Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №712/2202/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/2202/26

Номер провадження2/711/1969/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді: Казидуб О.Г.

секретаря судового засідання: Шульга А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКредитФінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник за довіреністю Літовчинко Ольга Олександрівна, яка діє в інтересах Позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 407, ЄДРПОУ 38548598) звернулась через систему «Електронний суд» до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 вересня 2024 року між ТОВ «УкрКредитФінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УкрКредитФінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1450-5792.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 1200 грн.00 коп.; строк кредитування – 365 календарних днів; базовий період – 26 днів, комісія за видачу кредиту – 15% від суми кредиту; промо-ставка – 0,70 %; знижена % ставка – 1,00 % в день; стандартна % ставка – 1,00 % в день.

Вказують, що позивач (через партнера АТ КБ «Приватбанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LigPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «УкрКредитФінанс» через систему платежів LigPlay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 року на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі, в разі отримання ним грошових коштів.

Звертають увагу суду на той факт, що відповідач в загальній кількості 10 разів оформлювала кредитні відносини з позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що, на їхню думку, додатково доводить обізнаність відповідача з процедурою оформлення та виконання кредитного договору.

В подальшому відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами Кредитного договору.

Умовами кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем передбачено, що тип процентної ставки за користуванням Кредитом – фіксована та процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом.

Станом на 19 січня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить 9618 грн. 00 коп., а саме, заборгованість за кредитом – 2000 грн. 00 коп., заборгованість за нарахованими процентами – 6338 грн. 00 коп., заборгованість по комімії в розмірі 300 грн. 00 коп. , заборгованість по штрафам – 980 грн. 00 коп.

Просять стягнути з ОСОБА_1 на користь ОВ «УкКредитФінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1450-5792 від 22 вересня 2024 року в розмірі 9618 грн. 00 коп. та судові витрати в розмірі 2662 грн. 40 коп.

24 лютого 2026 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси позовну заяву передано до Придніпровського районного суду м. Черкаси за підсудністю.

26 березня 2026 року ухвалою суду позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження по справі, призначено судове засідання. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи.

24 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» адвокат Гнатюк Анастасія Іванівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надала Відзив на позовну заяву, в якому вказує, що до правовідносин між позивачем та відповідачем підлягають застосуванню положення ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування», в зв`язку з чим в разі задоволення позову сума, що підлягає стягненню становитиме 2000 грн. 00 коп. – основний борг та 2000 грн. 00 коп. – комісія, штраф і проценти, разом – 4000 грн. 00 коп.

Вказує, що аналіз наданого позивачем розрахунку, а саме, документ – Розрахунок заборгованості за договором 1450-5792 від 22 вересня 2024 року станом на 19 січня 2026 року свідчить про те, що останній штучно об`єднує декілька самостійних правовідносин у межах одного зобов`язання з метою безпідставного збільшення розміру заявлених до стягнення вимог.

Позивач безпідставно включає вже виконані та припинені зобов`язання до складу «тіла кредиту», визначаючи його у розмірі 4000 грн. 00 коп., з яких 2000 грн. 00 коп. сплачено. Такий підхід прямо суперечить положенням ст.ст. 598, 599 ЦК України, оскільки, після належного виконання зобов`язання вважається припиненим і не може повторно враховуватись як існуюча заборгованість.

На її думку, фактично єдиною сумою, яка може вважатися непогашеною, є 2000 грн. 00 коп., отримані відповідачкою за останньою додатковою угодою, в зв`язку з чим лише ця сума може враховуватись як основний борг.

Наголошує, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 21 ЗУ «Про споживче кредитування», відповідно до яких загальний розмір грошових зобов`язань споживача не може перевищувати подвійного розміру суми, фактично отриманої та неповернутої за кредитом. Враховуючи, що такою сумою є 2000 грн. 00 коп., граничний розмір відповідальності відповідача не може перевищувати 4000 грн. 00 коп., включаючи всі можливі нарахування.

Просить суд в задоволенні позову відмовити , у разі прийняття рішення про часткове задоволення позову, врахувати позицію відповідача, викладену у цьому відзиві на позовну заяву, судові витрати розподілити відповідно до Закону.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, зазначивши в резолютивній частині позовної заяви про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. У Відзиві на позовну заяву зазначено, що сторона відповідача просить розгляд справи проводити за її відсутності.

Суд, дослідивши та вивчивши письмові матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20.

Відповідно до ст. 204 ЦК України закріплено презумцію правомірності правочину. Ця презумція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).

В судовому засіданні встановлено, що 22 вересня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1450-5792 продукту «CreditKasa».

Відповідно до п. 2.1. Договору, кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювальну кредитну лінію на наступних умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 2.2. Договору, кредитодавець відкрив Кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором.

Пунктом 2.3. Договору, для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендує позичальнику здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування та встановлено рекомендований графік платежів.

Відповідно до п. 2.4. Договору, мета отримання кредиту, тобто мета відкриття Кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника.

Встановлено, що позивач (через партнера АТ КБ «Приватбанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LigPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується Квитанцією LigPlay, в якій зазначено наступне – сума та валюта операції: 1200 грн. 00 коп., дата та час операції – 22.09.2024 13:37; призначення платіжної операції – видача кредитних коштів за Договором 1450-5792, 2024-09-22; платник – УкрКредитФінанс, отримувач – номер платіжного інструменту – 414943*40.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечувала того факту, що нею було отримано суму кредиту в розмірі 1200 грн. 00 коп.

Тобто, ОСОБА_1 підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме, отримавши кредитні кошти вона не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі, в разі отримання ним грошових коштів.

А тому, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами вищевказаного правочину з приводу отримання ОСОБА_1 кредиту у ТОВ «УкрКредитФінанс».

Відповідно до п. 4.13. Договору, строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 21.09.2025 року. Строк кредитування може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом укладення Додаткової угоди до цього Договору. У такому випадку актуальний строк кредитування зазначається в останній укладеній сторонами Додатковій угоді до цього Договору, якою змінювався строк кредитування.

Також, в судовому засіданні встановлено, що 06 листопада 2024 року між ТОВ «УкрКредитФінанс» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії № 1450-5792.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, кредитодавець та позичальник підтверджують, що станом на момент укладення цієї Додаткової угоди: сума кредиту, яка була надана позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди становить 00 грн.; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 00 грн.; сума нарахованої та несплаченої комісії за видачу кредиту становить 00 грн.

Відповідно до п. 2.1. Додаткової угоди, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 800 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.3. Додаткової угоди, після надання кредитодавцем позичальнику у кредит додаткових грошових коштів позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 800 грн. 00 коп., яка складається з суми заборгованості за отриманим кредитом та суми додаткових грошових коштів, наданих позичальнику у кредит на підставі цієї Додаткової угоди.

Відповідно до п. 2.5. Додаткової угоди, після надання додаткових грошових коштів у кредит за цією Додатковою угодою починається перебіг наступного базового періоду, кількість днів якого передбачена у п. 4.8. Договору.

Встановлено, що позивач (через партнера АТ КБ «Приватбанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LigPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується Квитанцією LigPlay, в якій зазначено наступне – сума та валюта операції: 800 грн. 00 коп., дата та час операції – 06.11.2024 23:00; призначення платіжної операції – видача кредитних коштів за Договором 1450-5792, 2024-09-22; платник – УкрКредитФінанс, отримувач – номер платіжного інструменту – 414943*40.

Також, 09 листопада 2024 року між ТОВ «УкрКредитФінанс» та ОСОБА_1 укладено ще одну Додаткову угоду до Договору про відкриття кредитної лінії № 1450-5792.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, кредитодавець та позичальник підтверджують, що станом на момент укладення цієї Додаткової угоди: сума кредиту, яка була надана позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди становить 00 грн.; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 00 грн.; сума нарахованої та несплаченої комісії за видачу кредиту становить 00 грн.

Відповідно до п. 2.1. Додаткової угоди, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 2000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2.2. Додатковой угоди, дата надання/видачі додаткових грошових коштів у кредит – 09 листопада 2024 року.

Відповідно до п. 2.3. Додаткової угоди, після надання кредитодавцем позичальнику у кредит додаткових грошових коштів позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 2000 грн. 00 коп., яка складається з суми заборгованості за отриманим кредитом та суми додаткових грошових коштів, наданих позичальнику у кредит на підставі цієї Додаткової угоди.

Відповідно до п. 2.5. Додаткової угоди, після надання додаткових грошових коштів у кредит за цією Додатковою угодою починається перебіг наступного базового періоду, кількість днів якого передбачена у п. 4.8. Договору.

Встановлено, що позивач (через партнера АТ КБ «Приватбанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LigPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується Квитанцією LigPlay, в якій зазначено наступне – сума та валюта операції: 2000 грн. 00 коп., дата та час операції – 09.11.2024 15:42; призначення платіжної операції – видача кредитних коштів за Договором 1450-5792, 2024-09-22; платник – УкрКредитФінанс, отримувач – номер платіжного інструменту – 414943*40.

В судовому засіданні встановлено, що укладені між сторонами Договір про відкриття кредитної лінії № 1450-5792 продукту «CreditKasa» та Додаткові угоди до нього відповідачем не оспорювалися та не визнавалися судом недійсним.

У разі не спростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань своєчасно не здійснила погашення основної суми заборгованості та не повернула грошові кошти, отримані в кредит.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначає позивач, в подальшому відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушила вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором.

Сторона відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає, що розрахунок позивача є таким, що не відповідає вимогам закону, оскільки, зазначає, що сума наданого кредиту складає 4000 грн. 00 коп.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем надано Розрахунок заборгованості за Договором 1450-5792 від 22.09.2024 року, в якому дійсно вказано, що сума наданого кредиту – 4000 грн. 00 коп., проте, при цьому вказано, що основний борг складає 2000 грн. 00 коп.

А тому, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитом в розмірі 2000 грн. 00 коп. підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 6338 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.14. Договору про відкриття кредитної лінії № 1450-5792 продукту «CreditKasa» від 22 вересня 2024 року, реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 3378,20 %.

Відповідно до п. 4.16 Договору, денна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає 0,914%.

Відповідно до п. 4.18. Договору, обчислення денної процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, загальних витрат та орієнтовної загальної вартості кредиту є репрезентативними та базуються на обраних позичальником умовах кредитування, зазначених в цьому Договорі і на припущенні, що цей Договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки належним чином на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту, загальні витрати за кредитом та денна процентна ставка обчислені на основі припущення, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом і комісії за видачу кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) здійснюватиметься у визначені Договором строки без порушень та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься за стандартною процентною ставкою. Обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за весь строк кредитування здійснюватиметься відповідно до Методики Національного банку України.

Також, відповідно до умов Додаткових угод до Договору про відкриття кредитної лінії № 1450-5792 від 06 листопада 2024 року та від 09 листопада 2024 року, незалежно від того, яка процентна ставка застосовувалась за користування кредитом до укладення цієї Додаткової угоди, з дати укладення цієї Додаткової угоди нарахування процентів за користування сумою кредиту здійснюється на залишок суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі додаткових грошових коштів у кредит за цією Додатковою угодою до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною стандартною процентною ставкою: 1% за кожен день користування сумою кредиту, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цієї Додаткової угоди. В цей період можливе використання позичальником права користування сумою кредиту за промо-ставкою та/або зниженою процентною ставкою. 0,75% за кожен день користування сумою кредиту, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня цієї Додаткової угоди і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше) (п. 2.8.).

Відповідно до п. 2.14 Додаткових угод, на дату укладення цієї Додаткової угоди сума кредиту, несплачені проценти (у випадку наявності несплачених процентів) та несплачена комісія (у випадку наявності несплаченої комісії) та комісія за видачу додаткових грошових коштів у кредит вносяться до Графіку платежів за Договором (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки відповідно до Методики Національного банку України), що є додатком до цієї Додаткової угоди. Після укладення цієї Додаткової угоди позичальник зобов`язується повертати кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту (у випадку наявності несплаченої комісії) відповідно до Графіку платежів за Договором, що є додатком до цієї Додаткової угоди.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди від 09 листопада 2024 року, після укладення цієї Додаткової угоди та надання додаткових грошових коштів у кредит будуть змінені умови кредитування за Договором. У зв`язку із зазначенням після укладення цієї Додаткової угоди та отримання позичальником додаткових грошових коштів у кредит орієнтовна реальна річна процентна ставка з моменту укладення цієї Додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування 3378,20%.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди, після укладення цієї Додаткової угоди та надання додаткових грошових коштів у кредит: орієнтовні загальні витрати за споживчим кредитом з моменту укладення цієї Додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування в тому числі з урахуванням несплачених процентів та несплаченої комісії становлять 6675 грн. 00 коп. З урахуванням зазначеного: денна процентна ставка на дату укладення цієї Додаткової угоди становить 0,914%.

Відповідно до п. 5.2. Додаткової угоди, сторони домовились, що Додаток № 2 до Договору (Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України) визнати таким, що не застосовується до правовідносин сторін за Договором у зв`язку із змінами умов кредитування згідно цієї Додаткової угоди. Натомість позичальнику надається Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України, що є Додатком до цієї Додаткової угоди та яка містить детальний перелік складових загальної вартості кредиту за період з моменту укладення цієї Додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування.

Також, позивачем надано Додаток до Додаткової угоди від 09 листопада 2024 року – Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 1450-5792 (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України, в якій зазначено, що проценти за користування кредитом складають 6375 грн. 00 коп. та реальна річна ставка складає 3378,2%. Даний Додаток до Додаткової угоди від 09.11.2024 року підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача.

Також, позивачем до матеріалів справи надано Розрахунок заборгованості за Договором 1450-5792 від 22.09.2024 року, відповідно до якого станом на 19 січня 2026 року прострочена заборгованість ОСОБА_1 за нарахованими процентами складає 6338 грн. 00 коп.

На думку суду, вищезазначений розрахунок розміру заборгованості відповідає умовам Договору 1450-5792 від 22.09.2024 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Сторона відповідача у Відзиві на позовну заяву, з посиланням на п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», зазначає, що розмір процентів за користування кредитом є явно завищеним.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд наголошує, що підписуючи кредитний договір відповідачка добровільно погодилася з усіма його умовами, зокрема, з розміром процентної ставки, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.

Тлумачення як ст. 3 ЦК загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК, свідчить, що принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки (постанова Верховного Суду від 10.09.2018р. у справі № 920/739/17).

Верховний Суд у постанові від 08.05.2018р. у справі № 910/1873/17 вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

При цьому ч. ч. 1, 2, п. 5 ч. 3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» (на який посилається скаржник) передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, у даному випадку спірними є нарахування процентів за правомірне користування кредитними коштами, а не відсотків компенсації у разі невиконання споживачем зобов`язань за договором, чого помилково не врахував суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині.

При цьому позичальник, укладаючи кредитний договір, самостійно та добросовісно надав оцінку запропонованим умовам кредитування, зважив на можливість їх дотримання з огляду на наявне фінансове становище та на час укладення договору вважав їх прийнятними та вигідними для себе, що й отримало вираження у факті надання згоди на укладення правочину та отримання на його підставі кошів кредиту.

Таким чином, за обставин даної справи не можна вести мову про укладення кредитного договору на вкрай невигідних для відповідача умовах.

На думку суду, відповідач ОСОБА_1 мала можливість не вступати у кредитні відносини з ТОВ «Укр Кредит Фінанс», якщо вважала встановлений розмір процентів несправедливим. Натомість, вона свідомо та без будь-яких застережень погодила умови договору, що підтверджується її підписом. Отже, умови договору, в тому числі щодо сплати відсотків, є обов`язковими для виконання сторонами.

Відповідач ОСОБА_1 не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості за відсоткам, а тому наданий позивачем розрахунок заборгованості в цій частині, приймається судом як достовірний.

А тому, суд приходить до висновку що позовна вимога в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 6338 грн. 00 коп. підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по комісії в розмірі 300 грн. 00 коп. та заборгованості по штрафам в розмірі 980 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Позивач в позовній заяві зазначає, що п. 6.1. Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», який передбачав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, виключено відповідно до ЗУ № 3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначають, що на підставі змін за договорами укладеними з 23.01.2024 року кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Проте, суд наголошує, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, комісія в розмірі 300 грн. 00 коп. та штраф в розмірі 980 грн. 00 коп. не підлягає стягненню з відповідача, а підлягають списанню позивачем.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 8111 від 06 лютого 2026 року.

Таким чином, оскільки, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково на загальну суму 8338 грн. 00 коп. (86,69% позовних вимог), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2308 грн. 03 коп. (2662 грн. 40 коп. х 86,69%/100%).

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 256-258, 260, 261, 263, 267, 509, 526, 546, 549-551, 610, 611, 616, 624, 627, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКредитФінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрКредитФінанс» заборгованість за Договір про відкриття кредитної лінії № 1450-5792 продукту «CreditKasa» від 22 вересня 2024 року в розмірі 8338 грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 2308 грн. 03 коп.

Решті відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: О. Г. Казидуб