Постанова від 07 травня 2026 р. у справі №363/899/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"08" травня 2026 р. Справа № 363/899/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., за участю секретаря Воронюк А.І., прокурора Бірюка Г.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 – адвоката Терентьєва О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Трапівка, Татарбунарського району, Одеської області, громадянина України, РОНКПП: НОМЕР_1 , начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Вишгородської міської ради Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення за №4416 від 09.02.2026 року - ОСОБА_1 , будучи начальником відділу державного архітектурно-будівельного контролю Вишгородської міської ради та суб?єктом відповідальності за правопорушення, пов?язані з корупцією, згідно з пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону за №1700-VII та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на яку поширюється дія Закону за №1700-VII, в щорічній декларації за 2023 рік, що подана ним 27.03.2024 року, зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 1 112 819,06 грн., що перевищує 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення, що складений відносно нього не погодився, посилався на те, що в нього не було жодного злого умислу на приховування інформації, на всі вимоги НАЗК він надавав розгорнуті пояснення, додавав на підтвердження відповідні документи, в тому числі і пояснення дружини, яка письмово підтвердила те, що не надавала йому жодної інформації для подачі декларації, оскільки не вважала за потрібне розголошувати інформацію щодо свого особистого майна. ОСОБА_1 неодноразово звертався до дружини щодо надання йому інформації, потрібної для заповнення декларації, про наявність в неї належного їй майна, з наступною можливістю декларування ним повної та достовірної інформації, на що отримував відмову. Відносини ОСОБА_1 з дружиною носять формальний характер, сім`я фактично зберігається лише в інтересах дітей. ОСОБА_1 повідомив суд, що не бачив у дружини в наявності зазначених в протоколі автомобілів, не користувався ними та не має до них жодного відношення. Що стосується інформації про рух коштів на його рахунках, а саме те, що він витрачав кошти на зарядку автомобіля, то дійсно це мало місце, але користувався він не автомобілями дружини, а свого товариша, який надав йому можливість скористатися своїм електромобілем для того, щоб поїхати провідати матір похилого віку в Одеську область в листопаді 2023 року, оскільки на той час автомобіль самого ОСОБА_1 ремонтувався і тому він скористався електромобілем ОСОБА_2 . ОСОБА_1 повідомив суд, що раніше жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, в нього був відсутній умисел на вчинення правопорушення, відсутні негативні наслідки від вчиненого.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Терентьєв О.Ю. зазначав, що суду не було надано належних та допустимих (поза розумним сумнівом) доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, в його діях відсутні ознаки суб`єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.172-6 КУпАП, оскільки у нього були відсутні мотиви вчинити порушення закону, він не бажав їх настання, поза його волею перебував свідомий допуск настання негативних наслідків від діяння, що свідчить про відсутність його вини. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією за №4416 від 09.02.2026 року містить помилку щодо вказівки дати вчинення правопорушення, а саме - подачі декларації ОСОБА_1 , замість 27.03.2024 року, вказано іншу дату - 27.03.2025 року. Cторона захисту звертає увагу, що датою подачі електронної декларації є саме - 27.03.2024 року, а не помилково вказана дата в протоколі - 27.03.2025 року. Також захисник, посилаючись на лист ВССУ за №223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією», висновок «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності» від 07.11.2017 року Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України та постанову Верховного суду від 11.07.2018 року у справі за №308/8763/15-а вказував на те, що на момент розгляду цієї справи закінчилися строки, передбачені ст. 38 ч. 4 КУпАП, щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, а відтак провадження в цій справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

Прокурор обставини, викладені у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 підтримав, зазначив про наявність його в діях ознак діяння, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП та вважав, що останнього слід визнати винним за вчинення зазначеного правопорушення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його представника Терентьєва О.Ю. та прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:

Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення за №4416 від 09.02.2026 року слідує, що датою вчинення адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 зазначено 27.03.2025 року, тобто день подання недостовірних відомостей у декларації за 2023 рік. В той же час в протоколі зазначається, що ОСОБА_1 , будучи начальником відділу державного архітектурно-будівельного контролю Вишгородської міської ради та суб?єктом відповідальності за правопорушення, пов?язані з корупцією, згідно з пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону за №1700-VII та приміткою до ст. 172-6 КУпАП, на яку поширюється дія Закону за №1700-VII, в щорічній декларації за 2023 рік, що подана ним 27.03.2024 року, зазначив відомості, які відрізняються від достовірних на загальну суму 1 112 819,06 грн., що перевищує 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Таким чином, у вказаному протоколі допущена помилка щодо дати вчинення правопорушення, замість вірної – 27.03.2024 року, вказано 27.03.2025 рік. Наявність вказаної помилки та підтвердження того, що щорічна декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік ОСОБА_1 подана саме 27.03.2024 року підтверджується документами, доданими до протоколу (роздруківкою самої декларації із зазначенням дати та часу її подання, послідовністю дій користувача тощо).

Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться лише в межах їх компетенції та у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема і: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний зокрема з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України – суди, як і інші органи державної влади, зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якість закону»; якщо в національному законодавстві допущено неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, то національні органи мають застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід, тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП – адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених ст. 51 та ч. 3-6 ст. 164-14, ст. ст. 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Зі змісту ст. 247 ч. 1 п. 7 КУпАП вбачається, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо, зокрема на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчились строки, передбачені ст. 38 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про вчинення адміністративного правопорушення за №4416 від 09.02.2026 року – інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення вчинено 27.03.2024 року, тобто, на час розгляду справи, строк притягнення його до адміністративної відповідальності, встановлений ч. 4 ст. 38 КУпАП закінчився, а відтак у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно листа ВССУ за №223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» - судам слід мати на увазі, що адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення може бути накладено не пізніше двох років із дня його вчинення. Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається.

07.11.2017 року Науково-консультативна рада при Вищому адміністративному суді України прийняла Висновок «Щодо встановлення вини особи під час закриття провадження про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності».

Так, у вказаному Висновку зазначено, що п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Окрім того, логічне тлумачення абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів це єдина необхідна підстава для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню у процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі вини особи у його вчиненні. Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями. Прийняття двох таких взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, згідно роз`яснень, наданих Верховним судом в постанові від 11.07.2018 року у справі за №308/8763/15-а - провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. При цьому, наведена норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення. Верховний суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

Судом під час розгляду вказаної справи враховуються також практика Європейського суду з прав людини від 09.01.2023 року у справі «Волков проти України» про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від незаявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, які мали місце у віддаленому минулому на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Таким чином, оскільки адміністративне правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 було вчинено 27.03.2024 року, тобто, на час розгляду справи, строк притягнення його до адміністративної відповідальності, встановлений ч. 4 ст. 38 КУпАП закінчився, оскільки з моменту його вчинення минуло більше двох років, а відтак у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Керуючись Законом України «Про запобігання корупції», ст. ст. 38, 172-6, 247, 268, 277, 279, 280, 283-285, 287-289 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП - закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області на протязі десяти днів.

Суддя О.П. Дьоміна