Вирок від 07 травня 2026 р. у справі №368/15/26 — Кагарлицький районний суд Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/15/26

номер провадження 1-кп/368/99/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.05.2026 року м. Кагарлик Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області у складі:

Головуючий: суддя ОСОБА_1

При секретарі: ОСОБА_2

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області в м. Кагарлик Київської області кримінальне провадження за ч. 1 ст. 162 КК України, яке внесено 01.01.2026 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026116430000001, відносно обвинуваченого:

- ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гребені Кагарлицького району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого), -

- раніше судимого:

- 20.03.2015 року Ленінським районним судом м. Харків за вчинення кримінального правопорушення, передбачено ч. 2 ст. 187 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років, -

- якому в рамках даного кримінального провадження 05.01.2026 року органом досудового розслідування (дізнавачем) повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), яке передбачено:

- ч. 1 ст. 162 КК України, - у вчиненні умисних, протиправних дій, які виразилися у незаконному проникненню до іншого володіння особи, -

- відносно якого в рамках даного кримінального провадження під час досудового розслідування у формі дізнання та судового провадження, - запобіжний захід не обирався, та, відповідно, станом на даний час, - не обрано, -

- за участі сторін кримінального провадження:

- сторона обвинувачення:

Прокурор - ОСОБА_4

Сторона захисту:

Обвинувачений - ОСОБА_3 , суд, -

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:

- 22.12.2025 року орієнтовно о 10:30 год. Обвинувачений ОСОБА_3 у власних потребах знаходився на АДРЕСА_2 .

В цей час у обвинуваченого ОСОБА_3 виник раптовий виник умисел на незаконне проникнення до іншого володіння особи, а саме, - на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та у приміщення сараю, розташованого у зазначеному домоволодінні, власником яких являється потерпіла ОСОБА_5 .

Далі, - реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, а саме, - території домоволодіння та сараю потерпілої ОСОБА_5 , не маючи від потерпілої дозволу заходити на територію її домоволодіння та в будь-які споруди, розташовані на території домоволодіння, діючи умисно, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, - обвинувачений ОСОБА_3 через незачинену на замок хвіртку проник на територію домоволодіння потерпілої ОСОБА_5 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та, через незачинені на замок вхідні двері, - зайшов до приміщення сараю, в якому облаштована літня кухня, тим самим незаконно проник до іншого володіння особи, всупереч волі законного володільця.

Перебуваючи у приміщенні сараю, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив дрібну крадіжку продуктів харчування, які він відразу ж відніс за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Після чого, приблизно о 11:10 год. 22.12.2025 року, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, направленого на незаконне проникнення до іншого володіння особи, а саме, - території домоволодіння та сараю ОСОБА_5 , не маючи від потерпілої дозволу заходити на територію її домоволодіння та в будь-які споруди, розташовані на території домоволодіння, діючи умисно, усвідомлюючи, що його дії носять незаконний та протиправний характер, - обвинувачений ОСОБА_3 через незачинену на замок хвіртку, - обвинувачений знову проник на територію домоволодіння потерпілої ОСОБА_5 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та, через не зачинені на замок вхідні двері, - обвинувачений знову зайшов до приміщення сараю, в якому облаштована літня кухня, тим самим незаконно проник до іншого володіння особи, всупереч волі законного володільця.

Орієнтовно о 11:15 год. 22.12.2025 року потерпіла ОСОБА_5 виявила обвинуваченого ОСОБА_3 у приміщенні вищезазначеного сараю.

Вищевказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 162 КК України, - як вчинення як умисних, протиправних дій, які виразилися у незаконному проникненні до іншого володіння особи.

Відповідно, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 162 КК України, а тому, - є підстава для притягнення його до кримінальної відповідальності та призначення йому покарання у межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України.

Докази на підтвердження встановлених судом вищевказаних обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів:

- згідно ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно – небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, який передбачено цим Кодексом.

- згідно ч. 2 ст. 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, суд зазначає, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад кримінального правопорушення, тобто наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_3 усіх юридичних ознак кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 162 КК України.

В даному випадку кримінальна відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3 настає за протиправні діяння, які були ним вчинені умисно, - з урахуванням положень ст.ст. 23, 24 КК України.

Отже, підставою кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_3 є вчинення ним суспільно - небезпечного діяння, які містять склад кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1ст. 162 КК України, тобто, - при наявності об`єктивних (об`єкт, діяння, наслідки, причиновий зв`язок) і суб`єктивних (суб`єкт, вина) ознак, які характеризують дане суспільно небезпечне діяння, - як кримінальне правопорушення (проступок).

Кримінальна відповідальність передбачає законно обґрунтований обов`язок обвинуваченого ОСОБА_3 , який вчинив кримінальне правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 162 КК України, - піддатися осуду з боку держави і бути покараним у повній відповідності з законом.

Такий обов`язок виник з моменту вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 162 КК України, і створює тим самим кримінальні правовідносини між обвинуваченим ОСОБА_3 і, - державою.

Винність обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні у вчиненні ним кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 162 КК України, - повністю доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами:

- показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні, який надав наступні показання:

- Пам`ятку про права та обов`язки, як обвинуваченого, - ним отримано, прочитано, все йому зрозуміло, а тому додаткового роз`яснення своїх прав – він не потребує.

- Йому судом роз`яснено його право на безкоштовного захисника (адвоката), який може бути призначений йому судом на підставі ухвали суду за його клопотанням, - через центр вторинної правової допомоги, - для нього – безкоштовно, - за рахунок коштів держави, проте, - він не бажає скористатися своїм правом на безкоштовного захисника, так як свої законні права та інтереси в даному кримінальному провадженні, - буде захищати самостійно.

- Положення ст. 18 КПК України, та ст. 63 Конституції України, - йому судом роз`яснені та зрозумілі.

Дослівно, - зазначив, що обставини, які викладені в обвинувальному акті щодо обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, - відповідають дійсності, тому добавити нічого не може, він не оспорює жодного факту, який зазначено в обвинувальному акті, а тому, - вину свою визнає беззаперечно, в повному обсязі, щиро кається, та просить суворо його не карати, усвідомлює протиправність своїх дій, які він вчинив, та які є предметом доказування в рамках даного кримінального провадження.

Повне визнання ним вини у скоєнні ним кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 162 КК України, - є беззаперечним, таке визнання є вільним його волевиявленням, воно не обумовлено незаконним впливом ні зі сторони працівників поліції, ні працівників прокуратури, ні потерпілого, ні третіх осіб.

Зазначив, що щиро попросив вибачення в потерпілої, та зазначив, що йому соромно перед потерпілою.

На запитання суду обвинувачений ОСОБА_3 зазначив наступне:

- коли він йшов по вулиці, то через незамкнену фірточку він побачив, що в господарській споруді, якою є сарай, та в якому облаштована літня кухня, - відчинені двері.

- він хотів їсти, а тому вирішив проникнути в літню кухню та забрати звідти продукти харчування;

- після того, як він знайшов трохи продуктів харчування, він вирішив їх винести, але планував знову повернутися, щоб знайти ще продукти харчування, що в подальшому і зробив, але був виявлений господаркою;

- коли його виявила господарка, він не манамагався втекти, не пручався, а залишився чекати працівників поліції, так як при ньому господарка по телефону викликала працівників поліції;

- щиро просить вибачення в потерпілого, намагається налагодити з нею нормальні відносини;

- обіцяв більше кримінальних правопорушень не вчиняти;

- погоджується з покаранням, на призначенні якого наполягає прокурор.

Суд, оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_3 , які були надані ним в добровільному порядку під час судового слідства, з яких видно, що він повністю визнає себе винним в інкримінованих йому діях, та враховуючи те, що визнання вини та відповідні покази, - на глибоке переконання суду, - не є результатом якихось погроз чи примусу чи обіцянок обвинуваченому з сторони працівників правоохоронних органів (слідчих, прокурорів), потерпілої сторони чи третіх осіб, - приходить до висновку, що показання обвинуваченого ОСОБА_3 , - є логічними, послідовними, та, зглядаючись на обставини справи, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, - достовірними та обґрунтованими, а тому, на думку суду, - вони є однією із підстав для притягнення обвинуваченого ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 162 КК України.

Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні ним кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 162 КК України, - органом досудового розслідування у формі дізнання, (як зазначив прокурор в судовому засіданні), - зібрано і інші докази на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 162 КК України, однак, за клопотанням прокурора ОСОБА_4 , проти якого (клопотання), - не заперечувала не заперечувала сторона захисту (обвинувачений ОСОБА_3 ), - та, в силу положень ч. 3 ст. 349 КПК України (після з`ясування тієї обставини, що обвинувачений ОСОБА_3 - повністю, беззаперечно визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та обвинуваченим жодним чином не оспорюються обставини вчинення ним кримінального правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті), -

- суд визнав за недоцільне дослідження доказів щодо тих обставин, які сторонами, зокрема, - стороною захисту, - обвинуваченим, - не оспорюються, зокрема, - суд визнав за недоцільне:

- допит потерпілої;

- допит свідків, які зазначені в реєстрі, який додано до обвинувального акту;

- дослідження матеріалів справи, - доказів вини обвинуваченого, які були зібрані органами досудового слідства під час досудового слідства у формі дізнання, -

- обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, обґрунтовуючи своє рішення наступним:

- Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, - визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України обвинуваченому ОСОБА_3 було роз`яснено судом в судовому засіданні, які йому зрозумілі, суд роз`яснив обвинуваченому порядок дослідження доказів, роз`яснив процесуальні наслідки варіантів дослідження доказів (загального, та, так званого – скороченого), та переконався, що обвинуваченому ОСОБА_3 зрозумілі процесуальні наслідки беззаперечного визнання ним вини, та скороченого порядку розгляду кримінального провадження, та переконавсяв тому, що обвинувачений ОСОБА_3 , усвідомлюючи свої процесуальні дії (які полягають в його погодженні на скорочений порядок дослідження доказів по справі), - погоджується з процесуальними наслідками скороченого розгляду кримінального провадження.

Суд, врахувавши обставини справи, приходить до висновку, що визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3 , та скорочений порядок дослідження доказів, - ні в якому разі не суперечить законним правам та інтересам обвинуваченого, чи потерпілого, а, на думку суду, - навпаки, - дана процесуальна дія лише сприятиме оперативному розгляду кримінального праводження, та винесення справедливого, законного вироку в розумні строки.

Суд вважає, що скорочений порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні, - ніяким чином не погіршує стан обвинуваченого ОСОБА_3 , окрім того, - така процедура розгляду кримінального провадження, - сприятиме оперативному розгляду кримінального провадження, такий порядок дослідження доказів – не йде всупереч позиції сторони захисту, та ніяким чином не погіршує стан потерпілої.

Відповідно, суд на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України, - обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідженням матеріалів кримінального провадження, які стосуються речових доказів, та які характеризують особу обвинуваченого.

Що стосується сторони потерпілого, то суд зазначає наступне:

- що стосується потерпілої ОСОБА_5 , то вона в судовому засіданні зазначила наступне:

- пам`ятку про свої законні права та обов`язки потерпілої – отримала, читала, їй все зрозуміло.

- просить суд слухати дане кримінальне провадження у її відсутності;

- претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого – не має;

- цивільний позов подавати не буде;

- щодо призначення виду та міри покарання обвинуваченому – покладається на розсуд суду;

- не наполягає на мірі покарання, яка буде пов`язана з позбавленням волі;

Потерпіла ОСОБА_5 подала до суду письмову заяву, в якій виклала всі вищевказані положення.

Письмова заява потерпілої ОСОБА_5 міститься в матеріалах кримінального провадження.

Підстав для зміни обвинувачення чи визнання частини обвинувачення необгрунтованою, - судом в даному кримінальному провадженні, - не вбачаються.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 :

- суд, дослідивши обставини вчинення бвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, вважає, що в даному випадку мають місце наступні пом`якшуючі покарання обвинуваченого обставини:

- щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, - що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України:

- так, суд, з огляду на поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 , - як безпосередньо після скоєння кримінального правопорушення, так і під час досудового розслідування в формі дізнання, так і під час слухання кримінального провадження в суді (судове провадження), - суд вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 є в наявності дії, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся, причому, - ще на стадії досудового розслідування у формі дізнання, під час досудового розслідування у формі дізнання, - мав належну процесуальну поведінку, активно сприяв розкриттю злочину, також і в судовому засіданні обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні (попросив щире вибачення в потерпілої в залі судових засідань), зазначаючи, що нйому соромно за скоєне ним кримінальне правопорушення, що він зробив для себе відповідні висновки, та обіцяв суду більше не вчиняти кримінальних правопорушень.

Поруч з цим, - суд зазначає, що в даному випадку, судом не встановлено обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , та які передбачені ст. 67 КК України.

Мотиви суду при призначенні покарання, та звільнення від відбування покарання:

Згідно ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно, - при призначенні обвинуваченому покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" із змінами та доповненнями та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступніь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

- Суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності з положеннями ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (з огляду на положення ст. 12 КК України);

- особу обвинуваченого;

- наслідки вчиненого кримінального правопорушення;

- наявності відомостей про судимість;

- правову позицію державного обвинувача (прокурора);

- правову позицію потерпілої сторони;

- правову позицію сторони захисту (обвинуваченого).

Отже, - що стосується ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, то суд зазначає наступне:

Так, ОСОБА_3 в рамках даного кримінального провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачено:

- ч. 1 ст. 162 КК України.

Санкція ч. 1 ст. 162 КК України, у вчиненні якого в рамках даного кримінального провадження обвинувачується ОСОБА_3 , - передбачає покарання у виді:

- штрафу в розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або,-

- виправних робіт на строк до двох років, або, -

- обмеження волі на строк до трьох років.

Згідно ч. 1 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Згідно ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покаранні у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі

Відповідно, з огляду на санкцію ч. 1 ст. 162 КК України, положення ч.ч. 1, 2 ст. 12 КК України, - ОСОБА_3 в рамках даного кримінального провадження обвинувачується в скоєнні кримінального правопорушення (проступку).

Згідно положень ст.ст. 23, 24 КК України кримінальне правопорушення (проступок), яке передбачено ч. 1 ст. 162 КК України, та яке вчинив обвинувачений ОСОБА_3 , - є кримінальним провопорушенням (проступком), яке вчинено умисно.

Що стосується особи обвинуваченого ОСОБА_3 , то суд зазначає наступне:

- як вбачається з матеріалів кримінального провадження, - обвинувачений ОСОБА_3 станом на час вчинення кримінального правопорушення є особою, яка раніше судима, проте, - по місцю проживання характеризується з посередньої сторони, не одружений.

Що стосується наслідків вчинених обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, то суд зазначає наступне:

- так, внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення – істотної шкоди потерпілій – не завдано, тому станом на даний час потерпіла не має претензій до обвинуваченого.

Що стосується наявності відомостей про судимість у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , то суд зазначає наступне:

- в матеріалах кримінального провадження міститься довідка – вимога на судимість у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , з якої вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 , - раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відповідно, - на час вчинення кримінального правопорушення є особою, яка раніше судима, а саме:

- 20.03.2015 року ОСОБА_3 був засуджений Ленінським районним судом м. Харків за вчинення кримінального правопорушення, передбачено ч. 2 ст. 187 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

ОСОБА_3 звільнився з місць відбування покарання 17.05.2021 року, - по відбуттю терміну покарання.

Що стосується правової позиції державного обвинувача (прокурора), то суд зазначає наступне:

- в судовому засіданні (в судових дебатах) прокурор Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 просила суд:

- визнати обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), яке передбачено ч. 1 ст. 162 КК України і призначити йому покарання за скоєння даного кримінального правопорушення (проступку) у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Прокурор просила вирішити питання речових доказів, в порядку, який передбачено ч. 9 ст. 100 КПК України.

Прокурор зазначила, що процесуальних витрат (зокрема, - витрат на залучення експерта), - в даному кримінальному провадженні – немає.

Прокурор зазначила, що заходи забезпечення кримінального провадження – в даному кримінальному провадженні – не застосовувалися.

Прокурор не вважала за необхідне до вступу даного вироку в законну силу, - обирати у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід.

Прокурор зазначила, що цивільний позов в даному кримінальному провадженні – відсутній, та потерпіла подала до суду письмову заяву, в якій зазначила, що подавати цивільний позов не буде, так як не має до обвинуваченого претензій.

Суд, - оцінюючи правову позицію прокурора в даному кримінальному провадженні в ракурсі визнання винуватим обвинуваченого та призначення йому покарання, зазначає наступне:

- суд вважає, що правова позиція прокурора щодо визнання винуватим обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 162 КК України, - грунтується на належних та допустимих доказах, які були зібрані під час досудового розслідування в формі дізнання, така винуватість обвинуваченого – підтверджена в судовому засіданні, та вона є підставою для призначення обвинуваченому покарання за вчинення кримінального правопорушення (проступку).

Що ж стосується позиції прокурора щодо призначення виду та міри покарання, - то суд вважає, що така правова позиція прокурора – слушна, так як вона грунтується на всебічному, повному дослідженні обставин справи, та сформована прокурором у повній відповідності з положеннями КК України, ППВСУ та правовими позиціями Верховного Суду, - в частині, що стосується призначення покарань обвинуваченим.

Що стосується правової позиції потерпілої ОСОБА_5 , то суд зазначає наступне:

Потерпіла в підготовчому судовому засіданні зазначила наступне:

- пам`ятку про свої законні права та обов`язки потерпілої – отримала, читала, їй все зрозуміло.

- просить суд слухати дане кримінальне провадження у її відсутності;

- претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого – не має;

- цивільний позов подавати не буде;

- щодо призначення виду та міри покарання обвинуваченому – покладається на розсуд суду;

- не наполягає на мірі покарання, яка буде пов`язана з позбавленням волі;

Потерпіла ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні подала до суду письмову заяву, в якій виклала всі вищевказані положення.

Письмова заява потерпілої ОСОБА_5 міститься в матеріалах кримінального провадження.

Правова позиця обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні щодо винуватості його у скоєнні кримінального правопорушення, та призначення йому виду та міри покарання:

- в судовому засіданні обвинувачений свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 1 ст. 162 КК України (проступку), - визнав повністю, беззаперечно, при цьому –щиро попросив вибачення в потерпілої.

Обвинуваченим не оспорюються обставини вчинення ним кримінального правопорушення, які зазначені у обвинувальному акті, та на існуванні яких наполягав прокурор в судовому засіданні.

Обвинувачений погодився з видом та мірою покарання, яка запропонована прокурором.

Отже, з урахуванням вищевказаних обставин, та правових позицій сторін процесу, та що стосується призначення обвинуваченому виду та міри покарання, суд зазначає наступне:

- санкція ч. 1 ст. 162 КК України, - має альтернативний характер, тобто, - законодавець надає право суду застосувати одне з переліку покарань, які передбачені в санкції статті.

В даному випадку, - суд вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення (проступку), яке передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, - слід застосувати покарання, яке запропоновано прокурором, а саме, - штраф у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, - суд вважає, що застосування до обвинуваченого іншого покарання (більш суворого), а саме, - покарань у виді виправних робіт або обмеження волі, - будуть занадто суворими покараннями, адже, - такі більш суворі покарання не враховують особу обвинуваченого, не враховують обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, - тобто, - суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_3 такого покарання, як штраф в розмірі 850 грн. за вчинення кримінального правопорушення (проступку), яке передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, - відповідатиме засадам розумності, співмірності, законності та справедливості, так як суд враховує при цьому, що дане кримінальне правопорушення фактично шкоди потерпілій не завдало, потерпіла не має претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого, кримінальне правопорушення не пов`язане з насильством.

Суд вважає, що призначення самого такого виду та міри покарання, - буде достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного кримінального правопорушення у виді проступку, і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому кримінальному правопорушенню, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за кримінальне правопорушення повинно бути домірним злочину.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , - судом в судовому засіданні не виявлено.

Окрім того, з превентивною метою (недопущення невиконання рішення суду) роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 положення ч. 1 ст. 26, ч. 3 ст. 26 КВК України, ч. 5 ст. 53 КК України, які передбачають кримінально – правові наслідки несплати штрафу засудженими, які засуджені до такого виду основного покарання.

Цивільний позов:

- Цивільний позов в рамках даного кримінального провадження, - потерпілою стороною – не заявлено.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:

- суд вважає за доцільне дослідити матеріали кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 :

- згідно паспорту громадянина України, - ID – картка № НОМЕР_1 , яка видана 19.07.2021 року органом 3231, - ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Гребені Кагарлицького району Київської області;

- згідно довідки № 142, яка видана 06.08.2021 року виконавчим комітетом Ржищівської міської ради Обухівського району Київської області, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Гребені Кагарлицького району Київської області, - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- згідно довідки № 02 – 02 – 09/32, яка видана 06.01.2026 року виконавчим комітетом Ржищівської міської ради Обухівського району Київської області, - ОСОБА_3 – за місцем реєстрації – характеризується посередньо;

- згідно довідки № 440, яка видана 02.01.2026 року КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня», - ОСОБА_3 , 1990 р.н., - за психіатричною допомогою не звертався, в психіатричному кабінеті КНП КМР «Каагарлицька багатопрофільна лікарня», - не спостерігався;

- згідно довідки № 1, яка видана 02.12.2026 року КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня», - ОСОБА_3 , 1990 р.н., - в наркологічному кабінеті КНП КМР «Кагарлицька багатопрофільна лікарня» не спростерігався, за наркологічною допомогою не звертався;

- Згідно довідки – вимоги № 20 - 02012026/32012 - про судимість, станом на 08.01.2026 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гребені Кагарлицького району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), -

- є наступні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності та судимості:

- був засуджений 20.03.2015 року Ленінським районним судом м. Харків за вчинення кримінального правопорушення, передбачено ч. 2 ст. 187 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Звільнився 17.05.2021 року – по відбуттю покарання;

- Згідно вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 20.03.2015 року в справі № 642/982/15 – к, провадження № 1 – кп/642/226/15, - ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (смім) років, з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.

Вирішення судом питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження:

Заходи забезпечення кримінального провадження в кримінальному провадженні передбачені ст. 131 КПК України.

Арешт майна:

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Такий захід забезпечення кримінального провадження, - як арешт майна, - в рамках даного кримінального провадження, - не застосовувався.

Запобіжний захід:

- згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , - не обирався, дане питання – не ініціювалося ні прокурором ні потерпілою стороною в даному кримінальному провадженні, а тому, - суд приходить до наступних висновків:

- до вступу вироку в законну силу, - запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 , - не обирати.

Вирішення судом питання щодо речових доказів по справі:

Вирішення питання щодо речових доказів врегульовано ст. 100 КПК України, так:

Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу, при цьому:

- згідно п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу його зберігання.

В матеріалах кримінального провадження міститься оптичний диск формату DVD-R ємкістю 4,7 Гб з відео файлом формату «MP4» з назвою «DSCN5306» розміром 227456 Кб з відеозаписом слідчої дії - слідчим експериментом з потерпілою ОСОБА_5 .

В матеріалах кримінального провадження міститься постанова слідчого «Про визнання речовими доказами» від 03.01.2026 року, згідно резолютивної частини якої:

1. Оптичний диск формату DVD-R ємкістю 4,7 Гб з відео файлом формату «MP4» з назвою «DSCN5306» розміром 227456 Кб з відеозаписом слідчої дії - слідчим експериментом з потерпілою ОСОБА_5 , що мають значення речових доказів у кримінальному провадженні № 12026116430000001 від 01.01.2026 - визнати речовими доказами та приєднати до матеріалів дізнання у кримінальному провадженні № 12026116430000001 від 01.01.2026.

2. Речові докази - оптичний диск зберігати при матеріалах кримінального провадження № 12026116430000001 від 01.01.2026.

Враховуючи вищевикладену норму КПК України, (що стосується речових доказів), суд приходить до висновку щодо наступного:

- речовий доказ, а саме:

- оптичний диск формату DVD-R ємкістю 4,7 Гб з відео файлом формату «MP4» з назвою «DSCN5306» розміром 227456 Кб з відеозаписом слідчої дії - слідчим експериментом з потерпілою ОСОБА_5 , -

- який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, - залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження, - протягом усього часу його зберігання, - на підставі п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України.

Вирішення судом питання щодо роцесуальних витрат:

Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно матеріалів кримінального провадження (наданих прокурором в судовому засіданні), - документально підтверджених процесуальних витрат в даному кримінальному провадженні, - немає.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1 – 6, 11, ч.ч. 1, 2 ст. 12, ст. 13, ст.ст. 18, 19, ст. 22, ст. 23, ст. 24, ст. 50, п. 4 ч. 1 ст. 51, ст. 52, ст. 56, ст. 65, п. 1 ч. 1 ст. 66, п.п. 6 - 1, 13 ст. 67, ч. 1 ст. 162 КК України, ч. 1 ст. 369, 370, 371, ч.ч. 2, 3 ст. 373, 374 – 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні ним кримінального правопорушення (проступку), яке передбачено ч. 1 ст. 162 КК України, - як за вчинення умисних, протиправних дій, які виразилися у незаконному проникненні до іншого володіння особи, і призначити йому покарання у виді 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Заходи забезпечення кримінального провадження.

Запобіжні заходи.

Запобіжний захід, як вид забезпечення кримінального провадження, (п. 9 ч. 2 ст. 131, ст. 176 КПК України) у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , - до вступу вироку в законну силу, - не обирати.

Арешт на майно.

Арешт на майно, як вид забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131, ст. 170 КПК України), - в рамках даного кримінального провадження, - не застосовувався.

Інші види забезпечення кримінального провадження, які передбачені ст. 131 КПК України, - в рамках даного кримінального провадження, - не застосовувалися.

Цивільний позов.

Цивільний позов – відсутній.

Речові докази по справі:

- речовий доказ, а саме:

- оптичний диск формату DVD-R ємкістю 4,7 Гб з відео файлом формату «MP4» з назвою «DSCN5306» розміром 227456 Кб з відеозаписом слідчої дії - слідчим експериментом з потерпілою ОСОБА_5 , -

- який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, - залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження, - протягом усього часу його зберігання, - на підставі п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати.

Документально підтверджених процесуальних витрат в даному кримінальному провадженні, - немає.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 положення:

- ч. 5 ст. 53 КК України, згідно з яким:

- у разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

- ч. 1 ст. 26 КВК України, згідно з яким:

- засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це органи пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

- ч. 3 ст. 26 КВК України, згідно з яким:

- у разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд за поданням органу пробації розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Вирок може бути оскаржений до Київського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Кагарлицький районний суд Київської області.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку на підставі ч. 6 ст. 376 КПК України вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право на підставі ч. 6 ст. 366 КПК України отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1