Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №380/25918/24 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2026 рокусправа № 380/25918/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним протоколу,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) (далі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса: пл. Генерала Григоренка, 3,м. Львів,Львівська обл., Львівський р-н,79007) (далі - відповідач), з вимогами:

Визнати протиправним протокол про адміністративне правопорушення ВАВ № 022323 від 22 листопада 2024 року, складений інспектором сектору протидії домашньому насильству ВП ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції Ткачем Віталієм, згідно якого мені інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Визнати протиправним винесення відносно мене інспектором сектору протидії домашньому насильству ВП ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції Полоцькою Д.І. термінового заборонного припису від 22.11.2024 року серії АА № 448728 та зобов`язати відповідача вчинити дії по видаленню з Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі персональних даних ОСОБА_1 , внесених за наслідками термінового заборонного припису від 22.11.2024 року серії АА № 448728.

Позивач вважає дії поліції неправомірними, оскільки факт вчинення ним домашнього насильства не підтверджений жодним належним доказом і ґрунтується виключно на словах дружини та тещі. Обвинувачення у протоколі містить суперечності: закиди щодо економічного та фізичного насильства не підкріплені жодними фактами, а твердження про психологічне насильство спростовуються відеозаписом з місця подій. На відео сама «постраждала» зазначає, що чоловік не завдав їй шкоди, а лише «попсував нерви матері», що за законом не є домашнім насильством щодо дружини. Крім того, протокол складений з грубими процесуальними порушеннями: позивача не ознайомили з його правами (ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції), у документі відсутні посилання на відеофіксацію як доказ та не доведено наявності реальної загрози, яка б виправдовувала винесення термінового заборонного припису. Оскільки термін припису сплив, але дані про позивача як «кривдника» вже внесені до Єдиного державного реєстру, це безпідставно паплюжить його честь, гідність та ділову репутацію як працівника поліції, що вимагає негайного вилучення цієї інформації.

Ухвалою від 30.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Ухвалою від 07.05.2026 закрито провадження у частині позовних вимог.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву (вх,№66026 від 13.08.2025) . Відповідач (ГУНП у Львівській області) вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити у їх задоволенні, спираючись на сукупність правових та фактичних аргументів. Щодо оскарження протоколу про адміністративне правопорушення, позиція поліції базується на усталеній практиці Верховного Суду, згідно з якою сам протокол не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а лише носієм доказів, тому він не може бути самостійним предметом оскарження в адміністративному суді. Стосовно термінового заборонного припису, відповідач наголошує, що він був винесений на підставі оцінки ризиків, проведеної безпосередньо на місці події з урахуванням скарг постраждалої на психологічне та фізичне насильство (шарпання за одяг, обмеження волі). Поліція підкреслює, що пріоритетом у таких справах є безпека жертви, а формальні недоліки оформлення документів не можуть бути підставою для скасування акта, якщо факт конфлікту підтверджений матеріалами службового розслідування та показаннями свідків. Додатково відповідач зазначає, що позивач, будучи чинним поліцейським, уже отримав дисциплінарне стягнення за цей інцидент, яке не оскаржував, що фактично підтверджує порушення ним службової дисципліни та етичних норм. Твердження про порушення строків подання відзиву відповідач пояснює технічними збоями в системі сповіщень, наполягаючи на об`єктивності своїх дій щодо захисту прав постраждалої особи.

Від ГУ НП у Львівській області на адресу суду надійшли додаткові докази (вх.№66583 від 15.08.2025).

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

22 листопада, 13:30 — за адресою проживання позивача ( АДРЕСА_2 ) виник конфлікт під час візиту його дружини ОСОБА_2 з метою збору особистих речей. Позивач відмовився впустити тещу, що стало тригером для виклику поліції.

22 листопада, 15:10 — інспектором ОСОБА_3 винесено терміновий заборонний припис (ТЗП) серії АА № 448728 строком на 5 діб (до 27 листопада), яким позивачу заборонено будь-який контакт із дружиною.

22 листопада — інспектором Ткачем В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 022323 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства).

25 листопада — наказом ГУНП № 4787 призначено службове розслідування щодо ОСОБА_1 (як чинного працівника поліції).

26 листопада — адвокат позивача Олександр Соколов подав заяву до Львівського РУП № 2 про ознайомлення з матеріалами справи.

27 листопада, 15:10 — завершення дії термінового заборонного припису.

9 грудня — затверджено висновок службового розслідування ГУНП, яким встановлено порушення дисципліни та накладено на позивача стягнення у вигляді зауваження.

Уважаючи такий припис протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначені Законом України від 07грудня 2017року №2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству»(далі - Закон №2229-VIII).

Положеннями ч.1ст.1 Закону №2229-VIII надано наступні визначення понять:

- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (п.3);

- кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п.6);

- особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (п.8);

- терміновий заборонений припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства (п.16).

За змістом ч.3ст.3 Закону №2229-VIIIдія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Згідно з п.4 ч.1ст.10 Закону №2229-VIIIдо повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать, зокрема винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників.

Статтею 24 Закону №2229-VIIIпередбачено, що до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонений припис стосовно кривдника;2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Частинами 1, 2, 4-6ст. 25 Закону №2229-VIIIвизначено, що терміновий заборонений припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Терміновий заборонений припис може містити такі заходи: 1) зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3)заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Терміновий заборонений припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.

Терміновий заборонений припис виноситься строком до 10 діб.

Терміновий заборонений припис вручається кривднику, а його копія - постраждалій особі або її представнику.

Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонений припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України (ч.9ст.25 Закону №2229-VIII).

Терміновий заборонений припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України (ч.11ст.25 Закону №2229-VIII).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01серпня 2018року №654затверджено Порядок винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника (далі - Порядок №654).

Відповідно до п.2, п.3 розділу ІІ Порядку № 654, припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків.

Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.

п.5 Поряду № 654 передбачено, що при винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).

Так, відповідно до п6, 7 розд. ІІ Порядку №654 терміновий заборонний припис стосовно кривдника (додаток 1) складається на бланку, виготовленому друкарським способом згідно з технічним описом бланка термінового заборонного припису стосовно кривдника (додаток 2), на якому проставлено відповідні серію та номер.

Усі реквізити припису заповнюються державною мовою, розбірливим почерком, чорнилом чорного або синього кольору.

У разі якщо особа, щодо якої виноситься припис, не володіє українською мовою, припис складається за участю перекладача.

Пунктами 10, 11 розд. ІІ Порядку №654 передбачено, що під час винесення припису в ньому зазначаються:

у рядку «тип, назва населеного пункту» - тип, назва населеного пункту;

у рядку «посада, найменування уповноваженого підрозділу поліції, звання, прізвище, ім`я, по батькові працівника, який виніс терміновий заборонений припис стосовно кривдника - посада працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виніс припис, найменування уповноваженого підрозділу поліції, у якому він служить, звання, прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочень);

у рядку «згідно зі статтею 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та з урахуванням існування безпосередньої загрози життю чи здоров`ю постраждалої особи виніс цей терміновий заборонений припис стосовно» - прізвище, ім`я та по батькові особи, яка вчинила домашнє насильство (повністю, без скорочень), стать, дата народження, громадянство, місце проживання, місце реєстрації, номер контактного телефону, місце роботи (навчання), посада;

у рядку «особу встановлено» - назва документа, що посвідчує особу (серія, номер паспорта, дата видачі і назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила домашнє насильство (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо), дата видачі і назва органу (установи, підприємства, організації), що його видав(ла));

у рядку «чи притягався(лася) до адміністративної або кримінальної відповідальності» - інформація щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності (впродовж року) або кримінальної відповідальності;

у рядку «у зв`язку із скоєнням ним (нею) домашнього насильства» - форма(и) домашнього насильства та стислий зміст правопорушення;

у рядку «стосовно постраждалої особи» - прізвище, ім`я та по батькові постраждалої особи (повністю, без скорочень) із підкресленням ступеня її спорідненості з кривдником відповідно до частин другої та третьої статті 3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству";

у рядку «заходи термінового заборонного припису стосовно кривдника» - захід чи заходи, передбачені частиною другою статті 25 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству";

у рядку «Терміновий заборонений припис стосовно кривдника винесений строком» - строк із зазначенням кількості діб, часу та дати винесення припису, часу та дати закінчення дії припису;

у рядку «Особі, стосовно якої винесено терміновий заборонений припис, роз`яснено положення статті 173-2 КУпАП про притягнення до відповідальності за невиконання термінового заборонного припису стосовно кривдника, зобов`язання повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ Національної поліції України за місцем учинення домашнього насильства, а також про право оскарження термінового заборонного припису стосовно кривдника до суду» - підпис, прізвище та ініціали особи, якій винесено припис;

у рядку «Підпис працівника уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України, який виніс терміновий заборонений припис стосовно кривдника» - підпис, прізвище, ім`я та по батькові працівника уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України, який виніс припис;

у рядку «Підпис постраждалої особи (її представника) про отримання копії термінового заборонного припису стосовно кривдника та надання згоди на обробку персональних даних згідно із Законом України «Про захист персональних даних»- підпис, прізвище, ім`я та по батькові постраждалої особи (її представника);

у рядку «Підпис кривдника про отримання термінового заборонного припису стосовно кривдника отримано» - підпис, прізвище, ім`я та по батькові кривдника;

у рядку «Кривдник від підпису відмовився в присутності» - підписи, прізвища, імена та по батькові працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виніс припис, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).

Припис підписується працівником уповноваженого підрозділу поліції, який його виніс, постраждалою особою (її представником) і кривдником власноруч на оригіналі та кожній з копій.

Відповідно до розділу II Порядку №654 терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків.

Оцінка ризиків проводиться шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.

За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який враховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.

Форма оцінки вчинення домашнього насильства складається із 27 питань, на які поліцейський має відповісти «так», «ні», «без відповіді»/«невідомо». Питання стосуються безпосередньо безпеки постраждалої особи: чи кривдник погрожував її вбити, чи застосовував фізичне насильство, чи перебував кривдник у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння (має алкогольну чи наркотичну залежність) та ін.

Відбираючи від постраждалої особи відповіді на такі запитання, поліцейський визначає таким чином рівень небезпеки: високий, середній або низький. І, що важливо, відмова або небажання постраждалої особи спілкуватися із правоохоронними органами може розцінюватися представниками поліції як високий рівень небезпеки. Тобто, якщо на всі запитання отримано відповіді «Без відповіді/Невідомо», поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на свій розсуд може оцінити ситуацію як таку, що має високий рівень небезпеки.

Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні - терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції. У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов`язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлові приміщення. При винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).

Відповідно до п. 6 розд. ІІ Порядку проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України 13 березня 2019року №369/180 (далі - Порядок №369/180) дві відповіді «так» на запитання №1-6 та на будь-яку кількість запитань з №7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, а також якщо поліцейський уповноваженого підрозділу поліції вважає, що постраждала особа перебуває у ситуації, яка може спричинити її смерть або інші тяжкі наслідки, оцінюється як високий рівень небезпеки.

Відповідь «так» на одне запитання з №1-6 та на щонайменше сім і більше запитань з №7-27 або жодної відповіді на запитання з №1-6, але не менше чотирнадцяти позитивних відповідей на запитання з №7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як середній рівень небезпеки.

Відповідь «так» на одне запитання з №1-6 та на не більше ніж шість запитань з №7-27 або не більше тринадцяти позитивних відповідей на запитання з №7-27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як низький рівень небезпеки.

Якщо на всі питання отримано відповіді «без відповіді/невідомо» поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на свій розсуд може оцінити ситуацію як таку, що має високий рівень небезпеки.

Згідно п.7 Порядку №369/180 залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції.

У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов`язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

При оцінці рівня безпеки постраждалої особи працівники поліції враховували той факт, що при заповненні форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства на запитання №№ 1,3,7, 8, 9, 10, 13, 14, 18, 26 постраждала особа відповіла «так».

Так за результатами складення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено високий рівень небезпеки.

При визначенні високого рівня небезпеки, відповідачем враховано положення Порядку № 369/180.

Суд звертає особливу увагу на те, що п. 6 Порядку № 369/180 визначено встановлення високого рівня небезпеки за умови надання поліцейським двох відповідей "Так" на запитання з № 1 - 6 та на будь-яку кількість запитань з № 7 - 27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства. З наявної у матеріалах справи форми оцінки ризиків судом встановлено, що блок запитань з № 1 - 6 містить 3 відповіді “Так”, блок запитань № 7 - 27 містить 9 відповідей “Так”.

Така оцінка відповідача відповідає приписам абз. 3 п. 6 розділу ІІ Порядку № 369/180, а тому дії відповідача щодо винесення тимчасового заборонного припису стосовно кривдника ОСОБА_1 вчинені у відповідності до вимог законодавства.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що поліція пояснень від позивача не отримувала, що суперечить п.5 розділу II Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника №654, з огляду на таке.

Так, пунктом 5 розділу II Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника №654 визначено, що при винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 022323 від 22.11.2024 складеного інспектором сектору протидії домашньому насильству ВП ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області лейтенантом Віталієм Ткачем, позивачем у такому надано письмові пояснення.

При цьому, суд зауважує, що вказаним порядком не передбачено вимог до форми надання таких пояснень. Таким чином, суд висновує, що працівником уповноваженого підрозділу поліції отримано пояснення від позивача.

Також, не заслуговують уваги доводи позивача про те, що у терміновому заборонному приписі не вказано, що до нього додається, оскільки у графі у якій зазначається, що додається до термінового заборонного припису стосовно кривдника зазначено «оцінка ризиків».

Крім того, стосовно доводів позивача про те, що припис винесено без дотримання вимог законодавства, без встановлення та перевірки обставин, викладених у заяві матері спільної дитини, а тому такий є незаконним. Обставини викладені в терміновому приписі не відповідають дійсності, суд зазначає, що у матеріалах, зареєстрованих в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України», за зверненням ОСОБА_2 , яке надійшло 22.11.2024, міститься заява ОСОБА_2 про вчинення відносно неї домашнього насильства від 22.11.2024. Оскільки інформація, наведена в заяві ОСОБА_2 щодо здійснення відносно неї психологічного насильства в присутності неповнолітньої дитини підтвердилася, стосовно кривдника винесено оскаржуваний терміново-заборонний припис.

Інші посилання позивача на окремі недоліки оформлення спірного припису, зокрема те, що у приписі невірно вказано назву вулиці місця реєстрації позивача, та те, що позивачу не вручено оригінал термінового заборонного припису, натомість надано його копію не спростовують здійсненого ним домашнього насильства та не можуть бути безумовною підставою для його скасування, позаяк виявлені позивачем недоліки, не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого припису за умови, якщо позивачем вчинено домашнє насильство, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа, а не його формі.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17, від 11.09.2018 у справі № 826/11623/16, від 14.08.2018 у справі № 826/15341/15.

Крім того, судом встановлено, що постановою Сихівського районного суду м. Львова від 13.02.2025 провадження щодо позивача за ст. 173-2 КУпАП закрито за відсутністю складу правопорушення..

Суд вважає, що доводи позивача про закриття провадження про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 172-3 КУпАП не можуть вплинути на оцінку судом законності винесення заборонного припису, оскільки притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення термінового заборонного припису має різну правову природу та є різними заходами впливу на запобігання домашньому насильству.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду від 17.02.2022 по справі 380/952/20.

Ба більше, суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Положеннями частини першої статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.

Адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на викладене, вирішуючи спірні правовідносини, суд повинен пересвідчитись у наявності в особи, яка звернулась за захистом своїх прав у судовому порядку, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним.

Встановлення факту наявності порушення права, свободи чи інтересу особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковим під час судового розгляду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Так, судом встановлено, що терміновий заборонний припис винесений строком на 5 діб з 15:10 22.11.2024 до 15:10 год 27.11.2024. При цьому, з позовом щодо скасування такого припису позивач звернувся 27.12.2024, про що свідчить відбиток штампу суду з вхідним №95529.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, на час звернення позивача до суду з даним позовом заборонний припис вичерпав свою дію і не несе будь-яких правових наслідків, які б порушували права, свободи чи інтереси позивача, у зв`язку з чим, не потребує додаткового скасування у судовому порядку.

В розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо скасування рішення суб`єкта владних повноважень повинна бути наявність факту порушення таким рішенням прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб`єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначений законами та Конституцією України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та оцінивши доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, площа Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ 40108833) про скасування термінового заборонного припису – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна