Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №294/1779/25 — Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 2/294/46/26

справа № 294/1779/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Чуднів

Чуднівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Білери І.В. за участі:

- секретаря судового засідання Івашкевич В.П.,

- представника позивача – адвоката Слюсарчука С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чуднів в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Слюсарчук Євген Андрійович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить розірвати шлюб, укладений між ними 14.11.2009 Виконкомом Краснопільскої сільської ради Чуднівського району Житомирської області, про що було складено відповідний актовий запис №6.

Позов мотивує тим, що їхні стосунки з відповідачем фактично припинено, спільного господарства сторони не ведуть, шлюб має лише формальний характер. Будь - які спроби примиритись, яких сторони вживали, результатів не дали, проживати однією сім`єю не здається для позивача можливим, оскільки з відповідчем мають зовісм різні погляди на життя та не сходяться характерами, тому подальше збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін. Рішення позивачки про розірвання шлюбу усвідомлене, добровільне та безпосередньо пов`язане з бажанням припинити подальше подружнє життя. У данному шлюбі подружжя має двох неповнолітніх дітей.

Ухвалою суду від 07.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судовий розгляд на 03.02.2026.

Ухвалою суду від 03.02.2026 було відмовлено в прийнятті заяви представника позивачки про зміну предмету позову, справу відкладено на 24.03.2026.

У зв`язку з неявкою відповідача справу відкладено на 30.03.2026.

У зв`язку з повторною неявкою відповідача справу відкладено на 07.05.2026, суд звернувся до військової частини НОМЕР_1 з метою інформування відповідача про розгляд справи.

Відповідно до телефонограми секретаря судового засідання від 21.04.2026 відповідач ОСОБА_2 повідомлений про розгляд справи на 07.05.2026, при цьому будь - яких клопотань чи заяв суду не надав.

У судовому засіданні представник позивачки наполягав на розгляді справи, додатково наголосив, що перебування у шлюбі суперечить інтересам позивачки та є втручанням у її приватне життя в розумінні ст. 8 ЄКПЛ, сторони давно фактично не спілкуються, продовжувати перебувати у шлюбі позивачка не бажає.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, однак будь - яких заяв чи клопотань, в тому числі з приводу зупинення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на службі в ЗСУ, суду не подав.

Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.

Дослідивши та проаналізувавши докази по справі, заслухавши представника позивачки, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони перебувають у шлюбі, який було зареєстровано 14.11.2009 Виконкомом Краснопільскої сільської ради Чуднівського району Житомирської області, про що було складено відповідний актовий запис №6 (а.с.7).

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 11.05.2010 Виконкомом Краснопільскої сільської ради Чуднівського району Житомирської області (а.с. 14), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 07.08.2013 Виконкомом Краснопільскої сільської ради Чуднівського району Житомирської області (а.с. 16).

Головним завданням сімейного законодавства є зміцнення сім`ї. Проте завдання Сімейного кодексу України (далі - СК України) щодо подальшого зміцнення сім`ї не виключає існування права на розлучення. Держава заінтересована у збереженні такої сім`ї, яка б відповідала принципам моралі і вимогам закону. Відсутність почуттів любові і поваги, неможливість подолання непорозумінь, неприязні ворожнечі – все це негативно відбивається на особистому житті кожного із подружжя.

Основою сімейних відносин є добровільний шлюб жінки та чоловіка, що грунтується на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби та поваги всіх членів сім`ї.

Статтею 24 СК України закріплено, що шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ст.16 Загальної деклерації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки та жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

У відповідності до ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, врахувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

У статті 112 СК України регламентовано, що суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей, інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення.

Частиною 3,4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недорканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Суд, вирішуючи справу про розірвання шлюбу, перш за все виходить з того, що добровільність шлюбу – одна з основних його засад. Шлюб – це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.

Таким чином, зважаючи, що причини, які спонукають позивачку наполягати на розірванні шлюбу є обгрунтованими, суд дійшов висновку, що даний шлюб між сторонами необхідно принити шляхом його розірвання, також, суд вважає встановленим, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивачки і що після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права подружжя.

Судом не встановлено обставин відповідно до норм чинного законодавства, які б унеможливлювали розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Таким чином, виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім`ї є неможливим, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, а також положенням статті 51 Конституції України, відповідно до яких шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Згідно з ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем до позову додано: договір про надання адвокатом правничої допомоги №04/10-25 від 22.10.2025, додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої послуги з надання правничної допомоги склали 6 000 грн; акт приймання - передачі наданих послуг за договором про надання адвокатом правничої допомоги №04/10-25 від 22.10.2025, відповідно до якого загальна сума винагороди склала 6 000 грн, детальний опис наданих послуг, а також платіжну інструкцію від 25.01.2026 разом з довідкою від 26.01.2026 про те, що адвокатом дійсно було отримано вказану суму від позивачки.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, суд також враховує правову позицію Верховного суду, викладену у постановах від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 24.01.2022 у справі № 757/36628/16-ц та від 13.03.2025 у справі №275/150/22 , в яких зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Враховуючи відсутність клопотання сторін про зменшення витрат на правничу допомогу, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати в частині сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача у сумі, відповідно, 1 211 грн 20 коп та 6 000 грн.

На підставі наведеного вище та керуючись статтею 51 Конституції України, статтями 4, 12, 13, 76, 81, 142, 258-259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, статтями 104, 105, 110, 112- 115 Сімейного кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Слюсарчук Євген Андрійович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14.11.2009 Виконкомом Краснопільскої сільської ради Чуднівського району Житомирської області, актовий запис №6.

Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Суддя Ірина БІЛЕРА