Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №712/5651/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 712/5651/26

Провадження № 3/712/1726/26

07 травня 2026 року, суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Бащенко С.М., за участю ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу КИЧК №424 від 24.04.2026 року: 24.04.2026 року, близько 23 год. 10 хв. мол. сержант ОСОБА_1 вжив алкогольні напої та виконував обов`язки військової служби в нетверезому стані в м. Черкаси.

24.04.2026 року о 23 год. 35 хв. ОСОБА_1 був доставлений до Черкаського обласного наркологічного диспансеру, де був встановлений діагноз – Алкогольне сп`яніння, що підтверджується висновком з амбулаторної карти від 24.04.2026 №262 Черкаського обласного наркологічного диспансеру та свідками правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав, пояснив, що він проходить службу у званні Сержант з матеріального забезпечення 9 роти радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами 2 батальйону радіоелектронної боротьби військової частини НОМЕР_1 та несе бойове чергування у АДРЕСА_2 . Його зняли з бойового чергування і він прибув до м. Черкаси для проведення попередньої перевірки по звірках та звітах по майну роти перед щомісячною з управлінням батальйону, та доопрацювання необхідної документації. За згодою командира, він поїхав до дружини та сина в м. Сміла, де він проживав разом із сім`єю. З дружиною за місцем проживання у нього виник конфлікт, після чого дружина викликала працівників поліції. Він після конфлікту вживав алкогольні напої. Працівники поліції з`ясовано, що він являється військовослужбовцем та зателефонували до оперативного чергового в/ч НОМЕР_1 . Після чого за адресою його місця проживання у м. Сміла прибули представники управління батальйону а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вони підійшли до його автомобіля в якому він перебував та збирався лягати спати, та запропонували йому повернутися з ними до м. Черкаси. По приїзду в м. Черкаси за наказом оперативного чергового в/ч НОМЕР_1 його відвезли на медичне обстеження до КНП «ЧОПНД». Військові обов`язки в стані алкогольного сп`яніння він не виконував, а перебував дома.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що було повідомлення про події, які відбуваються в м. Смілі із ОСОБА_4 . Він та Целіх вибули до м. Сміла, щоб перевірити факт перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного сп`яніння та конфлікт з дружиною. Прибувши за місцем його проживання в м. Сміла виявили ОСОБА_4 на дворі, після чого повезли його в службу правопорядку в АДРЕСА_1 .

Суддя дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення ОСОБА_5 , свідка ОСОБА_2 , приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За нормою ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Як передбачено ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Крім того, відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст.258 КУпАП. Відповідно, протокол про адміністративне правопорушення, як підстава для притягнення особи до відповідальності та один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.

Частина 3 статті 172-20 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення дій, передбачених частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Відповідно до ст.172-20 КУпАП відповідальність настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (частина перша статті); та участь начальників (командирів) та інших керівників у розпиванні з підлеглими військовослужбовцями, а також військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час виконання ними обов`язків військової служби, або невжиття ними заходів для відсторонення від обов`язків військової служби осіб, які перебувають у нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або приховування випадків розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів, появи на території військової частини в нетверезому стані, стані наркотичного чи іншого сп`яніння підлеглих військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів (частина друга статті). Вказані склади є альтернативними та не можуть бути констатовані одночасно в одному протоколі, адже потребують надання доказів саме в залежності від кваліфікуючих ознак певного порушення.

Відповідно до ст.21-4, ч.4 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених цим Законом. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

За приписами абз.7 ст.4 розділу 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, серед іншого, - не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 24.04.2026 року, близько 23 год. 10 хв. мол. сержант ОСОБА_1 вжив алкогольні напої та виконував обов`язки військової служби в нетверезому стані в АДРЕСА_1 .

Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 він 24.04.2026 року за згодою командира вибув до м. Сміла за місцем проживання до дружини та сина. ОСОБА_6 за місцем проживання у нього виник конфлікт, після чого дружина викликала працівників поліції, які повідомили оперативного чергового в/ч НОМЕР_1 про те, що ОСОБА_1 про конфлікт ОСОБА_7 з дружиною та те, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Після чого за адресою його місця проживання у м. Сміла прибули представники управління батальйону та запропонували ОСОБА_1 повернутися з ними до м. Черкаси. По приїзду в м. Черкаси за наказом оперативного чергового в/ч НОМЕР_1 його відвезли на медичне обстеження до КНП «ЧОПНД».

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні також підвердив, що ОСОБА_1 перебував в м. Сміла і вони поїхали до м. Сміла, щоб перевірити повідомлення, яке до них надійшло. Після чого вони повезли ОСОБА_1 до служби правопорядку в АДРЕСА_1 .

Таким чином, суддя вважає, що ОСОБА_1 не виконував обов`язки військової служби, а знаходився вдома АДРЕСА_3 , звідки його доставили до служби правопорядку в АДРЕСА_1 .

В матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 24.04.2026 року виконував обов`язки військової служби, а перебування ОСОБА_1 за місцем свого проживання з ознаками алкогольного сп`яніння, не тягне за собою відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення не міститься зазначення чітко визначеного військового обов`язку, підстав і часу його виконання у відповідності до ч.4 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", який би виконувала військовослужбовець ОСОБА_1 за обставин, вказаних у протоколі, знаходячись у розташуванні військової частини або поза ним.

Таким чином, сам факт складання протоколу про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом вчинення такого правопорушення за відсутності інших належних доказів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п.3 ч.1, ч.2 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить, зокрема, постанову про закриття справи при наявності обставин, передбачених ст. 247 цього Кодексу. Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).

На підставі вищевикладеного та за результатами дослідження наявних у справі доказів, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, відповідно, провадження в справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. 172-20 ч. 3, ст. 247 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-20 ч. 3 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Соснівського

районного суду м. Черкаси С.М. Бащенко