Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №367/4920/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4920/26

Провадження №2-о/367/245/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

30 квітня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді – Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань – Опанасенко А.А.,

заявника – ОСОБА_1 ,

представника заявника – Матьошко Н.В.,

заінтересованої особи – ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Ірпені заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, –

в с т а н о в и в:

15 квітня 2026 року представник заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи подану заяву, представник вказує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .

Зазначає, що з початку сімейних відносин сторони спільно проживали у квартирі, що належить ОСОБА_1 та її матері, за адресою: АДРЕСА_1 .

Стверджує, що останнім часом ОСОБА_2 почав допускати щодо ОСОБА_1 та їхньої спільної малолітньої дитини протиправну поведінку, яка виражається у систематичному вчиненні психологічного тиску, а саме: висловлюванні погроз життю та здоров`ю ОСОБА_1 та дитині, використання нецензурної лексики образливого характеру, вчиненні дій, спрямованих на залякування та створення реальної загрози застосування фізичного насильства. Крім того, ОСОБА_2 неодноразово висловлював наміри протиправно відібрати у ОСОБА_1 дитину.

Вказує, що у зв`язку з черговим конфліктом, що супроводжувався вищезазначеними діями, ОСОБА_1 була змушена залишити місце спільного проживання, з метою забезпечення власної безпеки та безпеки дитини і тимчасово переїхала до житлового будинку за адресую: АДРЕСА_2 , де проживають її мати та сестра, однак ОСОБА_2 встановив місце її перебування та перебування дитини і продовжив вчиняти протиправні дії, які виражалися у висловлюванні погроз на її адресу та адресу родичів.

Зазначає, що у зв`язку з вищевикладеним ОСОБА_1 була змушена звернутися до органів Національної поліції України.

Стверджує, що за результатами виїзду працівників поліції відносно ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол, а також винесено терміновий заборонний припис, яким, зокрема, встановлено зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи строком на 10 (десять) діб.

Вказує, що незважаючи на встановленні обмеження, ОСОБА_2 продовжує вчиняти дії спрямовані на психологічний тиск, а саме – здійснює телефонні дзвінки ОСОБА_1 , погрожує в смс повідомленнях про те, що подасть заяву в поліцію про викрадення дитини та вигадав, що вона викрала у нього кошти.

Наголошує на тому, що зазначене викликає в ОСОБА_1 обґрунтовані побоювання за свою безпеку та безпеку дитини та дає підстави стверджувати про реальну загрозу продовження домашнього насильства.

Крім того, представник зазначає, що ОСОБА_2 служить у Збройних силах України та активно брав участь в військових діях проти російської федерації, що ймовірно вплинуло на його психічний стан, у зв`язку з чим ОСОБА_1 побоюється повертатись до попереднього місця проживання та вважає за необхідне застосування додаткових заходів захисту.

Вказує, що з відеозапису здійсненого 06 квітня 2026 року сестрою ОСОБА_1 , вбачається, що у будинку, куди була змушена тимчасово переміститися потерпіла, зафіксовано агресивну поведінку ОСОБА_2 , яка проявляється у жорстокому, зневажливому та принизливому ставленні до своєї дружини та її родичів, а також у вчиненні дій, спрямованих на протиправне заволодіння дитиною.

Стверджує, що зазначена поведінка має ознаки психологічного та, з огляду на характер дій, потенційно фізичного домашнього насильства, оскільки супроводжується залякуванням, тиском, створенням небезпеки для емоційного стану потерпілої та дитини, а також посяганням на їхню безпеку та спокій.

Зазначає, що з скріншотів SMS-повідомлень, зроблених під час дії тимчасового забороненого припису, вбачається систематична агресивна та психологічно насильницька поведінка з боку кривдника, яка створює атмосферу страху, емоційного напруження та негативно впливає на психологічний стан ОСОБА_1 .

Вказує, що після винесення працівниками поліції термінового заборонного припису ОСОБА_2 не припинив протиправну поведінку, а навпаки, вдався до подальшого психологічного тиску на ОСОБА_1 , зокрема шляхом безпідставних звинувачень у нібито викраденні грошових коштів та подання заяви до поліції про вчинення нею кримінального правопорушення.

Стверджує, що таким чином, дії ОСОБА_2 носять системний характер, спрямовані на психологічне пригнічення, залякування та контроль над ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, представник заявника просить винести обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 та встановити наступні заходи тимчасового обмеження прав кривдника, а саме: заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 або АДРЕСА_2 ; обмежити спілкування з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; заборонити наближатися на відстань менше 200 м до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 або АДРЕСА_2 ; заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Встановити строк обмежувального припису 6 (шість) місяців.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 22 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами окремого позовного провадження.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву про видачу обмежувального припису підтримала та просила її задовольнити, зазначивши, що насильницькі дії з боку ОСОБА_2 розпочалися після народження дитини, зокрема, коли дитині було три місяці, останній вчинив фізичне насильство, ударивши її (заявника), внаслідок чого вона впала на ліжко разом із дитиною. Останній інцидент стався 27 березня 2026 року, під час якого ОСОБА_2 застосував до неї фізичну силу (хапав за шию) та висловлював погрози на її адресу. Окрім того, ОСОБА_2 висуває до неї безпідставні фінансові претензії щодо оплати ремонтних робіт у квартирі.

Представник заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_6 у судовому засіданні вимоги заяви про видачу обмежувального припису підтримала в повному обсязі, та просила їх задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису. Від надання пояснень по суті спору та обставин, викладених у заяві, відмовився.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 – ОСОБА_3 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 17 травня 2024 року Ірпінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 17 травня 2024 року складено відповідний актовий запис № 238, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».

Від даного шлюбу сторони мають спільну дитину – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 01 жовтня 2024 року Бучанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 270349490 від 13 серпня 2021 року, ОСОБА_9 на праві спільної часткової власності належить 1/10 частка квартири загальною площею 79,3 кв.м., житловою площею 46,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із витягом з реєстру Бучанської територіальної громади № 2024/009530244 від 09 серпня 2024 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , дата реєстрації 09 серпня 2024 року.

Відповідно до термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 524406 від 06 квітня 2026 року, інспектором СРПП ВП № 1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, старшим лейтенантом поліції Хилевичем Дмитром Миколайовичем винесено терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із скоєнням ним домашнього насильства психологічного характеру (ображав нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою) відносно ОСОБА_1 . ОСОБА_2 зобов`язано залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи строком на 10 діб, з 18 години 00 хвилин 06 квітня 2026 року до 18 години 00 хвилин 16 квітня 2026 року.

З долучених до матеріалів справи відеозаписів, вбачається, що ОСОБА_2 висловлював погрози ОСОБА_1 про те, що підірве гранату в місці перебування її родичів.

Крім того, під час розгляду даної справи представником заявника долучено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 351214 від 19 квітня 2026 року, згідно з яким ОСОБА_2 , у зв`язку із скоєнням домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_1 , заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком 10 діб, з 13 години 58 хвилин 19 квітня 2026 року до 13 години 58 хвилин 29 квітня 2026 року.

Згідно з ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник – особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Частинами 2, 3, 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється на подружжя незалежно від факту їх спільного проживання.

Визначення конкретних видів, передбачених ч. 2 ст. 26 Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», заходів тимчасового обмеження прав кривдника або обов`язків, які покладаються на нього, а також строку на який видається обмежувальний припис належить до компетенції суду.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративне правопорушення та Кримінальному кодексі України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Згідно з висновком Верховного Суду викладеними у постанові від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19) тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи при видачі обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Саме на захист людини, її життя і здоров`я, недоторканості та безпеки спрямоване обґрунтоване застосування обмежувального припису.

У свою чергу, згідно з приписами ст. 13 Конституції України держава взяла на себе зобов`язання забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності.

Однак ч. 1 ст. 63 Конституції України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Враховуючи, що найвища соціальна цінність, закріплена у ст. 3 Конституції України, переважає над конституційним правом особи, передбаченим частиною четвертою статті 13 Конституції України, що відповідає загальному інтересу суспільства, допускається обмеження останнього на користь першого в межах правил, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства стосовно дружини ОСОБА_1 , яка потребує захисту, і тому є підстави для видачі обмежувального припису, заборонивши ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 або АДРЕСА_2 , наближатися на відстань менше 200 м до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 або АДРЕСА_2 , вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Застосування вказаних заходів тимчасового обмеження прав кривдника є необхідними та достатніми для забезпечення прав заявниці на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства стосовно заявниці, а втручання у права і свободи заінтересованої особи внаслідок застосування обмежувальних заходів не буде непропорційним, враховуючи, що ці заходи безпосередньо пов`язані із поведінкою ОСОБА_2 та є спеціальними засобом правового захисту прав потерпілої особи від домашнього насильства.

Водночас, у постановах Верховного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 753/23624/18 (провадження № 61-9012св19) та від 06 лютого 2020 року у справі № 753/8626/19 (провадження № 61-15016св19) зроблено висновок, що суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно свого сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог заяви в частині обмеження спілкування з дитиною.

Окрім того, суд вважає достатнім строк дії обмежувального припису 2 місяці з огляду на те, що матеріали справи не містять докази тривалого вчинення ОСОБА_2 відносно своєї дружини ОСОБА_1 дій насильницького характеру.

За вказаних обставин, заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Керуючись ст. ст. 263-265, 273, 350-6 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису – задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поклавши на нього обов`язки строком на 2 (два) місяці, а саме:

- заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а також за адресою: АДРЕСА_2 ;

- заборонити наближатися на відстань менше 200 м до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а також за адресою: АДРЕСА_2 ;

- заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Строк обмежувального припису до 30 червня 2026 року включно.

У решті заяви відмовити.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання (ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України).

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Копії рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також виконавчий комітет Бучанської міської ради.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.В. Кравчук