Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №294/1959/25 — Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 3/294/1483/26

справа № 294/1959/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Чуднів

Суддя Чуднівського районного суду Житомирської області Білера І.В., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 2 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 173- 2 КУпАП -

В С Т А Н О В И В :

14.11.2025 о 18 годині ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , била руками по обличчю свою доньку ОСОБА_2 , чим вчинила фізичне домашнє насильство, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №042634 від 14.11.2025.

У судове засідання ОСОБА_3 не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, про причини неявки не повідомила.

Оскільки суд вжив усіх заходів для забезпечення явки особи, проте останні виявились безрезультатними, суддя вважає за можливе провести розгляд справи без участі ОСОБА_1 за наявними в матеріалах доказами, беручи при цьому до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене зокрема ст. 173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно з ст. 252 КУпАП, визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VШ домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 ч.1 ст.1 цього ж Закону визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Суд дослідив наступні докази, долучені на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №042634 від 14.11.2025, де викладено обставини вчинення адміністративного правопорушення;

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та подію від 14.11.2025, згідно з яким ОСОБА_2 повідомила в поліцію про те, що ОСОБА_1 била її рукою по обличчю.

- письмові поясненням ОСОБА_2 від 14.11.2025, в яких остання вказала, що в неї відбувся конфлікт з її матір`ю ОСОБА_1 , в ході якого мати била її руками по обличчю, чим вчинила до неї домашнє фізичне насильство.

При цьому суд також враховує наявність складеного протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_2 , який стосується тих же подій, відповідно до якого ОСОБА_2 умисно ображала свою матір ОСОБА_1 , погрожувала словесно фізичною розправою, виганяла з будинку, чим вчинила психологічне та економічне домашнє насильство по відношенню до останньої.

Аналізуючи вищевказані норми Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», слід вважати, що під домашнім насильством, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Водночас, з матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не вбачається будь - яких доказів, які свідчать про завдання чи можливе завдання шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 , або фактичних даних про те, що в останньої були реальні підстави побоюватись за свою безпеку чи безпеку третіх осіб. Навпаки, сукупність наявних у справі доказів та факт складення відносно ОСОБА_1 протоколу за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП свідчить про виниклі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 побутові конфлікти.

Сама по собі ненормативна лексика чи будь які інші висловлювання негативного характеру особи не формують собою домашнє насильство та не утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Сам факт звернення ОСОБА_2 до органів поліції щодо вчинення домашнього насильства без належних та допустимих доказів, що підтверджують такі дії, не є достатнім підтвердженням вчинення такого насильства, а протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний єдиним належним та допустимим доказом по даній справі в розумінні ст. 251 КУпАП.

Наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства та таким за своєю суттю не являється.

Для сімейного насильства має бути виражена безсумнівна жертва і такий же виражений безсумнівний агресор. Якщо такої визначеності немає, обидві сторони демонструють невміння вирішувати конфлікти цивілізовано, гідно, з дотриманням моральних норм, однак зазначене є не домашнім насильством, а конфліктом.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Отже, сукупністю досліджених доказів в справі про адміністративне правопорушення не доведено, поза розумним сумнівом, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказані правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу даних адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 247, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову.

Скарга на постанову може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Чуднівський районний суд Житомирської області.

Суддя Ірина БІЛЕРА