Вирок від 06 травня 2026 р. у справі №541/1078/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1078/26

№ провадження 1-кп/541/196/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026175550000043 від 11.03.2026, по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргород, Полтавської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, утриманців не маючого, є особою з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактичного проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.07.2025 року за ч. 1 ст. 310 КК України до покарання у вигляді 1 року пробаційного нагляду,

у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , у період відбування покарання у виді 1 року пробаційного нагляду, відповідно до вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.07.2025 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 310 КК України, 11.03.2026, близько 14:50 год., у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи в приміщенні під`їзду №2, що знаходиться за адресою: вул. Старосвітська, 20, м. Миргород, Полтавської області, побачив на перилах східців 3-го поверху розстебнуту сумочку в середині якої знаходився жіночий гаманець сірого кольору, який належить потерпілій ОСОБА_4 , реалізовуючи свій протиправний намір, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, пересвідчившись, що за ним ніхто не спостерігає, діючи умисно, шляхом вільного доступу, з корисливих мотивів викрав вище вказаний гаманець з якого привласнив індивідуальну пластикову платіжну банківську картку АТ «ПУМБ» № НОМЕР_1 із функцією «PayPass», яка належить потерпілій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до сукупності норм ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п.1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» вказує, що документом визнається будь-який матеріальний носій, що містить інформацію, функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі, а засобами доступу до банківських рахунків (платіжним інструментом) є засоби певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунку. Одним з видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби, а саме платіжні банківські картки. Виходячи з вищезазначеного платіжна банківська картка є офіційним документом.

Після цього, 11.03.2026 ОСОБА_5 , пішов до магазину «Продукти» та «Фемелі піцца», що за адресою: вул. Старосвітська, 29, м. Миргород, Полтавської області, а потім, до магазину «Караван», який розташований за адресою: вул. Гоголя, 72, м. Миргород, Полтавської області, де здійснив розрахунок з вищезазначеної банківської картки, провівши відповідні операції, за придбані продукти харчування та товари на загальну суму 2663 гривень 00 копійок, а тому своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, а саме- дрібну крадіжку чужого майна (грошей), шляхом вільного доступу, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 , матеріального збитку на суму 2663 гривень 00 копійок, тим самим, використав банківську карту в корисливих мотивах.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, тобто в привласненні офіційного документу, вчиненого iз корисливих мотивів.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаюється, просив пробачення у потерпілої та пообіцяв відшкодувати завдану шкоду та підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Суду пояснив, що 11.03.2026 близько о 15 годині в приміщенні під`їзду №2 будинку, за адресою: вул. Старосвітська, 20, м. Миргород, Полтавської області, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, побачив на перилах східців 3-го поверху сумочку в середині якої знаходився гаманець сірого кольору, викрав його та цього ж дня, пішов до магазину «Продукти» та «Фемелі піцца», що за адресою: вул. Старосвітська, 29, м. Миргород, Полтавської області, купив пиво та піццу, а потім пішов до магазину «Караван», який розташований за адресою: вул. Гоголя, 72, м. Миргород, Полтавської області, де придбав куртку, рюкзак та жилетку, розраховувався банківською карткою на загальну суму 2663 гривень 00 копійок. Після чого пішов на громадський пляж, де пив пиво та викинув гаманець, в якому знаходились документи ОСОБА_4 і вже перебуваючи дома до нього прийшли працівники поліції, яким все повернув. У скоєному щиро розкаюється, розуміє ступінь своєї провини, зробив для себе висновок, соромно за свій вчинок, та просив суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні вказала, що 11.03.2026 робили ремонт в приміщенні під`їзду №2 будинку, за адресою: вул. Старосвітська, 20, м. Миргород, Полтавської області, так як особисті речі не було куди сховати, свою сумку повісила на перилах східців. Потім до них підійшов обвинувачений ОСОБА_5 почав у колеги розпитувати про роботу та можливість його працевлаштування. Після того, як обвинувачений пішов, вона почула повідомлення на телефон про списання коштів, останнє списання було в магазині «Караван». Перевіривши сумку виявила відсутність гаманця в якому знаходились особисті документи, а саме: паспорт, довідка про реєстрацію місця проживання, картка платника податків, довідка ВПО, дві банківські картки АТ «А-Банк», банківська картка АТ «ПУМБ» та банківська картка AT KБ «ПриватБанк». Після чого, звернулась до магазину «Караван» де попросила працівників передивитись камери відеоспостереження, впізнала ОСОБА_5 , який саме в той час коли прийшло повідомлення про списання коштів розраховувався на касі її карткою. Також повідомила, що відсутні претензії будь якого характеру до обвинуваченого, документи повернув та просила суворо не карати останнього.

Прокурор у судовому засіданні просила визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п?ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, повністю приєднати невідбуте покарання, призначене за вироком Миргородського міськрайнного суду Полтавської області від 04.07.2025, за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) місяці 7 (сім) днів та штрафу у розмірі п?ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації. На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов?язки: періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань про зміну свого місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Враховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину визна повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Суд роз`яснив, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин.

Сторони кримінального провадження проти такого рішення суду не заперечували. Тому, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого, допитом обвинуваченого, потерпілої.

Це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах висунутого обвинувачення, допитавши останнього, потерпілу, дослідивши долучені відомості, що характеризують особу обвинуваченого та інші письмові документи, які мають істотне значення для прийняття рішення по суті обвинувачення, суд приходить до висновку, що за результатами судового розгляду повністю доведено винуватість ОСОБА_5 та його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 357 КК України, як привласнення офіційного документу, вчиненого iз корисливих мотивів..

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 зі змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання» слід звернути увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Із системного аналізу положень ст. 23 КПК України та ст. 65 КК України слідує, що питання про наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, вирішується судом у нарадчій кімнаті на підставі безпосередньо досліджених доказів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_5 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 доведена та його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 357 КК України, як привласнення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки, вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, що належить до категорії кримінальних проступків, характер, мотиви та обставини вчинення злочину, що в результаті його вчинення тяжких наслідків не настало, а також дані про особу обвинуваченого: раніше судимий, не одружений, є особою з інвалідністю ІІІ групи, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом: «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності», пом`якшуючі та обтяжуючих покарання обставини.

Враховуючи дані про особу ОСОБА_5 , його вік, майновий стан, а також обставини справи, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого після скоєння даного правопорушення - щире каяття та активне сприяння розкриттю правопорушення, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України у виді у виді штрафу в розмірі п?ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Згідно ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Враховуючи, що ОСОБА_5 засуджений вироком Миргородського міськрайнного суду Полтавської області від 04.07.2025 року за ч. 1 ст. 310 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, тому суд вважає необхідним, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за вироком Миргородського міськрайнного суду Полтавської області від 04.07.2025 року за ч. 1 ст. 310 КК України року (3 місяці 7 днів пробаційного нагляду) до покарання, призначеного за цим вироком (штраф), остаточно призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) місяці 7 (сім) днів та штрафу в розмірі п?ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, який виконувати самостійно.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу, тому суд не вбачає підстав для його обрання до набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст.100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 381, 382 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п?ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України ОСОБА_5 до покарання, повністю приєднати невідбуту частину покарання, за вироком Миргородського міськрайнного суду Полтавської області від 04.07.2025 року та призначити йому остаточне покарання за сукупністю вироків у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) місяці 7 (сім) днів та штрафу у розмірі п?ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень, який відповідно до положень ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов?язки: періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань про зміну свого місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази по справі, що зберігаються в камері зберігання речових доказів Миргородського РВП ГУНІ в Полтавській області, за адресою: м. Миргород, вул. Якова Усика, 34:

- банківську карту АТ «ПУМБ» № НОМЕР_2 , виданої на потерпілу ОСОБА_4 та банківську карту АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_3 , видану на її чоловіка ОСОБА_6 – повернути ОСОБА_4 ;

- куртку плащову синього кольору, рюкзак чорного кольору та жилетку чорного кольору - повернути ОСОБА_4 ;

- паспорт громадянина України на ім?я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , довідка про реєстрацію місця проживання на ім?я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , картка платника податків на ім?я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , довідка ВПО на ім?я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дві платіжні картки АТ «А-Банк» № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 , платіжна картка АТ «ПУМБ» № НОМЕР_1 тa платіжна картка «АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 залишити ОСОБА_4 ;

- скляну пляшку з написом на ній «DEL DUENO», об?ємом 0.7л, та жерстяну банку, оранжевого кольору з написом на ній «Shake» - знищити;

- DVD-R диск з відеозаписами з камер відеоспостереження магазину «Караван» залишити в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченій, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

СуддяОСОБА_1