Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №569/3916/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/3916/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О. Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

І. Стислий виклад позицій сторін.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 звернувся представник Пархомчук С. В. від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 718291 від 25.08.2021 р. у розмірі 15 914 грн. 50 коп. (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот чотирнадцять гривень п`ятдесят копійок) та судові витрати у розмірі 15 662 грн. 40 коп., з яких витрати на професійну правову допомогу у розмірі 13 000 грн. 00 коп. та сума сплаченого судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 25.08.2021 р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ДЖОБЕР» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 718291. Відповідно до умов договору ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ДЖОБЕР» надало відповідачці кредит в розмірі 4 500 грн. 00 коп. (чотири тисячі п`ятсот гривень нуль копійок), а відповідачка зобов`язувалася повернути кредит, у термін, встановлений договором. Посилаючись на вимоги чинного законодавства, позивач зазначає, що у зв`язку з порушенням відповідачкою взятих на себе кредитних зобов`язань утворилася заборгованість у розмірі 15 914 грн. 50 коп. (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот чотирнадцять гривень п`ятдесят копійок), з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4 500 грн. 00 коп. (чотири тисячі п`ятсот гривень нуль копійок), сума заборгованості за відсотками у розмірі 11 414 грн. 50 коп. (одинадцять тисяч чотириста чотирнадцять гривень п`ятдесят копійок), яку просить стягнути з відповідачки, а також понесені судові витрати у розмірі 15 662 грн. 40 коп., з яких витрати на професійну правову допомогу у розмірі 13 000 грн. 00 коп. та сума сплаченого судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок). 30.11.2023 р. між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» (первісний кредитор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» був укладений Договір факторингу № 1-30/11/2023. Відповідно до умов договору ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» передає, а ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» зобов`язується прийняти права вимоги за Кредитним договором.

відзиві на позовну заяву представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Жупинський М. А. – просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх недоведеність та безпідставність. Зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного перерахування кредитних коштів відповідачці, оскільки долучена довідка ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» не є первинним бухгалтерським документом та не містить відомостей про платника і призначення платежу. Також представник відповідачки вказав, що строк кредитування за договором № 718291 від 25.08.2021 р. становив 29 календарних днів – до 22.09.2021 р., а умовами договору передбачено можливість пролонгації лише за ініціативою позичальника шляхом сплати нарахованих процентів, доказів чого позивачем не надано. На думку сторони відповідача, проценти за користування кредитом могли бути нараховані лише в межах строку кредитування, у зв`язку із чим їх розмір становить 2 479 грн. 50 коп., тоді як нарахування процентів поза межами строку дії договору є неправомірним. У відзиві представник відповідачки послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після спливу строку кредитування та застосування у такому випадку положень ст. 625 ЦК України. Крім того, просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн., вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, та стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на правову допомогу у розмірі 3 500 грн.

Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що доводи відповідача є необґрунтованими та не спростовують позовних вимог, оскільки кредитний договір № 718291 від 25.08.2021 був належним чином укладений в електронній формі, кредитні кошти в сумі 4 500,00 грн були фактично перераховані на картковий рахунок відповідача через платіжного провайдера, що підтверджується даними ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС», а відсутність у позивача повних банківських реквізитів обумовлена технічною моделлю електронного кредитування; також зазначив, що відповідач не надав доказів неперерахування або неповернення коштів, тоді як саме на ньому лежить обов`язок спростування факту отримання кредиту, договірні умови щодо строку, пролонгації та нарахування відсотків є чинними та обов`язковими для сторін, а розрахунок заборгованості підтверджує існування боргу, у зв`язку з чим позовні вимоги є доведеними, а відзив таким, що не підлягає задоволенню.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 лютого 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р.

18.02.2026 р. до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо місця зареєстрованого проживання відповідачки ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 36-37)

Представник позивача Пархомчук С. В. у позові просив здійснювати розгляд без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.

09.03.2026 року до Рівненського міського суду Рівненської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що нарахування процентів за межами строку кредитування не підлягає задоволенню, при тому не заперечує проти тіла кредиту та надає свій розрахунок. (а.с. 39-68)

10.03.2026 року до Рівненського міського суду Рівненської області від представника позивача надійшов відповідь на відзив, у якому представник позивача просить відзив на позовну заяву залишити без задоволення, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідачки понесені судові витрати. (а.с. 79)

19.03.2026 року до Рівненського міського суду Рівненської області від представника позивача надійшла Заява про розподіл, відшкодування, компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в якій просить стягнути з відповідачки судові витрати на професійну правову допомогу та суму судового збору.

23.03.2026 року від представника позивача до Рівненського міського суду Рівненської області надійшли Додаткові пояснення, в яких просить відмовити відповідачу в задоволенні позовних вимог та в стягненні витрат на професійну правову допомогу, а також стягнути з позивача витрати на професійну правову допомогу.

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідачки на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

За таких обставин у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов частково підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Суд встановив, що 25.08.2021 р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК «ДЖОБЕР» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 718291, згідно з яким ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» зобов`язувався надати кредит в сумі 4 500 грн. 00 коп. (чотири тисячі п`ятсот гривень нуль копійок) строком на 29 днів. (а. с. 10-15). Кошти надавалися у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача. Кредитний договір підписано шляхом введення одноразового ідентифікатора Позичальником. Після підпису Електронного повідомлення Позичальником, зазначене повідомлення надійшло в Інформаційно-телекомунікаційну систему Товариства, що свідчило про надання згоди (акцепту) на пропозицію (оферту) щодо укладення кредитного договору.

Підписанням Договору шляхом введення одноразового ідентифікатора Відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «ДЖОБЕР». Приймаючи умови Відповідачка підтвердила, що вона повністю погоджувалася і зобов`язувалася неухильно дотримуватися Правил.

ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» свої зобов`язання за Договором № 718291 від 25.08.2021 р. виконало у повному обсязі, а саме надало Відповідачці кредит, що підтверджується Кредитним договором (а. с. 10-15) та Паспортом споживчого кредиту (а. с. 8-9) та надало кредитні кошти в користування. Однак Відповідачка порушила взяті на себе зобов`язання, що підтверджується Довідкою-Розрахунком про стан заборгованості. (а. с. 17).

30.11.2023 р. між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» (первісний кредитор) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» був укладений Договір факторингу № 1-30/11/2023. Відповідно до умов договору ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» передає, а ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» зобов`язується прийняти права вимоги за Кредитним договором.

Відповідачка порушила визначені умови кредитного договору та у зв`язку з невиконанням ним взятих на себе зобов`язань за вказаним вище договором виникла заборгованість перед кредитором у розмірі 15 914 грн. 50 коп. (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот чотирнадцять гривень п`ятдесят копійок), з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4 500 грн. 00 коп. (чотири тисячі п`ятсот гривень нуль копійок), сума заборгованості за відсотками у розмірі 11 414 грн. 50 коп. (одинадцять тисяч чотириста чотирнадцять гривень п`ятдесят копійок).

Розрахунок нарахування процентів та суми заборгованості ОСОБА_1 перед кредитодавцем наведені у розрахунку заборгованості ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за кредитним договором № 718291 від 25.08.2021 р. (а. с. 17).

У відзиві та в Додаткових поясненнях представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що нарахування процентів за межами строку кредитування не підлягає задоволенню, при тому не заперечує проти тіла кредиту та надає свій розрахунок відсотків, а саме у частині тіла кредиту 4 500 грн. 00 коп. та відсотків у частині 2 479 грн. 50 коп., а також просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 3 500 грн. 00 коп. (три тисячі п`ятсот гривень нуль копійок).

Позивач здійснював заходи досудового врегулювання спору, а саме надіслав відповідачці вимогу про виконання зобов`язання від 26.12.2025 р.

ІV. Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що передбачено пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Проаналізувавши вищевказані положення законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як стверджується з матеріалів справи, відповідачкою було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 718291 від 25.08.2021 р., за умовами якого відповідачка отримала кошти шляхом їх перерахування на її банківський картковий рахунок.

З врахуванням викладеного, матеріалами справи стверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому, суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надав.

Отже, з урахуванням умов кредитного договору заборгованість за Договором № 718291 від 25.08.2021 р. заборгованість становить 15 914 грн. 50 коп. (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот чотирнадцять гривень п`ятдесят копійок), з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4 500 грн. 00 коп. (чотири тисячі п`ятсот гривень нуль копійок), сума заборгованості за відсотками у розмірі 11 414 грн. 50 коп. (одинадцять тисяч чотириста чотирнадцять гривень п`ятдесят копійок).

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов`язання» (ст. 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд дійшов висновку, що відповідачем отримано кредитні кошти за кредитним договором у сумі 4 500 грн. 00 коп, однак він належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув кредитні кошти у передбачений договором строк.

Вирішуючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором (пункт 1.1. договору про надання фінансового кредиту).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.»

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.

Суд виходить із того, що нарахування процентів за користування кредитом допускається виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування, а тому заявлений позивачем розрахунок підлягає коригуванню відповідно до умов договору та правової позиції Верховного Суду. Разом з тим суд зазначає, що у матеріалах справи відсутній детальний покроковий розрахунок нарахованих процентів із зазначенням конкретного періоду, застосованої ставки та методики обчислення, що ускладнює перевірку правильності заявленої суми, у зв`язку з чим суд самостійно визначає розмір підлягаючих стягненню процентів виходячи з умов договору та встановленого строку його дії.

Отже, розмір процентів відповідно до умов договору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 2 610 грн. 00 коп. за період з 25.08.2021 р. по 22.09.2021 р., виходячи з розрахунку: 4 500 грн (тіло кредиту) х 2% (відсоткова ставка) х 29 дні (строк кредиту).

Нарахування та стягнення процентів за користування кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам Цивільного кодексу України.

Отже, позивач ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що за кредитним договором № 718291 від 25.08.2021 р. з відповідача підлягає стягненню 7 110 грн. 00 коп., а саме, 4 500 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, та 2 610 грн. 00 коп. нараховані проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з висновком суду про часткове задоволення позову, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 189 грн. 46 коп. судового збору (7 110,0*2 662,40/15 914,50).

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом вищезазначеної справи становлять 13 000 грн. 00 коп.

Заявлені відповідачем до стягнення витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом вищезазначеної справи становлять 3 500 грн. 00 коп.

При вирішенні заявлених вимог позивача в частині відшкодування судових витратна професійну правничу допомогу у цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором суд також приймає до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 (справа №905/1795/18) та від 08.04.2020 (справа №922/2685/19), відповідно до яких судне зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд також має враховувати чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у праві, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги, та інші обставини.

Щодо розподілу судових витрат, суд, застосовуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходить із принципу пропорційності задоволених позовних вимог та здійснює їх розподіл відповідно до частки задоволених вимог у загальному розмірі позову. При цьому суд зазначає, що обчислення суми судового збору здійснено пропорційно задоволеній частині позову, однак у рішенні не наведено розгорнутого арифметичного обґрунтування застосованої пропорції, що обумовлено використанням стандартної формули розподілу судового збору залежно від частки задоволених вимог.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що такі витрати підлягають відшкодуванню за умови їх реальності, необхідності та розумності, з урахуванням складності справи, обсягу наданих правничих послуг та витраченого часу. Оцінивши подані докази, суд встановив, що заявлений розмір витрат не є співмірним зі складністю справи та фактичним обсягом виконаної роботи, у зв`язку з чим, керуючись принципами справедливості, пропорційності та розумності, визначив до стягнення зменшений розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн. підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема договором про надання правничої допомоги та розрахунком наданих послуг, однак з урахуванням критеріїв реальності, необхідності та розумності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи, обсягом підготовлених процесуальних документів, тривалістю розгляду справи та відсутністю значного процесуального навантаження, суд вважає за можливе зменшити розмір таких витрат до 2 000 грн. як таких, що відповідають принципам справедливості та пропорційності, визначеним ЦПК України та практикою Верховного Суду.

Водночас вимога відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 3 500 грн. задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону, на користь якої ухвалено рішення, а в даному випадку позов задоволено частково на користь позивача, що виключає підстави для компенсації витрат відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 718291 від 25.08.2021 р. в розмірі 7 110 грн. 00 коп. (сім тисяч сто десять гривень нуль копійок), а саме: сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4 500 грн. 00 коп. (чотири тисячі п`ятсот гривень нуль копійок) та відсотків у розмірі 2 610 грн. 000 коп. (дві тисячі шістсот десять гривень нуль копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 189 грн. 46 коп. (одна тисяча сто вісімдесят дев`ять гривень сорок шість копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» витрати на правову допомогу в сумі 2 00 грн. 00 коп. (дві тисячі гривень нуль копійок).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Позивач має право оскаржити рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», місцезнаходження: вул. Саперне Поле, буд. 12, м. Київ, 01042, ЄДРПОУ 44002941;

Відповідачка: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складене та підписане 07.05.2026 р.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА