Вирок від 06 травня 2026 р. у справі №638/9489/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/9489/26

Провадження №1-кп/638/1696/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року Шевченківський райсуд м. Харкова у складі : головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши без проведення судового розгляду у судовому засідання в приміщенні суду в м. Харкові, в порядку спрощеного провадження, за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження №12026226050000050 від 24.04.2026 у відношенні :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого у м. Вознесенськ Московської області, рф, громадянина України, росіянина, з вищою освітою, одруженого, військовозобов`язаного, працюючого директором Ізюмської технічної школи товариства сприяння обороні України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 26.12.2025 вироком Київського райсуду м. Харкова за ст.ст. 27 ч. 5 - 368 ч. 1 КК України до штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривен, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 3 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-кримінального проступку, передбаченого ст. 389 ч. 1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Підсудного ОСОБА_3 , вироком Київського районного суду міста Харкова від 26.12.2025, який набрав законної сили 27 січня 2026, було засуджено за вчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.ст. 27 ч. 5 - 368 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривен, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 3 роки, який 23 лютого 2026 року був отриманий та прийнятий до виконання Ізюмським районним відділом №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області (далі Ізюмський РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» в Х/О).

26 лютого 2026 року уповноваженою особою Ізюмського РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» в Х/О, засудженому ОСОБА_3 було роз`яснено порядок та умови відбуття призначеного вироком Київського районного суду міста Харкова від 26.12.2025 покарання.

При цьому, засуджений ОСОБА_3 був ознайомлений з положенням ст.ст. 34, 35 КВК України та положеннями ст. 389 КК України про що надав уповноважений особі Ізюмського РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» в Х/О підписку та пояснення.

Також, 26 лютого 2026 року уповноваженою особою Ізюмського РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» в Х/О із засудженим ОСОБА_3 проведено співбесіду та індивідуально-профілактичні бесіди під час яких останньому роз`яснено порядок та умови відбування покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, заборону без погодження з уповноваженими органом з питань пробації виїжджати за межі України, заходи заохочення та стягнення, які можуть бути до нього застосовані, відповідальність за ухилення від відбування покарання, про що у засудженого ОСОБА_3 відібрано підписку, у якій він власноручно зазначив своїм підписом про ознайомлення з вимогами щодо осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади.

Так приписами ч. 2 ст. 35 КВК України встановлено, що ухиленням від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є невиконання засудженим обов`язків, передбачених приписами ст. 34 КВК України, в тому числі обов`язку, передбаченому приписами ч. 2 ст. 34 КВК України, а саме, що засудженому забороняється без погодження з уповноваженим органом з питань пробації виїжджати за межі України.

Проте, підсудний ОСОБА_3 будучи засудженим вироком Київського районного суду міста Харкова від 26.12.2025 до визначеного вироком суду відповідного кримінального покарання, у тому числі до додаткового кримінального покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади на строк 3 роки, достовірно знаючи про умови відбування призначеного йому вказаного додаткового покарання та заборону без погодження з уповноваженими органом з питань пробації виїжджати за межі України, 17 березня 2026 року об 08 годині 03 хвилини, в порушення приписів ст.ст. 34, 35 КВК України, перебуваючи на пункті пропуску «Дяківці» в Чернівецькій області, без погодження з уповноваженим органом з питань пробації - Ізюмським РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» в Х/О, перетнув державний кордон та виїхав за межі України, тобто порушив порядок та умови відбування призначеного вироком Київського районного суду міста Харкова від 26.12.2025 покарання, в частині необхідності погодження уповноваженого органу з питань пробації виїзду за межі України, тим самим підсудний ОСОБА_3 умисно ухилився від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади, призначеного вищезазначеним вироком суду.

Вказані обставини встановлені органом досудового розслідування та не оспорюються учасниками судового провадження.

Відповідно до приписів ст. 12 КК України вчинене підсудним ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, передбачене ст. 389 ч. 1 КК України класифікується як кримінальний проступок.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акті за його відсутності.

Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні надійшов з клопотанням прокурора ОСОБА_4 про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

За змістом письмової заяви, складеної у присутності захисника ОСОБА_5 , що долучена до обвинувального акту на виконання вимог ч.ч. 2, 3 ст. 302 КПК України, підсудний ОСОБА_3 беззаперечно та добровільно визнав свою винуватість у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення-кримінального проступку, передбаченого ст. 389 ч. 1 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з приписами ч. 2 ст. 302 КПК України та згоден з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку.

При цьому прокурор, в присутності захисника роз`яснив підсудному ОСОБА_3 зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, після чого ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_5 підтвердив роз`яснення йому вказаних положень та надав добровільну згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Враховуючи позицію учасників судового провадження, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-кримінального проступку, наявні підстави для розгляду вказаного обвинувального акту у спрощеному провадженні у відповідності до положень ст.ст. 381-382 КПК України.

Встановлені органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження і повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами досудового розслідування.

Обставини, що встановлені органом досудового розслідування та які не оспорюються учасниками судового провадження, щодо вчинення яких ОСОБА_3 беззаперечно та добровільно визнав свою винуватість, свідчить про те, що своїми умисними діяти підсудний ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення-кримінальний проступок, передбачений ст. 389 ч. 1 КК України, а саме: ухилення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади.

При визначенні підсудному ОСОБА_3 виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та характер вчиненого кримінального правопорушення-кримінального проступку, данні про особу підсудного, який раніше судимий за вчинення кримінального правопорушення-злочину та на теперішній час не відбув призначене вироком суду додаткове кримінальне покарання, працює, за місцем праці характеризується з позитивної сторони, на диспансерному обліку в ОДН та МПНД не перебуває, має постійне місце мешкання, міцні родинні та соціальні зв`язки, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 та двох малолітніх синів: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , Кирила 05.11.2020.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання підсудного ОСОБА_3 судом визнається щире каяття.

Крім того, судом також враховується та обставина, що в результаті протиправних дій підсудного ОСОБА_3 наслідків, які могли бути віднесені до категорії тяжких не настало.

Протиправні діяння підсудного ОСОБА_3 були зумовлені саме вказаними обставинами та не носили систематичний характер.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3 судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також данні які характеризують особу підсудного ОСОБА_3 , наявність обставини, яка пом`якшує покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, відношення до скоєного кримінального правопорушення, щире каяття, обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення, наявність місця праці та позитивної характеристики за місцем праці, постійного місця мешкання, міцних родинних та соціальних зв`язків, неповнолітнього та малолітніх утриманців, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_3 можливо за умов призначення йому покарання у виді пробаційного нагляду на відповідний строк, у межах санкції ч. 1 ст. 389 КК України, та покладання відповідних обов`язків, передбачених приписами ст. 59-1 КК України.

Суд вважає, що таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Підсудний ОСОБА_3 вироком Київського райсуду м. Харкова від 26.12.2025 був засуджений за вчинення кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст.ст. 27 ч. 5 – 368 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривен, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 3 роки.

Відповідно до інформації наданої Ізюмським РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» в Х/О від 30.04.2026 за №347/24/14/1-26 підсудний ОСОБА_3 26.02.2026 сплатив визначений вироком Київського райсуду м. Харкова від 26.12.2025 штраф у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривен, та у зв`язку з тим, що вищезазначений вирок суду, в частині призначення основного покарання у виді штрафу, був ОСОБА_3 виконаний, останнього в частині виконаного покарання у виді штрафу, 26.02.2026 було знято з обліку Ізюмського РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» в Х/О.

Між тим, що стосується призначеного вироком Київського райсуду м. Харкова від 26.12.2025 ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 3 роки, останній з 23.02.2026 подовжує перебувати на обліку в Ізюмському РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» в Х/О, з рахуванням строку відбуття даного виду покарання з 27.01.2026 (моменту набрання вироком суду законної сили), з строком закінченням відбуття покарання 26.01.2029.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що підсудним ОСОБА_3 вчинив 17.03.2026 інкриміноване йому кримінальне правопорушення-кримінальний проступок, передбачений ст. 389 ч. 1 КК України, тобто після сплати штрафу, як основного покарання за вироком Київського райсуду м. Харкова від 26.12.2025, яка мала місце 26.02.2026, а тому на момент вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389 ч. 1 КК України, ОСОБА_3 вважався таким, що відбув призначене вироком суду основне покарання у виді штрафу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Зазначена вимога має імперативний характер і унеможливлює (за умови встановлення судом таких обставин) будь-який інший порядок та правила призначення остаточного покарання.

Разом з тим, аналіз конструкції норми, передбаченої приписами ч. 1 ст. 71 КК Українии, дозволяє дійти висновку, що для застосування закріплених у ній правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначив і відповідні спеціальні умови, що мають бути встановлені судом в їх нерозривній єдності:

- перша з яких стосується моменту вчинення кримінального правопорушення засудженим – «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком;

- друга – наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент, визначений у ч. 1 ст. 71 КК України, – момент призначення судом покарання за новим вироком (з огляду на те, що правило про приєднання невідбутої частини покарання адресоване саме суду, який постановлятиме новий вирок).

Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.

При цьому на необхідність точного визначення виду та розміру невідбутої частини основного та/або додаткового покарання за попереднім вироком при призначенні засудженому покарання за правилами ст. 71 КК України указують і вимоги частини 4 цієї статті, згідно з якою остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Таким чином, сплатою підсудним ОСОБА_3 у повному розмірі штрафу, призначеного, як основне покарання за попереднім вироком Київського райсуду м. Харкова від 26.12.2025, яка мала місце 26.02.2026, як на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, так і на момент постановлення нового вироку вже повністю вичерпується виконання цього основного кримінального покарання як відповідна стадія реалізації кримінальної відповідальності. А тому повторне його призначення за правилами ст. 71 КК України суперечитиме не лише загальним засадам призначення покарання (ст. 65 КК України), але й положенням ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод й ст. 19 КПК, якими гарантовано право особи не бути покараним двічі за одне і те саме правопорушення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові ОП ККС ВС від 06.12.2021 у справі № 243/7758/20, провадження №51-113кмо21.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При цьому призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

Таким чином, приймаючи до уваги, що підсудний ОСОБА_3 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення-кримінальний проступок, передбачений ст. 389 ч. 1 КК України, після постановлення вироку Київського райсуду м. Харкова від 26.12.2025, але до повного відбуття призначеного зазначеним вироком суду додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 3 роки, в цій частині, суд вважає за необхідне відносно підсудного ОСОБА_3 застосувати приписи ст. 71 КК України, до новопризначеного за новим вироком основного покарання, повністю приєднати невідбуту частину додаткового покарання за вироком Київського райсуду м. Харкова від 26.12.2025, яка на день постановлення вироку становить 2 роки 9 місяців 20 днів.

Запобіжний захід у відношенні підсудного ОСОБА_3 на час судового провадження не обирався.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази : надані Ізюмським РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» в Х/О копії матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_3 , - підлягають подальшому зберіганню в матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-кримінального проступку, передбаченого ст. 389 ч. 1 КК України та призначити йому покарання, на підставі цього закону у виді 1 року пробаційного нагляду.

У відповідності до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до новопризначеного покарання ОСОБА_3 , повністю приєднати невідбуту ним частину додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади в органах державної влади за попереднім вироком вироком Київського райсуду м. Харкова від 26.12.2025, яка на день постановлення вироку становить 2 роки 9 місяців 20 днів, остаточно ОСОБА_3 визначити до відбуття покарання у виді 1 року пробаційного нагляду, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади на строк 2 роки 9 місяців 20 днів.

На підставі ст. 59-1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 наступні обов`язки : періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації,виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід у відношенні засудженого ОСОБА_3 не обирався.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази : надані Ізюмським РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» в Х/О копії матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_3 , - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок відповідно до ст.ст. 393, 395 КПК України, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 1 ст. 394 КПК України, може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Шевченківський райсуд м. Харкова, протягом 30 діб з моменту проголошення.

Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Шевченківському райсуді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Суддя ОСОБА_1