Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №165/437/26 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа 165/437/26

Провадження 3/165/291/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Нововолинськ

Суддя Нововолинського міського суду Волинської області Ушаков М.М., розглянувши матеріали, що надійшли від СПД №2 (с-ще Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

за ч.1 ст.130 Кодексу про адміністративні правопорушення України, -

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №572446 від 22.01.2026, ОСОБА_1 22.01.2026 о 09:13 год. по вул. Січових Стрільців у м.Нововолинську керував транспортним засобом марки «Honda Accord», державник номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, а саме у медичному закладі, водій відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, вчинивши правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Улибін-Вельгус В.В. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки матеріали не доводять поза розумним сумнівом саме факту відмови від проходження огляду відповідно до встановленого законом порядку, а надані поліцією документи є внутрішньо-суперечливими та неузгодженими між собою. Крім цього, поліцейськими допущено ряд інших істотних порушень під час зупинки автомобіля та оформлення адміністративних матеріалів.

У клопотанні захисник посилається на те, що 22 січня 2026 року до водія ОСОБА_1 під`їхав екіпаж поліції, які без передбачених законом підстав, зупинили його автомобіль Хонда Акорд, д.н.з НОМЕР_1 . Причини зупинки поліція пояснити не могла та першочергово назвала причиною зупинки - не пристебнутий ремінь безпеки, хоча поліцейське авто рухалось за автомобілем ОСОБА_1 , а відповідно і не могли такого бачити, навіть якби так і було. Після цього поліція вказала як причину ушкодження бамперу, після цього була версія, що поворотник включили, але із запізненням, а завершили все алкогольним чи наркотичним сп`янінням.

Разом з тим вказує, що коли працівник поліції ОСОБА_2 вважала, що вікно у автомобілі ОСОБА_1 було закрите і він не чує, повідомила свого напарника, щоб останній викликав ТЦК, оскільки з службового планшету їй видно, що у ОСОБА_1 не має оформленої відстрочки. Захисник стведжує, що саме з цих мотивів ОСОБА_1 заблокував своє авто і спілкувався із поліцією через вікно. Зазначає, що ОСОБА_1 вказував працівниками поліції, що не проти проходження огляду на стан сп`яніння та просив пройти огляд на місці зупинки. На що поліцейська вказала, що вона вже не вважає його в стані алкогольного сп`яніння, а вважає, що він перебуває саме в стані наркотичного сп`яніння. Зауважує, що при цьому поведінка ОСОБА_1 відповідала обстановці: він не був блідий і його руки не тремтіли.

Стверджує, що ОСОБА_1 неодноразово вказував, що працівники поліції не мали підстав для зупинки його автомобіля та просив їх надати докази його правопорушення, та дати йому направлення на проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, куди його відвезе дружина, яка сиділа поруч у автомобілі, і була очевидцем всього, тобто фактично просив їх належним чином виконати свої посадові обов`язки.

Покликається на те, що працівники поліції всіляко затягували час з метою дочекатись працівників ТЦК та не відпускали ОСОБА_1 . Останній, побоючись за своє життя та здоров`я, відмовився виходити з свого автомобіля та сідати в автомобіль поліції. Після цього поліція склала на нього протокол за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Одразу після зачитування протоколу до ОСОБА_1 зі всіх сторін під`їхали працівники ТЦК та підійшли до поліцейських, які вказали пальцем на ОСОБА_1 і фактично без складання протоколу затримання працівники ТЦК силоміць витягли його з автомобіля та посадили в бус, після чого повезли в невідомому напрямку. При цьому відібрали у нього телефон та документи. Його відразу привезли у м. Луцьк, де він під супроводом, не маючи при собі жодних медичних документів, пройшов ВЛК, під час якого в нього відбирали зразки крові, сечі, в яких слідів алкоголю чи наркотиків не було виявлено. Також у той день ОСОБА_1 проходив огляд у психіатра і нарколога, де також не було встановлено у нього жодних ознак наркотичного сп`яніння.

Крім того захисник вказує на те, що з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.01.2026 року №41 видно, що ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку №374 від 22.01.2026 року призваний на військову службу під час мобілізації та відправлений до військової частини НОМЕР_2 . В подальшому ОСОБА_1 було переведено до військової частини НОМЕР_3 .

Враховуючи наведене захисник вважає, що в даній ситуації метою працівників правоохоронних органів та працівників ТЦК та СП була мобілізація, а не перевірка особи на стан наркотичного сп`яніння.

Захисник зазначає, що ОСОБА_1 на вимогу поліцейського не заперечував щодо проходження огляду на місці зупинки, категорично був не згодний із тим, що перебуває в стані наркотичного чи будь-якого іншого сп`яніння, а також заперечував симптоми озвучені поліцейськими, а саме блідість шкіри та тремтіння пальців рук. Стверджує, що на відеозаписі наявність вказаних симптомів також не підтверджується та навіть спростовується, оскільки поліцейський не просив витягнути руки чи показати стан шкірного покриву.

Вважає, що будь-які належні і допустимі докази на підтвердження вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відсутні. Навпаки вважає, що дії працівників поліції вказують не про виявлення та припинення адміністративних правопорушень, а про переслідування ОСОБА_1 з метою доставления його до ТЦК, хоча він не перебував у розшуку, в нього були уточнені облікові дані і на нього не було складено протокол за порушення правил військового обліку.

Також вказав, що підставами небажання спілкуватись із працівниками ТЦК у ОСОБА_1 було те, що останній з дитинства хворіє тяжкою формою бронхіальної астми, що підтверджується довідкою про стан здоров`я отриманою в Республіка Німеччина, з перекладом на українську мову.

Просив справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - провадженням закрити, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, розгляд справи проводити у їхній відсутності.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши матеріли справи про адміністративне правопорушення у їх сукупності, в тому числі докази, надані стороною захисту щодо підстав для закриття справи за відсутністю складу адміністративного правопорушення, приходжу до наступного висновку.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, по третє - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Згідно статті 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду регулює Інструкція "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (надалі Інструкція). Інструкція розділяє ознаки алкогольного та наркотичного сп`яніння.

Так Інструкцією передбачено, що ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); - звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Ознаки сп`яніння поліцейськими мають виявлятися під час спілкування з водієм, виходячи з його поведінки.

Крім того, Пунктами 6-8 Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я).

Лише за наявності об`єктивних ознак, передбачених Інструкцією, поліцейський спочатку має запропонувати особі пройти медичний огляд на стан сп`яніння (в тому числі наркотичного) за допомогою технічних засобів, і лише потім визначатися щодо необхідності огляду лікарем.

Аналогічні вимоги, передбачені і Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, у ст. 266 КУпАП вказано, що огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною 2 статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, за наявності підстав вважати, що особа перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння працівники поліції першочергово мають провести огляд з використанням спеціальних технічних засобів на місці вчинення правопорушення, або ж у разі незгоди особи з його результатом, огляд може бути проведено в закладах охорони здоров`я.

Слід наголосити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення.

Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.

Обов`язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.

Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.

Відповідно до вимог ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

В силу вимог ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Розглянувши справу у відповідності до вимог ст.ст. 245-246, 249, 252 КУпАП, вважаю, що зібрані у справі докази не дають підстав зробити висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі.

Відтак, дослідивши документи, додані до складеного стосовно ОСОБА_1 протоколу, приходжу до висновку, що у матеріалах відсутні докази, які б підтверджували вчинення ним протиправних дій, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Разом з тим, поясненнями захисника спростовано причетність ОСОБА_1 до вчинення протиправних дій, відповідальність за вчинення яких передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Достовірних та переконливих доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 було допущено порушення ч.1 ст.130 КУпАП, матеріали справи не містять і під час судового розгляду справи таких не здобуто.

Натомість, з матеріалів справи вбачається переслідування працівниками поліції ОСОБА_1 з метою доставлення останнього до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із переглянутих в судовому засіданні відеозаписів, які містяться у матеріалах справи судом встановлено, що метою працівників правоохоронних органів та працівників ТЦК та СП була мобілізація, а не перевірка особи на стан наркотичного сп`яніння.

Так, із переглянутих в судовому засіданні відеозаписів встановлено, що на місці зупинки ОСОБА_1 працівники поліції не вказали причину зупинки ОСОБА_1 , спочатку працівник поліції вказав як причину зупинки - непристебнутий ремінь безпеки, потім - перевірка документів. За непристебнутий ремінь безпеки постанова у матеріалах справи відсутня, тобто не складена. Потім працівником поліції була оголошена підозра у вчиненні адміністративного правопорушення, однак у вчиненні якого саме правопорушення- не вказано. Після того, як водій ОСОБА_1 почав вимагати у працівників поліції вказати причину зупинки працівник поліції вказала, що поведінка у водія неадекватна і запропонувала пройти огляд на стан сп`яніння. Однак будь-яких ознак алкогольного сп`яніння які б свідчили б про стан сп`яніння працівник поліції не назвала. Потім працівник поліціїзвинуватила ОСОБА_1 у тому, що у нього вже є ознаки наркотичного сп`яніння. Крім того, як причину зупинки працівник поліції вказала, що на транспортному засобі є ушкодження, а потім, що водій ОСОБА_1 із запізненням увімкнув покажчик повороту.

Також, досліджені відеозаписи не містять процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому згідно вказаних вище норм законодавства мають бути зазначені ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Так, з матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №572446 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП складено 22.01.2026, а із картки обстеження та медичного огляду від 22.01.2026 Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що ОСОБА_1 22.01.2026 визнаний здоровим та придатним до військової служби, з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22.01.2026 року №41 встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до поіменного списку №374 від 22.01.2026 року призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_2 , з довідки командира ВЧ НОМЕР_3 від 16.04.2026 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 , а з довідки від 24.02.2026 про стан здоров`я українського солдата ОСОБА_1 виданої у Берліні Республіки Німеччина, з перекладом на українську мову встановлено, що останній з третього року життя хворіє бронхіальною астмою з прогресуючими симптомами.

З наведеного слідує, що особа щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП 22.01.2026, того ж дня - 22.01.2026набула статус військовослужбовця, під час мобілізації, в особливий період та направлена для проходження військової служби до військової частини.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З наведеного випливає, що нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, є обов`язком органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, що в свою чергу звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

За обставин викладених вище, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а викладені в протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відомості не підтверджуються доказами у справі, а тому їх неможливо вважати доведеними. Протокол про адміністративне правопорушення, в зв`язку з наведеним, також не можна визнати доказом вини ОСОБА_1 в розумінні ст. 251 КУпАП.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З урахування встановлених у судовому засіданні обставин, досліджених доказів у їх сукупності, переглянутих відеофайлів з нагрудної камери поліцейського, беручи до уваги пояснення захисника Улибіна-Вельгуса В.В., приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а відтак, провадження в справі щодо нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ч.1 ст. 247, ст. 284 КУпАП,-

постановив:

Адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП провадженням закрити.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя М.М.Ушаков