Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №693/1652/25 — Жашківський районний суд Черкаської області

Справа № 693/1652/25

Провадження № 2/693/193/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08.05.2026р. м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області в складі головуючої судді Коцюбинської Ю.Д., за участю секретаря судового засідання Олійник С.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жашків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні з роботи,

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позову позивач вказав, що 01.07.2024 року між позивачем та відповідачем було укладено трудовий безстроковий договір з 01.07.2024 на невизначений строк.

Відповідно до копії трудової книжки, серії НОМЕР_1 , 01.07.2024 позивачка була прийнята на посаду продавця непродовольчих товарів ФОП ОСОБА_2 та 19.05.2024 року була звільнена з посади за власним бажанням, на підставі Наказу № 1-КУ від 19.05.2025 року.

Після звільнення ОСОБА_3 проведено розрахунок по заробітній платі, але не було виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5610,55 грн (з яких утримуються ПДФО – 1009,90 грн та військовий збір – 280,53 грн).

Надалі після неодноразових звернень, 12.08.2025 року позивачці виплачено компенсацію в сумі 6 000 грн.

Отже, на день звільнення 19.05.2025 року, з позивачкою не було проведено повного розрахунку, відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю, а саме не виплачено компенсацію за невикористану відпустку за період роботи.

Розрахунок середньої плати проводиться відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100.

Середньоденна заробітна плата відповідно до розрахунку становить 264,14 грн.

Станом на 12.08.2025 року затримка виплати становить 85 календарних днів.

Таким чином, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку становить 264,14х85=22 451,90 грн.

14.08.2025 року позивачка звернулася з листом-вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені до ФОП ОСОБА_4 та 19.08.2025 року відправлення було отримано, відповіді не надано та компенсацію не виплачено.

18.09.2025 року позивачка повторно направила про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені до ФОП ОСОБА_4 , відповіді не надано та компенсацію не виплачено.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме з 19.05.2025 р. по 2025 р. у розмірі 22 451,90 гривень та судові витрати.

В свою чергу, відповідач, підтвердив, що дійсно компенсація за невикористану відпустку була виплачена 12.08.2025 року в сумі 6 000 грн, тобто в більшому розмірі, ніж у розрахунку, наданому позивачем. Погодився із середньоденною заробітною платою в розмірі 264,14 грн.

Проте зазначив, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні має обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді та має вираховуватися наступним чином: 264,14 (середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 ) х 22 (середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді за останні два календарні місяці) = 5 811,08 грн.

Саме цю суму відповідач визнає. Просить в іншій частині позовних вимог відмовити та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 11.11.2025 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

26.12.2025 року від представника відповідача адвоката Прядки Віталія Михайловича до Жашківського районного суду Черкаської області надійшов відзив в якому він просив позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

З огляду на розмір заборгованості за невикористану відпустку (6000 грн.), яка несвоєчасно виплачена ОСОБА_1 , характер цієї заборгованості (компенсація за невикористану відпустку є коштами, на які працівник має право, однак несвоєчасна виплата компенсації за невикористану відпустку не може прирівнюватися до несвоєчасної виплати заробітної плати на яку працівник має право за виконану ним роботу), враховуючи тривалість затримки у розрахунку (до 3 місяців), з урахуванням принципу справедливості та пропорційності, та враховуючи правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, сторона відповідача вважає доцільним визначити розмір відповідальності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за прострочення нею належної при звільненні ОСОБА_1 виплати компенсації за невикористану відпустку у сумі 5 811 грн. 08 коп.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 11.03.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та представник позивача адвокат Євич С.П. заявлений позов підтримали повністю та просив його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Хороший І.В. просив заявлений позов задовольнити частково з підстав викладених у відзиву.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом установлено, що відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.07.2024 року прийнята на посаду продавця продовольчих товарів ФОП ОСОБА_2 . Наказ № 1-к від 28.06.2024 року.

19.05.2025 року звільнена за власник бажанням ст. 38 КЗпП. Наказ № 1-УК від 19.05.2025 року (а.с.14-17).

Згідно із копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 16 липня 2016 року, ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 16 липня 2016 року, актовий запис про шлюб № 26. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 » (а.с.18).

Відповідно до виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 12.08.2025 року зараховано 6000 грн. призначення платежу компенсації за невикористану відпустку (а.с.21-23).

Згідно із розрахунком компенсації за невикористану відпустку, який здійснений ФОП ОСОБА_8 12.08.2025 року, сума відпускних розрахована на основі середньої заробітної плати та календарної кількості днів відпустки 21,24х264,14=5610,55 грн (а.с.21).

Відповідно до листа вимоги про стягнення заробітку за час затримки розрахунку при звільненні від 14.08.2025 року адресованого ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 прохала виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в порядку ст. 117 КЗПП у сумі 22 451,90 грн (а.с.26).

Згідно із листа вимоги повторно про стягнення заробітку за час затримки розрахунку при звільненні від 18.09.2025 року адресованого ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_1 прохала виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в порядку ст. 117 КЗПП у сумі 22 451,90 грн (а.с.25).

Відповідно до вимог ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ч. 1 ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої незалежності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 73 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно із ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.

Отже, судом встановлено, та не заперечується сторонами по справі, що 19.05.2025 позивачку ОСОБА_1 було звільнено на підставі ст. 38 КЗпП України, з посади продавця продовольчих товарів.

При звільнені грошова компенсація за всі невикористані позивачкою дні відпустки виплачена не була, компенсація за невикористану відпустку у сумі 6000 грн. була виплачена позивачці 12.08.2025 року.

Як вбачається із роз`яснень даних у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року в справі № 760/2881/19 (провадження № 61-1096св20) вказано, що «у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Порядку обчислення середньої заробітної плати», який затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

Згідно п. 7 розділу IV цього Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Позивач звільнилася 19.05.2025 року, а фактичний розрахунок проведений 12.08.2025, таким чином, враховуючи ст. 117 КЗпП України, період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починається з 20.05.2025 (наступний день після звільнення), закінчується 11.08.2025, та становить 84 календарних дні.

В матеріалах справи наявний розрахунком компенсації за невикористану відпустку, який здійснений ФОП ОСОБА_8 12.08.2025 року, і який не спростовано відповідачем, зі змісту якої слідує, що середній заробіток позивачки становить 264,14 грн. Таким чином, сума компенсації складає (84 х 264,14) =22 187,76 грн.

Водночас, у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини як розмір недоплаченої суми заробітку, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Згідно розрахунку, наданому позивачем, сума відпускних складає 5610,55 грн, з даної суми утримуються податки – ПДФО 18% - 1009,90 грн та Військовий збір 5% - 280,53 грн. Таким чином, на руки позивач повинна була отримати 4320,12 грн.

Не є спірним питанням, що позивач на руки отримала 6000 грн, проте із затримкою 84 календарних днів

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 травня 2025 року по 11 серпня 2025 року в розмірі 10 000 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн., що відповідає заявленій в позові сумі 22 451,90 грн. Задоволеній сумі 10 000 грн. буде відповідати така сума судового збору: 1211,20 грн. х 10 000 грн. : 22 451,90 грн. = 539,46 грн. - яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 539,46 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2 ч.1, 4 ч.1, 13 ч.1, 19 ч.1, ст. 82 ч.1, 141, 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні з роботи, - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 539 (п`ятсот тридцять дев`ять) гривень 46 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Головуючий: Ю. Д. Коцюбинська