Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №759/15834/25 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 759/15834/25

провадження у справі №2-о/0285/23/26

07 травня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

у складі: головуючого судді Помогаєва А.В., присяжних Чечет Д.О., Ярошук Л.О.,

при секретарі судового засідання Ковальчук М.В.,

за участі представника заявника Паруль Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою,

заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України,

УСТАНОВИВ:

Адвокат Паруль Ю.О., яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з заявою, в якій просила оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування своєї вимоги посилалась на наступні обставини.

11.10.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб.

ОСОБА_2 був військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 та загинув під час виконання бойового завдання: ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 09:48 противник наніс удар FPV-дроном по позиції «ТРОЯН», що на північній околиці населеного пункту Роботине. Внаслідок удару FPV-дроном, при виконанні бойового завдання, знаходячись в засобах індивідуального захисту отримав поранення, несумісне з життям.

Зазначені вище обставини підтверджені записом від 07.01.2025 о 09:48-16:00 в журналі бойових дій НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини А інв. №1921 від 16.12.2024, а також поясненням тимчасово виконуючого обов`язки командира роти 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 від 08.02.2025 та старшого техніка 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_4 від 08.02.2025.

Під час виконання бойового завдання солдат ОСОБА_5 перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет, шолом), не перебував в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, спроб заподіяння шкоди своєму здоров`ю чи спроб здатись в полон службовим розслідуванням не встановлено.

У зв`язку з постійними ворожими артобстрілами та ударами FPV-дронів на даний момент часу не є можливим здійснити евакуацію тіла солдата ОСОБА_2 , яке знаходиться орієнтовно поблизу вогневої позиції «ТРОЯН».

Метою звернення до суду є державна реєстрація смерті ОСОБА_2 , що породжує правові наслідки для заявника, а саме:

- отримання виплат, передбачених законодавством, після загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби, внаслідок збройної агресії РФ проти України;

- оформлення спадщини;

- вирішення інших соціальних питань, таких як зняття з реєстраційного обліку місця проживання та ін.

Посилалась на положення ст. 46 ЦК України та судову практику.

Представник ОСОБА_6 у судовому засіданні заяву просила задовольнити. Пояснила, що ОСОБА_2 зник безвісті 07.01.2025 за обставин, які дають підстави вважати його загиблим внаслідок отримання поранення, несумісного з життям. Ці обставини підтверджуються Актом службового розслідування військової частини НОМЕР_1 . Відшукати тіло ОСОБА_2 на теперішній час неможливо, оскільки місце його загибелі знаходиться у зоні бойових дій та недоступне для огляду. Інші родичі ОСОБА_2 , які можуть бути заінтересованими особами у цій справі, відсутні.

Представники заінтересованих осіб у судове засідання не з`явились. Така неявка не перешкоджає розгляду справи.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши подані докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви, з наступних підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , який зареєстровано 11.10.2024 Святошинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 12)

Солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був призваний на службу за мобілізацією 04.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Проходив службу на посаді кулеметника 3 механізованого відділення механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Згідно сповіщення сім`ї №375/345/01.25 від 09.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив ОСОБА_1 про зникнення безвісти ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання на околицях н.п. Роботине, Запорізької області (а.с. 37).

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань підтверджується реєстрація кримінального провадження за ч. 1 ст. 115 КК України за заявою ОСОБА_1 про факт зникнення безвісти ОСОБА_2 (а.с. 42).

Зникнення ОСОБА_2 за обставин, що загрожували життю, підтверджується наступними доказами:

- доповіддю командира військової частини НОМЕР_1 по факту зникнення безвісти військовослужбовця (а.с. 28);

- витягом із журналу бойових дій (а.с. 30);

- поясненнями військовослужбовців ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (а.с. 33-36);

- Актом службового розслідування від 08.02.2025, який затверджений командиром військової частини НОМЕР_1 (а.с. 21-26).

Судом задоволено клопотання представника заявника про допит свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які є військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 . Зазначені особи за викликом суду не з`явились. Причини неявки суду не повідомлені.

Оцінюючи встановлені обставини, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої ст. 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини друга, третя ст. 46 ЦК України).

Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

Відповідно до частини першої ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом частини другої ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У частині першій ст. 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У частині другій ст. 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori); «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali); «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 лютого 2023 року в справі №910/18214/19 також звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.

Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов`язана.

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії РФ проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої ст. 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Приписи частини другої ст. 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).

За змістом ст. 1 Закону України від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України»: воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України; район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Відповідно бойові дії є однією з форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій ст. 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.

Законодавець у 2018 році вніс зміни до частини другої ст. 46 ЦК України, доповнивши частини другу і третю ст. 46 після слів «воєнними діями» словами «збройним конфліктом».

Збройний конфлікт це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої ст.1 Закону України від 21 червня 2018 року №2469-VIII «Про національну безпеку України»).

Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан».

Частина друга ст. 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій ст.46 ЦК України, з введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

Словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії РФ проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.

Швидкоплинні зміни суспільних відносин та життєвих обставин, зокрема на території активних бойових дій, впливають на можливість встановлення фактичного місця перебування зниклої особи. Тому, застосовуючи телеологічний підхід до тлумачення досліджуваної норми права, можна зробити висновок, що строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи.

Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, що відповідає меті законодавчого регулювання забезпеченню справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах.

Оголошення фізичної особи померлою пов`язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов`язань, пов`язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов`язані зі смертю цієї особи, тощо.

Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім`ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов`язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов`язані із зобов`язаннями.

Тому суд, зважаючи на конкретні обставини справи, повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбачуваного результату. Правило про мінімальний шестимісячний строк дозволяє використовувати правові приписи до специфічних умов із огляду на активні бойові дії, соціальний контекст і правову невизначеність, яка виникає внаслідок збройної агресії РФ.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року в справі №755/11021/22 виснувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої ст. 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої ст. 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту.

Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.

У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.

Як вбачається зі сповіщення сім`ї №375/345/01.25 від 09.01.2025, солдат ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання бойового завдання 07.01.2025 поблизу н.п. Роботине, Запорізької області (а.с. 37).

Отже, в цьому випадку шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої ст. 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі ОСОБА_2 .

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376.

Відповідно до зазначеного Переліку територій, наявний запис за №UA23100270150025192, відповідно до змісту якого на території с. Роботине Токмацької міської територіальної громади Запорізької області бойові дії розпочалися 03 березня 2022 року та незавершені.

За таких обставин, не розпочався перебіг шестимісячного строку, передбаченого частиною другою ст. 46 ЦК України, після спливу якого закон дозволяє вирішити питання про оголошення особи померлою.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про передчасність заявленої в даній справі вимоги про оголошення померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись статтями 258-259, 264-265, 268, 305-308, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08.05.2026.

Головуючий суддя А.В. Помогаєв

Присяжні: Д.О. Чечет

Л.О. Ярошук