Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №369/3795/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3795/26

Провадження № 3/369/4216/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06.05.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Куценко М.О., розглянувши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

Права, передбачені ст. 268 КУпАП особам у судовому засіданні роз`яснені.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №595206 від 18.02.2026 року – 18.02.2026 близько 17:20 на перехресті вул. Шевченка та вул. Польова в м. Боярка, Фастівського р-ну, Київської обл., водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault державний номерний знак НОМЕР_2 , перед початком руху не впевнився в безпечності, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем Opel державний номерний знак НОМЕР_3 , який рухався в попутному напрямку, чим порушив п.10.1 ПДР. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження . За що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину в інкримінованому правопорушенні не визнав та пояснив, що 18.02.2026 рухався по головній дорозі по вул. Шевченка, повертав ліворуч на вул. Польова, впевнившись у відсутності транспортних засобів, які рухалися б назустріч. Коли вже майже завершував маневр повороту, зупинився пропускаючи пішохода, який перетинав вул. Польову. Після чого продовжив рух. Самого моменту зіткнення транспортних засобів не бачив, оскільки автомобіль Opel був в так званій «мертвій зоні» та він не очікував, що хтось може здійснювати такі маневри, а саме: намагатись об`їжджати його автомобіль справа, рухаючись фактично в попутному напрямку. Як він пізніше зрозумів автомобіль Opel, який рухався назустріч, по вул. Шевченка під керуванням ОСОБА_2 , не надавши можливість завершити маневр його автомобілю, який зупинився для пропуску пішоходів, здійснив поворот праворуч на вул. Польова в попутному напрямку, та намагаючись об`їхати його авто справа, уперся в його автомобіль Renault з правого боку. В подальшому ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_1 та сказав, що останній його зачепив. Вважає, що якщо і був незначний дотик до автомобіля Opel, то він стався з вини іншого водія, який порушив вимоги ПДР.

Інший учасник дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 в судове засідання призначене на 06.05.2026 повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату місце та час розгляду справи.

В судовому засіданні, яке відбулось 09.03.2026 ОСОБА_2 надав пояснення, відповідно до яких 18.02.2026 рухався по вул. Шевченка та мав намір повертати на вул. Польова, проте зупинився, оскільки переду нього на перехресті стояв автомобіль Renault без руху, водій в зазначеному транспорті в цей час розмовляв по телефону. ОСОБА_2 почав об`їжджати автомобіль Renault праворуч, в цей час останній почав рух в результаті чого зачепив автомобіль Opel пошкодивши покриття на передньому бампері з водійської сторони.

Дослідивши матеріали справи, вважаю необхідним справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП провадженням закрити, з наступних підстав.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245,280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Працівниками поліції особі відносно якої складено протокол інкримінується порушення пункту 10.1 діючих Правил Дорожнього руху України, про те будь яких доказів, які б дозволяли б дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення суду надано не було.

Так, в якості доказу винуватості ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення працівниками поліції надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №595206 від 18.02.2026 року; схема місця ДТП від 18.02.2026 року; письмові пояснення ОСОБА_1 від 18.02.2026 року; письмові пояснення ОСОБА_2 від 18.02.2026 року.

Завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог статті 245 КУпАП є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно з вимогами ст. 283КУпАП постанова суду має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

При дослідженні матеріалів справи, викликають сумнів обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, щодо порушення водієм діючих правил дорожнього руху та причинно-наслідкового зв`язку дій водія автомобілю Renault д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 з подією дорожньо-транспортної пригоди. Так, відповідно до поясненьОСОБА_1 та схеми місця ДТП, які не протирічать один одному, ДТП сталося на перехресті під час виконання водієм ОСОБА_1 маневру повороту ліворуч.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 1.3 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п.1.4 ПДР - кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до п.10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згідно з п.16.2 ПДР на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.

Згідно з п.1.10 ПДР дати дорогу – це вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.

Так, відповідно до пояснень наданих ОСОБА_1 в судовому засіданні, він переконавшись у безпеці руху виїхав на перехрестя та здійснював поворот ліворуч та зупинився щоб пропустити пішоходів, тобто виконати вимоги п.16.2 Правил дорожнього руху. В цей момент водій транспортного засобу Renault д.н.з. НОМЕР_2 продовжував бути учасником маневру.

Отже, за обставин встановлених при розгляді справи, водій автомобіля Renault д.н.з. НОМЕР_2 під час завершення маневру повороту ліворуч мав право розраховувати на відсутність інших транспортних засобів, які б здійснювали його об`їзд праворуч.

Так, враховуючи досліджені докази у справі, механізм ДТП, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних доказів винуватості ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого правопорушення.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі "Лучанінова проти України", від 15.05.2018 року у справі "Надточій проти України", який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Зміст стандарту доведення поза розумним сумнівом надано, зокрема, в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі N 688/788/15-к, згідно якої вказаний стандарт означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

В свою чергу, положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.

Так, беззаперечних доказів щодо наявності виниОСОБА_1 у скоєнні порушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суду не надано.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Салабіаку проти Франції" від 07.10.88 року, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Отже, враховуючи, що сумніви які виникли щодо винуватості ОСОБА_1 , суд, керуючись принципом презумпції невинуватості, тлумачить на його користь, та приходить до висновку щодо недоведеності (поза розумним сумнівом) події та складу адміністративного правопорушення в діях останнього.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в тому разі, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд вважає за необхідне закрити провадження у справі у зв`язку відсутністю в діяхОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 247, 283-285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Михайло КУЦЕНКО