Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №600/921/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/921/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся адвокат Данко Андрій Васильович до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач 2) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Івано- Франківській області щодо відмови в проведенні ОСОБА_1 у призначені та виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про обчислення спеціального стажу та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, проте відповідачем відмовлено у такій виплаті. Позивач не погоджується із такою відмовою відповідача, оскільки вважає, що має право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV.

Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, подало до суду відзив, в якому просить відмовити у їх задоволенні з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість, оскільки позивач працювала на посаді начальника Чернівецької філії судових експертиз в державній установі "Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України", що не передбачено переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" і "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало до суду відзив, у якому вказувало, що за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії, а саме виплаті грошової допомоги у розмірі десяти пенсій, як працівнику охорони здоров`я. Вказували, що Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України не передбачений Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.03.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Позивач з 04.12.2025 перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач 17.12.2025 через вебпортал Пенсійного фонду України звернувся до пенсійного органу із заявою про обчислення спеціального стажу та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, як працівнику охорони здоров`я.

За принципом екстериторіальності вказана заява направлена на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Розглянувши вказану заяву, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішення про відмову в перерахунку пенсії №241670087090 від 17.12.2025, оскільки заявниця працює на посаді працює на посаді начальника Чернівецької філії судових експертиз в державній установі "Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України", що не передбачено переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п. "е" - "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить такі висновки по суті пору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 ст. 9 Закону України №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Згідно з п. 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.02.2019 у справі №462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5637/17.

Тобто, для призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій необхідна наявність одночасно трьох умов:

- наявність в особи необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах (посади в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення");

- вихід особи на пенсію саме з посади в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- відсутність в особи будь-якого іншого виду пенсії на момент її виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Як вбачається з обставин даної справи, позивач тривалий час працював медичним працівником, що підтверджується записами трудової книжки. Вказане не заперечувалося відповідачем в ході судового розгляду справи.

Відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік № 909), розділом 2 до Охорони здоров`я відносяться Лікарняні заклади, лікувально- профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепід служби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. Аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії. Медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи.

Суд враховує, що відповідно до Переліку №909 до галузі охорони здоров`я відносяться лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) в таких закладах та установах: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Згідно з примітки 2 до Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Визначення поняття "заклад охорони здоров`я" міститься у статті 3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" № 2108-ХІІ від 19 листопада 1992 року, згідно з якою це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Даною статтею визначено й поняття медичної допомоги - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами та медичного обслуговування - діяльність закладів охорони здоров`я та фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов`язана з її наданням.

Статтями 1, 27 Закону України "Про психіатричну допомогу" від 22 лютого 2000 року № 1489-ІІІ визначено, що психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров`я осіб на та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади.

Психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов`язана з наданням психіатричної допомоги. Професійні права, обов`язки лікаря-психіатра, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, у тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, при наданні психіатричної допомоги встановлюються Основами законодавства України про охорону здоров`я, цим Законом та іншими законами. Лікар-психіатр, інші працівники, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади, мають право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, зайнятих на важких роботах та з шкідливими і небезпечними умовами праці.

Виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку розгляду питання, пов`язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.

При наданні психіатричної допомоги лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів незалежні у своїх рішеннях і керуються лише медичними показаннями, своїми професійними знаннями, медичною етикою та законом.

Лікар-психіатр, комісія лікарів-психіатрів несуть відповідальність за прийняті ними рішення відповідно до закону.

Рішення, прийняте лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів при наданні психіатричної допомоги, викладається у письмовій формі та підписується лікарем-психіатром або комісією лікарів-психіатрів.

Тобто, даним законом були встановлені професійні права та обов`язки лікаря-психіатра та зазначено, що останній безпосередньо надає психіатричну допомогу, а тому надавати підтверджуючі документи здійснення позивачем у відділенні або кабінеті, де надається психіатрична допомога не потребується, оскільки сама посада лікаря-психіатра вже передбачає надання психіатричної допомоги.

Пунктом 6 Наказу Міністерства охорони здоров`я України 23 грудня 2025 року № 1935 судово-психіатрична, судово-психологічна та комплексна судова психолого-психіатрична експертизи (далі — судова експертиза) проводяться в державній установі "Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України" та її територіальних філіях, особами, які відповідають вимогам, визначеним статтею 10 Закону України "Про судову експертизу" та працюють на посадах судових експертів згідно з Переліком посад судових експертів в державних спеціалізованих установах судово-психіатричної та судово-психологічної експертиз Міністерства охорони здоров`я України, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 23 грудня 2025 року № 1935.

Відповідно до вимог ст. 10 Закону України "Про судову експертизу" судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Судовому експерту забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону.

Згідно переліку посад судових експертів в державних спеціалізованих установах судово- психіатричної та судово-психологічної експертиз Міністерства охорони здоров`я України затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України 23 грудня 2025 року № 1935, відноситься Керівники структурних підрозділів (в тому числі наукових) - посада судового експерта Начальник з Експертною спеціальністю, з яких присвоєна кваліфікація судового експерта Судово психіатрична експертиза /судово-психологічна експертиза.

Згідно із записами у трудовій книжці та довідок від 15.09.2025 №87, від 26.08.2025 №03/06/1093 стаж позивача на момент звернення до суду на посадах, передбачених пунктами "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" включає:

період роботи в Чернівецькій обласній психіатричній лікарні з :

- 13.09.1988 року (наказ № 153-к від 12.09.1988 року) на посаді лікаря-інтерна з психіатрії;

- 01.08.1989 року (наказ № 129-к від 31.07.1989 року) на посаді лікаря-психіатра 4 відділення;

- 31.01.1991 року (наказ № 20-к від 31.01.1991 року) на 0,75 посади лікаря-психіатра 4 відділення та на 0,25 посади лікаря-судпсихексперта;

- 01.09.1992 року (наказ № 132-к від 01.09.1992 року) на посаді лікаря-психіатра 14 відділення;

- 03.12.1992 року (наказ № 192-к від 04.12.1992 року) на 0,75 посади лікаря-психіатра 14 відділення та на 0,25 посади лікаря-судпсихексперта;

- 03.05.1993 року (наказ № 70-к від 30.04.1993 року) на 0,5 посади лікаря-психіатра 14 відділення та на 0,5 посади лікаря-судпсихексперта;

- 26.11.1993 року (наказ № 186-к від 26.11.1993 року) на посаді лікаря-судпсихексперта;

- 12.05.2003 року (наказ № 21-пв від 12.05.2003 року) на 0,5 посади голови амбулаторної СПЕК та на 0,5 посади лікаря-судпсихексперта СПЕК по 31.01.2022 року (наказ № 8-зв від 31.01.2022 року), звільнена згідно п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

01.06.2024 позивач призначена на посаду начальника Чернівецької філії судових експертиз державної установи "Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України", що підтверджується відповідним наказом від 21.05.2024 № 219 к/тр, де працює по теперішній час.

З урахуванням установлених обставин та наведених норм права суд дійшов висновку, що робота позивачки у Чернівецькій філії судових експертиз в державній установі "Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України" належить до роботи в закладах охорони здоров`я на посадах лікарів у розумінні Постанови Кабінету Міністрів України №909, а отже, надані до матеріалів справи письмові докази підтверджують, що позивач має необхідний спеціальний страховий стаж роботи на посаді, передбаченій пунктом "е" статті 55 Закону №1788-XII, тому має право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на день призначення у відповідності до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV.

Відтак, при прийнятті спірного рішення відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, то суд зазначає, що прийнявши рішення про зобов`язання органу Пенсійного фонду здійснити призначення i виплату позивачу грошової допомоги у poзмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-l розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суд здійснить втручання в дискреційні повноваження компетентного органу, який наділений виключними повноваженнями на прийняття такого рішення, що є неприпустимим.

Виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи, суд, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язання відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача від 17.12.2025 про призначення та виплату грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

При цьому, суд наголошує, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як суб`єкт владних повноважень, що прийняв спірне рішення, зобов`язаний повторно розглянути заяву та прийняти відповідне рішення із врахуванням висновків суду у цьому рішенні.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно із частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовної заяви до суду, позивачкою було сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією №56 від 06.03.2026.

Оскільки, позовні вимоги щодо яких фактично виник спір (визнання протиправним та скасування рішення) підлягають до задоволення, враховуючи приписи ч. 1 ст.139 КАС України, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, рішення якого і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №241670087090 від 17.12.2025 щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.12.2025 про призначення та виплату грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1331,20 грн.

5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 КАС України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецький район, Чернівецька область, 58002, код ЄДРПОУ 40329345);

Відповідач 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, код ЄДРПОУ 20551088).

Суддя В.О. Григораш