Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №541/1550/25 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1550/25

Номер провадження 2/541/67/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 травня 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання – Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

18 квітня 2025 року представник ТОВ «Коллект центр» звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позову зазначив, що 27 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9646976, за яким відповідачу були надані грошові кошти у розмірі 5000 грн. строком на 15 днів. 27 серпня 2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 27/08-1, відповідно до якого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 9646976. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВ «Коллект центр», відповідно до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 березня 2023 року № 10-03/2023/01. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором від 27 квітня 2021 року № 9646976, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості, становить 9170,36 грн., з яких: 5000,00 грн. – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 3017,50 грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 750,00 грн. – заборгованість за комісіями; 328,48 грн. – інфляційні збитки; 74,38 грн. – нараховані 3% річних.

Також зазначив, що 12 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2363011887-73223, за яким відповідачу були надані кошти у розмірі 2500 грн. строком на 20 днів. 18 листопада 2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 18-11/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2363011887-73223. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВ «Коллект центр», відповідно до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року № 10-01/2023. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором від 12 травня 2021 року № 2363011887-73223, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості, становить 14291,00 грн., з яких: 2500,00 грн. – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 11791,00 грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

На підставі наведеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором від 27 квітня 2021 року № 9646976 та за договором від 12 травня 2021 року № 2363011887-73223 у сумі 23461 грн. 36 коп., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 13000 грн.

Ухвалою судді від 23 квітня 2025 року вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16 травня 2025 року до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про відкладення судового розгляду справи на іншу дату та поновлення процесуального строку на подання відзиву та клопотань відповідача.

13 жовтня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач ОСОБА_1 зазначила, що позовні вимоги вона не визнає, так як з даним позивачем у неї не було ніяких фінансових відносин. Нараховані позивачем кошти є необґрунтованим, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, яким чином утворилася заборгованість. Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу. Позивачем не надано відповідачу належних та допустимих доказів на підтвердження фактів, за рахунок чого здійснювалося нарахування. Позивачем не доведено факт укладення договору з відповідачем та його істотних умов, єдиним доказом чого може бути оригінал примірнику такого договору в електронній формі з усіма реквізитами, у тому числі підписами сторін. Позивачем не надано доказів надання відповідачу його примірнику оригіналу договору ні під час, ні після його укладення, у редакції, яка б забезпечувала його цілісність та незмінність. Відповідач не може бути зобов`язаний виконувати умови, з якими він не був фактично ознайомлений, і такий правочин не є підставою виникнення обов`язків у відповідача як споживача кредитних послуг. Нараховані позивачем суми не відповідають законодавству України та не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності цивільно-правових відносин.

Представник позивача, адвокат Пилипчук С.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити. З приводу заперечень відповідача суду пояснив, що всі аргументи, на які посилається відповідач та її представник в судовому засіданні зводяться до не бажання виконувати зобов`язання за договором. Та намагання створити штучні підстави для уникнення зобов`язання щодо повернення кредиту.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на безпідставності позовних вимог та вказував, що при здійсненні розрахунку заборгованості не врахуванні сум сплачених відповідачем за кредитними договорами.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 27 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9646976, за яким відповідачу були надані грошові кошти у розмірі 5000 грн. строком на 15 днів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» належним чином виконало зобов`язання за вказаним кредитним договором, перерахувавши 27 квітня 2021 року на рахунок відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 кошти у розмірі 5000 гривень, що підтверджується випискою за даним рахунком за період 27.04.2021 – 27.05.2021 (а.с. 140-142).

27 серпня 2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 27/08-1, відповідно до якого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 9646976.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВ «Коллект центр», відповідно до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 березня 2023 року № 10-03/2023/01.

Відповідно до реєстру боржників до договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 року, ТОВ «Коллект центр» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором від 27 квітня 2021 року № 9646976 у сумі 9170,36 грн., з яких: 5000,00 грн. – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 3017,50 грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 750,00 грн. – заборгованість за комісіями; 328,48 грн. – інфляційні збитки; 74,38 грн. – нараховані 3% річних.

Судом також встановлено, що 12 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2363011887-73223, за яким відповідачу були надані кошти у розмірі 2500 грн. строком на 20 днів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» належним чином виконало зобов`язання за вказаним кредитним договором, перерахувавши 12 травня 2021 року на рахунок відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_2 кошти у розмірі 2500 гривень, що підтверджується випискою за даним рахунком за період 12.05.2021 – 12.06.2021 (а.с. 142-144).

18 листопада 2021 року між ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 18-11/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2363011887-73223.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВ «Коллект центр», відповідно до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року № 10-01/2023.

Відповідно до реєстру боржників до договору № 10-03/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 року, ТОВ «Коллект центр» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором від 12 травня 2021 року № 2363011887-73223 у сумі 14291,00 грн., з яких: 2500,00 грн. – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 11791,00 грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Згідно з вимогами позовної заяви, позивач просить стягнути заборгованість за договором від 27 квітня 2021 року № 9646976 у сумі 9170,36 грн., з яких: 5000,00 грн. – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 3017,50 грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 750,00 грн. – заборгованість за комісіями; 328,48 грн. – інфляційні збитки; 74,38 грн. – нараховані 3% річних, а також заборгованість за договором від 12 травня 2021 року № 2363011887-73223 у сумі 14291,00 грн., з яких: 2500,00 грн. – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 11791,00 грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, загальна сума заборгованості – 23461 гривня 36 копійок.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Положеннями статті 610 ЦК України, встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

У силу вимог статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У силу вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

У відповідності до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, за змістом наведених норм права, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Пред`являючи позов до відповідача про стягнення заборгованості за договорами від 27 квітня 2021 року № 9646976 та від 12 травня 2021 року № 2363011887-73223, новий кредитор посилався на те, що позичальник після заміни кредитора у зобов`язанні борг не погасив, має невиконані зобов`язання з погашення тіла кредиту, зі сплати процентів, комісії, інфляційних збитків та 3% річних.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором від 27 квітня 2021 року № 9646976 та за договором позики від 12 травня 2021 року № 2363011887-73223, оскільки матеріалами справи встановлено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, відповідно до умов укладених договорів.

Доводи ОСОБА_1 , висловлені у відзиві на позовну заяву, суд не бере до уваги виходячи з наступного.

Частина 1 статті 2 ЦПК України встановлює, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

А п.п. 10, 11 ч. 3 цієї ж статті визначають основними засадами (принципами) цивільного судочинства розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Виходячи з положень статті 120 ЦПК України, процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені – встановлюються судом.

Згідно з ч.ч. 1, 2, ст. 121 ЦПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Ухвалою судді від 23 квітня 2025 року відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали, протягом якого вона мала право подати суду відзив на позовну заяву, та роз`яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Копію даної ухвали було направлено за зареєстрованим місцем проживання відповідачки рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак конверт повернувся з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленою 29 квітня 2025 року.

16 травня 2025 року до суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про відкладення судового розгляду справи на іншу дату та поновлення процесуального строку на подання відзиву та клопотань відповідача.

11 вересня 2025 року відповідачка звернулась до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи та того ж дня здійснила ознайомлення

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 13 жовтня 2025 року.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Однак, на порушення вищезазначених приписів закону, відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву 13 жовтня 2025 року, тобто через майже 5 місяців після подання заяви про поновлення процесуального строку на подання відзиву.

Стаття 126 ЦПК України встановлює наслідки пропущення процесуальних строків, зокрема те, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд залишає без розгляду відзив на позовну заяву у зв`язку з пропущенням відповідачем строку для його подання.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2021 року № 9646976 у сумі 9170,36 грн., з яких: 5000,00 грн. – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 3017,50 грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 750,00 грн. – заборгованість за комісіями; 328,48 грн. – інфляційні збитки; 74,38 грн. – нараховані 3% річних, та за договором позики від 12 травня 2021 року № 2363011887-73223 у сумі 14291,00 грн., з яких: 2500,00 грн. – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 11791,00 грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, загальна сума заборгованості – 23461 гривня 36 копійок.

Позивачем додатково заявлена вимога про здійснення розподілу судових витрат.

Позивач повідомив про наявність судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Витрати зі сплати судового збору підтверджуються копією платіжної інструкції від 16 квітня 2025 року № 0514620074 на суму 2422,40 грн. (а.с. 6).

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідач, ОСОБА_1 , має другу групу інвалідності, що підтверджується копією довідки та пенсійним посвідченням (а.с.182 та відповідно до відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору .

Отже, враховуючи вищевикладене, судові витрати, в частині понесених витрат на сплату судового збору Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» слід компенсувати за рахунок держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (100%) в розмірі 2422 гривня 40 копійки.

Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями статті 137 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правничої допомоги від 01 липня 2024 року № 01-07/2024, укладеного між адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект центр», прайс-лист вартості послуг, заявка на надання юридичної допомоги від 01 березня 2025 року № 6 та витяг з акту № 6 про надання юридичної допомоги від 31 березня 2025 року.

З огляду на те, що дана справа є типовою та не становить значної складності, а матеріали позовної заяви не потребували значного часу для підготовки, враховуючи конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на праовову допомогу до 6000 гривень.

Керуючись ст.ст. 509,512,514,526,527,530,599,610,611,1054 ЦК України, ст.ст. 12,76-81,83,141,263,264,265,273,280,281,282,352,354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133, суму заборгованості:

-за кредитним договором від 27 квітня 2021 року № 9646976 у розмірі 9170,36 грн., з яких: 5000,00 грн. – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 3017,50 грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 750,00 грн. – заборгованість за комісіями; 328,48 грн. – інфляційні збитки; 74,38 грн. – нараховані 3% річних;

-за договором позики від 12 травня 2021 року № 2363011887-73223 у розмірі 14291,00 грн., з яких: 2500,00 грн. – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 11791,00 грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;

Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі: 23461 (двадцять три тисячі чотириста шістдесят одна) гривня 36 копійок.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» в частині сплаченого судового збору розмірі 2422 гривня 40 копійки компенсувати за рахунок держави.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133, судові витрати (витрати на правову допомогу) у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. А. Городівський