Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №523/10933/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/10933/25

Провадження №2/523/1117/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участі секретаря – Ячменьової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – правонаступники відповідача: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про припинення права спільної часткової власності, виділ в натурі частки майна та визнання права власності на виділене майно,

УСТАНОВИВ:

04 червня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представниця – адвокатка Воронцова Я.В., до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виділення в натурі зі спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна належну їй 19/100 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання за нею права власності в цілому на об`єкт нерухомого майна; припинення права спільної часткової власності позивачки та відповідачів на 19/100 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказувала на те, що вона є власницею 19/100 частин вищевказаного житлового будинку, інші частки належать відповідачам: ОСОБА_2 - 16/100; ОСОБА_3 - 35/400 та 35/200 і ОСОБА_4 - 35/400. Між співвласниками будинку склався порядок користування приміщеннями будинку і господарськими спорудами, кожен із них має самостійні входи/виходи на свою частину земельної ділянки та до своєї частини житлового будинку. Фактично належна позивачці частка будинку є самостійною та ізольованою одиницею, огородженою парканом. Спільна часткова власність будинку перешкоджає позивачці в повній мірі здійснювати своє право власності, оскільки потребує згоди інших співвласників будинку. Згідно з висновком ПП «Проект» за технічними показниками частка позивачки може бути виділено в натурі у відокремлену частину будинку із самостійним виходом, що не порушуватиме прав інших співвласників нерухомого майна.

14 червня 2025 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

У ході розгляду справи було встановлено, що відповідач ОСОБА_4 помер, у зв`язку з чим залучено до участі у справі його правонаступників - ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

19 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання сторони не з`явилися, про слухання справи були повідомлені належним чином.

У матеріалах справи є заява представниці позивачки про розгляд справи у відсутності сторони позивачки.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутності та визнання позовних вимог.

Правонаступник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5 про слухання справи повідомлявся шляхом розміщення оголошення про виклик на сайті судової влади, оскільки місце його проживання в російській федерації, з якою на даний час договірні стосунки припинені, у зв`язку з чим ОСОБА_5 відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України вважається таким, що повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, із клопотаннями до суду не звертався.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з вимогами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 19/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування, посвідченого 24 травня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С. за реєстраційним номером 504.

Вказаний житловий будинок в загальному має площу 257,8 кв.м, з яких 97,5 кв.м житлової площі, та розташований на земельній ділянці площею 969,0 кв.м.

Інші частки будинку належать відповідачам: ОСОБА_2 - 16/100; ОСОБА_3 - 35/400 та 35/200 і ОСОБА_4 - 35/400.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі і на вказану частину житлового будинку. За матеріалами спадкової справи № 972/2011 року, заведеної четвертою одеською державною нотаріальною конторою, із заявами про прийняття спадщини звернулися – його син ОСОБА_5 та дружина - ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 отримала його дружина - ОСОБА_3 . ОСОБА_5 із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після смерті батька не звертався.

Між співвласниками будинку склався порядок користування приміщеннями будинку і господарськими спорудами, кожен з них за власні кошти проводить ремонт, здійснює оплату комунальних послуг, кожен має самостійні входи/виходи на свою частину земельної ділянки та до своєї частини житлового будинку.

Фактично належна позивачці частка будинку є самостійною та ізольованою одиницею, огородженою парканом.

Спільна часткова власність перешкоджає позивачці в повній мірі здійснювати своє право власності, оскільки потребує згода інших співвласників будинку відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з висновком щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна № 19-05/25-1 від 19 травня 2025 року, виготовленого ПП «Проект», зазначене майно, яке перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 19/100 частки за технічними показниками може бути виділена в натурі.

Відповідно до вказаного технічного висновку після виділу житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами складатиметься із житлового будинку літ. «А» загальною площею 56,2 кв.м, житловою площею 23,4 кв.м, в тому числі: приміщення 2-4 житлове площею 14,2 кв.м, приміщення 2-5 житлове площею 9,2 кв.м, ІІ-мансарда - 16,8 кв.м, III веранда - 16,0 кв.м, та господарськими будівлями та спорудами: гараж літ. «Ж», сарай літ. «Д», душ літ «Г», огорожа № 6, 9, розташовані на земельній ділянці площею 0,0229 га, що складатиме одиницю.

Таким чином, частка позивача може бути виділена у відокремлену частину будинку із самостійним виходом, що не порушуватиме прав інших співвласників нерухомого майна.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном, що узгоджується із висновком Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №303/6974/16 (провадження № 61-39511 св 18).

Нормами ч. 1 ст. 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

За положеннями статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку в спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливе; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, що узгоджується із висновком, зробленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі № 908/1754/17. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном (постанова Верховного Суду від 18 липня 2019 року в справі № 210/2236/15-ц).

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55.

Так, згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 цієї Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Відповідно до роз`яснень, зазначених у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

Відповідно до висновку Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 583/2924/20 у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Визначальним для поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2023 року у справі № 520/8307/15-ц.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, як) мають значення для вирішення справи.

За статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 23 квітня 2025 року у справі №357/3145/20 виснувала, що за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому, за бажанням, можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку.

Аналізуючи вказані норми та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що частка позивачки у спільній частковій власності на будинок може бути виділена у натурі у відокремлену частину будинку із самостійним виходом, припинення права власності на її частку не завдасть шкоди співвласникам, тому вимоги позивачки підлягають задоволенню у повному обсязі. Тоді як решта майна інших відповідачів залишається у їх спільній власності.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 258-259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – правонаступники відповідача: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про припинення права спільної часткової власності, виділ в натурі частки майна та визнання права власності на виділене майно задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 в натурі зі спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна належну їй 19/100 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в цілому на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку загальною площею 56,2 м.кв, житловою площею 23,4 м.кв, в тому числі: приміщення 2-4 житлове площею 14,2 кв.м, приміщення 2-5 житлове площею 9,2 кв.м, І1-мансарда - 16,8 кв.м, III веранда - 16,0 кв.м, та господарськими будівлями та спорудами: гараж літ. «Ж», сарай літ. «Д», душ літ «Г», огорожа № 6, 9.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 19/100 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення рішення.

Рішення складено 08 травня 2026 року.

Суддя