Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №200/1434/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року Справа№200/1434/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьової І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача – 1 12 державного пожежено-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій; відповідача – 2 Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до 12 державного пожежено-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі відповідач 1), Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (далі відповідач 2), в якій просить:

Визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 стосовно нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 29.02.2020 із застосуванням абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 № 1078 в фіксованому розмірі 4 228,39 грн на місяць, без урахування фактично виплачених сум поточної індексації.

Зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4 228,39 грн в місяць у загальній сумі 101 481,36 грн за період з 01.03.2018 по 29.02.2020 включно, відповідно до приписів абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Визнати протиправною бездіяльність відповідача 2 стосовно нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 із застосуванням абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 № 1078 в фіксованому розмірі 4228,39 грн на місяць, без урахування фактично виплачених сум поточної індексації.

Зобов`язати відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4 228,39 грн в місяць у загальній сумі 143 765,26 грн за період з 01.03.2020 по 31.12.2022 включно, відповідно до приписів абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.

Ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача компенсації судових витрат, а саме витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач у періоди з 24.10.2013 по 01.03.2020 проходив службу у відповідача 1, з 01.03.2020 по 12.10.2025 проходив службу на посадах відповідача 2. Відповідач - 1 листом від 15.01.2026 №50 0012-108/50 0012 06 підтвердив, що не проводив своєчасно нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача з урахуванням положень абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення» від 07.07.2003 №1078 та надав довідку №5-Д13 від 14.01.2026 про щомісячні види грошового забезпечення позивача, а також довідку №4-Д13 від 14.01.2026 про проведення індексації грошового забезпечення позивача. Відповідач 2, листом від 15.01.2026 №50 01-378/50 03 зазначив, що інформація щодо індексації грошового забезпечення відображена у довідці №50/01-05-12 від 14.01.2026 про щомісячні види грошового забезпечення позивача. З даної довідки вбачається, що відповідач 2, з березня 2020 року проводив нарахування та виплату позивачу так званої поточної індексації, проте індексації-різниця, що передбачена абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення» від 07.07.2003 №1078, позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Вважає такі дії відповідача протиправними.

Відповідач - 1 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Так, п.7 Інструкції № 475 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу. Питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв`язку з розміром грошового забезпечення, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції Відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум. Водночас з огляду на норми п.12 ст.23 Бюджетного кодексу України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, тобто після 31 грудня відповідного бюджетного року. Відповідач зазначає, що відповідно до положень ст.22, 51 БК України видатки на грошове забезпечення здійснюються лише в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач - 2 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що зобов`язання нарахувати й виплатити позивачу індексацію за період з 01.03.2020 по 31.12.2022 включно призведе до безпідставних видатків з державного бюджету, адже Головне управління нараховувало позивачу індексацію за вказаний період відповідно до постанови КМУ та роз`яснень профільних відомств. Підбиваючи підсумки вищезазначеного слід зазначити, що механізм нарахування і виплати індексації може бути змінений державою (як це було здійснено у 2016-2018 роках, а також у 2023 році), зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч.1 ст.17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Дослідивши довідки про грошове забезпечення позивача від 14.01.2026 № 50/01-05-12 (проходив службу в ГУ) та довідку про грошове забезпечення позивача від 14.01.2026 №5/ДВ (проходив службу в 16 ДПРЗ (правонаступник 12 ДПРЗ)) стає зрозумілим, що у січні 2019 — березні 2020 року сталось підвищення грошового забезпечення позивача (грудень 2019 року — 12054,51 грн, січень 2020 року — 17071,01 грн, лютий 2020 року — 14029,51 грн (без урахування допомоги на оздоровлення), березень 2020 року 14249,01 грн, квітень 2020 року 14271,51). Тобто, позивача 01.03.2020 переведено до іншої юридичної особи, а саме до Головного управління, у позивача збільшився посадовий оклад і грошове забезпечення в цілому, ця обставина знайшла своє відображенні в довідках про розмір грошового забезпечення позивача. Зазначає, що з березня 2020 року у позивача відбулось збільшення розміру грошового забезпечення, що в свою чергу є підставою для припинення нарахування й виплати індексації-різниці, як це вказано в п.108 постанови Верховного Суду від 23.03.2023 №400/3826/21. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

У окремій заяві представник відповідача – 1 просив у задоволенні заяви про стягнення з відповідача судових витрат позивача в розмірі 36300,00 грн – відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 .

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 виданим Державною службою України з надзвичайних ситуацій від 17.07.2025.

З наданої довідки ГУ ДСНС у Донецькій області від 14.01.2026 №5-Д13 та №50/01-05-12 вбачається, що позивач проходив службу в ДСНС України з 24.10.2013 по 01.03.2020 та з 01.03.2020 по 12.10.2025.

Відповідач - 1 листом №50 0012-108/50 0012 06 від 15.01.2026 повідомив позивача про те, що не проводив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача з урахуванням положень абз. 4-6 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення» від 07.07.2003 №1078 та надав довідку №5-Д13 від 14.01.2026 про щомісячні види грошового забезпечення позивача, а також довідку №4-Д13 від 14.01.2026 про проведення індексації грошового забезпечення позивача.

Відповідач - 2 листом №50 01-378/50 03 від 15.01.2026 зазначив, що інформація щодо індексації грошового забезпечення відображена у довідці №50/01-05-12 від 14.01.2026 про щомісячні види грошового забезпечення позивача. З даної довідки вбачається, що відповідач 2 з березня 2020 року проводив нарахування та виплату позивачу так званої поточної індексації, проте індексації-різниця, що передбачена абз. 4-6 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку індексації грошових доходів населення» від 07.07.2003 №1078, позивач не нараховувалась та не виплачувалась.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон України №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

У ст.2 ч.1 абз.4 Закону України №1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону України №1282-ХІІ передбачені підстави для проведення індексації.

Так, відповідно до ст.4, 6 цього Закону, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно із п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, базовим місяцем для нарахування службовим особам цивільного захисту індексації грошового забезпечення з 01.03.2018, став - березень 2018 року.

Верховний Суд в постанові від 23.03.2023 по справі № 400/3826/21 розглядаючи питання наявності умов у особи на отримання індексації-різниці, виходив з наступного.

Верховний Суд зауважив, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абз.2 п.1-1, абз. 6 п. 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз. 2, 5 п.4 Порядку №1078).

З 1 грудня 2015 року в абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абз. 6 п.5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз п.1, абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова КМУ Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З огляду на абз.4 п.5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Верховний Суд неодноразово, зокрема й в постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21 зазначав, що для правильного застосування абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078 суд повинен встановити: 1) розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); 2) суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); 3) чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Приписи абз.3, 4 п.5 Порядку №1078 визначають суму індексації грошового забезпечення, яка мала б скластися в місяці підвищення (березень 2018 року), якби в тому місяці не відбулося підвищення окладів військовослужбовців.

З огляду на це суму індексації грошового забезпечення, яка мала скластися у березні 2018 року, слід визначати на основі застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Для правильного розрахунку суми можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року потрібно визначити розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на березень 2018 року, а також величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу.

Відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік від 07.12.2017 №2246-VІІІ в березні 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1762,00 грн.

Для визначення величини приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року необхідно розрахувати індекс споживчих цін в березні 2018 року наростаючим підсумком (шляхом перемноження індексів інфляції (поділених на 100), починаючи з місяця, наступного за базовим, - до перевищення порогу індексації), від якого віднімається 100%.

У постанові від 23.05.2024 у справі №160/15411/23 Верховний Суд розрахував, що величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3%.

Верховний Суд зазначив, що оскільки станом на березень 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,3%, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, то сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30% / 100 = 4463,15 грн).

Викладена позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 27.06.2024 по справі № 440/1497/22, від 24.10.2024 но справі № 560/16954/21, від 17.12.2024 по справі № 620/9259/22.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з наданої відповідачем 1 довідки №5-Д13 від 14.01.2026 про щомісячні види грошового забезпечення розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року, до підвищення грошове забезпечення, становило: 9 008,35 грн, в тому числі: посадовий оклад – 740,00 грн, оклад за званням – 115,00 грн, надбавка за вислугу років – 103,82 грн, надбавка за особливості проходження служби – 235,13 грн, премія – 7814,40 грн.

Після підвищення грошового забезпечення за березень 2018 року, згідно довідки №5-Д13 від 14.01.2026 про щомісячні види грошового забезпечення, становило: 9 243,11 грн, в тому числі : посадовий оклад – 3950,00 грн, оклад за спеціальне звання – 1200,00 грн, надбавка за вислугу років – 1545,00 грн, надбавка за особливості проходження служби – 1578,71 грн, премія – 969,40 грн.

Таким чином, вбачається, що після підвищення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням, грошове забезпечення позивача, збільшилось на 234,76 грн. (9 243,11- 9 008,35).

Таким чином, розмір підвищення доходу в березні 2018 року є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

За таких обставин у позивача наявне право на отримання щомісячної суми індексації-різниці грошового забезпечення.

Вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, суд виходить з того, що сума підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 234,76 грн, а сума можливої індексації в березні 2018 року 4463,15 грн, тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Отже, в період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно позивач мав право на нарахування і виплату індексації-різниці.

Відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078, сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4 463,15 грн. - 234,76 грн. = 4228,39 грн.

Разом з тим, період, який просить задовольнити позивача, зокрема з 01.03.2020 по 31.12.2022.

Щодо даного періоду суд зазначає, що наявними доказами в матеріалах справи підтверджується, що в цьому періоді позивачем було змінено посаду (змінився і посадовий оклад), що має наслідком зміну при розрахунку та виплаті індексації-різниці.

Зокрема, з 20.08.2015 по 01.03.2020 позивач знаходився на посаді старший інспектор відділення запобігання надзвичайним ситуаціям 16 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області (наказ Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 20.08.2015 № 291 о/с); з 01.03.2020 позивач знаходився на посаді провідний фахівець відділу забезпечення заходів з попередження надзвичайних ситуацій у Костянтинівському районі центру забезпечення діяльності Головного управління ДСНС України у Донецькій області (наказ Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 27.02.2020 № 46 о/с).

Так, з березня 2018 року посадовий оклад позивача складав 3950,00 грн, а з березня 2020 року 4650,00 грн за повний місяць.

При цьому в законодавчому порядку збільшення посадового окладу не відбувалось.

Як вже було зазначено вище, у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у військовослужбовців відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Водночас, на момент підвищення посадових окладів в березні 2018 року позивач не проходив службу у відповідача – 1 за посадою з посадовим окладом 4650,00 грн та не отримував доходу, а отже в спірних правовідносинах не можливо розрахувати розмір підвищення доходу позивача за такою посадою в березні 2018 року (А) та дослідити перевищення розміру підвищення доходу (А) суми можливої індексації (Б), оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року має обчислюватись виходячи з суми його грошового забезпечення (включно зі всіма складовими грошового забезпечення, які не мають разового характеру), яке в лютому та березні 2018 року йому не нараховувалось і не виплачувалось.

Отже, суд звертає увагу, що за Порядком № 1078 індексація-різниця обчислюється за однією і тією самою посадою у зв`язку з підвищенням посадового окладу саме за такою посадою. У випадку увільнення з цієї посади обрахувати індексацію-різницю за новою посадою за формулою (алгоритмом), визначеним Порядком № 1078, не можливо.

Оскільки індексація-різниця розраховується для конкретної посади (індивідуально для кожного конкретного працівника/службовця), за новою посадою її не можна розрахувати, як і враховувати її розмір, обчислений за іншою (попередньою) посадою.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що застосування положень абз. 4-6 п. 5 Порядку №1078 можливе тільки у разі якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби позивачем за тією самою посадою, якщо розмір підвищення його доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги можуть бути задоволені лише до 29.02.2020, а після цього підстав для нарахування індексації-різниці, обчислену за однією посадою, до грошового забезпечення за іншою посадою, суд не вбачає.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги позивача у період з 01.03.2020 по 31.12.2022 задоволенню не підлягають.

Отже тільки відповідач 1 з 01.03.2018 по 29.02.2020 включно повинен був виплачувати індексацію (різницю) грошового забезпечення позивача в розмірі 4228,39 грн/міс., а в разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103%, то в підвищеному розмірі (разом з поточною індексацією), аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення грошового забезпечення (заробітної плати) перевищить вищезазначену суму індексації.

Аналогічна правова позиція щодо застосування абз. 4-6 п. 5 Порядку № 1078 викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 по справі № 816/1728/16.

За встановлених фактичних обставин та згідно з ч.2 ст. 9 КАС України належним та ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльності відповідача 1, яка полягала у не нарахуванні та невиплаті з 01.03.2018 по 29.02.2020 включно індексації (різниці) грошового забезпечення із застосуванням щомісячної постійної суми індексації 4228,39 грн. та відповідно до абз. 4-6 п. 5 Порядку №1078.

Щодо зобов`язання нарахувати та виплати позивачу у певному розмірі заборгованість зі сплати індексації, суд зазначає наступне.

Повноваження щодо здійснення розрахунку індексації грошового забезпечення у спірних правовідносинах покладається на відповідачів, тому суд при вирішенні даного спору не може замінити собою орган, на який покладено обов`язок щодо нарахування та виплати індексації, та здійснювати за відповідача відповідний розрахунок суми індексації, що підлягають виплаті позивачу.

Оскільки з присудженої суми індексації підлягають відрахуванню податки та інші обов`язкові платежі, застосування такого способу захисту може призвести до виникнення ускладнень при виконанні рішення суду в примусовому порядку.

Таким чином, в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено «Порядок» виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі Порядок № 44)

1. Цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, … у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

2. Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

3. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців.

4. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

5. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постановах від 27.09.2023 у справі №420/23176/21, від 31.01.2024 у справі №320/6441/22, від 18.04.2024 у справі №160/10789/22, від 30.04.2024 у справі №360/700/23 та від 19.09.2024 у справі № 400/7201/21 за результатами аналізу положень Порядку № 44 зазначив, що зміст п.2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання, Верховний Суд констатував, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку № 44.

У ч.2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Надаючи оцінку кожному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п.58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Судовий збір розподілу не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Щодо стягнення з стягнення з відповідачів на користь позивача компенсації судових витрат, а саме витрат на правову допомогу в розмірі 36300,00 грн, суд зазначає.

У ч.1 ст.132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У п.1 ч.3 ст.132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п.9 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України «Про лобіювання» (п.6 ч.1 ст.1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст.19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Таким чином, правнича допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону № 5076-VI).

У ч.1, 2 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, вищезазначеними нормами КАС України передбачено, зокрема, що компенсації підлягають витрати на правничу допомогу лише адвоката.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 дійшла висновку, що «поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2025 у справі № 906/906/21.

Позовну заяву від імені позивача подано Біленком Євгеном Леонідовичем.

З матеріалів справи судом встановлено, що 30.12.2025 між позивачем (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Біленко та партнери» (Юридична компанія) укладено договір № 12/2025-08 про надання юридичних послуг (правової допомоги).

Відповідно до п.п.1.1 цього Договору Юридична компанія зобов`язалась надати послуги з юридичного консультування та юридичного представництва в інтересах та за дорученням Клієнта, а Клієнт зобов`язався оплатити надані Юридичною компанією послуги на умовах та в строки, визначені у цьому Договорі.

Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг від 06.01.2025 та Акта приймання-передачі наданих послуг від 16.03.2026 Юридична компанія надала, а Клієнт прийняв юридичні послуги (правову допомогу): встановлення факту порушення прав Клієнта щодо належного нарахування та виплати йому грошового забезпечення вартістю 3000,00 грн та відновлення порушених прав Клієнта щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення за 2018-2023 роки вартістю 33300,00 грн.

Додатково суд звертає увагу на те, що перебування у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Біленко та партнери» на посаді юриста Берестеня Вадима Валерійовича (наказ № 15 від 20.08.2024), який має статус адвоката, не змінює тієї обставини, що послуги за договором від 23.12.2025 № 12/2025-06 не надав саме адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання).

З огляду на викладене витрати позивача на юридичні послуги / правову допомогу, які надавались йому Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Біленко та партнери», не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у передбаченому КАС України порядку.

Керуючись ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до відповідача – 1 12 державного пожежено-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (адреса Україна, 84313, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Олекси Тихого, будинок 10-І, ЄДРПОУ 38355198); відповідача – 2 Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (адреса Донецька обл., м. Добропілля, вул. Першотравнева, б.54-А, 85004, ЄДРПОУ 38652962) про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 12 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області стосовно нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 29.02.2020 включно із застосуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 № 1078 в фіксованому розмірі 4228,39 грн на місяць, без урахування фактично виплачених сум поточної індексації.

Зобов`язати 12 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4228,39 грн в місяць за періоди з 01.03.2018 по 29.02.2020 включно, відповідно до приписів абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та пропорційно дням служби в зазначених періодах із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2026.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Шинкарьова