Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №176/2443/25 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/2443/25

провадження №2/176/96/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Волчек Н.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка, через свого представника, адвоката Мотуза О.В. звернулася до суду з даним позовом, де просить стягнути з відповідача на свою користь в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів в розмірі 600 000 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01 жовтня 1985 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , який виданий Надлацькою сільською радою Новоарханильського району Кіровоградської області, про що зроблений відповідний запис №19.

ОСОБА_3 з 16 вересня 1985 року по 01 грудня 1997 року працював в структурі Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», а саме у Смолінському управлінні Східного гірничо- збагачувального комбінату на різних посадах з повним робочим днем у підземних умовах.

01 грудня 1997 року його було звільнено з роботи на підставі п.2 ст. 40 Кодексів законів про працю України у зв`язку з виявленою невідповідністю працівником виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я. Всі вказані вище обставини про роботу ОСОБА_3 та його звільнення підтверджуються його трудовою книжкою (копія додається).

За час роботи на підприємстві Відповідача, ОСОБА_3 отримав хронічні професійні захворювання.

Так, відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми №3 від 24 червня 1998 року (копіядодається) було встановленно наявність професійних захворювань, а саме: хронічна вертеброгенна шийна та попереко-крижова полірадикулопатія з вираженим статико-кодинамічним порушенням та больовим синдромом переважно на поясничному рівні.

Професійне захворювання виникло за таких обставин: у процесі роботи піддався комплексному впливу несприятливих факторів виробничого середовища.

Причинами виникнення професійного захворювання є: фізичні навантаження протягом 35,5% робочої зміни; вібрація до 25% робочої зміни; вимушена робоча поза 35 % зміни; несприятливий клімат.

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 28 липня 2008 року, затверджений Головним державний санітарним лікарем ООРР (копія додається) було встановлено наявність професійних захворювань:

-хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії). ЛН першого-другого ступеню.;

-хронічне вертеброгенна шийна та попереково-крижова полірадикулопатія. Захворювання професійне.

За результатами розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було встановлено зв`язок між захворюванням ОСОБА_3 та його роботою тривалий термін в шкідливих умовах праці на Смоленській шахті ДП «Схід ГЗК»

Відповідно до п. 15 зазначеного акту ОСОБА_3 мав стійку втрату працездатності.

Згідно п. 17 вищевказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: виробничий фактор: пил.

Згідно довідок Медико-соціальної експертної комісії від 21 жовтня 2008 року серія 216 ПК №002923 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги та серії 2-18 ВБ №143716 до акту догляду МСЕК, ОСОБА_3 повторно встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 65% безстроково та третю групу інвалідності. Із часом загальне самопочуття ОСОБА_3 стало погіршуватись та відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №6267 загальний стан розцінювався як середньої важкості-важкий. ОСОБА_3 мав скарги на виражену слабкість, дихальний дискомфорт, що посилюється при незначному фіз. навантаженні, кашель з важковиділяємим мокротинням, біль в грубній клітці при кашлі, запаморочення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 60 років ОСОБА_3 , чоловік позивача, помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №22 від 20 лютого 2025 року смерть ОСОБА_3 настала в наслідок захворювання. Хвороба, що призвела до смерті: легенево серцева недостатність, легеневе серце, хронічне обструктивне, хвороба легень.

Згідно довідки про причину смерті: причиною смерті ОСОБА_3 є хронічна обструктивна хвороба легень.

Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №139/25/1006/В від 28 травня 2025 року було встановлено причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням та пов`язано смерть з професійним захворюванням.

У зв`язку з протиправними діями Відповідача по відношенню до ОСОБА_3 , наслідком чого стала його смерть, Позивач зазнає порушень душевної рівноваги, втрачає соціальні зв`язки, має постійну апатію до всіх важливих процесів, які відбуваються навколо неї.

Чоловік позивача ОСОБА_3 був завжди для дружини опорою та підтримкою, кожного разу допомагав у вирішенні різноманітних питань, що виникали в повсякденному житті позивача. ОСОБА_3 надзвичайно любив свою дружину, багато працював, щоб його сім`я ні в чому не мала потреби, тому фактично він був її єдиною підтримкою та опорою. Вони були щасливі в шлюбі майже 30 років.

Дані почуття радості замінили почуття розпачу, розчарування життям, скорботи. Всі ці негативні почуття не проходять, а навпаки посилюються усвідомленням того, що позивач має зустріти старість без свого чоловіка, який помер у зв`язку з професійним захворюванням, яке він отримав під час роботи на підприємстві Відповідача і цього могло не статись, якби Відповідач забезпечив дотримання норм з охорони праці.

Позивач з чоловіком мали чудові стосунки, побудовані на довірі та взаємоповазі, вони були справжньою міцною та люблячою сім`єю. Позивач пишалася своїм чоловіком, він для неї став еталоном честі, порядності, доброти, поваги до суспільства і кожного громадянина.

Смерть ОСОБА_3 була несподіваною та викликала тривалий шок у його дружини. Їй важко усвідомити, що вона втратила назавжди свого чоловіка.

Позивача не полишають думки про смерть чоловіка, що навіює на неї смуток, спричиняє душевні страждання та майже щоразу викликає головні болі, знервованість та болі в області серця. Для неї дуже важко сприймається той факт, що вона втратила свого чоловіка. Душевні страждання також збільшуються у зв`язку з тим, що в кожній частині квартири є предмети, які навіюють спогади позивачці про померлого чоловіка.

У зв`язку з тим, що чоловік позивача помер, позивач позбавилась можливості отримувати ті позитивні емоції від життя, ту турботу та допомогу в організації життя і побуту, у тому числі матеріальну допомогу, яку отримувала до смерті чоловіка.

Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Просить позовні вимоги задовольнити

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 01 липня 2025 року по справі відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18 липня 2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, де останній вважає позовну заяву безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.

Чоловік Позивача - ОСОБА_3 з 16 вересня 1985 року по 01 грудня 1997 року працював в структурі Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на різних посадах з повним робочим днем у підземних умовах.

01 грудня 1997 його було звільнено з роботи на підставі п.2 ст. 40 Кодексів законів про працю України у зв`язку з виявленою невідповідністю працівником виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я. Всі вказані вище обставини про роботу позивача та його звільнення підтверджуються його трудовою книжкою.

За час роботи на підприємстві відповідача ОСОБА_3 отримав професійні захворювання, що підтверджуються Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми №3 від 24.06.1998 року, а саме: хронічна вертеброгенна шийна та попереко-крижова полірадикулопатія з вираженим статико-кодинамічним порушенням та больовим синдромом переважно на поясничному рівні.

Згідно Витягу із Акту огляду МСЕК від 02.07.1999 року № 167/1 ОСОБА_3 первинно встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 60% та встановлено третю групу інвалідності терміном на один рік, з датою чергового переогляду 02.07.2000 року.

За час роботи на підприємстві ОСОБА_3 отримав професійні захворювання, що підтверджуються Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 28.07.2008 року.

За результатами розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було встановлено зв`язок між захворюванням ОСОБА_3 та його роботою в шкідливих та важких умовах праці на Смолінській шахті Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» та зроблено висновок, що причинами виникнення в нього хронічного професійного захворювання є: хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії ( пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії). ЛН першого-другого ступеню.; хронічне вертеброгенна шийна та попереково-крижова полірадикулопатія. Захворювання професійне.

За результатами розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було встановлено зв`язок між захворюванням ОСОБА_3 та його роботою тривалий термін в шкідливих умовах праці на Смоленській шахті ДП «Схід ГЗК» .

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено нормальні життєві зв`язки ОСОБА_3 , він був позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отриманого хронічного професійного захворювання, він постійно відчував фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчував психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося на душевному та фізичному станах.

З огляду на вищевикладене ОСОБА_3 в березні 2023 звернувся до Жовтоводського міського суду з позовною заявою до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я в наслідок професійного захворювання.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18.05.2023 по справі № 176/563/23 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено часткова та стягнуто з ДП «СхідГЗК» 125 000,00 грн. (сто двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок) в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням.

Станом на сьогоднішній день, вказане рішення частково виконане на суму 36 953,70 грн.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у разі реалізації свого законного права на відшкодування моральної шкоди один раз відсутнє право повторно вимагати такої компенсації за те ж діяння (якщо багаторазове відшкодування не передбачене договором або законом).

З огляду на той факт, що ОСОБА_3 реалізував своє право на відшкодування завданої йому моральної у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок отримання професійного захворювання, ДП «СхідГЗК» вважає, що у його дружини відсутнє право повторно вимагати від підприємства відшкодування моральної шкоди за отримане її чоловіком професійне захворювання.

22 липня 2025 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник зазначає, що відзив на позовну заяву є не логічний, необґрунтований, зводиться тільки до переоцінки доказів, спростовується наявними доказами по справі, не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та законні інтереси позивача. До відзиву на позовну заяву Відповідачем було долучено рішення по справі №176/563/23 згідно якого чоловік позивача дійсно у 2023 році відшкодував моральну шкоду внаслідок встановлення йому професійного захворювання під час роботи на підприємстві Відповідача.

Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 60 років ОСОБА_3 , чоловік Позивача, помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданий Смолінською селищною радою Новоукраїнського району Кіровоградської області про що 24 лютого 2025 року складено відповідний запис №32.

Предметом розгляду даної справи є відшкодування моральної шкоди внаслідок смерті чоловіка Позивача, ОСОБА_3 , внаслідок професійного захворювання, яке він отримав під час роботи на підприємстві відповідача.

Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №139/25/1006/В від 28 травня 2025 року було встановлено причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням та пов`язано смерть з професійним захворюванням.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Факт заподіяння моральної шкоди позивачці у зв`язку з втратою чоловіка, завдає їй душевних та психологічних страждань, позивачка позбавлена можливості спілкуватися з близькою людиною, відчувати його турботу, любов, підтримку, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв`язків та докладання з її боку додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в області охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

З урахуванням вище зазначеного, зважаючи на те, що моральна шкода позивачу завдана смертю чоловіка у зв`язку з професійним захворюванням, беручи до уваги характер і тривалість моральних страждань позивача так як смерть має безповоротну дію, тому душевні страждання, призвели до істотних вимушених змін у житті позивача, яка втратила турботу та підтримку близької людини істотність вимушених змін життя в результаті смерті чоловіка. Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи порівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості.

Отже, позивачем доведено у достатній мірі повно та переконливо усі важливі фактичні обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог. Враховуючи наведене, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка - ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 01 жовтня 1985 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_3 , ОСОБА_3 з 16 вересня 1985 року по 01 грудня 1997 року працював в структурі Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», а саме у Смолінському управлінні Східного гірничо- збагачувального комбінату на різних посадах з повним робочим днем у підземних умовах.

01 грудня 1997 року ОСОБА_3 звільнено з роботи на підставі п.2 ст. 40 Кодексів законів про працю України у зв`язку з виявленою невідповідністю працівником виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я.

За час роботи на підприємстві Відповідача, ОСОБА_3 отримав хронічні професійні захворювання.

Так, відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми №3 від 24 червня 1998 року було встановленно наявність професійних захворювань, а саме : хронічна вертеброгенна шийна та попереко-крижова полірадикулопатія з вираженим статико-кодинамічним порушенням та больовим синдромом переважно на поясничному рівні.

Професійне захворювання виникло за таких обставин: у процесі роботи піддався комплексному впливу несприятливих факторів виробничого середовища.

Причинами виникнення професійного захворювання є : фізичні навантаження протягом 35,5% робочої зміни; вібрація до 25% робочої зміни; вимушена робоча поза 35 % зміни; несприятливий клімат.

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 28 липня 2008 року, затверджений Головним державний санітарним лікарем ООРР (копія додається) було встановлено наявність професійних захворювань:

-хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії). ЛН першого-другого ступеню.;

-хронічне вертеброгенна шийна та попереково-крижова полірадикулопатія. Захворювання професійне.

За результатами розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання було встановлено зв`язок між захворюванням позивача та його роботою тривалий термін в шкідливих умовах праці на Смоленській шахті ДП «Схід ГЗК» .

Відповідно до п. 15 зазначеного акту ОСОБА_3 мав стійку втрату працездатності.

Згідно п. 17 вищевказаного акту професійне захворювання виникло за таких обставин: виробничий фактор: пил.

Згідно довідок Медико-соціальної експертної комісії від 21 жовтня 2008 року серія 216 ПК №002923 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги та серії 2-18 ВБ №143716 до акту догляду МСЕК, ОСОБА_3 повторно встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 65% безстроково та третю групу інвалідності Із часом загальне самопочуття ОСОБА_3 стало погіршуватись та відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №6267 загальний стан розцінювався як середньої важкості-важкий. ОСОБА_3 мав скарги на виражену слабкість, дихальний дискомфорт, що посилюється при незначному фіз. навантаженні, кашель з важковиділяємим мокротинням, біль в грубній клітці при кашлі, запаморочення.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18.05.2023 по справі № 176/563/23 позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено часткова та стягнуто з ДП «СхідГЗК» 125 000,00 грн. (сто двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок) в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер у віці 60 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Відповідно лікарського свідоцтва про смерть №22 від 20 лютого 2025 року, вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , смерть якого наступила в наслідок захворювання. Хвороба, що призвела до смерті: легенево серцева недостатність, легеневе серце, хронічне обструктивне, хвороба легень.

Згідно довідки про причину смерті: причиною смерті ОСОБА_3 є хронічна обструктивна хвороба легень.

Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №139/25/1006/В від 28 травня 2025 року було встановлено причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням та пов`язано смерть з професійним захворюванням.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства.

Виходячи ж з положень ст. 16, 23 ЦК та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 1 вересня 2020 року по справі № 216/3521/16-ц.

Так за ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 153 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

На підставі ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ст. 173 КЗпП закріплюється право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Так за ст. 179 КЗпП шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

На підставі ч. 1-3 ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у: 1) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд зазначає, що за ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Отже, виходячи з наведених норм, слідує висновок, що відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У п. 9, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Також у Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 28 липня 2008 року, складеного на підприємстві відповідача, встановлено, що втрата працездатності ОСОБА_3 настала внаслідок професійного захворювання, пов`язаного з виробництвом, оскільки роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, тому суд дійшов висновку про наявність провини відповідача, як підстави для відшкодування позивачці моральної шкоди за рахунок ДП «СхідГЗК».

Таким чином невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування відповідачем заподіяної працівнику моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палата Касаційного цивільного суду у постанові від 15 червня 2020 року по справі № 212/3137/17-ц.

Предметом розгляду даної справи є відшкодування моральної шкоди внаслідок смерті чоловіка позивачки, ОСОБА_3 , внаслідок професійного захворювання, яке він отримав під час роботи на підприємстві відповідача.

Так відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Тлумачення ч. 2 ст. 1168 ЦК свідчить про те, що до суб`єктів, яким компенсується моральна шкода внаслідок смерті, відносяться чоловік або дружина потерпілої особи.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Надлацькою сільською радою Новоарханильського району Кіровоградської області 01.10.1985 року, вбачається, що ОСОБА_3 одружився із ОСОБА_4 01 жовтня 1985 року. Після одруження, прізвище дружині змінено на ОСОБА_5 .

Оскільки суд встановив, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання ОСОБА_3 було безстроково встановлено 65% стійкої втрати працездатності та 3-ю групу інвалідності, чим безсумнівно було заподіяно моральну шкоду, в тому числі його дружині, ОСОБА_1 , як члену родини, оскільки внаслідок професійного захворювання змінились умови життя ОСОБА_3 та позивачки, яка змушена була весь час до смерті свого чоловіка переживати його тривале лікування, відчуваючи душевні страждання за рідну людину.

З рештою, смерть ОСОБА_3 , чоловіка позивачки, яка стала наслідком отриманого професійного захворювання, хронічного обструктивного захворювання легень, є непоправною втратою для ОСОБА_1 .

В цьому сенсі суд зазначає, що до смерті ОСОБА_3 призвели винні дії керівництва Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» оскільки причиною смерті чоловіка позивачки стало хронічне обструктивне захворювання легень ОСОБА_3 , професійне захворювання останнього, набуте на підприємстві відповідача, що не спростовується і самім відповідачем.

Відповідно до «Інструкції про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.11.2005 року № 606 (далі - Інструкція), вона була розроблена на виконання вимог Законів України «Про охорону праці», «;Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», за якими передбачено відшкодування шкоди утриманцям працівника (годувальника) у разі його смерті, якщо визначено причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.

Так за ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», за ч. 3 ст. 30 якого підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

При цьому за ч. 8 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вказано, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

За Інструкцією причинний зв`язок смерті із професійним захворюванням - є зв`язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті.

Також за відповідною Інструкцією безпосередня причина смерті - це головні клініко-морфологічні прояви основного захворювання або його ускладнення, що стали безпосередньою причиною смерті.

На підставі ст. 36 ч. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» причинний зв`язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я підтверджується висновком відповідного закладу охорони здоров`я.

Натомість, за ст. 41 ч. 6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхові виплати здійснюються протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості.

При цьому суд зазначає, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи порівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 23 листопада 2022 року по справі № 686/13188/21 та від 25 травня 2022 року по справі № 487/6970/20.

Суд також звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Отже, на підставі встановлених обставин справи суд вважає доведеним той факт, що у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 , чоловіка позивачки, останній було безумовно заподіяно моральну шкоду, пов`язану із втратою рідної людини, з якою вона прожила більш тридцяти років, що потягло за собою порушення нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладання нею додаткових зусиль для організації свого життя після загибелі чоловіка.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та моральних страждань ОСОБА_1 внаслідок смерті чоловіка, як наслідок отриманого ОСОБА_3 у 1998 році професійного захворювання, а також бере до уваги ступінь втрати працівником працездатності через отримане ним профзахворювання, зважаючи на провину підприємства відповідача через незабезпечення безпечних умов праці такого працівника, тривалість проживання разом подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також те, що життя людини є найвищою цінністю, втрата якої для позивачки є невідновлюваною втратою.

Таким чином суд дійшов висновку, що заявлений в інтересах ОСОБА_1 адвокатом Мотузом О.В. позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання, виходячи з глибини перенесених страждань, у розмірі 250 000 грн., що на думку суду відповідатиме принципу справедливості та розумності за встановленими обставинами справи.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Оскільки шкода, завдана життю та здоров`ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.

Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21 (провадження № 61-283св22).

Тому, визначена судом сума моральної шкоди підлягає стягненню без відрахування податків та інших обов`язкових платежів.

Розподіл судових витрат.

Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичної особою.

Керуючись ст. 4-5, 13, 19, 76-81, 89, 133-141, 258-259, 263, 265 ЦПК, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання- задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 14309787, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , в якості відшкодування моральної шкоди завданої смертю чоловіка внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 250 000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 14309787, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м.Жовті Води вул. Горького, буд. 2, на користь держави судовий збір в розмірі 2400,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Н.Ю. ВОЛЧЕК