Вирок від 06 травня 2026 р. у справі №537/1559/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/200/2026

Справа № 537/1559/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.05.2026 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м.Кременчука в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю:

секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Кременчук кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2026 року за №12026170530000102, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, з неповною середньо освітою (атестований за 10 клас, середній бал 2), який не одружений, не працює, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

-28.11.2024 року Крюківським районним судом м. Кременчука за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 220 годин,

-18.12.2025 року Автозаводським районним судом м. Кременчука за ст.390-1, ст.71 КК України до покарання у виді 1 року 27 днів пробаційного нагляду,

-23.03.2026 Крюківським районним судом м. Кременчука за ч.4 ст.185, ч.2 ст.389, ч.1 ст.309, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,

у с т а н о в и в :

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі – Стамбульська конвенція) від 11.05.2011 в п. b ст. 3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі – Закон) домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є родичами, а саме — онук та бабуся, перебувають у сімейних відносинах. Відповідно до Закону на них поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.

ОСОБА_5 умисно та систематично вчиняв домашнє насильство й неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), а саме — за вчинення фізичного та психологічного насильства щодо своєї бабусі, ОСОБА_6 .

10.08.2025 близько 12 год. 52 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 вчинив відносно своєї бабусі ОСОБА_6 домашнє насильство, тобто умисно вчинив дії фізичного характеру, що виразилось в шарпанні та нанесенні удару долонею по обличчю, внаслідок чого завдана шкода її фізичному здоров`ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 13.10.2025 ОСОБА_5 за вказане вище адміністративне правопорушення було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП і на нього накладене стягнення у виді штрафу 1020 грн.

17.09.2025 близько 14 год. 52 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 вчинив відносно своєї бабусі ОСОБА_6 психологічне домашнє насильство, що полягало у словесних образах, погрозах фізичною розправою, приниженні, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров`ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.11.2025 ОСОБА_5 за вказане вище адміністративне правопорушення було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП і на нього накладене стягнення у виді штрафу 1020 грн.

29.11.2025 близько 17 год. 50 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 вчинив відносно своєї бабусі ОСОБА_6 психологічне домашнє насильство, що полягало у словесних образах, погрозах фізичною розправою, приниженні, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров`ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 09.02.2026 ОСОБА_5 за вказане вище адміністративне правопорушення було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП і на нього накладене стягнення у виді штрафу 1020 грн.

23.12.2025 близько 08 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 вчинив відносно своєї бабусі ОСОБА_6 психологічне домашнє насильство, що полягало у словесних образах, погрозах фізичною розправою, приниженні, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров`ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 09.02.2026 ОСОБА_5 за вказане вище адміністративне правопорушення було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП і на нього накладене стягнення у виді штрафу 1020 грн.

01.01.2026 близько 18 год. 07 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 вчинив відносно своєї бабусі ОСОБА_6 психологічне домашнє насильство, що полягало у словесних образах, погрозах фізичною розправою, приниженні, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров`ю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-8 КУпАП.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 24.02.2026 ОСОБА_5 за вказане вище адміністративне правопорушення було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП і на нього накладене стягнення у виді штрафу 680 грн.

22.02.2026 близько 13 год. 31 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 вчинив відносно своєї бабусі ОСОБА_6 психологічне домашнє насильство, що полягало у словесних образах, погрозах фізичною розправою, приниженні, внаслідок чого була завдана шкода її психічному здоров`ю.

Таким чином, ОСОБА_5 систематично вчиняв фізичне та психологічне насильство щодо своєї бабусі ОСОБА_6 , що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої. Психологічне травмування обумовлено систематичним вчиненням домашнього насильства та агресивною поведінкою онука. Дії ОСОБА_5 стали травмуючим чинником, який спричинив розвиток посттравматичної симптоматики. Постійна тривожність є природною реакцією на загрозу безпеці у власному помешканні (відповідно до висновку експерта № 01-11/599 від 05.03.2026).

Таким чином ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 Кримінального кодексу України, – домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнавав вину у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, за обставин, наведених в обвинувальному акті. Просив не карати його суворо, бо він щиро розкаявся у скоєному та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд при встановлені фактичних обставин справи за клопотанням прокурора, з яким погодився обвинувачений, обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_5 , дослідженням доказів, які характеризують його особу.

Вина обвинуваченого підтверджується його особистими поясненнями, в істинності та добровільності яких сумнівів у суду не виникає.

А тому суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, – домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст.65 КК України, реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд при призначенні покарання враховує ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини справи вчинення кримінальних правопорушень. Суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину.

Разом з тим суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який молодого віку – повних 19 років. Хоча ОСОБА_5 стверджував, що має середню освіту, проте суду не були подані відповідні документи. При цьому в ході судового розгляду суд установив, що ОСОБА_5 має атестацію за 10 клас (середній бал 2), був переведений до 11 класу, з якого відрахований за невиконання навчальних планів та програм (наказ директора Кременчуцького ліцею №13 «Авіор» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 82 від 24.12.2024 року), що підтверджено листом відповідного ліцею №02-09/102 від 30.03.2026 року.

ОСОБА_5 не отримав професійну освіту. Не працює. Не одружений. Проживає з сім`єю – матір`ю, бабою, молодшими сестрою та двома братами (тобто 6 чоловік), у будинку з вкрай малою житловою площею, що не відповідає навіть установленим нормам проживання на кожного члена. В будинку відсутні комунальні зручності. В їх сім`ї ніхто не має постійного місця роботи. В сім`ї склалися складні стосунки, постійно виникають сварки.

ОСОБА_5 не перебуває під диспансерним або консультативним наглядом у психоневрологічному та у наркологічному диспансері.

Потерпіла не з`явилася до суду. Подала заяву про розгляд справи без її участі, при призначенні покарання поклалася на розсуд суду.

Обставини, які в силу ст.66 КК України пом`якшують покарання, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставина, яка в силу ст.67 КК України обтяжує покарання, вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Слід зазначити, що у ст.67 КПК України наведений вичерпний перелік обставин, які обтяжують покарання. Суд має право, залежно від характеру вчиненого кримінального правопорушення, не визнати будь-яку із зазначених у частині першій цієї статті обставин, за винятком обставин, зазначених у пунктах 2, 6, 6-1, 7, 9, 10, 12 такою, що обтяжує покарання, навівши мотиви свого рішення у вироку. При призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

У п.1 ч.1 ст. 67 КК установлено, що при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів.

У ст. 34 КК України наведено визначення рецидиву кримінальних правопорушень. Так, рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

У ст. 12 КК України наведена класифікація кримінальних правопорушень. Так, кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Отже, суд вважає, що відповідно до положень ст.67 КК України, суд може визнати обставиною, яка обтяжує покарання, лише вчинення особою рецидиву злочинів, що є лише одним з видів кримінальних правопорушень, а відповідно не стосується рецидиву кримінальних проступків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 вчинив в період з 10.08.2025 року по 22.02.2026 року кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 КК України, що є нетяжким умисним злочином.

Разом з тим, на момент вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, в період з 10.08.2025 року по 22.02.2026 року ОСОБА_5 був судимий лише за вчинення умисно кримінальних проступків, а саме вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 28.11.2024 року за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 220 годин, вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 18.12.2025 року за ст.390-1, ст.71 КК України до покарання у виді 1 року 27 днів пробаційного нагляду.

А тому, враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.67 КК України, при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються рецидив лише злочинів, тобто вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин, суд не визнає наявність для ОСОБА_7 обставини, яка обтяжує покарання, - рецидив злочинів, що зазначена в обвинувальному акті.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 КК України, в межах санкції у виді позбавлення волі на 1 рік.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Отже на підставі ч.4 ст.70 КК України, суд вважає за необхідне призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 23.03.2026 року у справі №537/4737/25.

Саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових злочинів.

Суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 можливе лише при реальному відбутті покарання, за вчинений ним злочин, враховуючи його особу та кількість судимостей, за останньою з яких він вже відбуває покарання у виді позбавлення волі, ухилення ним від виконання покарання, не пов`язаного з ізоляцією від суспільства, призначеного попереднім вироком суду. Тому суд не вбачає можливості звільнити його від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк на підставі ст.75 КК України.

Пунктом 1 ч.4 ст.374 КПК України унормовано, що в резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Згідно з п.п."а" п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім відповідно до процедури, встановленої законом та у випадку, зокрема, законного ув`язнення особи після засудження її компетентним судом.

Незважаючи на те, що відповідно до національного законодавства України таке тримання під вартою термінологічно відрізняється від відбування покарання за вироком суду, що набрав законну силу, з погляду ст.5 Конвенції воно розглядається як таке, що підпадає під наведений вище випадок (п."а").

Згідно з правовою позицією, яка міститься в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24 вересня 2024 року (справа №554/5107/22, провадження №51-2413км24), вирішення судом питання про обрання запобіжного заходу під час призначення покарання не є порушенням конституційних прав обвинуваченого, як і конвенційних прав, оскільки, виходячи з поглядуст.5 Конвенції, воно буде розглядатися як таке, що підпадає під п. «а», а саме законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом. Обрання судом запобіжного заходу у виді тримання під вартою не буде вважатися порушенням вимог закону, оскільки суд у цьому випадку діє як влада, що призначила покарання і забезпечує його виконання.

У справі «Руслан Яковенко проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що підсудний вважається таким, який перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінніп.п. «а`п.1 ст.5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть якщо він ще не набрав законної сили і його можна оскаржити. У зв`язку з цим, словосполучення «після засудження» не має тлумачитися як таке, що обмежується вироком, який набрав законної сили, оскільки це виключатиме випадки затримання під час судового засідання осіб, яких за результатами судового розгляду було засуджено. Слово «після» уп.п.«а» п.1 ст.5 Конвенції не просто означає, що ув`язнення має хронологічно відбуватися після «засудження»: крім цього, «ув`язнення» має бути наслідком, «випливати із засудження та залежати від нього» або відбуватися «на підставі» «засудження». Іншими словами, має існувати достатній причинно-наслідковий зв`язок між засудженням та зазначеним позбавленням волі.

Європейський суд із прав людини встановлював, що різні форми попереднього ув`язнення, яке не було частиною призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, становили ув`язнення особи «після засудження компетентним судом» (зокрема, рішення у справах «Ван Дроогенбрук проти Бельгії», «М. проти Німеччини», «Джеймс, Уеллс та Лі проти Сполученого Королівства». За таких обставин відповідне тримання під вартою не було частиною покарання, а радше випливало з «іншого заходу, пов`язаного з позбавленням свободи».

У цьому кримінальному провадженні під час досудового розслідування до підозрюваного/обвинуваченого ОСОБА_5 застосовувався запобіжний захід тримання під вартою з 11.03.2026 року по 15.05.2026 року.

З врахуванням особи обвинуваченого, який не має стійких соціальних зв`язків, не одружений, має конфлікті стосунки з родиною, не працює, не навчається, під час розгляду справи №537/4737/25 не виконав належним чином процесуальні обов`язки, а саме не завжди з`являвся до суду за викликом, з цих підстав піддавався примусовому приводу, раніше судимий, проте вчинив нові кримінальні правопорушення, одне з яких – ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, призначеного вироком суду, а також з врахуванням призначеного йому реального покарання у виді позбавлення волі в даному кримінальному провадженні, суд вважає щодо ОСОБА_5 наявними ризики, передбачені п.1, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити нові кримінальні правопорушення. А тому з метою забезпечення виконання вироку, суд вважає за необхідне продовжити щодо ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою до набрання вироком законної сили, що відповідає положенням п. «а» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Про обрання в аналогічний спосіб запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прийнято рішення, зокрема, в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року (справа №760/14509/22, провадження №51- 5710 км 23), 28 лютого 2024 року (справа №333/5989/18, провадження №51-7682 км 23).

Вирок в частині продовження запобіжного заходу до обвинуваченого підлягає негайному виконанню, відповідно до ст.205 КПК України.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня ухвалення вироку.

Разом з тим за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 23.03.2026 року у справі №537/4737/25 ОСОБА_5 відбуває покарання у виді позбавлення волі з 23.02.2026 року по теперішній час.

Тому відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_5 , який засуджений до позбавлення волі, у строк покарання строк його попереднього ув`язнення день за день у цьому кримінальному провадженні, а також відбуте ним покарання за попереднім вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 23.03.2026 року у справі № 537/4737/25, а саме з 11.03.2026 року по 06.05.2026 року включно.

У кримінальному провадженні відсутні витрати на залучення експерта.

Цивільні позови у справі не заявлялися.

Речові докази у справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 370, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного цим вироком, більш суворим покаранням, призначеного вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 23.03.2026 року у справі №537/4737/25.

Продовжити щодо ОСОБА_5 запобіжний захід тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня ухвалення вироку 07.05.2026 року.

Відповідно до ч.5 ст.72, ч.4 ст.70 КК України, зарахувати у строк покарання ОСОБА_5 , який засуджений до позбавлення волі, його попереднє ув`язнення день за день, а також відбуте ним покарання за попереднім вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 23.03.2026 року у справі № 537/4737/25, а саме з 11.03.2026 року по 06.05.2026 року включно.

Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області з врахуванням положень ч.3 ст.349, ст.394 КПК України у строк 30 днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту його вручення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Разом з тим в частині застосування запобіжного заходу до обвинуваченого вирок підлягає негайному виконанню, відповідно до ст.205 КПК України.

Вручити учасникам процесу копію вироку негайно, після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, направити копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, ознайомлення з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Протягом строку апеляційного оскарження учасники судового провадження за їх клопотанням можуть ознайомитись з матеріалами кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1