Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №650/1111/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/1111/26

провадження № 3/650/305/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року в селищі Велика Олександрівка суддя Великоолександрівського районного суду Херсонської області Сікора О.О., розглянувши матеріали, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Рубанка Козятинського району Вінницької області, який проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідального виконавця адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,

за частиною другою статті 172-15 КУпАП,

в с т а н о в и в :

До суду надійшов протокол ОДХ № 15 від 18 лютого 2026 року про військове адміністративне правопорушення, складений офіцером відділення запобігання вчиненню, виявлення і припинення кримінальних та інших правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 , за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП стосовно ОСОБА_1 .

Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_3 та виконуючи службові обов`язки відповідального виконавця адміністративного відділення, в умовах особливого періоду неналежно поставився до виконання обов`язків військової служби.

Зокрема, 04 лютого 2026 року та 05 лютого 2026 року він був залучений до проведення заходів оповіщення громадян на території Бериславського району Херсонської області. Для виконання цих заходів йому було видано портативний відеореєстратор № 1113608. Однак у період з 08 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. 04 лютого 2026 року та з 08 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. 05 лютого 2026 року ОСОБА_1 не здійснював безперервний відеозапис проведення заходів оповіщення, чим порушив вимоги ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4, 5, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також пункту 5 розділу II Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 532 від 06 серпня 2024 року.

У письмових поясненнях ОСОБА_1 фактичні обставини щодо проходження служби, залучення до заходів оповіщення та наявності у нього портативного відеореєстратора не заперечував. Пояснив, що під час проведення заходів оповіщення 04 лютого 2026 року та 05 лютого 2026 року бодікамеру мав, однак вважав, що не зобов`язаний здійснювати безперервний відеозапис, оскільки не мав службового посвідчення уповноваженої особи для вручення повісток. У зв`язку з цим він самостійно вирішував, коли необхідно вмикати портативний відеореєстратор, а коли ні.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, доведена.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

За ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких суд установлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Частиною другою ст. 172-15 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Недбале ставлення до військової служби полягає у невиконанні або неналежному виконанні військовою службовою особою покладених на неї службових обов`язків через несумлінне або недбале ставлення до них. Для кваліфікації діяння за ст. 172-15 КУпАП необхідно встановити: наявність у особи статусу військової службової особи, існування конкретного службового обов`язку, факт його невиконання або неналежного виконання, винне ставлення особи до такого порушення та вчинення діяння в умовах особливого періоду.

Приміткою до ст. 172-13 КУпАП визначено, що під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 та призначений відповідальним виконавцем адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ця обставина підтверджується протоколом про військове адміністративне правопорушення, бланком отримання пояснень, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , а також витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до якого ОСОБА_1 зараховано до списків ІНФОРМАЦІЯ_5 та призначено на посаду відповідального виконавця адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Крім того, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 52 від 04 лютого 2026 року «Про склад патрулів» визначено склад патрулів на 05 лютого 2026 року та надано список військовослужбовців, які визначені для проведення оповіщення на території Бериславського району. У цьому списку ОСОБА_1 зазначений під № 12 як військовослужбовець, визначений для проведення оповіщення.

Аналогічний список військовослужбовців, визначених для проведення оповіщення на території Бериславського району, містить ОСОБА_1 під № 12, що підтверджує його залучення до виконання відповідних службових завдань.

Отже, ОСОБА_1 не був сторонньою особою під час проведення заходів оповіщення. Він діяв як військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_5 , якого наказом керівника залучено до виконання службового завдання щодо проведення оповіщення громадян на території Бериславського району. За таких обставин він є військовою службовою особою у розумінні примітки до ст. 172-13 КУпАП, оскільки виконував службові обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Відповідно до ст. 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці мають право на повагу до їх особистості, честі і гідності, однак зобов`язані неухильно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, виконувати вимоги військових статутів.

Згідно зі ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов`язаний знати, сумлінно виконувати вимоги цього Статуту та інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок проходження військової служби.

За змістом ст. ст. 1, 4, 5, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, вимог статутів Збройних Сил України, наказів командирів і начальників, сумлінно виконувати службові обов`язки та підтримувати порядок під час виконання завдань військової служби.

Наказом Міністерства оборони України № 532 від 06 серпня 2024 року затверджено Інструкцію із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації.

Пунктом 2 розділу I цієї Інструкції передбачено, що уповноважені представники ТЦК та СП, які здійснюють заходи оповіщення громадян, перевірку військово-облікових документів у період проведення мобілізації та/або дії правового режиму воєнного стану, призначаються наказом керівника ТЦК та СП.

Пунктом 3 розділу II Інструкції визначено, що портативні відеореєстратори та карти пам`яті зберігаються у службових приміщеннях ТЦК та СП та видаються уповноваженим представникам під підпис у Журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації.

Пунктом 5 розділу II Інструкції встановлено, що включення портативного відеореєстратора уповноваженими представниками відбувається з моменту початку виконання ними службових обов`язків щодо здійснення заходів оповіщення громадян, перевірки їх військово-облікових документів, а відеозапис ведеться безперервно до завершення виконання заходів. Винятки стосуються лише випадків загрози потрапляння на відеореєстратор військових об`єктів або інформації з обмеженим доступом, а також випадків, пов`язаних з виникненням у уповноваженого представника особистого приватного становища, зокрема відвідування вбиральні або перерви для приймання їжі.

Таким чином, зазначена Інструкція не надає військовослужбовцю права самостійно вирішувати, чи здійснювати відеозапис під час проведення заходів оповіщення. Загальним правилом є включення портативного відеореєстратора з моменту початку виконання службових обов`язків щодо оповіщення громадян і безперервне ведення відеозапису до завершення таких заходів.

Факт отримання ОСОБА_1 портативного відеореєстратора підтверджується копією Журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації. З журналу вбачається, що йому видавався портативний відеореєстратор № 1113608, який перебував у доброму стані.

Цей факт також підтверджується письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , у яких він зазначив, що 04 лютого 2026 року та 05 лютого 2026 року під час здійснення заходів оповіщення був забезпечений портативним відеореєстратором № 1113608.

З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 04 лютого 2026 року та 05 лютого 2026 року він перебував у добовому патрулі, здійснював заходи оповіщення громадян і перевірку військово-облікових документів. Відеозапис на портативний відеореєстратор № 1113608 не здійснював, оскільки вважав, що має право самостійно вирішувати, коли необхідно вмикати відеореєстратор.

Оцінюючи ці пояснення, суд враховує, що ОСОБА_1 фактично підтвердив основні обставини, які мають значення для справи: проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_6 , залучення до заходів оповіщення, виконання таких заходів 04 лютого 2026 року та 05 лютого 2026 року, наявність у нього портативного відеореєстратора та нездійснення відеозапису.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він не мав службового посвідчення уповноваженої особи для вручення повісток, а тому самостійно визначав необхідність увімкнення портативного відеореєстратора, суд відхиляє як необґрунтовані.

Обов`язок застосування портативного відеореєстратора у цій справі виник не з факту наявності чи відсутності у ОСОБА_1 окремого службового посвідчення уповноваженої особи, а з факту його залучення наказом керівника ІНФОРМАЦІЯ_5 до проведення заходів оповіщення, фактичного виконання ним цих заходів та видачі йому портативного відеореєстратора.

Інструкція № 532 пов`язує обов`язок відеофіксації з виконанням уповноваженим представником ТЦК та СП заходів оповіщення громадян і перевірки військово-облікових документів. Вона не передбачає, що військовослужбовець, який наказом керівника залучений до таких заходів і забезпечений портативним відеореєстратором, може не здійснювати відеозапис лише через відсутність у нього окремого службового посвідчення або через власне розуміння обсягу своїх повноважень.

Навпаки, після отримання технічного засобу відеофіксації та початку виконання заходів оповіщення ОСОБА_1 був зобов`язаний діяти відповідно до пункту 5 розділу II Інструкції № 532, тобто увімкнути портативний відеореєстратор з моменту початку виконання службових обов`язків і вести відеозапис безперервно до завершення заходів, крім прямо визначених Інструкцією винятків.

Матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення заходів оповіщення 04 лютого 2026 року та 05 лютого 2026 року існували передбачені Інструкцією підстави для невключення або переривання відеозапису: загроза фіксації військових об`єктів, інформації з обмеженим доступом, відвідування вбиральні, перерва для приймання їжі або інші аналогічні обставини особистого приватного становища. ОСОБА_1 на такі обставини не посилався.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях зазначив, що інструктажі проводяться щоранку та щовечора, а під час інструктажу відповідальна особа зрозуміло доводить інформацію щодо порядку оповіщення громадян та користування відеореєстратором. Отже, він був обізнаний з необхідністю правильного використання портативного відеореєстратора під час проведення заходів оповіщення.

Тому самостійне рішення ОСОБА_1 не здійснювати відеозапис або здійснювати його лише тоді, коли він вважав це необхідним, є неналежним виконанням покладених на нього службових обов`язків, а не обставиною, яка виключає склад адміністративного правопорушення.

Посилання на відсутність службового посвідчення не спростовує вини, оскільки предметом розгляду у цій справі є не правомірність вручення конкретної повістки конкретному громадянину, а дотримання військовослужбовцем, залученим до заходів оповіщення, обов`язку здійснювати фото- та відеофіксацію виконання відповідного службового завдання. Відсутність посвідчення, навіть за умови її підтвердження, не надавала ОСОБА_1 права ігнорувати вимоги Інструкції № 532 після фактичного залучення до заходів оповіщення та отримання бодікамери.

Факт вчинення правопорушення підтверджується сукупністю доказів: протоколом ОДХ № 15 від 18 лютого 2026 року, витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 262 від 08 вересня 2025 року, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 52 від 04 лютого 2026 року «Про склад патрулів», списками військовослужбовців, визначених для проведення оповіщення на території Бериславського району, копією Журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації, бланком отримання пояснень, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , а також іншими матеріалами, доданими до протоколу.

Ці докази є належними та допустимими, узгоджуються між собою і в сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 у період дії особливого періоду, будучи військовою службовою особою, неналежно виконав службовий обов`язок щодо застосування портативного відеореєстратора під час здійснення заходів оповіщення громадян.

Станом на дату вчинення правопорушення в Україні діяв особливий період. Особливий період настав у зв`язку з мобілізацією та введенням воєнного стану в Україні. Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, строк дії якого надалі продовжувався у встановленому законом порядку.

Отже, об`єктивна сторона правопорушення полягає у неналежному виконанні ОСОБА_1 службового обов`язку щодо безперервного застосування портативного відеореєстратора під час проведення заходів оповіщення 04 лютого 2026 року та 05 лютого 2026 року.

Суб`єктом правопорушення є військова службова особа, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який обіймає посаду відповідального виконавця адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_4 та виконував службові обов`язки за спеціальним дорученням командування під час проведення заходів оповіщення.

Суб`єктивна сторона виражена у необережній формі вини, оскільки ОСОБА_1 повинен був і міг усвідомлювати обов`язок здійснювати безперервну відеофіксацію під час заходів оповіщення, однак через недбале ставлення до виконання службових обов`язків цього не зробив.

За таких обставин суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП як недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини справи, а також те, що адміністративне правопорушення пов`язане з неналежним виконанням службового обов`язку під час заходів оповіщення громадян в умовах особливого періоду.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, його наслідків, даних про особу правопорушника, а також з метою виховання особи в дусі додержання законів України і запобігання вчиненню нових правопорушень, суд вважає необхідним накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, тобто у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Разом з тим, згідно з п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а справа про адміністративне правопорушення безпосередньо пов`язана з виконанням ним службових обов`язків під час проходження військової служби, судовий збір з нього стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 33, 40-1, 245, 251, 252, 280, 283, 284, 307, 308 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.

На підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» судовий збір з ОСОБА_1 не стягувати.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк, установлений ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби, а з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області.

Повний текст постанови складено 08 травня 2026 року.

Суддя _________________ Сікора О.О.