Постанова від 07 травня 2026 р. у справі №378/524/26 — Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/524/26

Провадження № 3/378/209/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2026 року селище Ставище

Суддя Ставищенського районного суду Київської області Марущак Н. М., розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , учасника бойових дій, за ст. ст. 130 ч. 1, 126 ч. 5 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10.04.2026 о 22 годин 04 хвилини в с. Іванівка по вул. Сім`ї Клименків 43 керував автомобілем MERCEDES-BENZ 300, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 „а” Правил дорожнього руху України.

Крім того, за протоколом ЕПР1 № 637485 від 10.04.2026 ОСОБА_1 10.04.2026 о 22 годин 04 хвилини в с. Іванівка по вул. Сім`ї Клименків 43 керував автомобілем MERCEDES-BENZ 300, державний номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не мав посвідчення водія відповідної категорії та ніколи його не отримував, дане правопорушення вчинено повторно протягом року від 04.12.2025 року (постанова серії ЕНА №6274895), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 31), подав до суду заяву з проханням розгляд справи провести у його відсутність, зазначивши, що у вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП визнає, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП не визнає, та додавши до заяви посвідчення учасника бойових дій (а. с. 32).

Постановою від 22 квітня 2026 року відповідно до ст. 36 КУпАП об`єднано в одне провадження справи: ЄУН 378/524/26, провадження № 3/378/209/26, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ЄУН 378/525/26, провадження № 3/378/210/26, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 5 КУпАП, та присвоїти адміністративній справі єдиний унікальний номер ЄУН 378/524/26, провадження № 3/378/209/26.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пункт 2.9 «а» ПДР України передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

У відповідності з положеннями ч. ч. 3, 6 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Направлення особи для огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Така ж процедура передбачена п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103, п. 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (надалі Інструкції).

Проте, вимоги вищевказаних норм ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Винуватість ОСОБА_2 у порушенні п. 2.9 «а» ПДР України за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення від 10.04.2026 року серії ЕПР1 № 637461, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП; при цьому протокол був підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 ,

- даними відеозапису від 10.04.2026 з бодікамер (на оптичних дисках – а. с. 10), на яких зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем 10.04.2026 о 22 годин 04 хвилини, зупинки останнього на вимогу поліцейських, зафіксовано проходження останнім огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» з результатом - 1.07%, на запитання поліцейського, чи він не бажає пройти огляд в медичному закладі, останній відповів, що в лікарню їхати не потрібно, зафіксовано факт роз`яснення останньому прав, факт складання протоколу та факт вручення копії протоколу (а. с. 10).

Вищевказані докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою.

Таким чином, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю вищевказаних доказів.

Відносно ОСОБА_1 складено також протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідно до якого останній 10.04.2026 о 22 годин 04 хвилини в с. Іванівка по вул. Сім`ї Клименків 43 керував автомобілем MERCEDES-BENZ 300, державний номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не мав посвідчення водія відповідної категорії та ніколи його не отримував, дане правопорушення вчинено повторно протягом року від 04.12.2025 року.

Правопорушення згідно ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Частиною 5 вказаної статті передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

На підтвердження вини ОСОБА_1 за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, зокрема вчинення даного правопорушення повторно протягом року, крім вищевказаних доказів, надано довідку Батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України та витяг з бази даних «ІПНП АРМОР» (а. с. 17, 18).

Суд не приймає в якості допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення повторно протягом року додані до матеріалів справи вищевказані довідку Батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України та витяг з бази даних «ІПНП АРМОР», в яких вказано що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП постановою ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП № ЕНА/6274895 від 04.12.2026 за керування ним 04.12.2025 транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії особою. яка його не отримувала (а. с. 17, 18), виходячи з наступного.

До протоколу не додано копію вищевказаної постанови про притягнення ОСОБА_1 за ч. 2 ст 126 КУпАП та докази вручення її останньому або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Тому суд позбавлений можливості перевірити обставину щодо набрання такою постановою законної сили, адже відповідно до ч. 2 ст. 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.

Оцінивши вищенаведені докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд приходить до наступного.

Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, мають тлумачитись на її користь, а згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього ж Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд критично відноситься до даних, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, скаладеного відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, як до доказу в розумінні ст. 251 КУпАП. Належні докази, які б беззаперечно вказували на те, що вищевказана постанова № ЕНА/6274895 від 04.12.2026 про притягнення останнього за ч. 2 с. 126 КУпАП набрала законної сили, матеріали справи не містять.

У зв`язку з викладеним провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не встановлено.

При визначенні міри адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. судом враховується характер правопорушення, вчинення ним адміністративного правопорушення вперше, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність за адміністративне правопорушення. Тому суд дійшов висновку, що в даному випадку застосування виду адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік буде достатньою та необхідною мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. ст. 36 ч. 2, 40-1, 126 ч. 5, 130 ч. 1, 283-285, 287 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок до спеціального фонду Державного бюджету України.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Роз`яснити, що штраф, відповідно до ст. 307 КУпАП має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП стягується подвійний розмір штрафу, який визначений у відповідній статті КУпАП та зазначений у постанові про стягнення штрафу.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя Н. М. Марущак