Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №461/2733/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2733/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді - Романюка В.Ф.,

з участю секретаря судового засідання - Салика С.М.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_7.,

представника заінтересованої особи Гонсьор Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (адреса: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299) про встановлення факту, що має юридичне значення, -

в с т а н о в и в:

заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, в якій просить встановити факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є однією і тією ж особою, встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , правовстановлюючого документу свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_2 від 05.12.1996 року на квартиру АДРЕСА_2 , яке видано на ім`я ОСОБА_1 .

Заву обґрунтовує тим, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_2 від 05.12.1996 року, квартиру АДРЕСА_2 належала на праві спільної сумісної власності заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її мамі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 її мама померла і згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВМ №321115 від 23 березня 2010 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Гусар Л.В., заявниця успадкувала 1/2 частину квартиру АДРЕСА_2 . Право власності на спадкове майно було зареєстровано в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 26.04.20210 року. В 2026 році при зверненні до державного реєстратора для проведення державної реєстрації права власності на квартиру державним реєстратором Бацик М.Г. було відмовлено в проведенні реєстраційних дій, у зв`язку з суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: відповідно до Свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 05.12.1996 року, інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно та поданої заяви наявні розбіжності щодо прізвища заявника, а саме: згідно заяви - ОСОБА_1 , згідно Свідоцтва та інформації з реєстру прав - ОСОБА_1 . Заявник зазначає, що зазначення її прізвища в Свідоцтві про право власності пояснюється ще не встановленою на той час практикою грамотного перекладу прізвищ з російської на українську.

Встановлення факту належності ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_2 від 05.12.1996 року необхідно для проведення державної реєстрації права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 16.04.2026 року відкрито провадження по справі.

Заявник та представник заявника в судовому засіданні заяву підтримали з підстав, викладених у ній, просили суд заяву про встановлення факту задовольнити.

Представник Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради не заперечила проти задоволення заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 25 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора для проведення реєстрації права власності на квартиру.

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій №83943457 від 25 березня 2026 року державним реєстратором Бацик М.Г. було відмовлено в проведенні реєстраційних дій, у зв`язку з суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: відповідно до Свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 05.12.1996 року, інформації з реєстру прав власності на нерухоме майно та поданої заяви наявні розбіжності щодо прізвища заявника, а саме: згідно заяви - ОСОБА_1 , згідно Свідоцтва та інформації з реєстру прав - ОСОБА_1 .

Державним реєстратором відмовлено в проведенні реєстраційних дій у зв`язку з розбіжністю в написанні прізвища « ОСОБА_3 » і « ОСОБА_3 ».

Свідоцтво про одруження батьків заявниці НОМЕР_3 від 30.10.1959 року заповнено російською мовою і прізвища зазначено як « ОСОБА_3 , ОСОБА_3 ».

У свідоцтві про народження заявниці серії НОМЕР_4 від 20 травня 1961 року також зазначено російською мовою прізвище « ОСОБА_3 ».

В паспорті громадянина України НОМЕР_5 , виданому 22.10.1998 року, прізвище заявниці зазначено правильно « ОСОБА_1 ».

В свідоцтві про право власності на квартиру № НОМЕР_2 від 05.12.1996 року, прізвище заявниці та її мами записані як « ОСОБА_3 », тоді на цю описку ніхто не звернув увагу.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) зазначила, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду та розглядаються в порядку окремого провадження за умови, що: відповідні факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує відповідний факт, що підтверджується його зверненнями до компетентних органів та отриманими відмовами; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 (провадження № 61-10777сво20) додатково підкреслила, що у справах про встановлення факту належності правовстановлюючого документа суд встановлює саме належність такого документа конкретній особі, а не лише тотожність прізвищ чи інших ідентифікаційних даних, неоднаково зазначених у різних документах.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 20 серпня 2018 року у справі № 545/1472/17 (провадження № 61-1584св17) роз`яснив, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючого документа суд повинен запропонувати заявникові подати докази того, що відповідний документ належить саме йому, а також що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення; за відсутності такої можливості питання належності документа підлягає вирішенню в судовому порядку.

У постанові КЦС ВС від 14 січня 2026 року у справі № 462/5233/24 (провадження № 61-7568св25) суд касаційної інстанції, застосовуючи наведені підходи, зазначив, що коли розбіжність у написанні імені особи виникла після укладення правочину внаслідок отримання паспортного документа нового зразка, а нотаріус не має повноважень виправити таку невідповідність, оскільки на момент посвідчення договору анкетні дані повністю відповідали поданим документам, факт належності правовстановлюючого документа підлягає встановленню судом у порядку окремого провадження. Аналогічний підхід поширюється і на випадки, коли різниця в написанні прізвища чи імені зумовлена перекладом (транслітерацією) з іншої мови, за умови, що сукупність доказів підтверджує належність документа заявникові, а орган, який його видав, не може усунути розбіжність у позасудовому порядку.

Предметом розгляду є встановлення факту належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , правовстановлюючого документу свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_2 від 05.12.1996 року на квартиру АДРЕСА_2 .

Досліджені у справі докази у своїй сукупності копія паспорту заявника, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, свідоцтво про народження ОСОБА_1 , свідоцтво про право на спадщину за законом переконливо підтверджують, що свідоцтво про право власності на квартиру № НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_2 , видане виконкомом Львівської міської Ради народних депутатів 05 грудня 1996 року на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , фактично належить ОСОБА_1 .

Розбіжність у написанні прізвища « ОСОБА_3 » у свідоцтві та « ОСОБА_3 » у паспорті заявника зумовлена перекладом прізвища з російськомовного написання (« ОСОБА_3 »), яке містилося у первинних актах цивільного стану, на відповідник у сучасній українській мові (« ОСОБА_3 ») під час оформлення паспортного документу. Це підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , складеним у 1961 році російською мовою, де зазначено прізвище « ОСОБА_3 », та паспортом заявника, оформленими у 1998 році, де зазначено прізвище « ОСОБА_3 ».

Встановлення даних фактів не пов`язане з вирішенням спору про право, породжує для заявниці юридичні наслідки, оскільки встановлення зазначеного юридичного факту необхідне заявнику для реалізації законного права внесення інформації про право власності на квартиру АДРЕСА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; вказані нею обставини знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи судом, а тому, суд доходить висновку, що в цій частині заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з абз. 2 п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судами не встановлюється тотожність особи. Також відповідно до роз`яснень листа Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах; якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження. У цих справах, суд встановлює належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, неоднаково названих у різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них, а також не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.

Із змісту заяви вбачається, що заявник просить встановити факт тотожності особи, а саме, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є однією і тією ж особою, що є підставою для відмови у задоволенні заяви в цій частині вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273, 315, 319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (адреса: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299) про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволити частково.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , правовстановлюючого документу свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_2 від 05.12.1996 року на квартиру АДРЕСА_2 , яке видано на ім`я ОСОБА_1 .

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Романюк В.Ф.