Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №295/4147/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Суд: Богунський районний суд м. Житомира

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 03 травня 2026 р.

Справа: №295/4147/26

Суддя: Перекупка І. Г.

Справа №295/4147/26

Категорія 69

2/295/3065/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Перекупки І.Г.,

за участю секретаря судових засідань Черній А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 – адвоката Чайковської Ружени Анатоліївни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина з інвалідністю,-

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Чайковська Ружена Анатоліївна в інтересах ОСОБА_1 11.03.2026 звернулася до суду з вказаним позовом та просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення донькою повноліття. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на своє утримання, як дружини, з якою проживає дитина з інвалідністю, у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), починаючи стягнення з моменту подачі до суду позову на час її проживання з дитиною з інвалідністю. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.08.2015 між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, від якого сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні. Доньці надано статус дитини з інвалідністю, у зв`язку з чим вона потребує постійного стороннього догляду, лікування та реабілітації, що підтверджується відповідними медичними документами. Представник позивача вказує, що позивач самостійно здійснює догляд та утримання дитини, не має можливості працювати, отримує державну соціальну допомогу, тоді як відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини та позивачки добровільно не надає, участі у вихованні дитини не бере, хоча є працездатним та, зі слів позивачки, працює за кордоном і має стабільний дохід.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2026 цивільну справу передано на розгляд головуючому судді Перекупці І.Г.

12.03.2026 Богунським районним судом міста Житомира до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області було направлено запит щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

25.03.2026 до Богунського районного суду міста Житомира надійшла відповідь з ВОМІРМП УДМС України в Житомирській області, в якій зазначено що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 .

27 березня 2026 року Богунським районним судом міста Житомира отримано відповідь № 2524463, сформовану з Єдиного державного демографічного реєстру, щодо місця реєстрації ОСОБА_1 , згідно з якою остання зареєстрована з 15.04.2021 за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 30.03.2026 позовну заяву прийнято до провадження, відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 4 травня 2026 року о 15:00 год.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, 4.5.2026 подала до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, 4.5.2026 направив до суду через підсистему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області складено актовий запис № 1732.

Сторони є батьками неповнолітньої малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

На даний час шлюбні стосунки між подружжям припинені, спільне господарство не ведуть, спільного бюджету не мають.

Дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією акту Керуючої компанії «ДОМКОМ ЖИТОМИР» № 117 від 03.03.2026 про проживання осіб без реєстрації.

ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю та з народження потребує постійного догляду і лікування у зв`язку з діагнозами: дитячий аутизм із когнітивними та мовленнєвими порушеннями, гіперактивністю, агресивними проявами, відсутністю функціонального мовлення та системним недорозвитком мовлення; встановлено виражений ступінь обмеження життєдіяльності, якій рекомендовано соціальні послуги з догляду та розроблено індивідуальну програму реабілітації, що підтверджується копією медичного висновку № 13 від 12.05.2021 КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради, копією медичного висновку № 176 від 09.04.2025 КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради, копією індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю № 176 КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради.

На теперішній час ОСОБА_1 самостійно утримує доньку ОСОБА_3 , єдиним джерелом доходу є державна та соціальна допомога.

Як вказує позивач, відповідач ухиляється від участі в утриманні дитини, матеріальної допомоги добровільно не надає. Не бажає та відмовляється приймати участь у вихованні та повноцінному розвитку дитини, у добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на її утримання, ігноруючи своїми батьківськими обов`язками.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (пункт 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 78912 від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Мінімальні гарантії дитини щодо належного утримання стосуються її інтересів, оскільки такі гарантії забезпечують їй належне харчування, догляд, розвиток та забезпечення інших мінімальних життєво необхідних потреб. Недотримання таких гарантій, неналежне дотримання або тривалі перерви у такому забезпеченні порушують права дитини та можуть призвести до невідворотних наслідків для здоров`я дитини, її розвитку, повноцінної життєдіяльності, тощо.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

На підставі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності до п.17 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК України) і виплачуються щомісячно.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

В ч.1 статті 183 СК зазначено, що частка заробітку, яка буде стягуватися як аліменти на дитину визначається судом.

Позивачка просить суд стягувати з відповідача аліменти на утримання однієї дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), що в свою чергу не суперечить нормам чинного законодавства.

На підставі викладеного, беручи до уваги норми чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідач не заперечує щодо задоволення позовних вимог в цій частині, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення аліментів на утримання дитини.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на своє утримання, як дружини, з якою проживає дитина з інвалідністю, у розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу), починаючи стягнення з моменту подачі до суду позову на час встановлення інвалідності дитини.

Так, розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Визначальним на підставі цієї норми закону є наявність у одного із подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю права на утримання, незалежно від того, чи вона (він) працює та незалежно від її (його) матеріального становища.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що у одного із подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю виникає право на утримання за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду і опікування нею та наявність у чоловіка можливості надавати матеріальну допомогу.

За таких обставин, оцінивши докази по справі в їх сукупності, враховуючи стан здоров`я дитини, яка є особою з інвалідністю та вимагає постійного догляду та те, що відповідач не заперечує щодо задоволення позовних вимог в цій частині, суд вважає необхідним позов задовольнити та стягнути з відповідача аліменти на утримання позивача, з якою проживає дитина з інвалідністю.

Згідно з ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів -у межах стягнення суми платежу за один місяць.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12, 76-83, 141, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги представника ОСОБА_1 – адвоката Чайковської Ружени Анатоліївни до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину та стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина з інвалідністю - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 11 березня 2026 року і до досягнення повноліття дитиною.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на її утримання, як дружини, з якою проживає дитина з інвалідністю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення з 11 березня 2026 року та протягом усього часу проживання ОСОБА_1 з дитиною з інвалідністю - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та опікування нею.

Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання .

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за дві позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини, з якою проживає дитина з інвалідністю, у загальному розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи :

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя І.Г. Перекупка

Оригінал: reyestr.court.gov.ua