Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №296/8468/25 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/8468/25

2/296/1176/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"15" квітня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Книшова І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Корольовського районного суду м.Житомира з вказаним позовом та відповідно до змісту позовних вимог просить прийняти рішення, яким розірвати Договір на туристичне обслуговування № 29226 укладений між позивачем та відповідачем, та стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 40637 грн. 36 коп., з яких: 40000 грн. 00 коп. - реальні збитки; 426 грн. 06 коп. - інфляційні втрати; 211 грн. 29 коп. - 3% річних; за результатами розгляду справи розподілити судові витрати понесені позивачем.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.05.2025 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір на туристичне обслуговування №29226, за умовами якого Турагент зобов`язався забезпечити надання Туристу комплексу посередницьких послуг з реалізації туристичного продукту попередньо сформованого Туроператором, для туристичної поїздки до Чорногорії, м. Рафаїловичі, Ponta Plaza Hotel & Spa 4*, в період з 08.06.2025 року по 15.06.2025 року, а Турист зобов`язалась сплатити вартість туру в розмірі 53257 грн. 00 коп.

30.05.2025 року ОСОБА_1 на виконання умов договору сплатила відповідачу грошові кошти в розмірі 53257,00 грн. Проте, 04.06.2025 року відповідач повідомив про неможливість виконання Турагентом договору на погоджених умовах та надав зразок заяви про повернення коштів. 05.06.2025 року ОСОБА_1 направила заяву про повернення коштів. Однак, кошти були повернути частково в сумі 13257,00 грн., решта коштів повернута не була.

Ухвалою від 25.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 03.12.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, не заперечили щодо ухвалення заочного рішення суду. Позивач повідомила, що нею буде подано заяву про стягнення судових витрат.

Від відповідача відзив на позов до суду не надходив, копія належним чином завіреної ухвали про відкриття провадження, разом з судовою повісткою про виклик та копією позовної заяви з додатками судом направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Крім того, відповідача повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

У призначені судові засідання відповідач не з`явився, причини неявки суду не відомі.

Враховуючи вищевикладене, у суду є підстави вважати, що відповідач належним чином повідомлений про порядок розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, ч. 8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, на підставі ст.ст.211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторони.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 травня 2025 року між ОСОБА_1 (Турист) та ФОП ОСОБА_2 (Турагент) укладено договір №29226 на туристичне обслуговування, за умовами якого турагент, який діє відповідно до агентської угоди та за дорученням туроператора, за встановлену договором плату та за замовленням туриста зобов`язується: - забезпечити наданням туристу комплексу посередницьких послуг з реалізації туристичного продукту, попередньо сформованого туроператором для туристичної поїздки; - надати туристу виключно посередницькі послуги з організації туристичної поїздки на умовах, передбачених в програмі туру; - надати туристу необхідну інформацію про тур, сформований туроператором, умови страхування, порядок відшкодування завданих збитків, умови відмови від послуг; - надати туристичні послуги в обсягах програми туру, обумовлені договором (п.1 договору) (а.с.11-13).

Відповідно до п.4.1. загальна вартість туристичних послуг, наданих туристу, згідно п.1 договору складає 53257,00 грн.

При укладені договору турист сплачує тур агенту 100% вартості туру (п.4.2. договору).

Згідно п. 7.1. сторони несуть відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань за договором у відповідності до умов договору.

Пунктом 8.1. договору сторони домовилися, що договір вступає в дію з моменту підписання двома сторонами та діє до моменту закінчення туру, тобто по 15.06.2025.

Згідно п.9.1 договору у випадку неможливості організації туру, в строки зазначені в листі бронювання, турагент інформує туриста про нові строки здійснення туру або повертає туристу кошти внесені туристом на банківський рахунок або до каси турагента.

Відповідно до платіжної інструкції №12КР-АН37-ММТ3-А1А4 від 30.05.2025 ОСОБА_1 здійснено оплату за туристичні послуги в сумі 53257,00 грн на рахунок ФОП ОСОБА_2 (а.с.14).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.07.2025 ФОП ОСОБА_2 займається наступними видами економічної діяльності: - 79.11 діяльність туристичних агенцій; 79.90 надання інших послуг бронювання та пов`язана з цим діяльність; 62.01 комп`ютерне програмування; 62.09 інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; 63.11 оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність (а.с.64).

04.06.2025 менеджер відповідача повідомила позивача про неможливість виконання турагентом договору на погоджених умовах, надала позивачу зразок заяви про повернення коштів та запропонувала знайти альтернативний тур.

Спроби погодити між сторонами альтернативний тур результатів не принесли.

Спілкування між сторонами відбувалося за допомогою мессенджера Вайбер (скріншоти з телефону позивача а.с.15-30, 32-57).

05.06.2025 року позивач повідомила про відмову від договору внаслідок внеможливості відповідача виконати умови та подала заяву про повернення коштів (а.с. 31).

10.07.2025 позивачем на адресу відповідача направлялась досудова вимога про повернення коштів, яку відповідач отримав – 11.07.2025 (а.с.58-59,60,61,62).

11.07.2025 року відповідачем було повернуто позивачу частину коштів в сумі 13257,00 грн., що стверджується копією роздруківки (а.с.63).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Спеціальним законом, що регламентує відносини у сфері організації/надання туристичних послуг, є Закон України «Про туризм» (далі - Закон № 324/95)

За змістом статті 20 Закону №324/95 за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору, зокрема, вартість туристичного обслуговування і порядок оплати, форма розрахунку.

Туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування (ч. 8 ст. 20 Закону № 324/95).

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити (ч. 12 ст. 20 Закону № 324/95).

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.

Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Відповідно до статті 30 Закону №324/95 порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом. Порушеннями законодавства в галузі туризму є, зокрема, порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

У статті 25 Закону №324/95 встановлено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України. Проте поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов`язання» не є тотожними.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Між сторонами виникли правовідносини щодо виконання договору про надання послуг.

Так, 30 травня 2025 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір №29226 на туристичне обслуговування, за умовами якого тур агент, який діє відповідно до агентської угоди та за дорученням туроператора, за встановлену договором плату та за замовлення туриста зобов`язується забезпечити наданням туристу комплексу посередницьких послуг з реалізації туристичного продукту, попередньо сформованого туроператором для туристичної поїздки.

Проте, умови договору відповідачем не виконанні, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо розірвання договору.

Відповідно до п.8 договору, договір вступає в дію з моменту підписання двома сторонами та діє до моменту закінчення туру, тобто до 15.06.2025.

Верховний Суд у постановах від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 у справі №910/16750/18, від 12.05.2020 у справі №911/991/19, від 14.07.2021 у справі №911/1442/19, від 21.06.2022 у справі №911/3276/20, від 05.07.2022 у справі №922/2469/21, від 16.09.2022 у справі №913/703/20, від 14.09.2023 у справі №910/4725/22 неодноразово викладав висновок про те, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Отже, встановлення обставин закінчення строку дії договору, щодо якого заявлено позов про його розірвання, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові про його розірвання, оскільки розірвання договору, строк дії якого закінчився, є неможливим як таке.

З огляду на викладене, обставини наявності/відсутності істотного порушення умов договору однією з його сторін не мають визначального характеру у вирішенні спору про розірвання договору, строк дії якого закінчився.

Оскільки, позивач звернулася до суду з позовом про розірвання договору в липня 2025 року, тобто після закінчення строку дії цього договору, визначеного сторонами у пункті 8.1, відсутні правові підстави для його розірвання.

Щодо повернення коштів.

Як вбачається зі змісту позову, позивач не вимагає від відповідача виконати зобов`язання за договором та надати послуги, а просить повернути суму коштів, яка була сплачена позивачем, однак оплачена послуга не була надана.

Згідно з абз. 6, 9 ч. 1 ст. 25 Закону №324/95, туристи і екскурсанти, серед іншого, мають право на отримання туристичних послуг, передбачених договором, та на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Згідно п.9.1 договору сторони домовилися, що у випадку неможливості організації туру, в строки зазначені в листі бронювання, турагент інформує туриста про нові строки здійснення туру або повертає туристу кошти внесені туристом на банківський рахунок або до каси турагента.

Матеріалами справи підтверджено здійснення ОСОБА_1 оплати за туристичні послуги в сумі 53257,00 грн на рахунок ФОП ОСОБА_2 .

Доказів, що неможливість виконання умов туристичного договору відбулася саме внаслідок відмови туриста від цього договору, матеріали справи не містять.

Таким чином, як положеннями спеціального Закону №324/95, так і умовами договору прямо передбачено обов`язок виконавця послуг повернути грошові кошти, які були сплачені замовнику за послугу, яка не була надана.

Суд звертає увагу на те, що закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

Так, навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання. А тому можливим є виконання як позивачем, так і відповідачем зобов`язань за договором.

З урахуванням встановлених обставин та норм матеріального і договірного права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що право вимоги позивача до відповідача щодо повернення сплачених ним коштів є доведеним.

Оскільки відповідачем було повернуто частину коштів в сумі 13257,00 грн., то стягненню з відповідача на користь позивача підлягають грошові кошти у сумі 40000,00 грн.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Оскільки у відповідача існує обов`язок повернути кошти в результаті порушення ним договірних зобов`язань, що передбачено законодавством в сфері туризму (надання послуг), позивачем правомірно застосовано положення ч.2 ст.625 ЦК України.

Згідно з розрахунком наданим позивачем розмір 3% річних становить 211,29 грн.

Загальний розмір інфляційних витрат складає 426,06 грн.

Суд погоджується з наданими позивачем розрахунками 3% річних та інфляційних витрат, враховуючи, що такі відповідачем не спростовані.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, доказів належного виконання зобов`язань за договором не надано.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача грошових коштів в загальному розмірі 40637,36 грн., а в решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач при звернені до суду з даним позовом була звільнена від сплати судового збору, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти сплачені за договором №29226 на туристичне обслуговування від 30.05.2025 у розмірі 40000 (сорок тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних в розмірі 211 (двісті одинадцять) грн. 29 коп.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні витрати в розмірі 426 (чотириста двадцять шість) грн. 06 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення:24.04.26.