Суд: Переяславський міськрайонний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 06 травня 2026 р.
Справа: №373/3230/25
Суддя: Свояк Д. В.
Справа № 373/3230/25
Провадження № 2/373/339/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2026 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області
під головуванням судді Свояка Д.В.
розглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:
Представниця позивача звернулася до суду з вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №8737737 від 27.11.2024 у розмірі 14879,65 грн; стягнути із відповідача понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем 27.11.2024 був укладений кредитний договір №8737737, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язувався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язувався повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту або достроково та оплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.
27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №27/03/25, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання за вказаним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 14879,65 грн, яка складається із заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 6000,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 17,05 грн, заборгованості за пенею у розмірі 7080,00 грн, заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 1782,60 грн.
У відзиві на позов представниця відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. Відзив на позов мотивує тим, що матеріали справи містять суперечливі дані щодо розміру отриманого кредиту та заявленої суми заборгованості за основним зобов`язання (2500,00 грн і 6000,00 грн), будь-яких роз`яснень з приводу збільшення розміру цієї заборгованості у позовній заяві не надано. Позивачем не надано доказів отримання відповідачем кредитних коштів, повідомлення про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором на користь позивача. Відповідач з 13.04.2023 є військовослужбовцем, кредитний договір укладений 27.11.2024, тому вважає, що він має право на списання відсотків за користування кредитними коштами та пені. Крім того, із доданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем заборгованість погашена у повному обсязі.
У відповіді на відзив представниця позивача просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, відмовити у стягненні витрат на правову допомогу з позивача на користь відповідача. Посилається на те, що без активних дій з боку відповідача (реєстрації на сайті, проходження процедури верифікації та ідентифікації та ін.) було б неможливим укладення вказаного кредитного договору. Відповідач, підписавши кредитний договір одноразовим ідентифікатором, засвідчив свою обізнаність з його істотними умовами та погодився з ними. Зазначає про неможливість подання доказів ідентифікації, реєстрації на сайті та відправлення відповідачу одноразового ідентифікатора, які перебувають у володінні первісного кредитора та доступ до яких позивач не має. Також відповідач, як власник карткового рахунку, має можливість отримати виписку для підтвердження факту неотримання кредитних коштів. Відповідач, не погоджуючись із доданим до позову розрахунком заборгованості, власного розрахунку або висновку експерта, складеного на його замовлення, не подав. Зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов`язку нового кредитора повідомляти боржника про відступлення права вимоги за кредитним договором. Крім того, неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не звільняє його від виконання зобов`язань за кредитним договором та не позбавляє його права виконати свій обов`язок на користь первісного кредитора. Зазначає, що відповідачем не було надано первісному кредитору доказів на підтвердження права на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому нарахування відсотків та пені було здійснене у відповідності до погоджених сторонами умов кредитного договору. Щодо заявленого представником відповідача розміру витрат на правничу допомогу, то вважає, що він є завищеним та неспівмірним зі складністю справи. Зазначає про отримання від первісного кредитора додаткових доказів, які просить приєднати до матеріалів справи.
Представник відповідачки у запереченнях на відповідь на відзив визнає отримання відповідачем коштів у загальному розмірі 6000,00 грн за вказаним кредитним договором та просить його звільнити від сплати відсотків та пені відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зазначає про часткове погашення відповідачем заборгованості за договором у розмірі 4920,00 грн. Вважає неправомірним нарахування комісії за пролонгацію кредитного договору. Надання коштів у позику, в тому числі у зв`язку із пролонгацією договору, є обов`язком кредитодавця, тому передбачення у договорі плати за вчинення вказаних дій є неправомірним. Зазначає, що нею були подані належні та допустимі докази на підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що розмір витрат на правову допомогу є співмірним з обсягом наданих нею послуг.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:
Ухвалою судді Переяславського міськрайонного суду Київської області Керекези Я.І. від 28.10.2025 відкрито провадження в цій справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
03.12.2025 через систему «Електронний суд» від представниці відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
11.12.2025 через систему «Електронний суд» від представниці позивача надійшла відповідь на відзив.
16.12.2025 через систему «Електронний суд» від представниці відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Протоколом повторного авторозподілу від 23.01.2026 головуючим суддею у вказаній справі визначено суддю Свояка Д.В.
Судом встановлено наступні обставини:
27.11.2024 між відповідачем та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» було укладено договір про надання коштів у кредит №8737737, відповідно до умов якого йому надано у кредит грошові кошти у розмірі 2500,00 грн на строк 30 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 1,0% від суми кредитної заборгованості за кожен день користування кредитними коштами, комісією за надання кредиту у розмірі 742,75 грн.
Пункт 10.5.2 кредитного договору передбачає право кредитодавця, у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, нараховувати пеню у розмірі 5% за кожен день понадстрокового користування кредитними коштами.
Додатковою угодою №8737737-701973 від 29.11.2024 були внесені зміни до вказаного кредитного договору, а саме: загальна сума кредиту встановлена у розмірі 6000,00 грн, збільшено розмір комісії за надання кредиту на 1039.85 грн (29.71 % від збільшеної суми кредиту одноразово).
Кредитний договір та додаткова угода до нього засвідчені електронним підписом відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора.
У п.2.1 кредитного договору зазначено, що кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника.
На підтвердження перерахування відповідачеві коштів за вказаним кредитним договором подані копії інформаційних довідок ТОВ «Фінансова компанія «Фінексперс» №КД-000092117/ТНПП та №КД-000092119/ТНПП від 10.12.2025.
Разом з тим, у запереченнях на відповідь на відзив представниця відповідача визнала факт отримання відповідачем грошових коштів у загальній сумі 6000,00 грн на виконання умов кредитного договору №8737737 від 27.11.2024 та додаткової угоди до нього.
Відповідно до складеного первісним кредитором розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 02.10.2025 складає 14879,65 грн, з яких заборгованість за основним зобов`язанням – 6000,00 грн, заборгованість за відсотками – 17,05, грн, заборгованість за пенею – 7080,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту – 1782,60 грн.
На підставі договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025, додаткової угоди № 2 від 23.04.2025, укладених між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на суму 14879,65 грн
До позову додані копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу, акту прийому-передачі реєстру боржників, платіжної інструкції №5 від 29.04.2025.
На підтвердження наявності у відповідача статуту військовослужбовця, який має право на пільги, передбачені Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», представницею відповідача до позову додані копії військового квитка серії НОМЕР_1 , довідки військової частини НОМЕР_2 № 10474 від 25.09.2025, довідки військової частини НОМЕР_3 №839/2123/3 від 24.05.2023.
З поданих доказів вбачається, що відповідач проходить військову службу за мобілізацією з 13.04.2023.
Норми права, застосовані судом:
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до норм ст. 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Законом України «Про платіжні послуги» визначаються поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
Відповідно до п.53 ст.1 цього Закону переказ коштів без відкриття рахунку- платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.
Згідно з п.54 ст.1 цього Закону, платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.
Як зазначено в п.6 ч.1 ст.5 цього Закону, до фінансових платіжних послуг належать послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 46 цього Закону надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників. Надавачі платіжних послуг виконують платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, установлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунку платника, крім випадків виконання платіжної операції за рахунок наданого платнику кредиту.
Згідно з ч.8 ст.46 цього Закону надавач платіжних послуг вважається таким, що виконав належним чином платіжну операцію, якщо така операція виконана на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції.
Як зазначено в ч.1 ст.49-1 цього Закону надавачі платіжних послуг виконують миттєвий кредитовий переказ відповідно до вимог, встановлених цим Законом. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги та обмеження щодо виконання миттєвого кредитового переказу.
Відповідно до чч.3, 4 ст.49-1 цього Закону надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після отримання платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу зобов`язаний перевірити дотримання всіх необхідних умов для виконання такої платіжної інструкції та наявність і доступність коштів на рахунку платника. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після вчинення всіх дій щодо перевірки блокує суму коштів платіжної операції, необхідну для виконання миттєвого кредитового переказу, або списує суму коштів платіжної операції з рахунку платника.
Моментом прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу є зафіксований в операційно-обліковій системі надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку час надходження до нього такої платіжної інструкції від платника, незалежно від години або календарного дня її прийняття.
Згідно з ч.5 ст. 49-1 цього Закону надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний протягом 10 секунд з моменту прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача, доступність для отримувача зарахованих коштів та повідомити надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку про завершення платіжної операції.
Надавач платіжних послуг отримувача після зарахування на рахунок отримувача суми коштів за платіжною операцією з виконання миттєвого кредитового переказу зобов`язаний невідкладно безкоштовно повідомити отримувача про таке зарахування коштів у спосіб, передбачений договором між ними.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У ч. 1 ст. 513 ЦК України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч.2 ст.516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту.
Згідно з п.18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.
Відповідно до положень вищезазначеного листа документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки.
Також документами, які підтверджують призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, можуть бути довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як передбачено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задавлених позовних вимог.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінка аргументів сторін, доказів.
Судом встановлено, що підписавши кредитний договір №8737737 від 27.11.2024 та додаткову угоду №8737737-701973 від 29.11.2024, відповідач прийняв умови надання всіх послуг, зокрема, строк кредитування, плату за кредит, порядок погашення кредиту, відповідальність.
Відповідач визнав факт отримання кредитних коштів у загальному розмірі 6000,00 грн, що не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб.
У відзиві на позов представниця відповідача просить звільнити його від сплати відсотків та пені за кредитним договором відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на підтвердження чого нею були подані відповідні докази.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що відповідач у відповідності до положень вищезазначеного закону звернувся до первісного кредитора чи його правонаступника із заявою про звільнення його від сплати відсотків та пені та надав перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України № 322/2/7142 від 21.08.2014.
Отже, у первісного кредитора (ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та позивача були відсутні передбачені вказаним законом підстави для незастосування умов кредитного договору в частині нарахування відсотків за користування кредитним коштами.
Що стосується правомірності нарахування первісним кредитором пені, то пункт 10.5.2 договору, щодо обов`язку позичальника сплатити пеню у розмірі у розмірі 5% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день понадстрокового користування кредитними коштами, не відповідає вимогам чинного законодавства.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX у зв`язку з військовою агресією проти України в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжувався відповідними указами, у тому числі № 40 від 12.01.2026, затвердженими відповідними Законами України.
Кредитний договір між сторонами укладено 27.11.2024 під час дії воєнного стану, отже дія п. 18 Прикінцевих положень ЦК України розповсюджується на ці кредитні зобов`язання.
За таких обставин вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 7080,00 грн не підлягає задоволенню. Крім того, суд враховує, що відповідачем вже здійснене часткове погашення заборгованості за пенею на суму 4920,00 грн.
Враховуючи, що судом встановлена неправомірність нарахування пені за вказаним кредитним договором , відповідачем здійснене часткове погашення заборгованості за пенею на суму 4920,00 грн, суд вважає за необхідне зменшити розмір заборгованості за основним зобов`язанням на суму сплаченої пені (6000,00 грн – 4920,00 грн = 1080,00 грн).
Твердження представниці відповідача про неправомірність нарахування комісії за пролонгацію дії кредитного договору спростовується положеннями кредитного договору та додаткової угоди.
Укладаючи кредитний договір та додаткову угоду, сторони погодили сплату комісії, пов`язаної з наданням кредиту, яка нараховується у розмірі 29,71% від суми наданого кредиту (п.2.4 кредитного договору та п.1.2 додаткової угоди).
Оскільки після укладення кредитного договору №8737737 від 27.11.2024 між його сторонами була укладена додаткова угода №8737737-701973 від 29.11.2024, якою збільшилася сума наданого кредиту, то, відповідно, і збільшилася сума комісії за надання кредиту (742,75 грн +1039,85 грн = 1782,60 грн).
Позивачем подані належні та допустимі докази набуття права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц вбачається, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.
Доказів сплати заборгованості за кредитним договором первісному кредитору з боку відповідача не було надано.
За результатом оцінки доказів суд дійшов висновку, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження укладення кредитного договору №8737737 від 27.11.2024 та додаткової угоди до нього, загальна вартість кредиту становить 2879,65 грн, з яких: 1080,00 грн сума кредиту за договором, 17,05 грн відсотки за користування кредитом, 1782,60 грн комісія за надання кредиту.
За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до чч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, як передбачено ст.4 ЗУ «Про судовий збір».
Ціна позову, визначена позивачем сумою стягнення 14879,65 грн.
Оскільки, суд частково задовольняє вимоги – на суму 2879,65 грн, що становить 19,35 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 585,92 грн (3028,00:100 х 19,35%) судового збору.
Представником відповідача заявлено вимогу про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу до заяви долучено копії договору про надання правової допомоги №12/11/25 від 12.11.2025; детального розрахунку суми судових витрат; платіжних інструкції від 15.11.2025 та від 29.11.2025; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
У постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.
За результатом оцінки доказів суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн відповідатимуть критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Зважаючи на викладене розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 263 – 265 ЦПК України, суд
ухвалив
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №8737737 від 27.11.2024 у розмірі 2879 (дві тисячі вісімсот сімдесят дев`ять) гривень 65 копійок, з яких: основний борг у розмірі 1080 (одна тисяча вісімдесят) гривень 00 копійок, відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 17 (сімнадцять) гривень 05 копійок, комісія за надання кредиту у розмірі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 60 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 414 (дві тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 08 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін та інших учасників справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул.Симона Петлюри, буд.30, м.Київ, 01032;
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Д. В. Свояк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua