Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №754/10028/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2302/26

Справа №754/10028/25

РІШЕННЯ

Іменем України

29 квітня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 28.12.2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір № 093425-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , номер якої Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). 17.01.2024 року між сторонами було укладено додаткову угоду № ДУ№1, за умовами якого відповідачу було надано додатково кредит в розмірі 7000,00 грн. 23.02.2024 року між сторонами було укладено додаткову угоду № ДУ№2, якою встановлено термін дії договору до 23.08.2024 року. 11.06.2024 року між сторонами укладено додаткову угоду №ДУ№3, згідно якої термін дії договору встановлено до 18.02.2025 року.

Як зазначає позивач, до теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти на загальну суму 101 982,56 грн., чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Станом на 28.05.2025 року у відповідача утворилась заборгованість за Договором в розмірі 89 012,32 грн., що складається з: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 31 405,96 грн.; сума прострочених платежів по процентах - 57 606,36 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його вимоги стягнути з відповідача вищевказані суми заборгованості в загальному розмірі 89 012,32 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 27.06.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

16.07.2026 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву. У даному відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він отримав кредитні кошти, розмір наданого кредиту, графіку погашення заборгованості, виписки з карткового рахунку, а також розрахунку заборгованості, і у позовніq заяві не вказано, коли саме він отримав кредит.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що не доведено належними та допустимимb доказами факту того, що він дійсно отримав від позивача кредит, розмір відсотків, а також наявність заборгованості, в зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 27.10.2025 року витребувано у АТ «СЕНС БАНК» письмові докази, а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 ; письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 28.12.2023 року (дата видачі кредиту) по 18.02.2025 року (дата закінчення терміну кредитування).

30.10.2025 року до суду надійшла відповідь представника позивача Виноградова Ю.Е. на відзив. У даній відповіді представник позивача підтримав позовні вимоги, вказуючи серед іншого на те, що ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , номер якої Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про перерахування коштів. Також, представник позивача вказав на те, що боржник частково виконував свої зобов`язання за Кредитним договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором №093425-КС-003, відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором №093425-КС-003 на загальну суму 101982,56 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Також представник позивача зазначив про правомірність нарахування відсотків та їх відповідність умовам договору, що підтверджується належним розрахунком.

Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

05.11.2025 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача Виноградова Ю.Е. у справі щодо часткового виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором та щодо детального розрахунку заборгованості.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надавши заяву, в якій просить розглядати справу в його відсутність, проти винесення заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач, належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду у встановленому законом порядку за місцем своєї реєстрації, у судове засідання не з`явився, надавши заяву, в якій позовні вимоги визнав частково, а саме не визнав в частині відсотків, а також просив розглядати справу в його відсутність.

Враховуючи обставини справи, наявність відзиву відповідача на позовну заяву та достатність часу для реалізації відповідачем своїх прав на захист, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступник підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 28.12.2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір № 093425-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до Розділу 2 Договору кредиту, відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн. строком на 24 тижні зі сплатою процентів в розмірі 1,15013259 % (знижена процентна ставка), 2,00 % % (стандартна процентна ставка) за кожен день користування Кредитом зі строком дії договору до 13.06.2024 року. Орієнтовна загальна варість наданого кредиту 78 000,00 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка 9168,16 %.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн. двома траншами в розмірі 25 000,00 грн. та 5000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , номер якої відповідачем вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.

Факт належності вказаної банківської картки, а також зарахування грошових коштів в розмірі 30 000,00 грн. 28.12.2023 року підтверджується листом АТ «СЕНС БАНК» № 17346-БТ-32.2/2025 від 04.12.2025 року, а також випискою з банківського рахунку відповідача.

17.01.2024 року між сторонами було укладено додаткову угоду № ДУ№1, за умовами якого відповідачу було надано додатково кредит в розмірі 7000,00 грн.

Факт зарахування даної суми на банківський рахунок відповідача підтверджується випискою з його банківського рахунку, наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів.

23.02.2024 року між сторонами було укладено додаткову угоду № ДУ№2, якою встановлено термін дії договору до 23.08.2024 року.

11.06.2024 року між сторонами укладено додаткову угоду №ДУ№3, згідно якої термін дії договору встановлено до 18.02.2025 року.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, 28.125.202 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 093425-КС-003 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Крім того, факт укладення кредитного договору відповідачем не оспорено.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, проте, відповідач до теперішнього часу свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином та у повному обсязі не виконав, частково здійснивши погашення заборгованості на загальну суму 101 982,56 грн.

Із детального розрахунку заборгованості, а також довідки про стан заборгованості вбачається, що станом на 28.05.2025 року у відповідача утворилась заборгованість за Договором в розмірі 89 012,32 грн., що складається з: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 31 405,96 грн.; сума прострочених платежів по процентах - 57 606,36 грн. При цьому, нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалось в межах строку дії кредитного договору, з урахуванням додаткових угод про продовження строку його дії, а саме по 18.02.2025 року.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до ч.2 ст. 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зіст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» доведено факт укладення 28.12.2023 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем ОСОБА_1 . Договору про надання кредиту № 093425-КС-003 та виникнення у відповідача кредитних зобов`язань.

Суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві, щодо відсутності доказів надання йому позивачем кредитних коштів і, як наслідок, виникнення кредитних зобов`язань.

Так, вказані заперечення спростовані випискою АТ «СЕНС Банк» з банківського рахунку відповідача за період 28.12.2023 року, з якої вбачається зарахування на рахунок відповідача 28.12.2023 року сум в розмірі 25 000,00 грн. та 5000,00 грн., 27.01.2025 року в розмірі 7000,00 грн.

Таким чином, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на банківську картку, яка зазначена відповідачем у зазначеному договорі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно розрахунку заборгованості відповідачем частково виконувались його зобов`язання за кредитним договором, а саме здійснено часткове погашення заборгованості на загальну суму 101 982,56 грн.

Таким чином, сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, які свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для ньогої певні права та обов`язки.

Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2020 року (справа №127/23910/14-ц) зазначив, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Відтак, є встановленим факт, що позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору. За умовами цього договору відповідач зобов`язався повернути отримані ним грошові кошти у визначений договором строк, однак, свої зобов`язання за договором не виконав та не повернув отримані в борг кошти, чим допустив заборгованість за вказаним договором.

Судом відхиляються заперечення відповідача проти позову з посиланням на відсутність доказів, оскільки на підтвердження позовних вимог надано копію кредитного договору разом із додатковими угодами та паспортом споживчого кредиту, які містять всі узгоджені між сторонами умови, в тому числі і щодо строку дії договору, розміру відсотків, а також графік погашення заборгованості. Також, позивачем надано детальний помісячний розрахунок заборгованості, який містить зазначення як нарахувань, так і проведених відповідачем оплат, а також копії квитанцій про здійснені виплати. Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано, власного контр розрахунку не надано.

Таким чином суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором за тілом кредиту в розмірі 31 405,96 грн.

Що ж стосується вимог позивача про стягнення з відповідача процентів, то суд дійшов наступних висновків.

Однак суд не погоджується з нарахування процентів позивачем та зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідачу нараховані проценти за період з 28.12.2023 року по 18.02.2025 року за зниженою процентною ставкою в розмірі 1,125013259 % в день та за стандартною відсотковою ставкою, в розмірі 2,0 % в день на загальну суму 148 444,88 грн. За цей же період відповідачем було сплачено процентів на загальну суму 90 838,52 грн. За підрахунками позивача, заборгованість відповідача за процентами становить 57 606,36 грн.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Це узгоджуються із абзацом 2 частини 1 статті 39 Закону України «Про правотворчу діяльність» (нормативно-правовими актами, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювався інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин).

Договір № 093425-КС-003 був укладений 28.12.2023 року, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому період передбачений пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

На підставі наведеного, умови кредитного договору у цій справі, щодо нарахування процентів за зниженою процентною ставкою у розмірі 1,125013259 % в день та за стандартною процентною ставкою у розмірі 2,0% за весь строк кредитування не відповідають вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому за цей період слід застосовувати процентну ставку у розмірі 1% в день.

Також, судом встановлено, що відповідно до умов додаткових угод, відповідачу у період з 23.02.2024 року по 19.04.2024 року, з 11.06.2024 року по 06.08.2024 року проценти нараховувались за ставкою 0,865994 % в день.

Відповідно, розмір заборгованості за відсотками по даному кредитному договору мав становити як за пільговою, так і за стандартною процентною ставкою в розмірі 1 % в день за період з 28.12.2023 року по 23.02.2024 року за стандартною процентною ставкою в розмірі 1 % в день за період з 28.12.2023 року по 16.01.2024 року (виходячи із суми кредиту - 30 000,00 грн.) за 20 днів - 6 000,00 грн., за період з 17.01.2024 року по 23.02.2024 року (виходячи із суми кредиту 37 000,00 грн.) за 37 днів - 13 690,00 грн., а всього 19 690,00 грн.

В подальшому за період з 23.02.2024 року по 06.08.2024 року розмір процентів за ставкою 0,865994 % мав становити за 166 днів - 53 189,35 грн.

Далі, за період з 07.08.2024 року по 18.02.2025 року розмір процентів за ставкою 1 % в день мав становити за 196 днів - 72 520,00 грн.

Всього загальний розмір процентів за цей період мав становити 145 399,35 грн.

Також, судом враховано, що відповідачем здійснено оплату процентів за вказаний період на суму 90 838,52 грн.

Таким чином, після проведеного судом перерахунку розміру процентів за ставкою 1 % в день та визначення суми процентів в розмірі 145 399,35 грн. за період кредитування, за вирахуванням сплаченої відповідачем суми в розмірі 90 838,52 грн., заборгованість відповідача перед позивачем за процентами має становити 54 560,83 грн.

Однак, після здійснення перерахунку судом процентів, які підлягають стягненню з відповідача, суд вважає, що вони є несправедливі у розумінні до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів", та суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.

Вимога про нарахування та сплату процентів в такому розмірі не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права та є явно завищена. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми процентів спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Відповідно до вимог даного закону несправедливими є, зокрема, нарахування компенсаційних витрат, які понад 50% перевищують суму отриманої споживчої продукції та послуг.

Слід зауважити, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 викладено, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку, щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов, може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Ті самі висновки викладені у постанові Верховного суду України від 12.02.2025 року у справі № 679/1103/23.

Суд вважає, що нараховані проценти позивачем є неспівмірні з тілом кредиту, суперечать принципам розумності та добросовісності, а також зауважує, що відповідачем за час кредитування сплачено суму, яка майже втричі перевищує розмір тіла кредиту .

На підставі вище наведеного, суд приходить до висновку, про зменшення суми нарахованих процентів, у зв`язку із чим, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за процентами в розмірі 10 000,00 грн. В решті позовних вимог в частині стягнення процентів слід відмовити.

Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 41 405,96 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 31 405,96 грн., суми прострочених платежів по процентах - 10 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1126,83 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 12, 76-81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 527, 530, 599, 610, 629, 1050, 1054, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, заборгованість за Договором № 093425-КС-003 про надання кредиту від 28.12.2023 року, що становить 41 405,96 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 31 405,96 грн., суми прострочених платежів по процентах - 10 000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1126,83 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: