Постанова від 07 травня 2026 р. у справі №440/3834/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 р. Справа № 440/3834/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2026, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, м. Полтава, по справі № 440/3834/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 у справі №440/3834/25 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 із обмеженням максимальним розміром.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2023 без обмеження її максимальним розміром.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування з 01.01.2025, з 01.03.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", та обмеження максимальним розміром при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 та з 01.03.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2025 без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн."

20.10.2025 видано виконавчий лист.

08.01.2026 до суду позивачем подано заяву про визнання протиправними дій щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 у справі №440/3834/25, в якій він просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області під час виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 по справі №440/3834/25 через порушення порядку виплати пенсійного забезпечення позивача до теперішнього часу, а також постановити ухвалу в порядку ст.249 КАС України через порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області своїх повноважень, на протязі надмірно тривалого часу, по виплаті пенсійного забезпечення позивача, починаючи з 2023 року та зменшення щомісячного розміру виплати пенсії, встановленого документом про перерахунок пенсії ОСОБА_1 за рішенням суду по справі №440/3834/25 з 01.03.2025 року шляхом порушення прав позивача ОСОБА_1 , відповідно до ч.4 63 Закону “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, щодо виплати щомісячної пенсії, в зменшеному розмірі станом на 05.01.2026, розміром – 25950,00 грн., що не відповідає раніше нарахованої щомісячної сумі пенсії за рішенням суду з 01.03.2025 року розміром - 30025,65 грн. та не відповідає вимогам ч.2 статті 52 Закону №2262 сумісно з частиною другою статті 85 “Виплата пенсій” Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788 від 05.11.1991р., яка передбачає виплату пенсій провадити за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, де встановленим строком по виплаті щомісячного пенсійного забезпечення для військовослужбовців є 5 число кожного місяця року.

21.01.2025 до суду від відповідача надійшли пояснення, в яких він вказує, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 у справі №440/3834/2 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2025 без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат; з 01.03.2025 без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та з урахуванням раніше проведених виплат. Виплату пенсії розпочато з 01.01.2026 в розмірі 30025,65 грн.

Нарахована доплата до пенсії за рішенням суду за період з 01.02.2023 по 31.12.2025 у розмірі 144260,07 грн. До даних пояснень доданий розрахунок заборгованості за період лютий 2023-грудень 2025 у розмірі 144260,07 грн., протоколи перерахунку пенсії позивача.

22.01.2026 до суду від позивача надійшли заперечення на пояснення відповідача щодо виконання рішення суду у даній справі, до якого ним доєднаний "скріншот" про зарахування пенсії від 05.01.2026, відповідно до якого розмір пенсії складає 25950,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 витребувані від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області: пояснення щодо виплати пенсії позивачу 05.01.2026 у розмірі 25950,00 грн - у меншому розмірі, ніж повинна виплачуватися позивачу на виконання рішення суду у даній справі з 01.01.2026; пояснення щодо наявності інших підстав обмеження пенсії із 01.01.2026, які не були підставою та предметом позову у цій справі.

27.01.2026 відповідачем надано додаткові пояснення, у яких зазначене, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 у справі №440/3834/25 набрало законної сили 06.10.2025 та підпадає під дію «Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», затвердженого Постановою №821. Головним управлінням, на виконання рішення суду, здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Виплату пенсії розпочато з 01.01.2026. Сума нарахованої пенсійної виплати, на виконання рішення суду, складає 30025,65 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання рішення суду у справі № 440/3834/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Позивач, не погодившись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 по справі № 440/3834/25 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким визнати дії відповідача Головного управління ПФУ в Полтавській області, як колегіального державного органу, на виконання рішення суду по справі № 440/3834/25 такими, що не відповідають нормам міжнародного права та висновкам в Рішенні ЄСПЛ у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" несе відповідальність за виконання п. 54 - Держава остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади, а також непередбачені Конституцією та спеціальним Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постановити окрему ухвалу, в порядку ст.249 КАС України, стосовно порушення відповідачем законодавства, шляхом неправильного застосування норм матеріального права встановлених спеціальним Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та визначених частиною 3 статті 1-1 частинам 7, 18 статті 43 , статті 52, статті 55, частиною четвертою статті 63.

В обґрунтування вимог скарги, позивач зазначає, що на момент звернення позивача з апеляційною скаргою згідно Закону № 2262-ХІІ та рішення суду, належної виплати пенсії позивачу Головним управлінням не проведено та продовжується досі порушення статей 1-1, 43, 51, 52, 63 спеціального Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач вважає, що судове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 є неефективним та таким, що не відповідає вимогам нормам статті 1-1, ч. 7 статті 43, ч.2 статті 52, ч.4 статті 63 спеціального Закону України №2262-ХІІ сумісно з частиною другою статті 85 «Виплата пенсій» Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788 від 05.11.1991р., нормам міжнародного права, на що звертав увагу позивач в заяві, що загрожує сутності права на справедливий судовий розгляд справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а ухвалу – залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, зокрема, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Залишивши без задоволення заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача не були підставами та предметом позову у межах розгляду цієї справи щодо обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, у цій справі відповідно до протоколів перерахунку пенсії обмежував пенсію максимальним розміром у сумі 24619,92 грн. та з урахуванням понижуючих коефіцієнтів, тобто обмеження пенсії з підстав десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність у цій справі не існувало.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції” наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах “Алпатов та інші проти України”, “Робота та інші проти України”, “Варава та інші проти України”, “ПМП “Фея” та інші проти України”), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

За правилами ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 у справі № 440/3834/25, зокрема:

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2023 без обмеження її максимальним розміром;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2025 без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та з урахуванням раніше проведених виплат.

Відповідно до наданих протоколів перерахунку пенсії позивача з 01.02.2023, 01.01.2025, 01.03.2025 відповідач провів перерахунок пенсії на виконання рішення суду у даній справі без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану". Відповідно до даних протоколів перерахунку пенсії позивача розмір пенсії на виконання рішення суду у даній справі з 01.01.2026 складає 30025,65 грн.

Окрім того, ухвалою суду від 01.01.2026 постановлено заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі від 09.05.2025 у справі №440/3834/25 задовольнити. Змінено спосіб і порядок виконання рішення суду від 09.05.2025 у справі №440/3834/25 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2023 без обмеження її максимальним розміром; здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат; здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2025 без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та з урахуванням раніше проведених виплат, на "Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області недоотриману заборгованість із виплати пенсії у розмірі 144 260, 07 грн (сто сорок чотири тисячі двісті шістдесят гривень та 07 коп.) на користь ОСОБА_1 ".

Так, звернувшись з заявою, в порядку ст. 383 КАС, позивач посилається на ті обставини, що на його банківський рахунок 05.01.2026 надійшла пенсія у сумі 25950,00 грн, що підтверджується "скріншотом" про зарахування коштів. Суд встановив, що відповідно до протоколу перерахунку пенсії позивача з 01.01.2026 підсумок пенсії складає 30025,65, проте пенсія обмежується максимальним розміром у сумі 25950, 00 грн.

Різниця між нарахованою сумою виплати за рішенням суду 30025,65 грн та виплаченою сумою 25950,00 грн обліковується в підсистемі «Реєстр судових рішень», як поточна заборгованість (4075,65 грн).

З приводу наведених доводів позивача, колегія суддів зазначає на таке.

Так, з наданих відповідачем пояснень на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 у справі №440/3834/25, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2025, позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2025 без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше проведених виплат; з 01.03.2025 без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та з урахуванням раніше проведених виплат. Виплату пенсії розпочато з 01.01.2026 в розмірі 30025,65 грн.

Нараховано доплату пенсії за рішенням суду за період з 01.02.2023 по 31.12.2025 у розмірі 144260,07 грн.

Вказану заборгованість обліковано в Головному управлінні за номером справи та датою набрання рішення законної сили за порядковим №821-18982.

Крім того, відповідач зазначає, що з 01.01.2026 в Україні, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», максимальний розмір пенсійної виплати (з урахуванням надбавок, підвищень тощо) не може перевищувати 25950,00 грн. Ця межа становить 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб.

У зв`язку з чим, максимально можлива виплачена сума пенсійної виплати становить 25950,00 грн.

Різниця між нарахованою сумою виплати за рішенням суду (30025,65 грн) та максимально можливою виплаченою сумою (25950,00 грн) обліковується в підсистемі «Реєстр судових рішень», як поточна заборгованість (4075,65 грн).

Відповідач зазначає, що з урахуванням вищевикладеного, перерахунок та виплата пенсії та пенсійних коштів на виконання рішення суду проводиться згідно чинного законодавства, а саме, обмеження пенсії позивача з 01.01.2026 року відбулось на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Між тим, відповідачем не наведено яка саме норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачає обмеження пенсії максимальним розміром.

При цьому, суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні поданої позивачем заяви, зазначив, що обмеження пенсій військовослужбовців встановлювались ч. 7 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення осіб, які втратили працездатність, - 2595 гривень.

Однак, вказаними нормами не визначено обмеження пенсії максимальним розміром відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ, а тому суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для вирішення даної справи.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, що не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.

Стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Зі змісту цієї статті висновується, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Тобто, при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку. Звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України.

Наведені висновки узгоджуються з правовими висновками, викладених в постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18, від 21 березня 2019 року у справі №805/1458/17, від 08 листопада 2024 року у справі №340/222/20.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи позивачем до заяви від 07.01.2026 не надано доказів звернення рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі № 440/3834/25 до примусового виконання до органів державної виконавчої служби або докази відкриття виконавчого провадження, або докази вчинення виконавцем дій, спрямованих на перевірку стану виконання рішення суду.

З аналізу наведеного та обставин справи вбачається, що послідовність дій ОСОБА_1 не дають підстав виснувати, що позивач в повному обсязі виконав вимоги частини другої статті 383 КАС України, які б зобов`язували Полтавський окружний адміністративний суд прийняти до розгляду подану заяву та за наслідками її розгляду ухвалити відповідне рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що звернення ОСОБА_1 до суду з заявою в порядку статті 383 КАС України, коли заявник не використав можливість виконання рішення суду на підставі Закону України «Про виконавче провадження», є передчасним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви, однак з інших підстав та мотивів відмови в задоволенні такої заяви, а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни її мотивувальної частини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не з`ясовано обставини, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з цим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу суду - змінити з підстав та мотивів відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 по справі № 440/3834/25 - змінити з підстав та мотивів відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 поданої в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

В іншій частині ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 року у справі № 440/3834/25.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова