Постанова від 07 травня 2026 р. у справі №520/3127/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 р. Справа № 520/3127/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/3127/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, апелянт) у якому просила суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у відмові листом від 17.01.2025 №1704-40851/Л-03/8-2000/25, в зарахуванні періоду роботи з 01.01.2004 по 05.10.2007 на посаді медсестри процедурної інфекційного відділення, до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок пенсії з урахуванням додаткового стажу, ОСОБА_1 з моменту звернення, а саме з 20.12.2024 та прийняти відповідне рішення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 позов задоволено.

Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають у відмові в зарахуванні періоду роботи з 01.01.2004 по 05.10.2007 до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 05.10.2007, на посаді медсестри процедурної інфекційного відділення, до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі, відповідно до трудової книжки від 20.08.1985 серії НОМЕР_1 .

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням додаткового стажу, з моменту звернення, а саме з 16.12.2024.

Не погоджуючись із даним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обгрунтування зазначив, що пенсія нарахована позивачу відповідно до вимог чинного законодавства. На думку відповідача, з набуттям чинності Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" дія ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" поширюється лише на відносини, що мали місце до 31.12.2003.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

16.12.2024, позивач звернулась до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з заявою, в якій просила провести повторний розрахунок стажу та зарахувати період роботи на посаді медсестри процедурної інфекційного відділення в період з 01.01.2004 по 05.10.2007 до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та листом від 17.01.2025 №1704-40851/Л-03/8-2000/25, в зарахуванні періоду роботи з 01.01.2004 по 05.10.2007, на посаді медсестри процедурної інфекційного відділення, до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі було відмовлено.

В зазначеному листі вказано, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Відповідач вважає, що приписи ст.60 Закону № 1788-XII можуть застосовуватися виключно в частині, що не суперечить вимогам Закону № 1058.

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернулась за їх захистом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що робота позивача у спірні періоди, дає їй право на перерахунок пенсії із зарахуванням стажу спірних періодів роботи у подвійному розмірі, а дії відповідача, що полягають у нездійсненні такого перерахунку, є протиправними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

01.01.2004р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до його Преамбули цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною 4 статті 24 цього Закону (тут і далі в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, за правилами п.16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення", в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за перерахунком пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

В ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» видно, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

З трудової книжки від 20.08.1985 серії НОМЕР_1 , судом підтверджено спірні періоди роботи позивача, а саме:

- з 01.10.2001 по 15.10.2003 працювала в Спеціалізованій медико-санітарній частині №7 на посаді медсестри процедурної інфекційного боксованого відділення, відповідно до наказу №73Л від 01.10.2001;

- з 16.10.2003 переведена на посаду медсестри палатної інфекційного боксованого відділення, відповідно до наказу №107 від 15.10.2003 та 05.10.2007 звільнена з посади по ст. 38 КЗпП України в зв`язку з виходом на пенсію по вислузі років, відповідно до наказу № 116-Л від 05.10.2007.

Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах встановлені ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788.

Так, згідно з статтею 60 Закону № 1788-ХІІ робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

За приписами статті 7 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров`я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров`я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства охорони здоров`я України від 27 січня 2010 року № 05.03-18-54/973 інфекційний заклад (відділення) є заклад (відділення), де надають медичну допомогу - хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб.

Відповідно до змісту листа Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України та Пенсійного Фонду України від 29.12.2005 року №625/15-05/039-6 №10.01.09/2606 №16918/02-20 встановлено, що заклади охорони здоров`я, в тому числі кабінети інфекційних захворювань відносяться до таких, час роботи яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта і на те, що пенсійний орган не заперечується факт роботи позивача в в медичному закладі у спірні періоди.

Отже, за правилами ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів п.16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи на посаді медсестри процедурної інфекційного відділення підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, які викладені у постанові від 20.04.2022р. у справі № 214/3705/17.

Стосовно доводів апелянта про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи позивача у психіатричному закладі після 01.01.2004р., суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на таке.

За правилами ст.60 Закону України Про пенсійне забезпечення та в силу приписів пункту 16 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування період роботи в закладі з надання психіатричної допомоги підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що в кратному розмірі позивачу зараховано стаж з 01.04.2004р. для визначення права на призначення пенсії (стаж, що дає право на зниження пенсійного віку). Водночас, вказаний період врахований до страхового стажу в одинарному розмірі, що підтверджується розрахунком стажу: 01.01.2004р. - 22.05.2020р.

Таким чином, відмова пенсійного органу зарахувати до стажу позивача у подвійному розмірі періоди роботи на посаді медсестри процедурної інфекційного відділення після 01.01.2004р. не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправною.

Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування вказаних вище норм матеріального права, викладеним в постановах від 22.12.2021р. в справі № 688/2916/17, від 20.04.2022р. в справі № 214/3705/17, від 08.06.2022р. в справі № 510/1593/16-а, від 27.04.2023р. в справі № 160/14078/22 в справі №160/14078/22 від 27.04.2023р., в справі № 214/3705/17 від 20.04.2022р., в справі № 689/1593/16-а від 08.06.2022р., в справі № 689/872/17 від 04.12.2019р.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 по справі № 520/3127/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій