Вирок від 06 травня 2026 р. у справі №295/5662/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5662/26

Категорія 18

1-кп/295/808/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026060600000295 від 12.03.2026, про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красносілка, Чуднівського району, Житомирської області, громадянина України, вища освіта, неодруженого, неповнолітніх дітей немає, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

11.03.2026 близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_5 , повертаючись до свого місця проживання, проходячи неподалік будинку, що за адресою: АДРЕСА_3 , побачив свою співмешканку ОСОБА_4 , яка виходила з речами з під`їзду вищевказаного будинку.

У цей же день, час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_5 виник словесний конфлікт з ОСОБА_4 , оскільки остання повідомила, що йде від нього.

У ході вказаного конфлікту ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, переслідуючи мету спричинення тілесних ушкоджень, схопив ОСОБА_4 за волосся та силоміць затягнув до квартири АДРЕСА_4 вищевказаного будинку, де вони спільно проживали.

Діючи умисно, з метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_5 перебуваючи у приміщенні коридору вказаної квартири, наніс декілька ударів ногами в пахову ділянку потерпілій, від яких остання втратила рівновагу та впала на поверхню підлоги.

У подальшому ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, без розриву в часі, почав наносити численні удари не менше 10, обома ногами по голові та тулубу лежачій потерпілій.

Намагаючись уникнути подальшого побиття, потерпіла ОСОБА_4 забігла до вбиральні. Однак, ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії, силою відчинивши двері, схопив її за верхній одяг та штовхнув на підлогу, внаслідок чого в останньої виник сильний біль в області ліктя лівої руки.

Унаслідок зазначених злочинних дій ОСОБА_5 спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у виді перелому вінцевого відростку лівої ліктьової кістки, а також: синців на правому плечі, на правій сідниці, у паховій ділянці справа, на лівому стегні та зовнішньо-боковій поверхні правого стегна, в ділянці підколінної ямки справа, на задньо-боковій поверхні нижньої третини лівого стегна, які відносяться до середнього ступеню тяжкості.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та надав суду показання, які за своїм змістом відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам кримінального правопорушення. Вказав, що був у стані алкогольного сп`яніння, тому не контролював свою поведінку, наносив удари потерпілій, зокрема, по голові та тулубу, попросив у неї пробачення, зазначив, що матеріальні збитки, пов`язані з лікуванням останньої не відшкодував, але буде намагатися поступово це зробити.

Показання обвинуваченого послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, які ним не оспорювались, добровільності та істинності його позиції.

Потерпіла у судовому засідання також підтвердила обставини кримінального провадження, зазначені в обвинувальному акті, зазначивши про те, що аналогічні випадки побиття траплялися неодноразово. Після побоїв 11.03.2026 її забрала швидка. Працівникам поліції, щоб потрапити до квартили довелося вибити двоє дверей. Обвинувачений не вчиняв дій, спрямованих на відшкодування їй матеріальних збитків, пов`язаних із лікуванням, лише декілька разів перевів їй на банківську картку грошові кошти по 1-2 гривні. Матір обвинуваченого дала потерпілій 10 тисяч гривень у рахунок часткового відшкодування заподіяної сином шкоди, що не покриває всіх її витрат, необхідних для відновлення здоров`я. При визначенні міри покарання покладалася на розсуд суду.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурор висловила думку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, запропонував обмежитися допитом обвинуваченого, потерпілої, дослідженням документів, які характеризують особу ОСОБА_5 та матеріалів, що стосуються речових доказів.

Обвинувачений та потерпіла підтримали думку прокурора щодо запропонованого порядку дослідження доказів.

Зважаючи на те, що фактичні обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав їх встановленими у судовому засіданні та вважав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої, дослідженням письмових документів і матеріалів, які характеризують особу ОСОБА_5 .

При цьому суд переконався у відсутності сумнівів щодо добровільності позиції учасників судового провадження, яким роз`яснено про позбавлення права на оскарження в апеляційному порядку визнаних ними фактичних обставини справи.

Допитавши обвинуваченого та потерпілу, дослідивши надані прокурором письмові документи, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю та кваліфікує його умисні дії за ч. 1 ст. 122 КК України, як заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але спричинило тривалий розладу здоров`я потерпілої.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_5 , суд враховує обставини та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином проти життя та здоров`я, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до статтей 3, 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя.

Обвинувачений, який є особою молодого віку, раніше несудимий, офіційно не працевлаштований, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується посередньо.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Суд зауважує, що щире каяття це не формальне визнання вини, а насамперед критична оцінка своєї протиправної поведінки, осуд власних дій, бажання залагодити свою провину та готовність нести покарання. Таке каяття має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовлених кримінальним правопорушенням наслідків та відшкодування заподіяної шкоди, бути послідовним - від стадії досудового розслідування і до судового розгляду справи (правиві позиції Верховного Суду, наведені у постановах від 18.09.2019 у справі № 166/1065/18 та від 15.11.2021 № 199/6365/19).

Відомості, які б свідчили про те, що обвинувачений дійсно шкодує з приводу вчиненого та відверто попросив вибачення у потерпілої, засудивши таким чином свої дії, під час судового розгляду справи не встановлені, матеріальна шкода потерпілій не відшкодована, тому висловлювання ОСОБА_5 щодо його щирого каяття не може розцінюватись судом як обставина, що пом`якшує його покарання та усвідомлення ним соціального негативу вчиненого ним кримінального правопорушення. Так само не встановлено у чому саме полягало активне сприяння розкриттю злочину з боку обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено. Пояснення обвинуваченого щодо його перебування у стані алкогольного сп`яніння відповідними медичними документами не підтверджено.

Водночас при призначенні покарання судом враховано висновок досудової доповіді Богунського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області, згідно з яким ризик вчинення ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства у тому числі для окремих осіб, є середнім, виправлення останнього можливе без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе, за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та із застосуванням соціально-виховних заходів, так як обвинувачений не становить значної небезпеки для суспільства.

Зважаючи на сукупність усіх обставин і ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу обвинуваченого, враховуючи думку потерпілої, відсутність матеріального відшкодування завданої потерпілій шкоди, не погоджуючись з позицією прокурора щодо можливості призначення покарання з випробуванням, суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 122 КК України, у виді обмеження волі у мінімальному розмірі, що буде справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, а також не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Підстав для застосування більш м`якого покарання за конкретних обставин справи і поведінки обвинуваченого, так само як і ст. 75 КК України суд не вбачає, оскільки це не забезпечить у повній мірі такої важливої мети покарання, як запобігання вчиненню аналогічних кримінальних правопорушень, всупереч вимогам статей 50, 65 КК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. Арешт на майно не накладався. Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого у вигляді особистого зобов`язання, який діє до 12.05.2026, залишити в силі до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 369-371, 373-374, 382 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов`язання залишити в силі до набрання вироком законної сили, продовживши його дію на строк не більше 2-х місяців, тобто до 06.07.2026.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня прибуття до визначеного уповноваженим органом з питань пробації виправного центру або затримання у разі неприбуття до виправного центру або ухилення від отримання припису уповноваженого органу з питань пробації.

Речовий доказ - DVD-R диск із відеозаписом зробленим нагрудними камерами поліцейських УПП у ході опрацювання виклику 11.03.2026 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Апеляційна скарга на вирок суду в іншій частині може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя