Постанова від 07 травня 2026 р. у справі №440/2494/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 р. Справа № 440/2494/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, по справі № 440/2494/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ), звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі- відповідач 1, ГУ ПФУ в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі- відповідач 2, ГУ ПФУ в Сумській області, апелянт), в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перерахунку пенсії №164050002829 від 03.02.2025, зареєстрованого за №1566/03-16 від 04.02.2025, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в частині перерахунку та переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України " Про державну службу";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 22 вересня 1999 року по 02 вересня 2022 року у контрольно-ревізійному управлінні у Полтавській області та органах державної податкової служби в Полтавській області, згідно довідки про стаж державної служби від 24.01.2025 №8/16-31-11-27, виданої Головним управлінням Державної податкової служби у Полтавській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити переведення з 28 січня 2025 року з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-XII, з урахування довідок Головного управління ДПС України в Полтавській області від 24 січня 2025 року №178/16-31-10-02-08 та № 18/16-31-10-02-08.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №164050002829 від 03.02.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.01.2025 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби періоди її роботи з 22.09.1999 по 02.09.2022 в органах державної податкової служби, та прийняти рішення по суті заяви від 28.01.2025 з урахуванням стажу роботи у податкових органах як роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, та правової оцінки, наданої судом по даній справі.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність підстав для здійснення перерахунку та виплати позивачці пенсії відповідно до Закону № 889-VIII, оскільки лише за умови одночасного дотримання всіх вимог, передбачених пунктами 10 і 12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби, у особи виникає право на призначення пенсії згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII.

При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01.05.2016 та обрахований у відповідності до положень Порядку №283.

Зауважив, що посадові особи органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, Законом України «Про державну службу» (3723-12), Кабінетом Міністрів України не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та відповідно до ст.308 КАС України в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

ОСОБА_1 28.01.2025 звернулася до уповноваженого органу Пенсійного фонду України зі заявою щодо проведення перерахунку - перехід з пенсії за віком на пенсії за віком відповідно до положень Закону України "Про державну службу", долучивши довідки про складові заробітної плати державного службовця, видані Головним управлінням ДПС України в Полтавській області від 24 січня 2025 року №178/16-31-10-02-08 та № 18/16-31-10-02-08.

Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви ОСОБА_1 буде здійснюватись відділом пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

03.02.2025 ГУ ПФУ в Закарпатській області було прийнято рішення №164050002829 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії (перехід на інший вид пенсії - з пенсії за віком на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу").

Вказане рішення обґрунтовано тим, що заявниця працювала в органах податкової служби, зокрема на 01.05.2016 - в Полтавській об`єднаній податковій інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на посаді головного державного ревізора-інспектора Диканського відділення. Згідно наданих документів розрахований стаж, який дає право на призначення за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" станом на 01.05.2016 складає 6 місяців (з 27.06.2013 по 26.12.2013).

Позивач не погодилася з цим рішенням та оскаржила його до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, дійшов висновку про те, що період роботи позивача в органах Державної податкової служби зараховується їй до стажу державної служби.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до преамбули Закону №1058-ІV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону №1058-ІV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме : щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Дані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.

За змістом оскаржуваного рішення пенсійного органу вбачається, що підставою для відмови позивачці у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 889-VIII слугував висновок про недостатність стажу державної служби у зв`язку з незарахуванням стажу роботи в органах державної податкової служби України.

За частиною 18 статті 37 Закону № 3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі-Порядок №229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (далі- Порядок № 283) (чинного до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачкою служби в органах податкової служби) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Згідно з приписами пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком .

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ (далі- Закон №509-ХІІ), чинного до 19.11.2012, правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу».

Статтею 342 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час розглядуваних правовідносин) визначено, що посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.

При прийнятті на роботу посадовій особі може бути встановлено випробувальний термін відповідно до Закону України «Про державну службу».

На роботу до контролюючих органів не можуть бути прийняті особи, стосовно яких встановлено обмеження законами України «Про державну службу» та «;Про засади запобігання і протидії корупції».

Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України «Про державну службу» та іншими законами.

Із записів трудової книжки ОСОБА_1 слідує, що вона з 17.09.1999 по 02.09.2022 працювала на посаді державного податкового інспектора ДПІ у Диканському районі, начальника відділу прямих і непрямих податків та оподаткування фізичних осіб ДПІ у Диканському районі; на посаді державного податкового інспектора відділу примусового стягнення податків і зборів на конкурсній основі Полтавської МДПІ, старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу стягнення податкової заборгованості, головного державного податкового ревізора - інспектора групи оподаткування фізичних осіб Диканського відділу Полтавської МДПІ, головного державного податкового ревізора - інспектора групи документальних перевірок відділу оподаткування фізичних осіб, головного державного податкового ревізора - інспектора відділу оподаткування фізичних осіб, державного податкового ревізора - інспектора відділу погашення прострочених податкових зобов`язань, державного податкового ревізора - інспектора по забезпеченню доступу до публічної інформації; старшого державного податкового ревізора - інспектора сектору забезпечення доступу до публічної інформації і розгляду звернення громадян із кадрового резерву Полтавської МДПІ Полтавської області, завідувача сектору оподаткування юридичних осіб Диканського відділу, завідувача сектору оподаткування та контролю об`єктів і операцій Диканського відділу Полтавської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб Полтавського управління ГУ ДФС у Полтавській області, старшого державного інспектора Диканської податкової інспекції Полтавського управління, головного державного інспектора Диканської податкової інспекції за строковим призначенням, у період воєнного стану.

17.07.1999, 01.10.2002, 01.01.2005, 07.12.2012 позивачці присвоювались спеціальні звання державної податкової служби. 22.06.1999 позивачкою прийнято присягу державного службовця. 27.06.2013 присвоєно 11 ранг державного службовця.

Постановою КМУ № 306 від 20.04.2016 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (надалі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Вищенаведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку - податкових органів, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що періоди служби позивачки на посадах в органах державної податкової служби підлягають зарахуванню до стажу державної служби, в тому числі для призначення пенсії за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-XII.

Станом на 01 травня 2016 року позивачка проходила службу на посаді головного державного ревізора-інспектора Диканського відділення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав ОСОБА_2 у межах спірних правовідносин є необхідність зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача від 30.12.2024 та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.

Доводи апеляційної скарги зазначені вище висновки не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Таким чином, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 по справі № 440/2494/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова