільного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 ;

визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль PEUGEOT PARTNER, 2005 р.в., н.з. НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 та автомобіль VOLKSWAGEN T4, 1997 р.в., н.з. НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 286952,78 грн у рахунок відшкодування різниці вартості майна, виділеного у власність ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 16.04.2026 року.

Суддя: Мікула В. Є.