Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №200/1439/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року Справа№200/1439/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьової І.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі відповідач), в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.11.2025 №262240034486 про відмову у призначенні пенсії;

Зобов`язати відповідача зарахувати до підземного пільгового стажу за професіями згідно з постановою КМУ № 202 від 31.03.1994 та за списком №1, як передбачено ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стаж позивача за періоди 01.09.1980-21.02.1985, 01.04.1985-30.08.1985, 01.09.1985-25.02.1986, 04.08.1988-08.11.1988, 09.11.1988-30.06.1991, 01.07.1991-31.07.1991, 01.08.1991-20.05.1993, а стаж роботи 09.11.1988-30.06.1991, 01.08.1991-20.05.1993 за основною пільговою професією “гірник очисного забою підземний”, та прийняти нове рішення з урахуванням зарахованого стажу.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно не зарахував до стажу позивача, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідні періоди роботи, не зважаючи на те, що такі підтверджені належними документами у встановленому порядку.

Ухвалою суду від 16.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на позов вказав, що у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, який необхідний позивачу для призначення пенсії прийнято рішення за №262240034486 від 06.11.2025 про відмову у призначенні пенсії. За результатами розгляду заяви та додаткових документів поданих до заяви до страхового стажу роботи заявника не зараховано період навчання згідно диплома НОМЕР_1 з 01.09.1980 по 28.06.1993, оскільки тривалість зазначеного періоду перевищує встановлену законом тривалість навчання у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах. Так, відповідно до п.«д» ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Відповідно до п.8 постанови КМУ «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 № 637, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою від 30.10.2025 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Зазначена заява була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області: прийнято рішення від 06.11.2025 №262240034486 про відмову у призначенні пенсії.

Цим рішенням відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначено, що до страхового стажу роботи заявника не зараховано період навчання згідно диплома НОМЕР_1 з 01.09.1980 по 28.06.1993, оскільки тривалість зазначеного періоду перевищує встановлену законом тривалість навчання у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах. Страховий стаж заявника становить — 19р. 4м. 26д.

Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі Закон №1058-ІV).

У ст.8 Закону №1058-ІV закріплено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

У ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.

11.10.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII (далі Закон №2148-VIII), яким Закон №1058-ІV доповнено Розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".

Так, ч.3 ст.114 Закону №1058-ІV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Постановою КМУ від 31.03.1994 №202 (далі Постанова №202) затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років (далі Список).

Відповідно до п.І Списку, до робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку за Постановою №202, належать підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Як встановлено судом, оспорюваним рішенням позивачу відмовлено у призначення пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Згідно з цим рішенням, відповідач встановив, що загальний страховий стаж позивача складає 19 років 04 місяці 26 днів.

Як вбачається з витягу ППВП ПФУ форми РС-право (звернення від 30.10.2025) позивачу не зараховано до пільгового стажу роботи спірний період роботи з 01.09.1980 по 21.02.1985, 01.04.1985 по 30.08.1985, 01.09.1985 по 25.02.1986, 04.08.1988 по 08.11.1988, 09.11.1988 по 30.06.1991, 01.07.1991 по 31.07.1991, 01.08.1991 по 20.05.1993, без значення відповідачем причин.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_3 містить, зокрема, такі записи (у спірний період):

Запис 1-2 16.06.1983 - 29.08.1983 працював учнем електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті у Шахтоуправлінні Петровське Донецького виробничого об`єднання;

Запис 3-4 18.06.1984 - 31.07.1984 працював електрослюсарем з повним робочим днем під землею на Шахтоуправління “Волинське” Торезське виробниче об`єднання по видобутку антрациту “Торезантрацит”;

Запис 5-6 01.09.1980 - 21.02.1985, 01.09.1985 - 25.02.1986 навчався на денній формі навчання в Донецькому політехнічному інституті. При цьому диплом серії НОМЕР_1 за навчання отримав 29.06.1993 році за спеціальністю “гірчичні машини та комплекси”;

Запис 7-8 01.04.1985 - 01.10.1985 працював учнем гірника підземного з повним робочим днем під землею;

Запис 9 23.05.1986 - 14.06.1988 служба у радянській армії;

Запис 10-11 04.08.1988 - 08.11.1988 працював гірником підземним повний робочий день на підземних роботах на Шахтоуправлінні Петровське Донецького виробничого об`єднання;

Запис 12-14 09.11.1988 - 30.06.1991 працював гірником очисного забою підземним з повним робочим днем на підземних роботах, та навчався за цієї професією з 06.03.1989 по 05.06.1989 на Шахтоуправлінні Петровське Донецького виробничого об`єднання;

Запис 15 01.07.1991 - 31.07.1991 працював гірничим майстром підземним на Шахтоуправлінні Петровське Донецького виробничого об`єднання;

Запис 16-17 01.08.1991 - 20.05.1993 працював гірником очисного забою підземним з повним робочим днем на підземних роботах, та навчався за цієї професією з 06.03.1989 по 05.06.1989 на Шахтоуправлінні Петровське Донецького виробничого об`єднання;

Наведене вище записи свідчать про зайнятість на професіях та посадах, що надають право на призначення пенсії на пільгових умовах. При цьому, із зазначеного відповідачем в оскаржуваному позивачем рішенні №262240034486 від 06.11.2025 судом встановлено, що відповідач взагалі не вирішував питання обчислення тривалості пільгового стажу, без належної мотивації, підсумовуючи своє рішенні лише тим, що «до страхового стажу роботи заявника не зараховано період навчання згідно диплома НОМЕР_1 з 01.09.1980 по 28.06.1993, оскільки тривалість зазначеного періоду перевищує встановлену законом тривалість навчання у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах».

Суд вказує, що ч.1 ст. 44 Закону № 1058-IV встановлено, що порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

25.11.2005 постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок № 22-1).

Згідно з абз. 1 п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 (тут і надалі в редакції, яка була чинною станом на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії) заява про призначення, перерахунок, […] (Заява про призначення/перерахунок пенсії додаток 1) […] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (орган, що призначає пенсію) […] Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, […] може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал або засобами Порталу Дія електронних послуг Пенсійного фонду України […].

Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: […] 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 […].

Згідно п. 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в п. 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).

Відповідно до п. 3 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 № 18-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2006 за № 1231/13105 (далі Порядок № 18-1), підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років за заявою особи (п. 11), яка звертається до Комісії з наміром підтвердити певний (пільговий) стаж її роботи через управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь за місцем проживання (реєстрації).

Пунктом 1.8 розділу І Порядку № 22-1 встановлено, що у разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Відповідно до п. 3.3 розділу ІІІ Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, надає […] допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Також суд зазначає, що 17.02.2022 Верховною Радою України був прийнятий закон № 2073-ІХ "Про адміністративну процедуру" (набрав чинності 15.12.2023, далі - Закон № 2073-ІХ), який відповідно до ст. 1 регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2073-ІХ: адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації (п. 1); адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб) (п.3); адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи (п.5); […] особа - фізична особа […], (п.8); процедурна дія - дія адміністративного органу, що вчиняється під час розгляду справи, але якою справа не вирішується по суті (п.9); процедурне рішення - рішення адміністративного органу, що приймається під час розгляду справи, але яким справа не вирішується по суті (п. 10); […].

Отже, дія вказаного закону розповсюджується і на процедуру розгляду органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсії.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону № 2073-IX адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує в с і обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 2073-ІХ адміністративний орган зобов`язаний адміністративний орган зобов`язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов`язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї. Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.

Згідно зі ст. 17 Закону № 2073-IX особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі д о прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи (ч. 1). Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків (ч. 2). Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи (ч. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 2073-IX учасники адміністративного провадження (в тому числі особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті) мають право:[…]4) бути заслуханими адміністративним органом з питань, що є предметом адміністративного провадження, д о прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес такого учасника; 5) отримувати та надавати документи, інші докази, що стосуються обставин справи; […] 7) подавати клопотання про: […] в) витребування документів або відомостей, необхідних для розгляду та вирішення справи; […].

У ч.1 ст. 47 Закону № 2073-IX встановлено, що під час підготовки справи до розгляду та вирішення, […] адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності: 1) витребовує додатково документи та відомості, що перебувають у володінні органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що належить до сфери його управління; 2) залучає до участі в адміністративному провадженні адресата, повідомляє йому правові підстави початку адміністративного провадження та можливі наслідки прийняття адміністративного акта; […] 5) надає учасникам адміністративного провадження можливість подати документи, клопотання, пояснення, зауваження, довести обставини, що мають значення для вирішення справи; […].

Відповідно до ст. 52 Закону № 2073-IX адміністративний орган […] повинен неупереджено дослідити в с і обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження. Забороняється вимагати від учасника адміністративного провадження надання доказів […].

Проаналізувавши наведені норми Закону № 2073-IX, Закону № 1058-IV та приписи Порядку № 22-1, суд висновує, що відповідач при розгляді заяви позивача про призначення пенсії та доданих до неї документів мав роз`яснити останній про недостатність наданих нею документів (у разі їх відсутності) для зарахування до пільгового стажу спірних періодів її роботи та/або запропонувати надати додаткові документи - із роз`ясненнями які саме.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів, доказів роз`яснення позивачу його прав, які він має під час тривання адміністративної процедури з розгляду його заяви про призначення пенсії.

В оскаржуваному позивачем рішенні про відмову в призначенні позивачу пенсії не наведено підстав, за яких пільговий стаж позивача не може бути встановлено на підставі записів трудової книжки та доданих до заяви про призначення пенсії документів, з огляду на що суд вважає таке рішення необґрунтованим.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що спірне рішення прийнято відповідачем із порушенням принципів адміністративної процедури, наведених у Законі № 2073-ІХ, а також без дотримання ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV, п.п. 1.8, 3.3, 4.7 Порядку № 22-1, а тому підлягає скасуванню.

З приводу висновку відповідача про «до страхового стажу роботи заявника не зараховано період навчання згідно диплома НОМЕР_1 з 01.09.1980 по 28.06.1993, оскільки тривалість зазначеного періоду перевищує встановлену законом тривалість навчання у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах», суд вказує наступне.

Згідно із п. «д» ч.3 цієї ст.56 до стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

При цьому, суд зазначає, що положеннями ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (зі змінами) (далі - Порядок №637).

Відповідно до абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У п.8 Порядку № 637 встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, (далі Порядок №22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:, крім іншого, надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01.01.2004, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до ч.3 ст.24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з п.2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Згідно норм п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з п. 5 ч.5 ст.2 Закону України «Про адміністративну процедуру» № 2073-ІХ адміністративною процедурою є визначений законом порядок розгляду та вирішення справи.

Частиною 1 ст. 5 закону № 2073 визначено такі принцип и адміністративної процедури: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

Відповідно до ст. 8 Закону № 2073 принцип обґрунтування полягає у забезпеченні адміністративним органом належності та повноти з`ясування обставин справи, безпосередньому дослідженні доказів та інших матеріалів справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Зміст принципу відкритості наведено в ст. 12 Закону № 2073, відповідно до якої адміністративний орган зобов`язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов`язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї. Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи. Забороняється розголошення наявних у справі відомостей, що відповідно до закону становлять інформацію з обмеженим доступом.

Згідно зі ст.16 Закону № 2073 принцип офіційності полягає в обов`язку адміністративного органу встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи. Адміністративний орган не може зобов`язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов`язок не визначено законом. Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.

Зміст принципу гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні розкрито у ст. 17 Закону № 2073, згідно з якою особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи. Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків. Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Умови правомірності адміністративного акту визначені ст.87 Закону № 2073, згідно з якою адміністративний акт є правомірним, якщо його прийнятио компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта. Протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема: 1) прийнятий адміністративним органом, що: а) не мав на це повноважень; б) використав дискреційні повноваження незаконно; 2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта; 3) порушує норми матеріального права; 4) не відповідає принципам адміністративної процедури.

Під час надання оцінки відмови в призначенні пенсії з підстав недосягнення позивачем віку призначення пенсії та відсутності пільгового стажу суд виходить із наведених в рішенні підстав неврахування періодів навчання та роботи позивача до страхового та пільгового стажу та змісту доданих позивачем до заяви про призначення пенсії документів.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_3 містить, зокрема, такі записи (у спірний період):

Запис 5-6 01.09.1980 - 21.02.1985, 01.09.1985 - 25.02.1986 навчався на денній формі навчання в Донецькому політехнічному інституті. При цьому диплом серії НОМЕР_1 за навчання отримав 29.06.1993 році за спеціальністю “гірчичні машини та комплекси”;

За змістом рішення про відмову в призначенні пенсії період з 01.09.1980 по 28.06.1993 навчання не врахований до страхового стажу згідно з дипломом № НОМЕР_4 , оскільки термін навчання перевищує 5 років.

Суд зазначає, що згідно з пунктом "д" ч. 3 ст. 56 Закону № 1788 період навчання у професійно-технічних училищах підлягає врахуванню до загального стажу. Згідно з положеннями Закону № 1788 та Порядку № 637 період навчання підтверджується, зокрема, дипломами.

Зазвичай термін навчання у закладі професійно-технічної освіти не перевищує терміну 5 років, втім, згідно із наданими позивачем записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 період навчання позивача становить з 01.09.1980 - 21.02.1985 та 01.09.1985 - 25.02.1986.

Втім, незважаючи на згоду судом із зазначеним відповідачем у рішенні щодо неможливості тривання терміну навчання більше ніж 5 років, суд зазначає, що в такому випадку, враховуючи ст.16 Закону України № 2073 відповідач під час розгляду заяви про призначення пенсії мав встановити обставини, що мають значення для встановлення тривалості навчання позивача та, за необхідності, зібрати для цього додаткові документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребувати документи та відомості, необхідні для вирішення питання зарахування зазначеного періоду до стажу роботи позивача.

Невчинення відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії дій щодо встановлення тривалості навчання позивача свідчить про порушення принципу офіційності, що встановлений в ст. 16 Законом № 2073.

З приводу вимог позивача щодо врахування періоду до підземного пільгового стажу за професіями згідно з постановою КМУ № 202 від 31.03.1994 та за списком №1, як передбачено ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», стаж позивача, за періоди 01.09.1980 - 21.02.1985, 01.04.1985 - 30.08.1985, 01.09.1985 - 25.02.1986, 04.08.1988 - 08.11.1988, 09.11.1988 - 30.06.1991, 01.07.1991 - 31.07.1991, 01.08.1991 - 20.05.1993, а стаж роботи 09.11.1988 - 30.06.1991, 01.08.1991 - 20.05.1993 за основною пільговою професією “гірник очисного забою підземний”, суд зазначає таке.

Відповідач, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, зазначене питання фактично не досліджував. Суд установив, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач не дослідив та не вирішив питання щодо зарахування спірних періодів, у зв`язку з чим відповідне рішення з цього приводу відсутнє.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача у цій частині є передчасними, оскільки відсутній предмет судового контролю - рішення суб`єкта владних повноважень щодо спірного питання.

Відтак, у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на їх передчасність.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача «прийняти нове рішення з урахуванням зарахованого стажу», суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7 ст. 1 № 2073, дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду саме щодо призначення/обрахунку стажу позивача.

Разом з тим, п.4 ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов`язання відповідача суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з п.4 ч.1 ст.5 та п.4 ч.2 ст.245 КАС України.

Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.

У ч.1 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У ч.1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачу та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні та під час повторного розгляду заяви про призначення пенсії від 30.10.2025 повно з`ясувати обставини щодо періоду навчання позивача в період з 01.09.1980 по 21.02.1985 та 01.09.1985 по 25.02.1986 та вирішити питання про врахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 01.04.1985 по 30.08.1985, з 04.08.1988 по 08.11.1988, з 09.11.1988 по 30.06.1991, з 01.07.1991 по 31.07.1991, з 01.08.1991 по 20.05.1993 на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_3 та доданих позивачем до заяви про призначання пенсії документів.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

За наведеного вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У ч.8 ст.139 КАС України встановлено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи виникнення спору через неправомірні дії відповідача, суд вважає за можливе присудити на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1064,96 грн.

Керуючись ст.2, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ГУ ПФУ в Закарпатській області (88008, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, РНОКПП 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №262240034486 від 06.11.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 30.10.2025 №2478 з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні та під час повторного розгляду заяви про призначення пенсії від 30.10.2025 повно з`ясувати обставини щодо періоду навчання ОСОБА_1 в період з 01.09.1980 по 21.02.1985 та 01.09.1985 по 25.02.1986 та вирішити питання про врахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.04.1985 по 30.08.1985, з 04.08.1988 по 08.11.1988, з 09.11.1988 по 30.06.1991, з 01.07.1991 по 31.07.1991, з 01.08.1991 по 20.05.1993 на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_3 та доданих до заяви №2478 від 30.10.2025 про призначання пенсії документів.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Повне судове рішення складено 07.05.2026.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Шинкарьова